«Пам’ятаю, кричав на Суареса: «Ей, Луїс, назад», але він був шибайголовою». Левченко ‒ про наших топ-легіонерів і Гронінген

Переглядів 127545
Максим Недавній Максим Недавній
32 голосів
«Пам’ятаю, кричав на Суареса: «Ей, Луїс, назад», але він був шибайголовою». Левченко ‒ про наших топ-легіонерів і Гронінген
Фото: особистий архів Євгена Левченка
Ексгравець збірної України та низки європейських клубів, футбольний експерт, голова Спілки футболістів Нідерландів – все це про Євгена Левченка, який в ексклюзивному інтерв’ю, поспілкувався з «УФ».

Прекрасні роки Євгена Левченка прийшлися на Гронінген. У 2005-2009 роках півзахисник збірної України провів за цю команду 114 матчів, відзначившись 23 голами та низкою асистів. Зараз, коли Гронінген вилетів із Ередивізі, прикро не тільки Жені, а й Луїсу Суаресу, Ар'єну Роббену, Вірджилу ван Дейку, Філіпу Костичу, братам Куманам і багатьом іншим зіркам, які в різні роки виступали за скромний нідерландський клуб.

Журналіст сайту «Український футбол» поговорив із Євгеном Левченком про болісний для нього виліт Гронінгена з Ередивізі, Луїса Суареса, Мудрика, Довбика, Циганкова, збірну України та УАФ, війну в Україні.

Фото: особистий архів Євгена Левченка

«Все це закрутило спіраль, по якій Гронінген спускався вниз»

— Що, на Вашу думку, пішло не так в цьому сезоні у Гронінгена?

— Коли в клубі з’являються не дуже компетентні люди, тоді і трапляється те, що трапилося. У Гронінген прийшли люди, у яких були всі можливості не вилетіти з еліти. Натомість вони посеред сезону через своє его звільнили тренера, з яким команда прогресувала, і не зробили з цього ніяких висновків. Поставили молодого тренера, в якого немає ні харизми, ні досвіду. Все це закрутило спіраль, по якій команда спускалася вниз. 

— Лідерів минулого сезону продали, це вплинуло в результаті на сезон?

— Новий менеджмент реалізував декілька футболістів за дуже хорошу ціну. Так, фінансово вони підписали гарну фінансову угоду, але не спланували, ким замінять цих футболістів. В результаті вони кинули молодих футболістів Гронінгена під потяг і поставили на карту все життя клубу. 

Я спілкуюся з колишнім технічним директором Гронінгена Марк-Ян Флодерусом, з яким ми грали разом. Його, спортивного тренера та інших менеджерів, від яких багато залежало в клубі, до речі, вигнали з Гронінгена й визнали персоною нон-грата.

— Є передумови сподіватися, що Гронінген вже наступного сезону повернеться до Ередивізі?

— Я думаю, так. Вони вже почали робити перші кроки: найняли дуже класного тренера на наступний сезон, це менеджер, який зараз працює в Еммені (Дік Луккін, - прим. «УФ»). В нього багатий досвід, він розуміє, що це за команда, як треба розмовляти з пресою, спонсорами, футболістами ‒ це хороше призначення для Гронінгена. 

Ще вони повернули головного скаута, який працював, коли я ще грав в Гронінгені, – Генка Вельдмате. Це дуже талановитий скаут, він свого часу привів в команду Суареса, Невланда, Бруно Сільву, ван Дайка. Останні 7 років Генк працював в Аяксі. 

Плюс у команди гарний бюджет з яким можна працювати, є спонсори – у Гронінгена є всі аспекти, що б повернутись в вищу лігу.

— Після останніх інцидентів з вболівальниками клубу, як вони будуть поводити себе в наступному сезоні?

— Тиск з боку фанатів буде. Ми бачили і удари футболістів, і зривання матчів, все це дуже неприємне ставлення вболівальників, але я вважаю, що якщо в команди буде результат, то буде і підтримка фанів. У Гронінгена топові фанати, але є угрупування в 100 чоловік, які не дуже гарно себе поводять.

«Луї, е-е-ей, так робити не можна..»

— Ви грали з Луїсом Суаресом в перший рік його кар’єри в Європі. Яким він прийшов до Гронінгена? 

— Коли він приїхав, ми з нього трішки кепкували – він був пухленький, такий собі baby-face з зайвими кілограмами. Суарес тоді не розмовляв ані голландською, ані англійською, в той момент я вивчав іспанську, і мені було цікаво з ним її практикувати. В нас з ним була гарна зв’язка: він грав зліва на фланзі, я лівого центрального півзахисника. Луїс ніколи не залишався на своєму фланзі, бігав по всіх зонах нападу, ніколи не повертався назад, я пам’ятаю, як кричав на нього: «Luis atrás, Luis atrás» (іспанською ‒ Луіс назад, - прим. «УФ»), але він був такий собі шибайголова.

