«Хай його куплять за хороші гроші, будемо тільки раді»: Грицук ‒ про Макуана та Мудрика й старт Полісся
7592 
У сезоні 2022/23 Василь Грицук успішно допоміг Поліссю підвищитися у класі та потрапити в Українські Прем’єр-лігу. Футболіст був лідером команди, однак в стартових шести матчах УПЛ зіграв лише вісім хвилин. Це не завадило півзахиснику стати героєм матчу з Оболонню, адже Грицук забив гол і віддав асист.
В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Грицук розповів про свої очікування від Полісся та УПЛ. Також хавбек детальніше описав нову базу житомирського клубу і пояснив, чому Геннадій Буткевич чудовий президент клубу. Грицук згадав свої дев’ять сезонів в Олександрії та порівняв свого партнера Макуану з найдорожчим українським футболістом по одній якості.
«Полісся розраховує на більше»
– Хочеться одразу запитати, чому ви, основний гравець команди в Першій лізі, втратили місце в основі Полісся на початку УПЛ?
– У мене була травма. На зборах її отримав і як тільки залікував, то відразу вийшов грати проти Оболоні.
– В останньому матчі з Оболонню ви просто перевернули гру, адже зіграли менше десяти хвилин, але встигли забити та асистувати.
– Якось так вийшло. Все робив так само. Пощастило, думаю, так можна сказати. Хлопці добре грали 90 хвилин і заслуговували на цю перемогу.
– Як взагалі оціните старт сезону для вашого клубу?
– Непоганий старт. У тих матчах, де Полісся поступилося, ми не заслуговували на поразку. Від Дніпра-1 і Руху двічі на останніх хвилинах пропустили. Мали купу моментів, але це – футбол, і за непередбачуваність ми його любимо.
Василь Грицук. Фото: ФК Полісся
– Які у вас були очікування від команди перед стартом цього сезону?
– Ми розраховували якраз десь на такий результат. У нас гарна команда та чудовий тренерський штаб. Ми заслуговуємо точно на більше, але зараз лише початок чемпіонату, рано казати, що у нас неперевершена форма.
Так, ми гарно стартували, але ще вся боротьба попереду. Сам по собі чемпіонат зараз цікавий, адже кожна команда може забрати очки. Побачимо як буде далі.
– Що можете сказати про головного тренера Калитвинцева та його штаб?
– Гарний тренерський штаб. Головний наставник – тренував збірну, інші ж були гарними футболістами. Ті ж Назаренко та Литовченко – це супер. Я ж спостерігав за іграми Назаренка ще в дитинстві. Можна сказати, що я виріс на його іграх. В цьому плані у нас все добре.
«Макуана – найшвидший гравець, з яким я тренувався»
– У складі Полісся грає дуже яскравий футболіст Макуана, як можете оцінити вашого партнера?
– Якщо він продовжить у тому ж дусі – він перейде в топ-чемпіонат. У нього гарно вийшло стартувати в УПЛ. Він до нас з Монпельє приїхав, але там голів мав мало, а тут одразу Вересу забив.
Краще зробити один крок назад, а потім два вперед. Тому я бажаю йому лише успіхів та наснаги, нехай його куплять за хороші гроші у нас, ми будемо тільки цьому раді.
– Це найшвидший футболіст, з яким ви грали?
– Так. Це – найшвидший гравець, з яким я тренувався. Але проти Мудрика я грав, не працював з ним в одній команді, тому, чи швидший він за нього, мені важко судити.
– Як йому вдалося влитися в колектив, немає проблем з комунікацією?
– У нас є перекладач, який, як тінь, ходить за Макуаною. Але футбол ‒ це така річ, де і особливо розмовляти не потрібно. Він потроху вже вчить українську мову. Я думаю, що ми його навчимо.
Фото: ФК Полісся
– Спостерігаючи за ним, складається враження, що це дуже веселий хлопчина, чи були вже веселі історії пов'язані з Макуаною?
– На початку я менше працював із командою через відновлення, тому мені важко сказати. Приємний та смішний хлопець. Він не знає мови і йому дещо складно, але він намагається постійно комунікувати з партнерами через перекладача. Думаю, у нього все вийде.
«Морозку нарди подарували, а в мене нічого подібного немає:)»
– Хочеться більше дізнатися про нову базу Полісся. Можете провести екскурсію та розповісти більше про неї?
– База – топ-рівень. Думаю, не у всіх європейських команд є такі. А так, звичайні кімнати, але з розвиненою інфраструктурою. Дрібниці багато чого вирішують. Це як автомобіль, ніби всі їздять однаково, але у новіших є свої фішки, моніторчики та багато чого іншого, що підвищує комфорт.
Так само і наша база. Сучасна та комфортна. Ми були на зборах на базі Руху і наші люди переглядали їхню базу, щоб щось покращити у нас або перейняти. База – це чудово, особливо для приїжджих хлопців. Вони тут живуть і для них тут все влаштовано чудово.
