«Коли в Челсі почнуть грати на Мудрика, він стане зіркою АПЛ»: інтерв’ю з директором рідної ДЮСШ вінгера збірної України
202646 
Цей день настав! У понеділок, 2 жовтня 2023 року, Михайло Мудрик відзначився першим голом в офіційних поєдинках за лондонський Челсі. До цього українець тільки асистував, а забитий гол оформлював лише у товариській грі з Брайтоном.
Мудрик отримав багато критики на свою адресу з моменту переїзду до Лондона, але згадаймо його шлях! Як хлопчик з 25-тисячного міста Красноград Харківської області спочатку потрапив до однієї з найкращих академії України – Металіста, пізніше закріпився в одній з найкращих команд України – Шахтарі, а пізніше перейшов до одного з найвідоміших клубів світу – Челсі, ставши найдорожчим гравцем в історії українського футболу.
В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» директор ДЮСШ Красноград Володимир Прохватило розповість про:
- непосидючість майбутньої зірки українського футболу;
- вибір між танцями та футболом;
- те, чому Мудрику доводилося стояти у воротах;
- зірваний трансфер у Арсенал;
- те, чого саме не вистачає Михайлові, щоб заграти в Англії;
- присвоєння почесного звання громадянина Краснограда;
- перетин шляхів Мудрика та Луніна в ДЮСШ.
«Мудрик зростав разом з футбольним м’ячем»
– Як та коли Михайло опинився у Красноградській ДЮСШ?
– Почнемо з того, що у 2001-му році він народився у місті Краснограді в будинку, де також проживаю і я: він ‒ у другому під’їзді, я живу в першому під’їзді. Тому його я знаю з самого дитинства та пам’ятаю, що він змалечку ріс з футбольним м’ячем. Михайло зранку виходив на дитячий майданчик на гойдалки, каруселі, але завжди з футбольним м’ячем.
У сім років батьки привели його до спортивної школи, де він розпочав займатися футболом під орудою Михайла Васильовича Меркулова. Він з дитинства був дуже швидкий, непосидючий хлопець, який завжди грав нападника, любив забивати голи і був дуже працелюбний.
Михайло Меркулов та Михайло Мудрик. Фото: особистий архів Володимира Прохватила
– І яким був юний Мудрик?
– Розповім історію. Пройшло декілька років з моменту відкриття «Донбас Арени» і він разом з батьком відвідав екскурсію. І коли вони під’їхали до арени, то там були великі фото зірок Шахтаря. Він вже тоді на пам’ять знав кожного гравця, хто там знаходився. У нього була хороша пам’ять на такі речі, він любив усе, що стосується футболу. Напевно, він тоді й не мріяв, що доля його приведе саме у Шахтар.
У нас в ДЮСШ декілька вікових груп, які виступають на змаганнях: молодша, середня, старша група. Найменша група грає всілякі турніри. Так ось він завжди їздив на ці змагання, а йому дуже допомагав батько в цих поїздках, адже має власний мікроавтобус. Батько Михайла часто вивозив нашу команду на змагання: Харків, Кобеляки, Новомосковськ, Полтава.
Бувало по-різному: коли вдавалося щось продемонструвати, коли ні, але Мудрик завжди був націлений на те, щоб забити гол.
У ті часи в нас був свій спортивний табір, коли ми влітку на місяць виїжджали: він завжди був у перших рядах, любив проявляти самостійність. З ним було не так просто, бо він був дуже непосидючий.
– Чи не призводила його непосидючість до того, що в сусідів були розбиті вікна?
– Та ні. Він був дуже швидким і через це його могли навмисно перечіпати, збивати. Ось такі моменти були.
– А які умови були у ДЮСШ, де розпочинав Мудрик?
– Ми мали спортивний зал розмірами 39х12, майданчик зі штучним покриттям 40х20, районний стадіон, де проводилася першість Харківської області. Стадіон…Бажаємо, щоб він був кращим… Місто все ж невеличке 25 тисяч населення і якось до стадіону руки не доходили.
