«Із Селезньовим і Мілевським не те, що непросто, а цікаво працювати»: найкращий тренер квітня у Другій лізі Цимбал
2582 
Упродовж квітня ЮКСА набрала 12 очок – більше за всіх. Навіть поступившись у лобовому матчі Дружбі (0:1), зберігає рівні з нею шанси на чемпіонство. Найголовніше ж – зібрана перед початком сезону 2023/24 команда навдивовижу рівно проходить свій дебютний (!) сезон у ПФЛ. Результат – дострокова гарантія медалей, і тепер в вирішальній фазі регулярного чемпіонату буде визначатися, якого рівня нагороди виборе трійка фаворитів – ПФК Звягель, Дружба (Мирівка) та ЮКСА (Тарасівка).
Тож головний тренер ЮКСА Микола Цимбал, який став лауреатом за вибором «УФ» і прес-служби ПФЛ, дав інтерв’ю сайту «Український футбол», у якому розповів про:
- Адаптацію бразильців і парагвайця
- Втраченого через травму лідера
- Важку боротьбу за чемпінство
- Роботу з майбутніми та колишніми збірниками
«Із Дружбою зіграли без шістьох основних гравців»
– Наскільки несподіваним та приємним для вас є визнання найкращим тренером квітня у Другій лізі?
– Завжди приємно отримувати визнання, тим більше, якщо переможця визначають визначні фахівці. Це додає ще більше мотивації працювати над собою.
– У квітні ваша команда – ЮКСА (Тарасівка) – п’ять матчів виграла і всього один програла. Напевно, такими результатами можете бути задоволені?
– До кінця я не можу бути задоволеним, тому що наша мета – перемагати в кожній грі, а ми зазнали однієї поразки. Тому я не зовсім задоволений результатами.
– Чого, на вашу думку, не вистачило команді проти Дружби (0:1)? Реалізація підвела чи причина в іншому?
– Я вважаю, що не вистачало лідерів у цій грі. Ми недорахувалися аж шістьох основних гравців. Однак я не думаю, що навіть це – основна причина, тому що в нас рівний склад, гарна конкуренція. Але все ж таки не вистачило глибини складу саме на цю гру.
Наприклад, Вава, який набрав гарну форму, пропускав матч через дискваліфікацію. Один із наших лідерів – Матеус – отримав травму та не зміг зіграти. Плюс ми припустилися помилки в обороні, самі собі організували пропущений гол, не змогли відігратися, попри створені моменти. На мою думку, нічия була б більш справедливим результатом у цій грі.
Микола Цимбал. Фото: ЮКСА
– З найкращого боку проявили себе легіонери ЮКСА. Можна сказати, що вони вже до кінця адаптувалися у колективі? Кого насамперед можете відзначити?
– Із легіонерами ведеться дуже великий робочий процес. Хлопці вже звикають і до умов проживання в Україні, і до умов Другої ліги України. Адаптація проходить доволі успішно. Гравці, які приєдналися до нас на початку сезону, більш адаптовані, тому що пройшло вже чимало часу. Тим гравцям, які нещодавно до нас доєдналися, легше, бо їм допомагають у тому числі легіонери, які понад пів року в Україні. Адаптацією на цю мить я задоволений.
«Над адаптацією легіонерів у ЮКСА працювало багато людей, і спортивний капелан»
– 18 голів і 19 асистів на рахунку двох із ваших бразильців, якщо рахувати сумарно. Можливо, вже були якісь пропозиції від інших клубів щодо Венді та Габріеля?
– Так, і зацікавленість є не лише до Венді та Габріеля у нашій команді. Я помічаю на багатьох наших матчах скаутів з Прем'єр-ліги, мені телефонують особисто, запитують. Хочу підкреслити, що зацікавленість є не лише до легіонерів.
– Якщо убудуть пропозиції, то ніхто напевно їх тримати у клубі не буде, адже це можливість заробити?
– Клуб готовий розглядати пропозиції та продавати футболістів. Я виступаю за те, щоб гравці росли, грали на ще вищому рівні. Це моя мета, щоб наші гравці переходили на більш високий рівень.
– Як оціните конкуренцію у Другій лізі? Кажуть, що це один із найсильніших сезонів, з огляду на конкуренцію у верхній частині таблиці...
– Скажу відверто, що раніше так ретельно не слідкував за Другою лігою. Працюючи в УПЛ, більше звертав увагу на Першу лігу. Коли працював за кордоном, дивився результати, слідкував, але детально ігри не передивлявся. Ті фахівці, хто робив це, кажуть, що цей сезон справді є найсильнішим. Думаю, на те є причини. Багато рівних команд, багато несподіваних результатів. Багато перспективної молоді показали себе з гарного боку. Тому я згоден зі спеціалістами, які так думають.
– Наскільки непросто було об’єднати в єдиний механізм легіонерів ЮКСА?
– Ще раз повторюся, що це складний процес. Над цим працюють багато людей у ланці клубу. Це і спортивний капелан. Також ми проводимо мотиваційні години з усіма гравцями – не лише легіонерами, а й українцями. Проводиться багато індивідуальних розмов. Футбольний клуб ЮКСА робить усе для того, щоб легіонери та українські футболісти почувалися комфортно та думали лише про футбол та результат на футбольному полі.