— Ви спілкувались з ним за межами тренувальної бази?

— Трохи, але ми ніколи не були близькими друзями. Гронінген завжди ходив у ресторан всією командою, але Луїсу було дуже тяжко, адже ніхто, окрім Бруно Сільви, не розмовляв іспанською мовою, перекладачів у команді не було. Йому було холодно, він весь час хотів повернутися до Уругваю. Але через два місяці звик, почав краще тренуватися, зрозумів, чого від нього вимагає тренер, і зіграв ключову роль в команді того сезону. 

— Чи можна в Суаресі було вже тоді розгледіти зірку світового масштабу?

— Те, що в нього є талант, всі ми знали й бачили, але було важко зрозуміти, як він його розкриє. Коли він перейшов в Аякс, я розумів, що це не останній крок в його кар’єрі. Мені було дуже приємно бачити Луїса у грандах світового футболу – Ліверпулі, Барселоні.

— Він нікого не кусав на тренуванні?

— Ні, тоді він не кусався:) В нього за кар’єру було декілька таких випадків, тому що Суарес робить усе для перемоги, і це один із способів досягти цілі. Я пам’ятаю, на тренуванні Луїс міг добряче вдарити по ногах партнерів по команді і тренер завжди виховував його: «Луї, е-е-ей, це неправильно, так робити не можна, ми поважаємо один одного», але Суарес - це Суарес, я б сказав так.

— Ви зараз підтримуєте з ним зв’язок?

— У нас [екс-гравців Гронінгена] є спільний чат, в якому ми спілкуємось, і коли Суарес грав в Барселоні, інколи писав навіть голландською. 

Євген Левченко та Луїс Суарес. Фото: Google

«Цінник Мудрика – великий тягар для нього»

— Давайте поговоримо про наших «зірочок». Чому не виходить у Михайла Мудрика в Челсі – не та команда? Не той чемпіонат? Не в той час? Завищенні сподівання?

— Коли футболіст переходить до іншого клубу, це завжди стрес і не завжди 100% успіх. Є дуже багато різних факторів, які впливають на перебіг твоєї кар’єри в команді. Коли ми розмовляємо з колегами на тему, як поступово футболісту треба йти на підвищення в класі, я часто наголошую: всі футболісти хочуть грати на кращих контрактах, але, мені здається, треба продумати план, щоб ти зміг поступово прогресувати.

— Якби Мудрик перейшов в Арсенал, справи пішли б краще?

— Я не впевнений, але коли в тебе є можливість грати за кордоном із співвітчизником, ти можеш швидше пройти адаптацію. Це найперше, що треба зробити – освоїти мову, культуру, сприйняття спільноти, гумору. Ми всі розуміємо ‒ Михайлу потрібен час. 

— Цінник психологічно впливає на Михайла Мудрика?

— Так, цінник Мудрика – великий тягар для нього. Він розуміє, що всі від нього очікують результату відразу. Так, у нього для цього є всі якості, але в нього немає стабільності, яку хотілося б побачити. До речі такої стабільності в нього не було і в Шахтарі. Він зробив дуже великий крок і я дуже сподіваюсь, що він заграє, але можливо йому необхідно зробити невеличкий крок назад, щоб здобути досвід. Йому зараз треба грати, грати і ще раз грати на новому рівні. Тут треба час. Я дуже сподіваюся і хотів би, що б він не зламався психологічно.

— Мудрик зможе змінити ситуацію на свою користь?

— Я б дуже хотів, щоб у нього все вийшло і Мудрик заграв у Челсі. Річ не в тому, зможе чи не зможе, річ в тому, чи не зламається. Я вірю в його якості, але потрібно, що б ці якості якнайшвидше проявилися.

Розумію, що АПЛ ‒ мрія кожного футболіста, але це дуже складний чемпіонат. Коли я розмовляв з Ярмоленком, Зінченком, голландськими футболістами, які переходили до АПЛ – всі кажуть, що це небо і земля, шалений темп, зовсім інший футбол. 

Михайло Мудрик. Фото: ФК Челсі

«Я не вважаю, що Циганкову зараз час щось змінювати»

— Як гадаєте, є шанс в Артема Довбика заграти в Лізі 1, чи, можливо, краще спробувати себе в іншому чемпіонаті?

— Артем вже грав за кордоном, і в нього є певний досвід. Він розуміє, чого очікують від нього в такій команді, як, наприклад, Марсель. Ліга 1 підходить Артему, він може боротись, має швидкість. Це для нього була б хороша футбольна школа. Що важливо, там уже грає Руслан Маліновський.