Вже коли Мудрик грав за Шахтар, то у нас був збудований новий фізкультурно-оздоровчий комплекс розмірами 44х24. До війни там проводилися турніри усіх рангів. Поле дозволяє це все робити. Зараз у нас вже хороші умови, щоб займатися футболом. У ДЮСШ займаються близько 200 дітей тільки на відділенні футболу. Але зараз у нас біда: дистанційне навчання. Наше місто за 100 кілометрів від Харкова і бойові дії до нас доходять.
«У Михайла була домовленість з мамою: «Ходитимеш на танці, то відпускатиму на футбол»
– А як все-таки Мудрик опинився в академії Металіста, яка була однією з найкращих в Україні.
– На турнірах його помітили тренери з харківського Металіста й запросили його до академії. Тренувався там він недовго. Так вийшло, що клуб розпався, академія закрилася і саме тоді він перейшов у Дніпро.
– Чому саме Дніпро?
– Не знаю, чому саме туди. Він був ще дитиною і там також був спортивний інтернат, де готували молодих спортсменів. Зрештою, вже за два роки він опинився в академії донецького Шахтаря.
– Чи допомагав Михайло рідній спортивній школі?
– Річ у тім, що він ще не приїздив додому відтоді, як опинився в Англії. Тому ніяких стосунків такого характеру ще немає. У телефонному режимі він спілкується на рівні нашої адміністрації. Знаю, що вони з іншим нашим вихованцем Андрієм Луніним хочуть зробити фонд, щоб допомогти з ремонтом стадіону та загалом спортивній Красноградщині. Такий план є, але зараз вони вкладаються в інші благодійні проєкти: матч Зінченка та Шевченка на підтримку ЗСУ.
Розуміємо, що зараз пріоритет на перемогу, тому ми навіть не просимо його про якусь допомогу, оскільки він і так достатньо допомагає нашій державі та воїнам. Думаю, що коли ми переможемо і почнеться мирне життя, то й до Мудрика доберемося і він нас згадає та допоможе:)
– Була історія, що хтось з тренерів накричав на молодого Мудрика і той закинув заняття футболом у спортшколі на рік.
– Почнемо з того, що він народився у вчительській сім’ї: тато викладав музику, мама навчала молодші класи. Він всюди ходив з м’ячем під рукою, але мати бачила в ньому великого танцюриста. Вона його відвела на відділення спортивного танцю. У них навіть була домовленість: ходиш на танці, тоді відпускатиму на футбол. Ну ось Михайло трохи позаймався танцями, а потім прийшов на футбол.
Знаєте, одне діло коли тренер на танцях щось розповість більш мелодійно, а інша справа, коли то футбольний тренер…Поле велике, свисток і щоб розповісти дитині і вона зрозуміла потрібно іноді розмовляти на підвищених тонах. В якомусь інтерв’ю він навіть сказав: «Тренер на мене крикнув, я й злякався»:)
Раніше, коли він приїздив у Красноград, то завжди зустрічався зі своїм тренером, а якщо були неподалеку матчі ‒ у Полтаві, Харкові, то він завжди висилав квитки Михайлу Васильовичу, щоб той приїздив на ті ігри. Зараз у нас у всіх дружні відносини і з ним, і з батьками. Батьки, до речі, тільки нещодавно повернулися з Англії, куди вони приїжджали до сина погостювати.
Володимир Прохватило. Фото: особистий архів Володимир Прохватило
– Батьки продовжують жити й працювати у Краснограді?
– Так. Батько працює у педагогічному коледжі викладачем музики, а мама ‒ в Красноградському Ліцеї №4 з молодшими класами.
– Чи допомогли йому танці у футболі? Можливо, вплинули на розвиток пластики?
– Бог його знає. Він там зовсім недовго пробув, десь 2-3 місяці. Батьки вирішили, що потрібно займатися чимось одним. Коли був маленьким, то ще міг встигати на обидва тренування, але зрештою футбол переміг:)
«Мудрик ‒ дуже віруюча людина, йому рано довелося стати самостійним»
– Як Михайло навчався у школі?
