«Керівництво «Укрзалізниці» відвідує наші матчі»: головний тренер ФК Локомотив (Київ) Валерій Гаврилов

Переглядів 5271
Артур Валерко
Артур Валерко
3 голоси
«Керівництво «Укрзалізниці» відвідує наші матчі»: головний тренер ФК Локомотив (Київ) Валерій Гаврилов
Локомотив Київ. Фото: ФК Локомотив
На «УФ» ‒ серія матеріалів про життя вітчизняних футбольних клубів, і на черзі – розповідь про ФК Локомотив (Київ).

Столична команда залізничників представляє клуб зі значною історією – за століття роботи звідси вийшло багато гравців (від братів Балакіних і Товаровського – до Саші Яковенка та Ярмоленка), та й у наші часи Локомотив продовжує готувати здібних гравців, якими активно цікавляться клуби УПЛ. Вершиною клубної піраміди в київському Локомотиві є перша клубна доросла команда, яка прогресує в чемпіонаті України серед аматорів. Її очолює наймолодший тренер у змаганнях, вона має в складі низку футболістів, які вважаються напрочуд перспективними, а за успішні результати в матчах проти фаворитів сезону Локомотив уже назвали «грозою авторитетів».

Довідка «УФ»

Локомотив (Київ) – на третьому місці східної Групи 2, йдучи в зоні плей-офф.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» головний тренер ФК Локомотив (Київ) Валерій Гаврилов розповів про роботу на майбутнє клубу залізничників, власний статус наймолодшого та сподівання на поточний і наступний сезон.

«Навіть аутсайдери в ААФУ можуть виставити на гру футболістів із досвідом УПЛ»

‒ Передовсім – про поточний момент. Де Локомотив проводить збори та як їх собі розпланував?

‒ Займаємося від 16 січня, спершу – тижневий втягувальний збір, далі в планах низка контрольних матчів, можливо, в рамках Меморіалів Щанова та Кирсанова. Загалом, зимову підготовку розписали на 10 тижнів – відповідно до всіх норм і правил для команд серйозного змагального рівня. 

‒ Награний восени склад вдається зберегти?

‒ Десь на 70% - так, але будуть певні ротації. Є інтерес до наших гравців з боку професіональних клубів. Є гравці, які зайняті на основних роботах – а Локомотив має насичений навчально-тренувальний процес і готується переходити на вищий рівень, тож дехто з хлопців може сконцентруватися на звичайному житті, не покидати аматорський футбол. У багатьох постане цього року такий складний вибір. Втім, підтверджена втрата на сьогодні лише одна – наш нападник Сергієнко прибув у Штурм (Іванків) і вже бере участь з новою командою в Меморіалі Макарова.

‒ Локомотив уже брав участь в змаганнях під егідою ААФУ, а ви не встигли через початок повномасштабної фази війни, який не дав дограти сезон 2021/22. Які ваші враження від чемпіонату та Кубка України серед аматорів?

‒ Рівень досить хороший. Моє особисте враження – чемпіонат України серед аматорів (особливо в Групі 2, в якій я дивився більшість матчів) цілком можна порівняти з Другою лігою ПФЛ України. Ми самі, аналізуючи кожного суперника, дивувалися, яких тільки гравців не побачиш у нашому чемпіонаті. І кожен раз, вирушаючи на виїзд, ніхто не може бути впевненим у позитивному результаті. 

Більше того, кадровий потенціал лідерів аматорського футболу – колосальний: у Штурмі, Дружбі та інших провідних командах грають колишні збірники, гравці з досвідом УПЛ і закордонних вищих дивізіонів. Та, що там!.. Зірка – ніби на останньому місці, а нам як важко було грати в Кропивницькому, де господарі виставили Чичикова та Загальського, але ми все ж виграли. Так що всі команди, включаючи кропивничан, у другому колі можуть серйозно додасти. 

‒ При цьому Локомотив зажив слави «грози авторитетів», досягнувши нічиєї з Дружбою та перегравши Штурм. За середнім віком ваша команда в трійці наймолодших у групі, як вдавалося здобувати очки з такими досвідченими суперниками, та ще й не пропускати в більшості матчів сезону?

