«Фюллькруга бачив, переважно, на милицях»: Скрипник – про роботу в Вердері з найкращим бомбардиром Бундесліги 2022/23
108729 
Якби директором академії Вердера в 2000-х був Анатолій Дем’яненко, то цілком імовірно, що Фюллькруг міг отримати прізвисько «хлопчик зі 130 кілометра». Проте Віктор Скрипник, який багато дав майбутньому найкращому бомбардирові Бундесліги, уберіг його від такого «нікнейму».
Разом із нападником Лейпцига Крістофером Нкунку наш герой розділив звання найкращого бомбардира Бундесліги цього сезону – в них по 16 голів. Це більше, ніж, наприклад, у Гнабрі з Баварії, Тюрама з Гладбаха, Крамарича з Хоффенхайма.
В інтерв’ю «УФ» головний тренер Ворскли розповів про свою спільну роботу з майбутнім нападником збірної Німеччини.
Втім, почнемо ми з коротенької розповіді, а хто, власне, є цей Ніклас Фюллькруг
Ніклас народився у Ганновері і починав свій футбольний шлях в одній з місцевих команд, яка мала назву Ріклінген. Привернути увагу скаутів нападник зумів у дуже ранньому віці. Коли хлопцю було 13 років, то за нього вже боролося декілька академій клубів Бундесліги.
Скаут Баварії Герман Хуммельс (батько відомого захисника Борусії Матса Хуммельса) стверджував, що Ганновер 96 не зможе залучити до своїх лав такого талановитого гравця. Щоправда, і до мюнхенців Ніклас тоді не потрапив.
«Ганновер втратив найкращого нападника 1993 року, тому що Вердер просто старався більше», — розповідав батько Нікласа Фюлькруга, Андреас, який тренував свого сина в Ріклінген Спортфунде.
Тренер молодіжної команди бременського Вердера Гаральда Альбрехт дуже пишався тим, фактом, що йому вдалося переконати батьків Нікласа відправити сина саме в їх академію.
Вчитель Фюллькруга в школі імені Карла Фрідріха Гаусса Йоахім Гофманн так прокоментував від’їзд до Бремена власного учня:
«Нападник, який забивав 160 голів за сезон, щовівторка буде їхати потягом на тренування Вердера. З п'ятниці по неділю він залишається на Везері (річка, що протікає через Бремен). Ці подорожі будуть нелегкими. Важливо, щоб футбол залишався для нього розвагою»
Саме потягом, у 2006 році, Ніклас вирушив на 130 кілометрів на північ, до Бремена. Протягом наступних 17 років на шляху до найкращого бомбардира Бундесліги його спіткають найрізноманітніші життєві ситуації. Фюллькруг перенесе не одну операцію після важких травм, а удари долі, здавалось, не будуть шкодувати нападника. Ніклас пройшов шлях від статусу юної зірки до занесення в категорію «списаних», від викликів у молодіжну збірну до восьмирічного ігнорування національною командою, від одного з кращих нападників другої Бундесліги до рекордсмена збірної Німеччини, який в шістьох матчах забив шість голів.
Історія Фюллькруга не є унікальною. Проте вона стає черговим прикладом того, що заграти ніколи не пізно. Футболіст, якого багато хто вже заніс у список «збитих льотчиків», переборовши обставини та подолавши всі перешкоди, довів свій високий рівень та змусив мовчати критиків й скептиків. Лише безумці та романтики ще рік тому могли повірити в те, що нападник бременського Вердера, який грає у другій Бундеслізі, буде одним з найкращих футболістів Німеччини на своїй позиції. Проте, у футболі не буває нічого неможливого – це доводить історія Фюллькруга.
І саме про це журналісту сайту «Український футбол» розповів тренер, який працював з Нікласом ще в юнацькій команді Вердера – Віктор Скрипник.
