«Хабі Алонсо виходить грати з нами. Про удари Ґрімальдо та Джаки можу говорити годинами»: українець Байєра Петренко
41839 
Це унікальна історія. Воротар із таким високим стартом, яких давно не було в вітчизняному футболі. На батьківщині Олександр Петренко встиг пограти за юнацькі команди Динамо та Шахтаря, потім був у розташуванні одного з провідних клубів Угорщини, а пізніше опинився в Байєрі.
Чудові дані та відповідальна робота Петренка в юнацькому складі леверкузенців вразили навіть легендарного Хабі Алонсо. Головний тренер Байєра влітку залучив 16-річного (!) українського воротаря до роботи з першою клубною командою.
Настав час знайомитися – до вашої уваги розлоге інтерв’ю Олександра сайту «Український футбол», перше для молодого таланту в вітчизняній пресі.
«Хабі Алонсо на тренуваннях може вийти й зіграти з нами в футбол»
‒ Перше й найголовніше ‒ розкажіть, як ви почали тренування з Байєром. Хто повідомив про шанс займатися з першою клубною командою? Наскільки після цього змінився ваш графік і навантаження?
‒ Про те, що я тренуватимуся з першою клубною командою, мені повідомив тренер воротарів Байєра Давід Тіль. Він працює з Лукасом Ґрадецьким, Матеєм Коваржем і Нікласом Ломбом – воротарями першої команди. Подзвонив і повідомив, що я починаю заняття, а пізніше повідомив, що я ще й на зарубіжні збори вирушу з дорослим Байєром.
‒ Хабі Алонсо був висококласним футболістом. Який він як тренер?
‒ Розумієте, для мене ж усе в новинку. Я тільки вдруге на той момент прибув у дорослий склад. Звісно, Хабі Алонсо – легенда, висококласний футболіст, який багато чого досяг у житті. До того ж, він – висококласний тренер. Можна це стверджувати, маючи на увазі практику. Як Хабі провів свій перший сезон: Байєр починав в нижній половині таблиці, а закінчив шостим. Це досить сильний результат, зважаючи на складний старт і високу конкуренцію в Бундеслізі.
Хабі Алонсо, фото: ФК Байєр
‒ Як з ним працюється, чи були вже у вас бесіди з ним чи представниками штабу першої команди?
‒ Як особистість, Алонсо – великий авторитет у колективі, справжній лідер. Він підтримує молодих гравців, може дати своєчасну слушну пораду, пояснити, як треба діяти в тому чи іншому епізоді. Навіть з командою в футбол Хабі виходить зіграти.
Що ж стосується моєї роботи, то, як воротар, я найбільше взаємодію з тренерами воротарів. І рішення щодо голкіперів приймають спільно головний тренер Хабі Алонсо, тренер воротарів і директор воротарів Байєра. Саме так було і з моїм запрошенням на збори. Це колегіальні рішення, багато людей стежать за прогресом футболістів, і є серйозний аналіз усіх виступів кожної з клубних команд.
«Тренер воротарів Байєра розвинув таланти Лено та Ґрадецького»
‒ Хто в першій команді Байєра працює з воротарями? Наскільки круті завдання та вправи дають голкіперам?
‒ Давід Тіль – німець, грав свого часу за Байєр, включаючи юнацькі склади та резерв. Це дуже серйозний фахівець. Він дає нам цікаві тренування – більш ігрові. Тренування розділяються на різні етапи – гра ногами, техніка. Кожен день все різне. Тіль славиться своєю роботою над вдосконаленням гри воротарів. Це він зробив із, думаю, відомого фанам Байєра Бернда Лено голкіпера збірної Німеччини, та й Ґрадецкі дуже посилив свої скілли якраз за час спільної роботи з Тілем у Леверкузені.
‒ Градецкі, Пентц, Ломб, запрошений із МЮ Коларж – що скажете про роботу з голкіперами Байєра?
‒ Вони всі дуже гарні люди, завжди мене підтримували. Атмосфера в воротарському колективі Байєра шикарна. Навіть складні заняття розбавляють жартами. З ними дуже цікаво тренуватися.
‒ Напевно, вже у вас були свої сесії ударів. У кого в Байєрі найкрутіший удар? Амірі? Адлі? Шик? Діабі? Гложек?
‒ Ох, я можу довго про це говорити! Коли до нас щойно приїхав Ґрімальдо, я ніяк не міг зрозуміти, як ловити м’яч від нього. У Алекса дуже специфічна техніка удару – від нього м’яч дуже несподівано опускається. Ґраніт Джака володіє топовим ударом. Це всі знають і по збірній Швейцарії, і по Арсеналу. Та я навіть не знаю, в кого тут удар поганий. В Байєрі будь-хто може пробити.
Олександр Петренко та Хабі Алонсо, фото: ФК Байєр
‒ Адлі вилетів від збірної України на молодіжному Євро-2023. Не пригадував цю історію?:)
‒ Ми навіть не встигли особливо про це поговорити. Проте я не думаю, що буду йому нагадувати про виліт від збірної України, тому що навряд чи він зрадіє😊
«Минулий сезон вважаю невдалим для себе. Через травму пропустив чотири місяці»
‒ Знаю, що в минулому сезоні ви грали за юнацький склад Байєра. Яка ваша статистика?