‒ У нас є певні принципи, за якими ведемо навчально-тренувальну роботу та формуємо тактику. В цьому плані наша підготовка, можливо, навіть не відповідає звичаям аматорського футболу, тому що ми даємо хлопцям заняття за стандартами професіональних клубів. 

У нас було кілька напрацьованих схем, які ми міняли залежно від суперника. До когось готувалися зіграти з двома опорниками, до когось – з одним. Дивлячись на ігрові якості та задатки гравців, міняли їм місце, перекваліфіковували. 

«Багато наших гравців переходили в Динамо, Шахтар, Дніпро – тож було вирішено заявити в ААФУ власну першу клубну команду»

‒ Як комплектували нинішній склад, адже від Локомотива зразка сезону 2021/22 мало що залишилося?

‒ Річ у тім, що минулого сезону Локомотив задіяв власних вихованців 18-20 років. Багато вихованців нашого клубу в юному віці запрошувалися в Динамо, Шахтар, Колос, Дніпро-1, Арсенал і інші клуби УПЛ. Хтось пробився в вищий дивізіон, хтось – ні. Якраз ті хлопці, які не змогли перейти з U-19 в дорослий футбол, минулого року грали за Локомотив. Дещо в них виходило, напевно, тому що багато хто з них мені не дістався – їх запросили вітчизняні та зарубіжні професіональні клуби. 

Ми ж зіткнулися з такою проблемою, що гравців у Києві нібито багато, проте команд з нашої області та вимушених переселенців значно більше, і є в столиці певний дефіцит якісних футболістів. От ми й провели велику селекційну роботу, переглянувши в тому числі іногородніх кандидатів, і зібрали ту команду, яка грає зараз. 

Середній вік гравців нашої команди не дуже зріс, але завдяки новачкам, які вже пограли в Першій-Другій лігах чи юнацькій першості УПЛ, Локомотив значно додав. Хотів би підкреслити: прогрес команди став можливим завдяки спільній роботі всіх у клубі – керівництва, тренерського штабу та самих гравців. Я вдячний їм, що вони повірили в мої ідеї і зіграли так, що змогли приємно здивувати навіть фахівців. 

‒ Другий сезон поспіль Локомотив грає на всеукраїнському рівні. Які завдання ставляться перед першою клубною командою?

‒ Наше керівництво створило хороші умови для підготовки юних футболістів, але в якийсь момент усіх найкращих розбирали провідні клуби, включаючи Шахтар, Динамо, Дніпро. Тож було зроблено висновок – наша вертикаль не завершена, потрібна головна команда, яка з часом доросте до професіонального рівня. 

Локомотив прогресує – якщо минулого року наш клуб, сформувавши команду навколо юнацького складу (першість ДЮФЛУ U19), був серед аутсайдерів, то зараз – серед лідерів. Напевно, результати підтверджують правильність обраного клубом напрямку розвитку. 

‒ Інколи у вас номінальні нападники грали в захисті, а півзахисники перекваліфіковувалися в оборонців. Вимушений чи плановий захід?

‒ Поясню на прикладі нашого провідного правого захисника Шулипи. Він – гравець швидкий, вибуховий. Звісно, раніше грав у середній лінії, та за своїми задатками має все, щоб добре проявити себе на будь-якій фланговій позиції. От у нас він і грав у захисті. Що, до слова, ніяк не обмежувало його потенціал – Шулипа постійно долучався до атак. 

У нас взагалі нема прив’язки до конкретної позиції: є схема, і вона передбачає, що кожен гравець може зіграти на різних позиціях, за потреби закриє різні зони, а також підстрахує товаришів у будь-якій зоні в різних ігрових ситуаціях. 

«Я займався у Шабельникова та Рудакова»

‒ Ви – наймолодший головний тренер в чемпіонаті. Розкажіть, як ішли до того, щоб у 30-річному віці очолювати команду чемпіонату України?

‒ Я сам вихованець київського Динамо. Мої перші тренери – Євген Рудаков і Валерій Шабельников. Якщо Євген Васильович, на правах легенди футболу, у нас виконував, так би мовити, керівні та представницькі функції, то Валерій Володимирович дуже багато працював з нами над тактикою та технікою, пояснював різні тонкощі футболу, та й взагалі був тренером-новатором, який багато рацпропозицій вніс щодо функціонування всієї академії Динамо. У них я був досить малим, та вони фундамент певний мені заклали.

