Йован Маркоскі – легенда Ворскли – про повернення в Україну: «У Гірнику-Спорт буде зовсім нова команда»
311 
- 01 Як Маркоскі повернувся в Україну й що хоче створити в Гірнику-Спорт? «Мені по душі футбол, в який я грав»
- 02 Де працював останнім часом Маркоскі й чи не боїться Другої ліги України? «Обреновац – маленький, як Горішні Плавні, але не має таких талантів»
- 03 Чому Маркоскі часто бував в Україні й що думає про ставлення земляків до росії? «У Сербії відношення до України різне»
Автор: Дмитро Булига
Йован Маркоскі та Гірник-Спорт стали історичними один для одного. Йокки, як під час ігрової кар’єри у Ворсклі називали нового керманича гірників, став першим іноземним фахівцем, який очолив Гірник-Спорт. А ось клуб із Горішніх Плавнів – став першою українською командою для Маркоскі-тренера.
Після свого першого тренування 45-річний новий тренер Гірника-Спорт поділився своїм настроєм та відчуттями під час нового етапу у його футбольному житті в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол».
Як Маркоскі повернувся в Україну й що хоче створити в Гірнику-Спорт? «Мені по душі футбол, в який я грав»
– Пане Йоване, вітаємо Вас із призначенням на пост головного тренера Гірника-Спорт, поділиться враженнями від першого тренування і розкажіть, як виник варіант очолити команду з Горішніх Плавнів?
– Дякую за привітання! Останні пару років дуже хотілося працювати в Україні і зараз я отримав якійсь шанс, щоб реалізувати свої ідеї бажання разом із моїм помічником Павлом Ребенком, з яким ми прийшли до Гірника-Спорт. Правда, тут буде нелегко, адже нам належить побудувати повністю нову команду з молодих футболістів, подивимося, як це все вийде.
Йован Маркоскі. Фото: Гірник-Спорт
– З Павлом Ребенком Ви перетиналися ще у Ворсклі, тож взаєморозуміння буде на належному рівні?
– В мене практично з усіма хлопцями, з якими я грав у Ворсклі залишилися гарні відносини. Я не думаю, що між мною та Павлом Вікторовичем будуть якісь проблеми.
– Можливо, це не випадково, що Ваша ігрова позиція центрального півзахисника та екс-тренера Гірника-Спорт Валерія Куценка дуже схожі. Малюнок гри команди мабуть не дуже зміниться?
– Подивимося, але щодо Валерія Куценка, то з ним я також перетинався у Ворсклі, він грав у центрі півзахисту, коли в команді був тренер Сергій Свистун. Валерій з Кременчука, з Полтавщини, а це дуже важливо, коли тренер працює поруч з рідним містом, є підтримка друзів та знайомих. Хочу побажати йому успіхів під час роботи у тренерському штабі Ворскли.
– Якому футболу надаєте перевагу?
– Мені по душі той футбол, в який я грав під час кар’єри. Це контроль м’яча, пресинг, коли гравець проти гравця на чужій половині поля. На сьогодні це нормально. Тут нічого особливого, але, звісно, хочеться грати, як Баварія (Мюнхен) або Реал (Мадрид)… Взагалі я не є прихильником Реалу, але ось на згадку прийшли ці клуби.
Хочеться, щоб м’яч постійно був у нас, щоб грали красиво, щоб били по воротах по тридцять разів за гру, щоб грали у пас, через стіночку.
Хотілося б, щоб було так, як грав я.
Але чи буде усе виходити, коли у команді молодь, це вже інша справа.