– У відео про вашу базу Євген Морозко похизувався своїми іменними нардами, чи маєте такі або якийсь схожий сувенір?
– Здається, йому ці нарди подарували, а в мене нічого подібного немає:) Насправді у нас на базі у нас є багато розваг — більярд, нарди, шахи та багато чого іншого. Там не сумно, є чим зайнятися.
– Це найкраща база серед усіх клубів, в яких ви виступали?
– Хоч в мене і не було багато клубів, але ця база – однозначно найкраща.
– Геннадій Буткевич ‒ гарний президент клубу?
– Казати можна все, що хочеш, а от робити... Я коли був в Олександрії, здається, президент таке сказав, що треба доказувати все справами, а не словами. Це дуже влучно описує Буткевича і його дії.
Він не прийшов сюди говорити, Буткевич постійно щось робить. Це подобається не тільки футболістам, а й усім мешканцям Житомира. Якби у нас було більше таких президентів, то чемпіонат суттєво додав би у своєму рівні. Зараз іде війна і про це складно мріяти, але навіть в таких умовах є легіонери, команди розвиваються.
– Які головні риси Буткевича, саме як людини?
— Він часто буває із командою. Він багато свого часу нам приділяє. Навіть не тільки, коли поряд з нами, а й у від’їзді завжди на зв'язку, телефонує, цікавиться чи всього вистачає.
Буткевич – гарна людина, я думаю, важко знайти такого президента, який так сильно піклується про свою команду. Він завжди готовий допомогти, в курсі усіх справ команди. Мені це дуже подобається.
– У вас клубі багато молоді. Як вважаєте, є перспективи у Мустафаєва, Назаренка та Крушинського дорости до збірних?
– Звичайно, я б цього їм і побажав. Всі одразу хочуть, щоб молоді грали за свої національні збірні. Думаю, що все попереду. Вони викладаються на тренуваннях і якщо продовжать це робити так само, то це лише питання часу, коли потраплять у головну команду країни. Той самий Назаренко гарно себе не молодіжному Євро проявив і був одним із тих, хто приносив результат.
«В голову можуть лізти погані думки, що арбітри і справді роблять помилки на користь однієї з команд навмисно»
– Як гадаєте, чи ми можемо побачити у цьому році нового чемпіона, а не звичні Шахтар та Динамо?
– Цілком можливо. Думаю, що так. З Шахтарем буде важкувато. Динамо взагалі минулий чемпіонат на четвертому місці закінчило. Тому все можливо, всі команди ростуть і через це чемпіонат України буде цікавішим.
– Останнім часом почали дуже багато скаржитися на суддівство в УПЛ. Це роблять і футболісти і тренери. Які ваші думки стосовно цієї ситуації?
– Судді також люди. На мою думку, в них багато помилок. Але також у них є керівники – італієць Луччі. Вони можуть зробити помилку, але якщо ця помилка повторюється в інших матчах, то їх хіба не навчають, чи вони роблять це навмисно. Якщо так трапляється постійно, то в голову можуть лізти погані думки, наприклад, що арбітри і справді роблять помилки на користь однієї з команд навмисно.
Я не хочу виправдовувати арбітрів, але їх теж треба розуміти. Вони - безкарні. Помилилися і нічого, зробимо правильні висновки і підемо далі працювати. Якби були б штрафи, то, можливо, помилялися менше.
«Кажуть, що суддівство витягнуло Полісся»
– У вашому останньому матчі з Оболонню було суперечливе пенальті на останніх хвилинах гри. Арбітр прийняв правильне рішення?
– Момент з Оболонню. Кажуть, що суддівство витягнуло Полісся. Кажуть, що захисник зелено-білих дивився на м'яч, ну і що? Тепер можна збивати футболістів і казати, що на м'яч дивився? Чому це не пенальті? Я вважаю, що це однозначне пенальті.
– Якраз після вашого матчу Оболонь заявила, що не хоче грати з ВАР.
– Я цього не розумію. Всі команди навпаки хочуть мати ВАР на своїх матчах, адже він допомагає. А Оболонь каже, що їм принципово не потрібне ВАР і все. Чим вони кращі або гірші за інші команди?
А потім цей клуб каже, що ВАР їм не допомагає або, що допомагає комусь іншому. Я скептично ставлюся до їх слів та рішень щодо цього. ВАР створений, щоб полегшувати життя арбітрам.
Фото: ФК Полісся
– Що можете сказати про вашого наступного суперника ‒ Чорноморця, з яким ви вже зіграєте у суботу?
– Я дивився їхні матчі й мені сподобалася ця команда. Видно, що колектив намагається грати у футбол, а не бий біжи. Тренерська команда, яка виконує те, що хоче Григорчук. Щось виходить, а щось – ні. Тому, я думаю, що гра буде дуже цікавою в Одесі.
– Чи не буде тиснути на арбітрів цього матчу останні скарги Григорчука на суддівство?