З мого покоління вийшло чимало хороших футболістів, зокрема Мякушко та Калитвинцев-молодший, які багато пограли в УПЛ. Я ж на професіональному рівні не грав – у моєму резюме виступи за аматорські Локомотив (Київ), Любомир (Ставище), Колос (Чорнобай), Прогрес (Остапівка, Варвинський район), Ниву (Бузова) та Стальпрофіль (Буча). Грав на позиції центрального півзахисника, а в пізні роки – в захисті. 

‒ Могли б зараз із бузівчанами лідирувати в Другій лізі, чому натомість зосередилися на тренерській роботі?

‒ Починати професіональну кар’єру на 30-му році життя – це вже запізно. Дійсно, я теж стояв перед вибором – чи в пізньому віці піти десь в Другу лігу, чи займатися футболом як аматор і тренер. Ще в Прогресі я починав тренерську роботу, а коли Нива йшла в професіонали, все зважив і вирішив зосередитися на Локомотиві. Якраз на той час я вже знав, що мені дадуть команду. 

‒ Напевно, мрія кожного тренера – мати готових майстерних футболістів, як у Ниви, Штурма чи Дружби. Ви ж працюєте, переважно, з маловідомою молоддю.

‒ До слова, в Прогресі в мене було кілька досвідченіших гравців – Мохамед Доу, Саша Боровик, Паша Нагорний. Хтось із школою Динамо, хтось пограв у Першій-Другій лігах. Нічого, знайшли спільну мову, нормально співпрацювали. Тому вік і послужний список мають не таке велике значення, як бажання футболіста та готовність розвиватися. 

‒ Бути наймолодшим головним тренером непросто?

‒ Бувають дійсно моменти, коли треба себе, так би мовити, поставити. Знайти порозуміння з колективом, переконатися, що ми всі однодумці. Мені, дійсно, бувало важко, проте радий, що в Локомотиві в мене повірили і гравці довірилися мені. Хоча по очах я бачив, особливо в досвідчених гравців, певне здивування, коли вони бачили наші тактичні заняття чи тренувальний процес. Але якщо через кілька місяців гравець бачить різницю, позитивну динаміку в розвитку, це також проходить. 

Врешті-решт, у мене були такі хороші тренери, як Рудаков і Шабельников. Я дещо теж побачив як гравець, адже й на аматорському рівні трапляються яскраві особистості – тренери й одноклубники. Так що до сольної роботи я пройшов свій шлях.

 

«У Локомотиві певний час грав і тренувався навіть Ярмоленко»

‒ Яка історія футбольного клубу Локомотив?

‒ Ще в 1919 році було засновано футбольний клуб залізничників як частину спортивного клубу. Свого часу навіть у Вищій лізі чемпіонату СРСР кияни-залізничники грали. Знаю, що багато відомих футболістів так чи інакше пройшли Локомотив – від героїв довоєнних часів до зірок нинішнього дня. Хтось приходив уже досвідченим, хтось, навпаки, в юнацькому віці тут займався. Наприклад, Андрій Ярмоленко – один із найкращих гравців в історії України. Він теж сезон-другий провів у академії Локомотива. 

‒ У столиці в багатьох футбольних клубів, як не дивно, виникає гостра проблема з інфраструктурою та організацією роботи. А як у вас?

‒ Локомотив має давню, проте доглянуту й оновлену інфраструктуру. Стадіон Локомотив неподалік центрального залізничного вокзалу має штучне покриття – до початку повномасштабних бойових дій його збиралися перестеляти, проте, віримо, вже після перемоги це вдасться зробити. У нас є також два невеликих майданчики з синтетичною травою. Є власні спортзал, тренажерний зал, сауна та навіть власний гуртожиток, куди можна поселити іногородніх гравців. 

Отже, у Локомотива така інфраструктура, якій навіть професіональні клуби зараз позаздрили б. Плюс це столичний клуб із великою історією та дуже авторитетними спонсорами. 

‒ За назвою здогадуюсь, та все ж – а хто підтримує ФК Локомотив (Київ)?

