«Інші родичі були проти, а тато наполіг»: Кінарейкін дав вогняне інтерв’ю про перехід у Вільярреал і свою кар’єру
373 
- 01 Від чого у Кінарейкіна «мурахи» по шкірі, коли він згадує Львів? «У Карпатах не пам’ятаю жодного незадоволеного гравця»
- 02 Про «муки вибору» Якова – Карпати чи Вільярреал: «На душі, як коти шкребли»
- 03 Чи радився Кінарейкін про перехід у Вільярреал із Луніним та Крапивцовим? «Такі пропозиції трапляються раз за кар’єру або не трапляються взагалі»
- 04 Роль батька у житті Якова та побут в Іспанії: «Без нього цього всього не сталося б»
- 05 Дебют у Вільярреалі та інфраструктура в Іспанії: «Дивізіон, де грає Вільярреал Б нижчий за УПЛ? Навіть смішно про це думати»
Перехід Якова Кінарейкіна з Карпат у Вільярреал підірвав український футбольний інфопростір. Молодий український воротар лише нещодавно став основним у львівських Карпатах, а ось – вже їде у Ла Лігу. Заради справедливості треба сказати, що інтерес закордонні клуби проявляли до Кінарейкіна ще рік тому. У липні 2024 року в інтерв’ю нашому сайту Яків поділився, що йому надходили пропозиції з Іспанії, Португалії та Чехії, але він тоді обрав переїзд у Львів.
Зірковий час Кінарейкіна наступив навесні 2025 року, коли він видав серію з чотирьох «сухих» матчів підряд, найбільш яскравим з яких стала гра проти донецького Шахтаря. Якраз після неї ми в другий раз з ним поспілкувалися для «УФ».
Нещодавно Яків встиг дебютувати за новий клуб. Воротар взяв участь у товариському поєдинку Вільярреала Б проти Кастельйона Б, який закінчився перемогою команди Кінарейкіна з рахунком 5:0, є перший «сухар» для Яші!
Наш кореспондент Ігор Лисенко записав із Яковом ексклюзивне інтерв’ю сайту «Український футбол». Ми поговорили про останні місяці Кінарейкіна у Карпатах, нюанси переходу у Вільярреал, роль батька в житті голкіпера, а також про подальші плани та амбіції гравця.
Від чого у Кінарейкіна «мурахи» по шкірі, коли він згадує Львів? «У Карпатах не пам’ятаю жодного незадоволеного гравця»
‒ Розкажи про свій період у Карпатах після нашої останньої розмови у березні. Який матч чи момент запам’ятався найбільше?
‒ Період у Львові видався дуже класним. Я отримав багато досвіду, працював з чудовими тренерами та людьми. Реально почував себе як вдома, дуже кайфово.
Коли після зимової перерви став грати в основі постійно – стало ще крутіше. Атмосфера, вболівальники – це взагалі окрема тема. Я не можу виокремити якийсь один матч. Кожна домашня гра у Львові – це особлива атмосфера, мурахи по шкірі, коли згадую. Це треба відчути самостійно на стадіоні – словами ці відчуття не передати.
‒ Які причини, на твою думку, поразок Карпат у двох останніх матчах сезону?
‒ Можливо, ми самі десь завели себе в думках, що вже все – от-от виграємо та вийдемо в єврокубки. І, мабуть, десь перегоріли. Але я вважаю, що все одно це дуже хороший результат як для першого сезону після виходу до УПЛ.
Яків Кінарейкін, фото: ФК Карпати (Львів)
‒ Як команда пережила невихід у єврокубки?
‒ Команда, звичайно, переживала. Це нормально. Але загалом усі задоволені. Ми зайняли хороше місце, як для першого сезону після повернення в Прем'єр-лігу.
На початку чемпіонату ніхто не очікував від нас такого результату. А вже під кінець сезону ми майже вийшли до єврокубків. І вболівальники «левів» теж казали, що дуже задоволені. Вони вірять, що єврокубки у Львові ще будуть.
‒ Минулий сезон – твій перший повноцінний сезон в УПЛ в якості основного воротаря. Ти довго до цього йшов – спершу в Дніпрі-1, потім у Карпатах. Які відчуття, що досягнув цієї мети?