«Ніклас ‒ абсолютно командний гравець, жадібний на голи»
— Сезон 2008/2009. На той момент Ви очолювали Вердер U-17, в якому вже починав грати Ніклас Фюллькруг. Можете поділитися своїми першими враженнями від гри цього 15-річного футболіста
— Він ‒ вихованець Вердера, якого у свій час запросили з Ганновера. Забивав дуже багато голів, але був досить травматичним. Ніклас у мене в U-17 рік-два відіграв, а потім я його бачив, переважно, на милицях. В нього були проблеми з колінами, декілька операцій на них, досить складних. Проте коли він у формі та коли здоровий, то виділявся серед інших.
— А чим саме виділявся?
— Відчуттям голу, агресивністю попереду. Вердер тоді грав у «ромб», а при такій формації команді необхідні агресивні нападники. Вже у тому віці Ніклас дуже виділявся своєю антропометрією. Ми грали в комбінаційний, агресивний футбол, тому він дуже багато забивав.
— Яким Фюллькруг був у колективі та тренувальному процесі?
— Ніклас ‒ абсолютно командний гравець. Дуже хороший характер. Вважаю, що всі нападники мають бути трохи егоїстами, що в нього теж простежувалось. Переживав, коли не забивав. Проте, якщо забиває на початку гри, то стає більше грати на команду. Можна сказати, що Ніклас жадібний на голи.
— Якщо Ніклас не зумів зачепитися за першу команду Вердера з першої спроби, значить, були й недоліки?
— Молодь завжди навчається, а тренери їм постійно підказують. У нього був дуже важкий перехід з юнацького футболу в дорослий. Травми дуже сильно йому заважали розкрити свій талант. Меніски, хрестоподібні зв’язки… Відновиться, пару місяців, грубо кажучи, відіграє і знову операція.
За даними Transfermarkt, Фюллькруг з 2012 року через травми пропустив 987 днів або 115 матчів.
Вважаю, що повернення в Ганновер, до себе додому, було позитивним моментом для нього. Те, що Фюллькруг був дуже талановитий всі розуміли. У другій Бундеслізі він зміцнів. Ніклас навіть тоді досить часто приїжджав до нас на ігри, але знову ж таки, на милицях. Ми його всі добре пам’ятали, мені його була шкода. Проте купувати чи брати в оренду травмованого гравця – це завжди про дуже високий ризик. Але потім він відновився, набрав форму й у Ганновері провів непоганий період.
— У той сезон, коли Фюллькруга продали в Нюрнберг ви очолили першу команду Вердера. Не шкодували, що він вже не міг допомогти вам?
— Звісно ні. Німецький ринок не схожий на український, де за кожним талантом, який «вистрілив», вибудовується черга. Там такого «добра» вистачало завжди. Мені тоді потрібно було не на майбутнє дивитися, а на те, що в мене вже є. Перед нами стояла задача зберегти прописку в Бундеслізі.
«Фюллькруг – це найкраща версія Бєсєдіна»
— Здивувалися, коли Фюллькруг почав стабільно грати і забивати?
— У футболі, ти ніколи не можеш передбачити як воно буде. Все швидкоплинне. Якщо тягнешся, тягнеш, розвиваєшся, то залишаєшся. У Німеччині досить жорсткий конвеєр у цьому плані. Те, що в нього душа лежить до Вердеру - це було зрозуміло навіть тоді, коли я з ним працював. Він з великим задоволенням повернувся у Бремен, і я тільки радий, що він вийшов на такий рівень і стає зараз номером один у збірній.
— З ким з українських нападників за манерою гри Ви могли б порівняти Нікласа?
— Важко сказати. Напевно, Фюллькруг – це найкраща версія Бєсєдіна. Тобто, коли він здоровий, коли голи забиває…
— Великий обсяг чорнової роботи, постійний пресинг…
— Так, так. Фюллькруг теж таранного типу, щоправда, технічніший, ну і виконання, звісно… Багато моментів, щоб відзначитися, йому непотрібно. У нього один шанс – два голи. Як кажуть в Німеччині: «Дізнався, де стоять чужі ворота».