— В чому проблема молодих українських гравців, які були лідерами своїх команд в Україні, але не можуть повноцінно розкритись після переходу в кращі європейські ліги?

— Я б дуже хотів, що б кожен футболіст, який прийшов в нову команду, розумів, що він лише один з усіх в команді, а не перший серед інших, яким був в клубі УПЛ. Треба скоріше забути, що ти був зіркою в Україні, і працювати, працювати і ще раз працювати, щоб довести, що ти гідний грати в клубах найкращих чемпіонатів Європи.

— Циганкова краще переходити на новий рівень чи залишатися й далі №1 в Жироні?

— Віктор пройшов легко адаптацію в іспанському чемпіонаті, і я дуже радий за нього, оскільки це перший крок до переходу в кращу команду. Але для мене набагато важливіше, щоб він демонстрував таку ж результативність та допомагав команді, як зараз. Я не впевнений, що йому необхідно кудись переходити в даний момент. 

Жирона зараз на 7- 8 місці Ла Ліги, це нормальна команда, яка грає в гарний футбол і Циганков там проявляє себе з кращої сторони. Це лише перший рік в єврочемпіонаті для Віктора, я не вважаю, що зараз час щось змінювати. Можливо, через рік-два.

Віктор Циганков. Фото: ФК Жирона

«Епопея в УАФ із призначенням тренера збірної — це фарс і наслідки непрофесійного менеджменту»

— Чи слідкуєте Ви за блокбастером від УАФ з призначенням головного тренера національної збірної України? 

— Вся ця епопея від УАФ з призначенням головного тренера ‒ це фарс і наслідки непрофесійного менеджменту. Якщо відверто, це ненормально коли команда готується до надважливих офіційних матчів і ніхто не знає, хто буде тренером, немає стратегії розвитку – це абсолютний нонсенс, ні одна країна світу так не працює. Якщо в тебе немає плану А, має бути план В і план С. 

Я дуже радий, що був запасний варіант з призначенням молодих тренерів Ротаня і Кравченка, але якщо дивитись на цю епопею з Ребровим, це якийсь цирк: Реброва призначили; Ребров відмовився; Ребров вже збирає помічників; ні, будуть інші помічники. Робота УАФ виглядає зі сторони дуже непрофесійною. 

— Як ця ситуація вплине на команду?

— Мені дуже складно зрозуміти. Щоб щось будувати – потрібен план, чіткість дій упродовж усього циклу, ще до його початку. Зараз у нас «корабель без капітана», такого не може бути в сучасному футболі. Ми всі чекаємо на якогось месію, який прийде і за 5 хвилин зробить щось неймовірне. Але насправді розуміємо, що твориться в нашому футболі. Це ще один доказ непрофесійного підходу до справи.

— Як змінити ситуацію?

— Вся ця проблема почалася не рік тому, вона була і є в нашому футболі. Щоб щось змінити, треба відверто розмовляти на найвищому рівні, робити кардинальні зміни. Як я казав раніше, у нас ні в збірної немає стратегії, ні в федерації немає ні плану, ні стратегії. Це було і 5 років тому, і 10 років тому. Нам потрібний компетентний менеджмент для прогресу футболу ‒ від дитячого до національної команди. Для мене це дуже болісне питання.

«Тих, хто підтримує війну, блокую і посилаю вслід за російським кораблем»

— Ви раніше виступали за клуби країни-агресорки. Чи розмовляли з російськими експартнерами, знайомими щодо трагедії ,яка відбувається в Україні?

— По-перше, після 2014 року, я сказав, що не поїду в росію, це для мене дуже принципово. Коли в нас украли Крим, це був важливий сигнал путінського режиму щодо наступних агресій до нашої країни. 

Те, що трапилося 24 лютого 2022 року, стало червоною лінією для мене. Я дзвонив знайомим в росію, викладав пости в соцмережах, намагався до них достукатися. Чесно, траплялися люди які не підтримували злочинний режим, і багато хто виїхав із росії. Ті, хто залишилися і мовчать – для мене це люди, які підтримують режим. Тих, хто підтримує війну чи намагається пояснити мені, що в нашій країні щось не так – я блокую і посилаю вслід за російським кораблем.

У мене є декілька знайомих людей з росії, які підтримують Україну і які роблять все, що б цей режим пав. Вони підтримують нас і грошима і спонсорували закупку генераторів через мене, ми купували з ними швидкі допомоги, допомагали українським дітям, які знаходяться через війну в Нідерландах. 

Я вважаю, що ті люди, які підтримують Україну і роблять все, щоб Україна перемогла, – нам з ними йти одним шляхом, а ті, хто мовчать – я їх відсікаю.