‒ Відчуття – чудові! Я вже казав: для мене Карпати стали як родина. Я відчував себе там, ніби з дитинства в команді. Все відчувалось максимально комфортно.
Я дуже вдячний тренерам і партнерам. У нас у команді не пам’ятаю жодного незадоволеного гравця – це свідчить про атмосферу, яку створив тренерський штаб. Це велика заслуга Владислава Вікторовича Лупашка та його тренерського штабу.
Про «муки вибору» Якова – Карпати чи Вільярреал: «На душі, як коти шкребли»
‒ Чи спілкувався ти з Лупашком та Русолом перед своїм переходом?
‒ Так, я розмовляв і з Лупашком, і з Русолом. Я їм дуже вдячний, бо вони мене підтримували в той момент. У мене відчувався внутрішній дисонанс. Здавалося, що я негарно вчиняю з Карпатами: пішов раптово, коли на мене розраховували.
Владислав Вікторович мене заспокоїв. Сказав, що не потрібно хвилюватися, що я маю скористатися цим шансом і що він буде дуже радий, якщо я потраплю в Іспанію.
Владислав Лупашко, фото: ФК Карпати (Львів)
‒ Він підтримав тебе?
‒ Ми з ним спілкувалися майже щодня протягом тих п’яти днів, коли тривали перемовини з іспанцями. Я дуже вдячний йому за цю підтримку. Бо на душі справді, як коти шкребли,, але я дуже хотів спробувати пограти в Європі, це великий шанс. Але з іншого боку – я основний воротар, довго до цього йшов, відчував себе щасливим в Карпатах.
Я сам здивувався, що у підсумку наважився на цей крок. Але дуже ціную ту підтримку, яку отримав у Львові.
‒ Не хотів ще сезон пограти в Карпатах? Тільки закріпився в основі.
‒ Я гадав, що почну сезон у Карпатах. Мені там було дуже добре – до появи іспанського варіанту я навіть не думав покидати команду, але пограти у топ-5 чемпіонатах – це те, чого я завжди хотів.
‒ Раніше ти казав, що тобою цікавились декілька іспанських команд. Крім Вільярреалу розглядав інші варіанти?
‒ Інших конкретних пропозицій не надходило. Тому обирав між тим, щоб залишитися у Карпатах або перейти у Вільярреал.
Чи радився Кінарейкін про перехід у Вільярреал із Луніним та Крапивцовим? «Такі пропозиції трапляються раз за кар’єру або не трапляються взагалі»
‒ Що стало визначальним у рішення поїхати в Іспанію?
‒ Такі пропозиції трапляються раз за кар’єру – або не трапляються взагалі, дуже приємно, що такий відомий у Європі клуб зацікавився мною.
‒ Радився з Луніним з Реалу або Крапивцовим з Жирони, які мають досвід гри в Іспанії?
‒ Ні, з ними не радився, виключно зі своїми близькими.
‒ Кажуть, суттєву роль у твоєму переході в Вільярреал відіграв українець, який працює в Іспанії?
‒ Іван Іщенко – тепер мій агент, він допоміг з переходом у Вільярреал. Все, що стосувалося частини перемовин в Іспанії, він взяв на себе. Їздив на зустрічі, домовлявся з Вільярреалом про умови й так далі.
Яків Кінарейкін, фото: ФК Вільярреал
Мій тато вирішував питання з Карпатами в Україні. Вони (тато Кінарейкіна та Іван Іщенко, – прим. І.Л.) спрацювали у такому симбіозі та допомогли мені з переходом.
‒ Ти вчив іспанську ще задовго до переходу. Щось відчував?
‒ Я дійсно вчив іспанську задовго до переходу, але траплялися періоди, коли робив паузи, бо з'являлися інші справи. І не можу сказати, що щось передчував. Просто розумів, що англійську я вже знаю, маю практику, а чому б не приділити хоча б годину на день іспанській? Іспанська – друга за популярністю мова у світі, тож вирішив почати її вивчати.
Роль батька у житті Якова та побут в Іспанії: «Без нього цього всього не сталося б»
‒ Твій батько Дмитро Кінарейкін на питання «Який у вас син?» відповів: «Знаєте, я б таких синів хотів ще пару. Дуже гарна, відповідальна, розумна людина і люблячий син». А що ти можеш сказати про нього?