‒ Ми дуже вдячні голові правління АТ «Укрзалізниця» Олександру Миколайовичу Камишіну та директору нашого футбольного клубу Олександру Олександровичу Єгорову. Вони постійно присутні на всіх наших домашніх матчах, дивляться виїзні. В них є правильне розуміння футболу, а коли в керівництві люди, не чужі грі, тоді є можливість планомірно розвиватися. 

В наші часи «Укрзалізниця» дуже багато робить для фронту, оборони нашої держави, вивезенню людей у безпечні місця. При цьому приділяє увагу й футболу, всі ці роки підтримуючи клуб. Завдяки цьому тисячі юних футболістів отримали путівку в спорт. 

‒ Ваша команда суто номінально прив’язана до залізничників чи має міцні зв’язки з трудовим колективом?

‒ Ми дійсно команда залізничників. На першість міста Києва у нас грає клубна команда, то там Локомотив представлений юними вихованцями та діючими співробітниками «УЗ». Звісно, турнірного результату від них не вимагається – команда йде десь у нижній частині таблиці чемпіонату Києва, проте вона виконує свою соціальну функцію – дає юним футболістам ігрову практику, а залізничникам – можливість пограти в футбол, відпочити душею, розвивати свій організм заняттями спортом.  

‒ Ви згадали таке гучне ім’я, як Андрій Ярмоленко. Дійсно, багато майбутніх збірників, гравців УПЛ пройшли так чи інакше Локомотив. А повертати їх збираєтеся?

‒ Ми стежимо за нашими вихованцями і в випадку, якщо вони залишаються без ігрової практики чи без контракту, то їх підтримуємо, даємо можливість з нами тренуватися й грати на місто чи на першість країни. Звісно, чим вище підійматиметься перша клубна команда – тим більше вихованців Локомотива з іменем ми будемо розглядати для посилення. Зараз, наприклад, у нас на радарі 19-річний півзахисник Олег Козішкурт, який після нашої академії перейшов у Шахтар, а в складі ФК Маріуполь встиг навіть дебютувати в УПЛ. Ми раді дати хлопцям другий шанс себе проявити. Це наші локомотивівці, вони охоче повертаються в рідний клуб.

Локомотив (Київ)

Рік заснування: 1919

Кольори клубу: червоний; зелений; білий

Стадіон: «Локомотив» м. Київ (вміщує 1631 глядачів)

Керівництво та тренерський штаб 

Директор клубу: Єгоров Олександр Олександрович

Головний тренер: Гаврилов Валерій Юрійович

Тренери: Деркач Андрій Володимирович; Турчин Олександр Вікторович

Директор спортивного комплексу: Дмитренко Петро Андрійович

Адміністратор: Єрмоленко Павло Валентинович

Досягнення:

Чемпіон міста Києва сезону 2016/17 (доросла команда).

Чемпіон міста Києва сезону 2018/19 (команда U-21).

Статистика виступів клубу в ААФУ: 

Рік

Місце

І

В

Н

П

М’ячі

О

Чемпіонат ААФУ

2021/22

10 (із 10)

9

0

0

9

4:31 (‒27)

0

2022/23

3 (із 8)

8

4

1

3

9:4 (+5)

13

Всього

 

17

4

1

12

13:35 (‒22)

13

Кубок ААФУ

Рік

Раунд

І

В

Н

П

М’ячі

О

2022/23

1/4

4

2

0

2

8:8 (-0-)

6

Всього

 

4

2

0

2

8:8 (-0-)

6

Не виступали

  • Група 2 чемпіонату України серед аматорів 2022/23:

М

 

Команда

І

В

Н

П

Голи

О

1

Дружба (Мирівка, Київська область)

8

5

2

1

10:6

17

2

Штурм (Іванків, Київська область)

8

5

1

2

14:4

16

3

Локомотив (Київ)

8

4

1

3

9:4

13

4

2

Атлет (Київ)

8

4

0

4

15:15

12

5

1

Мотор (Запоріжжя)

8

4

0

4

7:5

12

6

1

Нафтовик (Охтирка, Сумська обл.)

6

3

1

2

5:11

10

7

Олімпія (Савинці, Полтавська обл.)

7

2

1

4

10:9

7

8

Зірка (Кропивницький)

7

0

0

7

5:21

0