— Збірна Німеччини після того, як Мірослав Клозе завершив кар’єру, мала серйозні проблеми з наявністю так званого «дев’ятого номера». І ось тут на горизонті з’являється Фюллькруг, який починає забивати практично в кожній грі за Бундестім. Слідкували за його виступами на Мундіалі?
— Особисто за Нікласом я не слідкував (більше стежив за самою збірною Німеччини, ніж за окремо взятим гравцем), але коли він з’являвся на полі, то, звісно, привертав увагу.
Що стосується проблеми «дев’ятого номера», то вона існує вже доволі давно. Від того часу, як кар’єру завершили Юрген Клінсманн та Руді Феллер, які могли вирішувати долю матчів. Аж потім вже з’явився Клозе й Томас Мюллер.
— З чим це пов’язано?
— Це проблема всього німецького футболу. Все через те, що в місцевих клубах на позиції нападників зазвичай грали легіонери, й Вердер не виняток. Саме тому ми особливо не фокусувалися на цілі виховати свого форварда. Краще вкласти гроші в уже готового, забивного. Як ви могли помітити, нині існує тенденція, що середняки чемпіонату купують молодих гравців із академій Франції.
Зараз в Німеччині дуже щасливі, що нарешті отримали забивного нападника з їхнім паспортом.
«Завжди хочеться, щоб якась медалька дома висіла, чи кубок якийсь стояв»
— Фюллькруг став найкращим бомбардиром Бундесліги разом із Нкунку. Головний голеадор ліги, який представляє команду середняка – це вирок для чемпіонату Німеччини чи неймовірний прогрес Нікласа?
— Гадаю, що всього потрохи. Він основний, відчуває впевненість, постійно грає. Команда діє переважно в атакувальному стилі, хоч іноді виходить і в п’ять захисників. Проте Марвін Дукш і Фюллькруг – це два нападники, які завжди в основі. Вердер полюбляє грати у два форварди, й це теж має чимале значення.
Я буду тільки радий, щоб представники Вердера кожного разу брали участь в подібних номінаціях.
У свій час ще був Деві Зельке, який мав дуже гарні показники в юнацькому футболі. Ми придбали його з Хоффенхайму за 50 тисяч євро, і він вже через рік грав у основному складі Вердера. Ще за рік Зельке за 8 мільйонів перейшов до Лейпцига. Потім Герта, зараз Кельн… Я не кажу, що він не заграв, але він не демонструє того рівня, щоб всі казали про нього, як гравця рівня національної збірної.
А так, якщо дивитися по Бундеслізі, то Баварія має гравців, які можуть попереду грати, але це все швидкісні флангові гравці, той таки Лерой Сане, Серж Гнабрі. А ось з центральними, які можуть і протаранити, і головою добре зіграти, то це Зельке, Фюллькруг, Мюллер, який вже дограє.
- Читайте також: Вихованець Віктора Скрипника врятував Німеччину від ганьби: ще недавно Ніклас Фюллькруг грав у другій Бундеслізі
— А чи підійшов би Ніклас Баварії, яка після втрати Левандовського має проблеми з «дев’яткою»?
— Не виключено, що його придбають. Чув, що Вердер хоче отримати за Нікласа 20 мільйонів, і охочих вистачає. У Бремені хотіли б його залишити, але зайвих грошей не буває, тим паче коли є покупець.
— А чи може Вердер собі дозволити не продати Нікласа за такі солідні гроші?
— Мені здається, що краще зараз продати 30-річного форварда за 20 мільйонів, ніж чекати, що в наступному сезоні він заб’є свої 10-15 голів. Такі гроші на дорозі не валяються.
У нас, наприклад, був період, коли ми були вимушені продавати гравців, щоб мати баланс. У Німеччині ти не можеш взяти кредит, щоб віддати борги. Там ти повинен заробляти на футболі. Позаяк ми не могли цього робити, то були змушені продавати найкращих гравців. Якому тренеру таке подобається? Ми фактично існували завдяки тому, що купували та перепродавали футболістів.