‒ Мій батько – дуже скрупульозний, він дуже хвилюється, постійно розпитує, як і що. Йому все цікаво, бо він сам раніше грав у футбол, добре розуміє всі тонкощі. Я дуже вдячний йому за те, яку роль він відіграє у моєму житті. Без нього цього всього не сталося б.
Усе починалося ще з дитинства – батько першим у мене повірив. Я мав приймати важливі рішення щодо майбутнього, але я ще був дитиною й не міг об’єктивно мислити. І саме він дуже сильно мене підтримував, хоча інші родичі виступали десь проти мого захоплення футболом. Це зрозуміло – вони переживали: а що як не вийде, футболістів багато, може краще піти навчатись і мати іншу професію. Через це траплялися суперечки, але тато наполіг, щоб я продовжував грати. І я дуже вдячний йому за це.
‒ Розкажи, як вирішується питання побуту в Іспанії?
‒ Поки що виймаю квартиру в Іспанії, тато допомагає – він зараз зі мною. Живемо тут перший час, далі подивлюся, як усе складеться. Облаштовуємо побут. Багато нового, незвичного, звикаю до всього. На це потрібен час. Я це розумію, не поспішаю і ставлюся до всього спокійно.
‒ Твоя дівчина – Яна і ваш собака Рірі будуть жити з тобою в Іспанії?
‒ Яна і Рірі скоро приїдуть до мене в Іспанію. Я дуже чекаю і дуже сумую. Перший тиждень відчувався складним без них, усе нове.
Хотілося б, щоб вони знаходились поруч – мені набагато легше, коли вони поряд. Але зараз такі обставини: Яна працює в Ужгороді, поки не може приїхати. Через місяць чекаю, що вони вже переїдуть, і будемо жити разом.
Дебют у Вільярреалі та інфраструктура в Іспанії: «Дивізіон, де грає Вільярреал Б нижчий за УПЛ? Навіть смішно про це думати»
‒ Розкажи про дебют у Вільярреалі.
‒ Грали на такому міністадіоні, який знаходиться на базі. Матч проводили проти хорошої команди (Кастельйона Б, перемогли з рахунком 5:0, – прим. І.Л.).
Яків Кінарейкін, фото: ФК Вільярреал
Тут зовсім інші швидкості. Стоячого футболу взагалі не побачив – навіть попри спеку. Я ще звикаю до таких умов, але тут все інакше: немає такої позиційної атаки, де всі стоять і просто катають м’яч. Постійний пресинг, постійні переміщення, рух і з м’ячем, і без м’яча. Мені подобається такий футбол.
‒ Як тобі інфраструктура нового клубу?
‒ Інфраструктура дуже крута. База хороша, багато полів – як штучних, так і натуральних. Є гібридні та звичайні натуральні газони. Мене реально здивувало, що під час тренування поле поливають по 5-6 разів. Щоб воно не пересохло і м’яч ходив краще. Мені це подобається. Бо в Україні, якщо спекотно, то максимум один раз поле полили – і граєш на сухому. А тут між вправами постійно поливають, навіть штучні поля. Я бачив, як U-19 тренуються – навіть їхнє поле поливають, щоб гра стала динамічнішою.
‒ Вже вдалося поговорити з головним тренером Вільярреала?
‒ Ні, наразі поки тільки з головним тренером команди Б.
‒ Яке враження він на тебе справив?
‒ Цікава людина. Має свої вимоги – і це круто. Будує гру на м’ячі, на пресингу. Мені подобається цей стиль.
‒ Ти вже зіграв матч і провів кілька тренувань. Після УПЛ не здається, що рівень дивізіону, у якому грає Вільярреал Б нижчий?
‒ Та ні, чому нижчий? Навіть смішно про це думати. Команда Б – це, умовно кажучи, U-23: усі молоді, заряджені, амбіційні. Дуже високі швидкості, круті тренування. Мене залучають до команди, я це відчуваю. Багато ударів, інтенсивність – рівень досить солідний і зовсім не нижчий.
‒ Які твої подальші цілі?
‒ Хочу стати щасливим в Іспанії. Для цього треба багато що владнати, і крок за кроком йти до своєї мети.