Де працював останнім часом Маркоскі й чи не боїться Другої ліги України? «Обреновац – маленький, як Горішні Плавні, але не має таких талантів»
– Ви футбольний довгожитель, адже вже коли Вам було за сорок, Ви ще грали за Раднички з Обреноваца…
– Так, заключні два роки своєї ігрової кар’єри я провів у Третій лізі чемпіонату Сербії. У клубу не було амбіцій, тож я грав і в 41, і в 42 роки. Відчував себе нормально. Мені не дозволяли завершити кар’єру, і наполягали, щоб у кожній грі я діяв усі дев’яносто хвилин. Але грав і сорок п’ять хвилин, і по півгодини, а іноді і по сімдесят п’ять хвилин, а бувало таке, що грав усі дев’яносто хвилин, якщо треба було.
– Відчували себе тоді справжньою футбольною зіркою?
– У нас маленьке місто, як і Горішні Плавні, просто, що немає таких фанатів футболу, як у Полтавській області. Тут люди постійно дивляться футбол, чекають на матчі, обговорюють події.
Читайте інтерв’ю «УФ» із першим тренером Георгія Судакова з Горішніх Плавнів та бесіду з одним із гравців, якого розкрив Гірник-Спорт – Олександром Петрусенком
– Чи не лякають Вас труднощі? Адже це буде Друга ліга і кожна команда тут має бажання підвищитися у класі?
– Звісно, тут все по-іншому. Будемо намагатися досягнути прогресу. Все кардинально змінювати не будемо, але щось своє будемо додавати у гру команди. Сподіваюсь, все вийде не тільки у нас, а й у молодих хлопців, які прийдуть у команду.
– У Вас невеличкий досвід роботи тренером. Як зараз себе відчуваєте у професіональному відношенні?
– Останні два з половиною роки я працював тренером у Сербії, у своїй рідній команді Раднички (Обреновац). Це невеличкий досвід, але я думаю, що нам є що показати та чому навчити молодих футболістів, які прийдуть до Гірника-Спорт.
Чому Маркоскі часто бував в Україні й що думає про ставлення земляків до росії? «У Сербії відношення до України різне»
– Зараз Ви вже націлені на роботу. Що буде головним для Вас, як для тренера?
– Завдання від керівництва – це робота тренерів із молодими футболістами. Поки що не так багато гравців до нас приїжджають, але ми будемо їх запрошувати на перегляд. Вже скоро розпочинається чемпіонат, то подивимося, що й як буде. Мій помічник Павло Ребенок запевнив мене, що Україні є здібні футболісти серед молоді.
– Коли завершили виступи у Ворсклі, як часто буваєте в Україні?
– Майже кожен рік я буваю в Україні. Навіть перед повномасштабнім вторгненням я приїжджав. Потім була дворічна пауза, а ось останні два роки приблизно по місяцю я був в Україні. Я перебуваю вже у другому шлюбі. Моя нинішня дружина Тетяна родом з Полтави (разом подружжя виховують 4-річного сина Стефана, також у Йована Маркоскі від першого шлюбу є 16-річний син Сімон, – прим. Д.Б.), тож ми за можливості намагалися приїжджати під час канікул або свят у місто, де я провів дев’ять років ігрової кар’єри.
Треба було давно вже спробувати працювати в Україні, мені тут подобається я провів тут дев’ять років. Можна сказати, це найкращі роки мого футбольного життя. Мене сюди тягне, тут багато друзів.
Йован Маркоскі. Фото:Ворскла
– Чому більшість населення Сербії дуже лояльні до росії?
– Свою справу тут робить і пропаганда, і історія. У кожній країні є як хороші люди, так і погані. Мне не потрібно нікому доводити, що в Україні в мене все було гарно протягом дев’яти років, поки я грав, ніколи не було інциденті поза футбольним полем, на якому завжди були заруби. Звісно, що кожен гравець хоче виграти, навіть на тренуваннях. Проблем у Полтаві в мене ніколи не було.
У Сербії відношення до України різне: мої близькі та друзі знають, як я ставлюся до України, і все розуміють, що тут відбувається. Іншим людям, які у Сербії не дуже розуміють ситуацію із війною в Україні марно щось розповідати та доводити.