Що стосується інших способів заробітку, то це титули, прохід якомога далі у Кубку Німеччини. Призові також залежать від місця, яке зайняла команда в турнірній таблиці. Завжди потрібен забитий стадіон, проте з цим у Вердера проблем не було. Можливо, тільки на матчі другої Бундесліги на початку сезону ходило 70%. Проте, коли команда забезпечила собі повернення в еліту, то на трибунах знову був аншлаг. Всі такі речі підраховуються тим паче німці дуже педантичні в цьому плані.
— А чи готовий Фюллькруг до такого виклику, як Баварія? Існує приклад того ж Андреа Белотті, який розривав чемпіонат Італії, граючи в Торіно, але в Ромі перестав забивати. Можливо, Ніклас гравець однієї команди?
— Думаю, що в нього є амбіції вигравати титули. Завжди хочеться, щоб якась медалька дома висіла, чи кубок якийсь стояв. З Вердером можна розраховувати на титул тільки у вигляді Кубка Німеччини. Власне, що ми в свій час і робили. Я встиг зіграти у трьох фіналах, у двох з яких ми виходили переможцями. Щодо чемпіонства, то це завжди один раз на 20 років. Всі сподівалися, що хоч зараз Боруссія (Дортмунд) перерве 10-річну гегемонію Баварії ‒ а скінчилося черговим титулом мюнхенців.
Тому крок на підвищення – це нормальне бажання для такого футболіста.
«Вердеру і німецькому футболу пощастило, що такий хлопчина сам себе зробив»
— «Все що нас не вбиває, робить нас сильнішими»: цей вислів дуже влучно характеризує кар’єру Нікласа, який пройшов через дуже багато серйозних травм. Чи став би Фюллькруг таким, яким він є, якби перед ним не було тих перешкод, які йому доводилося долати?
— У футболі нічого неможливого не буває. Було б не цікаво вболівальникам ходити на стадіон, якби фаворит увесь час перемагав. Так само неможливо прорахувати й кар’єру футболіста.
Завжди потрібно знайти команду, де футболіст відчує силу в собі, довіру тренера, колективу. Продемонструвати там свій рівень, а вже потім робити наступний крок. Ніклас його зробив, повернувшись у Вердер сильнішим за себе колишнього. Він став набагато впевненішим, що демонструє наявність його таланту. Радий за те, що в нього пройшов період з серйозними травмами. Дай Боже, щоб він ще декілька років на високому рівні пограв і щось у своїй кар’єрі виграв.
— Чи може історія становлення Фюллькруга стати показовою для українських нападників? Наприклад, для Владислава Супряги, який вважається дуже талановитим, але страждає від травм та браку стабільності.
— Існує багато таких прикладів. Футболісти перемагають рак, відновлюються після дуже серйозних травм, не грають цілий рік. Після такого людина стає тільки сильнішою. Починає фокусуватися на цьому, хоче повернутися та довести, в першу чергу собі, що він не «списаний». Через все це пройшов і Ніклас, і тепер футбольна зірка йому віддячує. Тому, це дійсно приклад для будь-якого футболіста.
Якщо стаєш професіоналом, то ти знаєш, чим повинен займатися, а не сидіти на дивані й думати: «Ось зараз я відновлюсь і знову стану зіркою». Ні, це завжди через дуже кропітку працю, удари долі.
Пам’ятаю, як Ніклас після важкої операції потренувався з нами буквально місяць і знову травмувався. Зрозуміло, що багатьох подібне надламує, але в цьому випадку Вердеру і німецькому футболу пощастило, що такий хлопчина сам себе зробив.
«Того дня, коли перестану грати у професійний футбол, я почну грати у аматорський футбол. Я завжди гратиму у футбол, бо мені це подобається», - Ніклас Фюллькруг.
Схоже, футбол для Фюллькруга все ж залишився розвагою, головною розвагою життя.