– Цей тиск, емоції та зарядженість є постійно, коли команди виходять на поле і хочуть перемогти. А те, що суддівство під час матчу загострює обстановку, то таке може бути. Але якщо під час гри тільки бігати за суддею та постійно балакати з ним, то в першу чергу це завадить лише футболісту. Сперечатися з рефері немає сенсу, адже він не змінить рішення, якщо ВАРу немає.
А щодо Григорчука, то я думаю, що він так команду свою налаштовує, мовляв, що граємо не тільки проти суперника, а ще і суддів. В мене таке в кар'єрі було і я знаю, що це таке, коли тренер каже, що в суперниках сьогодні не 11, а 14 гравців. Це його підхід і він так намагається мотивувати свою команду, а як це сприймуть хлопці, то побачимо.
«Казати, що я молодець, займав третє місце в УПЛ, мені не подобається»
– Ви дебютували у професійному футболі в складі Кривбасу в 2007 році, тодішня УПЛ була краща?
– Однозначно сильнішим був тоді чемпіонат. Сильні легіонери, більше грошей в клубах та суперництво з командами робили УПЛ цікавим чемпіонатом.
Пам'ятаю, як виходив за дубль Кривбасу і проти нас грали такі люди, що в Лізі чемпіонів повинні виступати. Мілевський, Алієв та Рінкон – це лише ті, хто першими спали на думку. Я просто в шоці був тоді, а це дублі, уявіть, що тоді відбувалося в УПЛ. Але зараз чемпіонат потрохи набирає обертів.
– Так сталося що тоді у вашій команді були Василь Сачко та Руслан Костишин, які згодом стали тренерами, чи немає у вас бажання спробувати себе у цій ролі після закінчення кар’єри?
– Ви знаєте, я про це навіть не думав. Зараз найголовніше – це Полісся і я в якості гравця цієї команди. А те, що були такі знакові партнери, то це прикольно. Ми з ними спілкувалися і в той час і зараз буває іноді. Час покаже, що буде далі.
– Знаковим етапом вашої кар'єри стали дев’ять сезонів в Олександрії. Що запам’яталося найбільше?
– Вихід в Лігу Європи та бронзові нагороди чемпіонату України. На жаль, я тоді мало зіграв, адже посеред чемпіонату отримав тяжку травму, що завадило допомоги хлопцям. Це, мабуть, мої найкращі спогади з Олександрії.
– На мою думку, дуже сумним моментом у вашій кар’єрі є травма, через яку не зіграли жодного матчу у груповому етапі Ліги Європи в сезоні 2019/20, як себе почували тоді?
– Звичайно. Мені дуже хотілося дебютувати саме в груповому етапі Ліги Європи і я навіть відновився. Я пропустив через травму два матчі, а потім, як виявилося, мене просто не заявили на матчі групи.
Вони тоді грали з Гентом в другому турі, ми зіграли 1:1, і після гри до мене підійшов Володимир Шаран і сказав: «Якби я знав, що ти швидко відновишся, то грав би зараз». Він не очікував, що відновлюся швидше термінів, тому і не заявили.
Я б ще міг зіграти в групі останні три матчі й, може, б допоміг команді покращити результат. Не судилося, але зараз виведемо Полісся і там вже повноцінно дебютую.
– Бронзові медалі з цим клубом – ваше найкраще досягнення у кар’єрі?
– Я б цим дуже пишався, але я всередині відчуваю, що мало зіграв, мало допоміг команді. Я провів лише десять матчів, тому вважаю, що це заслуга хлопців, які це зробили.
Для мене найбільшим досягненням є те, що Олександрія представляла Україну на міжнародній арені в груповій стадії Ліги Європи і мої виступив кваліфікації, адже я там брав активну участь, але в останньому раунді ми вилетіли від БАТЕ. А казати, що я молодець, займав третє місце, мені так не подобається, адже я вніс мало вкладу в цей результат.
– Ви провели 240 матчів у цьому клубі чи вважаєте себе легендою Олександрії?
– Як я можу себе називати легендою? Це вже до людей та вболівальників питання. Я думаю, що за ці дев'ять сезонів я зробив щось корисне для клубу і люди це цінують. Ми ось нещодавно їздили в Олександрію, то багато зустрів людей, які мене пам'ятають.
– Ви стали другим гравцем в історії ФК Олександрія за кількістю матчів та забитими голами, чому змінили вже рідний клуб?
– Це більше питання до Володимира Шарана. Вирішили робити зміни в клубі. Тоді казали, що будуть омолодження складу проводити, але зсередини це так не виглядало. Все закінчується. Було важко після стількох років залишити команду, особливо на початку.
Одні двері зачиняються, а інші відчиняються. Мені складно ще й було, адже я тільки відносився після травми і мені, так сказати, кажуть завершити кар'єру в Олександрії. Це було важко. Тільки відновився, а мені кажуть дякую і до побачення, але це вже минуле.