– Він дуже цілеспрямована дитина. У нього в батька був такий принцип – пізніше це було й в академії Металіста – що навчання стоїть на першому місці, а все інше ‒ нижче. Якщо десь не встигаєш по навчанню, щось не вивчив, то тренери слідкували за цим. Мудрик привчився відповідально до цього ставитися. Не можу сказати, що він був круглим відмінником, але вчився на 10-11. Міша любив читати книжки, слідкував за новинами, а ще я знаю, що він дуже віруюча людина. Михайло завжди буває у нашому місцевому храмі, коли приїжджає.
– Це вплив батьків чи він сам прийшов до цього?
– Не знаю, це його особиста справа. Річ у тім, що його батько із Західної України, де закінчував Дрогобицький педагогічний інститут на кафедрі музики. Ви ж знаєте, що на Заході у нас більше віруючих людей, які дотримуються усіх цих традицій.
– Достатньо часто люди приходять до віри саме після того, як у їхньому житті сталася якась трагедія. Чи було щось подібне у Мудрика?
– Та ні. Трагедії ніякої я не пам’ятаю. У нього було прекрасне дитинство, але єдине, що йому в ранньому віці вже довелося стати самостійним, адже в шостому класі його забрали до гуртожитку в Харкові.
– Ви казали, що з дитинства він грав у нападі та прагнув забивати голи, але сам Мудрик казав, що доводилося стояти і у воротах.
– Через те, що він виділявся швидкістю та голами, то його брали до себе грати старші. Якщо там грали 10-річні, то йому було вісім на той момент. А знаєте, як у футболі буває: «Ти ‒ малий, ставай у ворота»:) Ось у такому плані він був воротарем, але дуже не любив цього діла. Коли вже починався нормальний тренувальний процес, а не шкільні турніри, то він грав у нападі.
«Мудрик був налаштований на перехід в Арсенал, але за кілька днів усе змінилося»
– Повертаючись до історії з «Донбас-Ареною». Чи ніколи Мудрика не тягнуло в бік київського Динамо?
– Ой, це краще у нього спитати насправді. Річ у тім, що більше за нього робили агенти, ніж він, який тоді був зовсім молодим хлопцем. Були в нього там наставники, тренери, які, можливо, навіть без нього вирішували його долю.
Думаю, що й у Челсі він потрапив не по добрій волі. За кілька днів до його 22-го дня народження я мав з ним розмову і він був налаштований на перехід в лондонський Арсенал. Дуже серйозно налаштований. Чому буквально через декілька днів все перемінилося…Ми цього не знаємо.
– Ви згадали про агентів. З якого віку вони почали з’являтися біля Михайла?
– Вони з’явилися вже у Харкові. У Металісті ним опікувалися одні люди, у Дніпрі інші, а в Шахтарі ще інші. Хто був його особистим наставником, мені невідомо. Він не дуже такий, що розповість все те, чого немає у пресі. Завжди скромний, зі своїми таємницями. Знаю лише, що він дуже хотів грати в хорошій команді.
– Як оціните його виступи за Челсі у поточному сезоні?
– Можливо, у нього на старті сезону був невеличкий спад: тренер його наче й випускає, але не на весь матч. На Мудрика потрібно грати! Якщо йому будуть давати хороші передачі, то він може й втекти та й сам може віддати якісний пас. Це ж не секрет, що саме завдяки двом гольовим передачам Мудрика наша молодіжна збірна України гратиме на Олімпійських іграх.
Зараз різні спеціалісти оцінюють виступи Мудрика по-різному, але якщо дивитися на факти, то він для нас найкращий:) Ми його ледве не обожнюємо. До того ж, він приїхав з України в Англію, де зовсім інше життя. Десь він себе не так поведе – у нас би на таке й увагу не звернули – а там про це вже пишуть. Думаю, що з віком та досвідом всі ці нюанси пройдуть.