‒ Я навіть вважаю, що минулий сезон для мене був невдалим. Через травму я пропустив чотири місяці, коли відновився – в юнацькій Бундеслізі залишався вже тільки один матч – проти дортмундської Борусії. Загалом же шість матчів я встиг провести за юнацькі склади в сезоні 2022/23.
‒ Ось перед вами – юнацькі склади німецьких топ-клубів. Із ким найцікавіше гралося серед ровесників?
‒ Та тут кожен матч – це серйозна школа. От ще в вересні ми грали з Шальке, поступилися мінімально. Дортмундській Борусії програли теж в один гол (1:2, у складі гостей грав харків’янин Кревсун, ‒ прим. «УФ»). А от на полі Баварії зіграли внічию 1:1 – це був особливо напружений матч.
Зрозуміло, це юнацький рівень. Але можу сказати, що Бундесліга – це дуже серйозне змагання на всіх рівнях. Усі матчі видаються дуже видовищними, бо в кожної команди є свої талановиті гравці, так що навіть коли перша команда грає з останньою, немає великої різниці – можливі будь-які сенсації та несподіванки.
Олександр Петренко в матчі проти Шальке, фото: ФК Байєр
‒ Андрій Воронін – велика легенда Байєра та збірної України. Не зустрічалися з ним десь на стадіонах чи на зборах?
‒ На жаль, ніколи з ним не зустрічався. Проте, звичайно, в Німеччині його добре знають, зокрема, в Байєрі, який з Андрієм мав чудові сезони в Бундеслізі та Лізі чемпіонів.
«Про те, що мене взяли на збори першої команди Байєра, першими, здається, дізналися в юнацькій збірній України»
‒ В ваших українських клубах розказали, що ви сильно виступили на міжнародному турнірі за Динамо й у вас було кілька варіантів, зокрема Кішварда. Чому опинилися саме там?
‒ Коли почалася повномасштабна війна з агресії російської держави, одним із варіантів продовжити виступи в футболі для мене була пропозиція Кішварди. Я дуже вдячний цьому футбольному клубу, тому що зміг там підтримувати форму й навчитися чомусь новому. Звісно, я б найбільше хотів зараз бути на батьківщині, займатися тут, але що ж поробиш? Пішла війна, футбол в Україні повністю зупинився (до речі, далеко не всі дитячо-юнацькі змагання відновлені навіть у наші дні, ‒ прим. «УФ»). Довелося шукати можливості продовжувати тренуватися та грати, в моєму віці важливо не мати затяжних пауз.
‒ Гаразд, в Угорщині багато наших легіонерів, а якраз Кішварда свого часу мала найбільше українське представництво. Проте яким чином ви отримали в Кішварді інтерес від Байєра?
‒ Вийшло так, що я, порадившись із моєю мамою, вирішив спробувати сили в іншій країні. У нас родичі в Німеччині, от ми й вирушили туди. Одна з найголовніших причин такого рішення – що Німеччина значно стабільніша країна за Угорщину, а місцеві клуби все-таки сильніші. В Німеччину я переїжджав, маючи 15 років. Мені ще треба було навчатися, облаштуватися з родиною.
- Читайте також: «Мрію грати за збірну України»: юний новачок дортмундської Борусії Кревсун розповів про перехід до топ-клубу
Тож, виходить, що це не в Кішварді мене помітили, а я сам почав їздити в Німеччину на перегляди. Міг опинитися, до речі, в інших клубах – найбільш реальним був варіант із Фортуною (Дюссельдорф). Але вийшло так, що Байєр висунув свою пропозицію – я дуже радий, що опинився в підсумку саме в Леверкузені.
‒ Трішки про вас. Звідки родом? Чи були в вашій родині футболісти? Де починали займатися футболом? Хто ваш перший тренер?
‒ Я народився в Полтаві. Жодних футболістів у мене в родині не було. Мій перший клуб – Молодь (Полтава), перші тренери – Максим Даценко, а трішки пізніше – Сергій Ходирєв. Там же я відразу почав займатися футболом на позиції воротаря. Напевно, дещо виходило – я відчував інтерес до себе, мав запрошення від Динамо та Шахтаря та встиг спробувати сили в обох цих клубах.
‒ Ви – гравець юнацької збірної під керівництвом Володимира Єзерського. Часто зідзвонюєтеся з тренерами та адміністрацією збірної? Вони вже знають про таку важливу зміну в вашій кар'єрі?
‒ Звісно, я завжди розмовляю з тренерами та адміністрацією збірних. Мені здається, про мої тренування з першою клубною командою Байєра вони дізналися першими. Грати за збірну України – честь. Буду радий, якщо за мною продовжать стежити.
Олександр Петренко у збірній України, фото: особистий архів О.П.
‒ У 16 років потрапити на збори клубу Бундесліги – це дуже круто. Проте все-таки у вас конкуренти – воротарі національних збірних Фінляндії та Чехії, і РБ Лейпциг Байєр обіграв у стартовому турі без вас…
‒ Ментально я себе готую до того, що в один день зіграю за першу клубну команду в Бундеслізі. За мною стежить тренерський штаб, я багато чому навчився за час літньої роботи з основним складом. Звісно, продовжу працювати та робити все від мене належне, щоб розвиватися та прогресувати.