– Хто для вашої команди є більш серйозним конкурентом за чемпіонство? Звягель чи Дружба?
– Це дві команди, які мають амбіції на чемпіонство. Важко виділити одну з них, кожна з команд має сильні та слабкі сторони, свої традиції. Тому обрати одну дуже складно, це дві кваліфіковані команди.
«Запрошені до Минаю з моєї ініціативи Петрусенко та Ахмедзаде зараз грають за кордоном, один із них – навіть у збірній»
– Пригадайте свою роботу в клубі УПЛ – Минаї. Які спогади залишилися про ті часи?
– Залишились лише найкращі спогади, тому що з Минаєм я пройшов від Другої ліги до УПЛ. Ті сезони були успішними, я здобув там дуже багато досвіду, який допомагає мені й зараз у роботі у ФК ЮКСА. У Прем'єр-лізі були теж непогані часи, багато талановитих хлопців пройшли через Минай, зараз вони грають на хорошому, пристойному рівні, в тому числі за кордоном. Тому цей період згадую лише з позитивом і теплом, продовжую уболівати за цей клуб.
– Ким зі своїх вихованців ви пишаєтеся найбільше? Кого із нинішніх гравців УПЛ вдалося розкрити?
– Я б відзначив гравців, які зараз не в УПЛ. З моєї ініціативи були запрошені хлопці з нижчих ліг, а саме Петрусенко та Ахмедзаде. Зараз Ахмедзаде грає за національну збірну Азербайджану та належить Карабаху, який добре грає в єврокубках. Рустам в оренді в Зірі, яка бореться за друге місце. Хлопець дуже добре спрогресував під час гри за Минай і його саме звідти купили.
Петрусенка також купили за кордон, в Угорщину, а наразі він виступає у чемпіонаті Хорватії. Цих хлопців я б хотів відзначити більше, бо вони пройшли шлях від нижчої ліги до гри в елітних дивізіонах закордонних чемпіонатів дуже швидко. Дуже приємно, що в Україні трампліном для них був Минай, а я долучився до їхнього зростання.
– Наскільки непросто було працювати з Селезньовим та Мілевським?
– Я з ними працював, коли вони вже завершували кар'єру. З ними не те, щоб непросто, радше – цікаво було працювати. Я для себе також виніс багато чого корисного з цієї спільної роботи. Це був гарний досвід для молодого тренера.
Артем Мілевський та Євген Селезньов. Фото: Google
– Скільки часу вам знадобилося для того, щоб отримати неоціненний тренерський досвід? Коли відчули, що ви зробили правильний вибір?
– Я вважаю, що я продовжую здобувати досвід кожен день, працюючи тренером. Але досвід у Минаї та робота за кордоном дуже сильно вплинули на мене та додали досвіду.
– Ви – вихованець Кривбасу, але до першої команди так і не пробилися. У чому, на вашу думку, причина?
– Дійсно, я пройшов структуру Кривбасу з дитячої школи й до основної команди. Я був в основній команді, тренувався, був у заявці на ігри. Але в той час була велика конкуренція. Я вважаю, що якби, на думку тренерів, заслужив право вийти на поле в матчі тоді ще Вищої ліги України, то мені б дали шанс.
Причина – тільки в мені, але в той час, коли я не скористався своїм шансом заграти у Вищій лізі, я вже почав задумуватись про тренерську кар'єру. У мене завжди на високому рівні були амбіції, тому почали з'являтися вже тоді думки, що можна досягти успіху не лише як футболіст, а і як тренер. Зараз я у процесі досягнення своєї мети.
– З ким із топових футболістів вдалося перетинатися під час кар’єри?
– На той час для мене топовими були футболісти, яким я ще подавав м'ячі, займаючись у дитячій школі, а потім з ними виходив на тренування, грав на одному футбольному полі. Наприклад, капітан легендарного Кривбасу Володимир Пономаренко, що грав у єврокубках, займав третє місце у Вищій лізі України. Це був кумир усіх дітей Кривого Рогу в кінці 90-х. Було приємно разом із ним тренуватись. Той же Валентин Платонов був легендою криворізького футболу, з ним теж приємно було грати.
Хочу підкреслити, що найбільш приємно було перетинатися саме з тими гравцями, на ігри яких я ходив, бувши юним уболівальником. Це було незабутнє враження на той час.
– Який тренер вам найбільше допоміг у процесі професіонального становлення? Хто є вашими кумирами у тренерстві?
– Дуже важко виділити когось одного. Кожен тренер вніс якийсь досвід у становлення мене як тренера. Наприклад, я починав як молодий професіональний футболіст, а Володимир Богданович Шаран – як молодий тренер. Я грав під його керівництвом, це запам'яталося мені дуже добре. Було цікаво потім разом із ним попрацювати в тренерському штабі, згадувати ті часи. Це було приємно. Якщо ж говорити про сучасних світових тренерів, то я б не виділяв одного тренера. Вважаю, що з кожного топового тренера можна взяти найкращі якості й впроваджувати їх у свою роботу.