Михайло Мудрик. Фото: ФК Челсі
«Мудрик – це гравець, який повинен бути зіркою №1 в команді»
– У Шахтарі в нього був період, коли він вже дебютував за першу команду, але не мав постійної ігрової практики. Далі були оренди в київський Арсенал та чернігівську Десну та саме тоді почалися дискусії: Мудрик – футболіст чи тіктокер?
– Знаю лише, що він завжди хоче грати, віддаватися на полі. У нього свій особистий тренер по фізичній підготовці. Міша фактично за рік сильно додав у м’язах, підріс, став справжнім бійцем, який йде на обіграш та нікого не боїться. Зараз він дуже фізично розвинутий. Думаю, що з віком він ставатиме тільки кращим.
– Олександр Зінченко теж не відразу отримав свій шанс у Манчестер Сіті Гвардіоли. Спершу йому довелося проявити себе в оренді за ПСВ. Можливо, Мудрику теж варто було піти подібним шляхом?
– Це справа його та його агентів. Мені важко щось про це сказати.
– Багато експертів відзначають, що Мудрику в Челсі не вистачає саме впевненості.
– Мудрик – це гравець, який повинен бути зіркою №1 в команді. Всі ж бачили, як він вміє прийняти м’яч, обробити, втекти, обіграти. Якщо просто грати у посередній футбол, отримувати м’яч декілька разів за гру, то діла не буде. Мудрика потрібно відчувати. Ось із Циганковим у збірній України в них чудова хімія. А Челсі що? Вони набрали зірок, які досі не зігралися, кожен сам за себе рве сорочку. Як тільки почнуть грати на Мудрика, то він стане зіркою англійського футболу.
«Лунін та Мудрик навіть грали в одній команді!»
– Відносно нещодавно Мудрик став почесним жителем Краснограда. Хто був ініціатором такого рішення?
– Ініціатива була від нашої спортивної школи. У розмові з міським головою ми запропонували такий варіант. Нам поставили запитання: «Кого зі спортсменів ви можете запропонувати?», а ми виснули кандидатуру Мудрика. Довелося написати його характеристику, історію, досягнення. Потім відбулося засідання депутатського корпусу, який проголосував за Мудрика.
– Існує феномен Великої Новосілки (селище на Донеччині з 6-тисячним населенням), звідки вийшли Микола Шапаренко та Тарас Степаненко, а є ваш особистий красноградський феномен з Мудриком та Луніним. У чому секрет успіху?
– Харківська область завжди славилась футболом. Також відзначу Олександра Фельдмана, який свого часу започаткував дитячий турнір 1000 команд. Діти усіх вікових груп всю зиму змагалися на цьому турнірі. Там були чудові призи: м’ячі, форма. Також приїздили депутати, сам Фельдман. Матчі проводилися по всій Харківській області, а одного разу ми потрапили навіть у фінал, де програли Куп’янську.
Я думаю, що слава команди Металіст, проведення подібних турнірів, змагань першості Харківської області – все це зіграло свою роль. Ну і, звісно, це ще й працелюбність. Наприклад, у тренера Луніна Івана Васильовича Манька один запис у трудовій книжці: тренер-викладач Красноградської ДСЮШ. Михайло Васильович Меркулов трохи молодший, але теж все життя працює в нашій спортивній школі. Це досвід, практика. Вони вже дітей бачать наскрізь: хто буде футболістом, а хто ні. Буває таке, що дитина схильна до командного виду спорту, а буває ‒ що до індивідуального.
– Чи перетиналися в ті часи шляхи Мудрика та Луніна?
– Вони навіть грали в одній команді! Коли ми виїжджали на турніри, то Міша та Андрюша навіть були в одній групі. Лунін з Мудриком один одного дуже добре знають, спілкуються. У свій час навіть були натяки, що Мудрик теж може потрапити в Реал. Уявіть, що в Реалі могли грати два красноградці!
***
Детальніше про перші кроки Андрія Луніна в ДЮСШ міста Красноград у наступній частині інтерв’ю з Володимиром Прохватилом.
