Коли невизначеність гірше за… все

Переглядів 45
UkrFootball.ua
UkrFootball.ua
0 голосів
Про те, що буде із сімферопольською «Таврією» в другому півріччі поточного року, не знає ніхто

Мабуть, складно сьогодні в національному футболі знайти тему, невдячнішу для журналістського опрацювання, ніж питання подальшої долі клубів із південного півострова. Головною та єдиною причиною тут є вкрай незначна кількість фактично достовірних даних, унаслідок чого всім нам доводиться оперувати припущеннями, чутками, вирваними з контексту повідомленнями. Й на основі цього вибудовувати якісь умоглядні конструкції, котрі не витримують щонайменшого доторку з реальністю. А реальність сьогоднішня у футбольному Криму така: панує тотальна невизначеність, усі взяли на озброєння однакову тактику — вичікування.

Чи не найяскравішим зразком умовиводів, заснованих на «повідомленнях, вирваних із контексту», є те, що більшість футбольно стурбованих громадян України щиро переконані: «донором» СК «Таврія» (Сімферополь) до останнього часу був олігарх Дмитро Фірташ. І, мовляв, актуальні проблеми авангардного кримського клубу зумовлені тим, що згаданого бізнесмена-корупціонера арештувало американське ФБР. А в реальності, панове, все не так. Ну, не зовсім так…

Справді, ще донедавна фактичним господарем таврійців числився уродженець Тернопільщини, проте, що найцікавіше, власне фінансуванням СК він ніколи не займався: від зими 2011–2012 років відповідну функцію було покладено на один із бізнес-філіалів Фірташа, котрий очолює Юрій Борисов. Якраз оцей добродій виділяв кошти на існування сімферопольців, причому, зауважте, свої кошти (акцентую на цьому увагу читача, бо кілька разів зустрічав неправдиве уявлення, мовляв, Борисов розподіляє фірташівські фінансові ресурси)! І ніхто сьогодні не знає, як конкретно на ньому відобразилося перебування шефа в закордонній ізоляції.

Хто такий Борисов? Позаяк він не є публічною особою, інформації про нього небагато. Й навіть наявна часом дезорієнтує. Ось приклад: «у народі» він відомий передусім як керівник ПАТ «Укргазвидобування», проте на офіційному сайті даної організації в розділі «Керівництво» кілька місяців тому зникли будь-які дані про п. Юрія.

Що собою представляє зазначене ПАТ? Знову-таки, звертаємося до офіційного веб-порталу: «Сьогодні «Укр­газвидобування» — основна компанія з видобування природного газу та газового конденсату в Україні. 2013 року підприємствами компанії видобуто 15 млрд. м3 газу, що складає 75% видобутку в Україні. У складі компанії — 2 газовидобувні управління, підприємство з буріння свердловин, управління з переробки газу та газового конденсату».

Тобто, як бачите, структура серйозна, цілком спроможна потягти настільки недешеве задоволення, як професіональний ФК. Звідси запитання: якщо Борисов є відносно самостійним гравцем, якщо він очолює настільки потужну корпорацію, якщо Фірташ, знову наголошуємо, де-факто не займався фінансуванням «Таврії», то звідки ж у неї виникли проблеми? Проблеми настільки серйозні, що сьогодні в Криму вже говорять, мовляв, краще закрити клуб і перереєструвати його заново.

Це — ключове питання, на котре сьогодні не знайти відповіді. Як стверджують джерела «УФ» на півострові, основне пояснення такого невтішного стану справ виглядає так: оскільки з наступного сезону сімферопольці не виступатимуть у чемпіонаті України — щодо цього в Криму існує цілковита впевненість! — немає сенсу особливо «рипатися», а вже від середини літа почнеться справжня робота, істотні фінансові вливання й відродження «Таврії». Команди російської першості…

Ви запитаєте, чому на півострові люди переконані, що сімферопольський СК — відрізаний клапоть футболу України? Мені складно відповісти однозначно. Чесно кажучи, коли днями я розмовляв із людьми «звідти», повсякчас не полишало моторошне відчуття: вони знають щось таке, чого не знаю я… Якщо ж стисло резюмувати те, що мені було повідомлено, то матимемо таку картину: а) позаяк Крим — територія, окупована РФ, над ним не може бути української юрисдикції, зокрема футбольної; б) ФФУ не зможе заборонити місцевим клубам виступати у сусідській першості, бо, зваживши на існуючий нині у світі закон сили, все між собою вирішать ФІФА, УЄФА та РФС, а нас прос­то поставлять перед фактом, тим паче, нинішній керманич віт­чизняної Федерації — «ніхто й ніщо у футболі» (цитата).

Мені надзвичайно прикро визнавати, проте, гадаю, у вищенаведених словах є дещиця істини. Справа в тому, що від 1945 року у світовій політиці існує т.зв. «Ялтинська система», згідно з якою долю планети вирішує невеличка група потужних держав, а всі інші підпорядковуються їхній волі. Ви лишень зверніть увагу, що нині коїться довкола України, як часто РФ, ЄС та США ухвалюють без нас рішення, які тільки нас і стосуються…

Окрім усього іншого, мої співрозмовники запевняють, мовляв, «здача Криму» буде вигідною й для офіційного Киє­ва, адже нашим ФК не може подобатися те, що на півострів не літають літаки, а добиратися туди можна тільки автобусом чи поїздом, при цьому долаючи кордон, митницю й усе, що привнес­ла на колись мирний і лагідний півострів російська окупація.

… Отакі наразі факти. Усе інше — домисли та чутки. Сливе, найголовнішої інформації — як і за рахунок чого далі житиме «Таврія» (чи житиме взагалі…) — не існує. Принайм­ні у відкритому вигляді. Крим очікує літа, коли, як там вважають, стануться масштабні перетворення. А те, що вони будуть, не сумнівайтеся! Вони, за великим рахунком, відбуваються вже нині. Припустімо, як удалося дізнатись «УФ», окупаційна кремлівська влада на півострові «працює, не покладаючи рук»: зокрема, недавно в того ж п. Фірташа було «відібрано на користь держави» два його великі заводи — «Титан» у Армянську та «Кримсода» в Красноперекопську. Коли я потелефонував місцевому юристу, запитавши, мовляв: «Як же так, це ж приватна власність?!», то у відповідь почув: «Значить, не зовсім вона й приватна була. У нас уже порти всіх міст зареєс­тровані на нових власників…»

Весело, правда? Мені сьогодні з приводу цього всього чомусь найбільше засіло в голові те, як завзято, красиво, азартно протистояла нещасна, знекровлена, деморалізована «Таврія» в Донецьку минулого вівторка. Одеський експерт Іван Гецько сказав автору цих рядків, що в тому матчі «Шахтар», через умілі дії сімферопольців, «не грав, а рожав».

«Коли все це закінчиться?», — запитання, котре сьогодні українці задають собі найчастіше, актуальне й щодо футболу півострова Крим. І так само відповідь на нього прихована.

Володимир БАНЯС.