«Коваленко не заграв в Аталанті через певні комбінації»: інтерв’ю з першим тренером півзахисника Емполі

Переглядів 177350
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
7 голосів
«Коваленко не заграв в Аталанті через певні комбінації»: інтерв’ю з першим тренером півзахисника Емполі
Віктор Коваленко і Віктор Володін, фото: особистий архів В.В.
Сьогодні, коли український півзахисник Емполі Віктор Коваленко відзначає своє 28-річчя та проводить найкращий сезон в Серії А, «УФ» публікує інтерв’ю з першим тренером хавбека – Володимиром Володіним.

Два голи та один асист – три результативні дії – в Коваленка за 11 матчів цього сезону в Серії А. Восени ми взагалі аплодували Віктору, який кілька турів поспіль приносив користь Емполі. Навіть враховуючи пошкодження, яке вибило українця на весь січень і частину грудня, це явний прогрес після важкого періоду в Спеції та без шансів програної боротьби за основу Аталанти. 

А як починалася італійська історія сьогоднішнього іменинника?

Віктор Коваленко перебрався з донецького Шахтаря до італійського чемпіонату ще на початку лютого 2021 року. Один із головних талантів академії «гірників» останніх років за символічні 600 тисяч євро став гравцем Аталанти. Щоправда, у кольорах «бергамасків» Коваленко провів лише три хвилини в одному матчі, після чого на правах оренди відправився в Спецію, за яку відіграв два сезони. Після вильоту Спеції в Серію В Коваленко знову пішов у оренду, але цього разу в Емполі, у складі якого проводить свій (наразі) найкращий сезон у чемпіонаті Італії.

Віктор Коваленко, фото: Getty Images

Детальніше про позитивні зрушення у кар’єрі Віктора, перспективи повернення в Аталанту та можливість потрапляння до лав національної збірної України говорилося в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» зі спортивним журналістом Юрієм Шевченком, який спеціалізується на італійському футболі.

Цього ж разу сайт «Український футбол» вирішив розібратися, з чого саме починався футбольний шлях Коваленка, звернувшись до першого тренера хавбека Емполі – Віктора Володіна, який наразі є асистентом арбітра VAR. У новому матеріалі «УФ» ви дізнаєтеся:

  • Чому Коваленко відвідував футбольний гурток, а не займався у ДЮСШ;
  • На якій позиції Віктор грав у свої перші роки в футболі;
  • Чому тренер збирався їхати у рідне селище Коваленка на його пошуки;
  • Через що Віктора не переманили іменитіші херсонські клуби;
  • Чому Коваленко обрав саме Шахтар, а не Динамо;
  • Як Віктор дебютував за «гірників» в УПЛ, коли матч обслуговував його перший тренер;
  • Чому не зумів заграти в Аталанті та які шанси має повернутися до збірної України.

«У Коваленка змалечку виходило все настільки добре, що він сам показував хлопцям вправи»

– Цей сезон наразі є найуспішнішим для Коваленка в чемпіонаті Італії. Віктор видав серію з трьох матчів, у яких двічі забив та оформив один асист. Наскільки ретельно слідкуєте за успіхами свого вихованця?

– Я дивлюсь кожен його матч. Завжди його високо оцінював і зараз моя думка не змінилася. Віктор – дуже сильний та талановитий гравець. На жаль, якийсь час його переслідували травми, була й недовіра з боку тренерів. Проте зараз він, здається, доводить, що гідний грати у стартовому складі та приносити користь своїй команді. Звичайно, я пишаюсь своїм вихованцем.

– Можете пригадати коли та за яких обставин Ви вперше побачили Віктора?

– По закінченню інституту я прийшов працювати тренером у спортивну школу. Якщо бути точним, то це був Дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки №5 у місті Херсон. Він знаходився на околиці міста, а позаяк Коваленко жив неподалік, у селищі Приозерному, то йому було близько туди ходити. У місцевій загальноосвітній школі я проводив тренування і тут він прийшов. Віктор був наймолодшим у цій групі. Я мав гравців 1994-1995 року народження, а він був єдиний 1996 року.

Віктор Коваленко в юності, фото: Instagram

– Які враження на Вас справив наймолодший гравець у тій групі?

– Так, він був менший за інших, але що стосується його технічних навичок, то вони вже тоді були на досить високому рівні. Він з льоту все повторював, вбирав у себе як губка. Коли я давав якусь нову вправу і показував як її слід виконувати, то хлопці намагалися повторити за мною. Однак у Коваленка виходило все настільки добре, що наступні рази я просив, щоб вже саме він показував як слід виконувати вправу.

– Яким Віктором був у колективі? Поводив себе стримано, чи міг щось вичудити?

– Я не можу сказати, що він був якийсь балагур чи просто балакучий хлопчик. Проте, коли веселилися всі хлопці, то Вітя теж не стояв осторонь. Він залюбки брав участь у всяких подібних веселощах:)

– Що знаєте про батьків Коваленка? Чим вони займалися, ким були за професією?

– З батьками я знайомий, але не можу згадати їхні професії. Пам’ятаю, що саме матір Віктора привела його на футбол, коли той був зовсім малим. Пізніше він вже почав ходити до мене сам. Загалом абсолютно звичайні люди простих професій. Вони підтримували його захоплення футболом.

«Не тягнув на золоту медаль, відбивав пенальті, загубив тренера»

– А як Віктор навчався у школі? Які мав оцінки?

– Звичайно, всім батькам хочеться, аби їх дитина краще вчилася, але коли стільки часу приділяється футболу… Скажу відверто, на золоту медаль він точно не тягнув:)

– На якій позиції грав Коваленко у свої перші роки в футболі?

– Він діяв, як у нападі, так і у півзахисті. Коли у нас були якісь серії пенальті, то він навіть ставав у ворота та щось там відбивав:) Віктор закривав будь-яку позицію. Ви можете помітити, що і під час своєї професійної кар’єри він виходив майже на усіх позиціях, напевно, крім крайніх захисників. Він завжди був універсальним гравцем.

Віктор Коваленко, фото: ФК Шахтар

– У Шахтарі Віктор демонстрував неабияку результативність. У Вашій команді він теж показував свої голеадорські навички?

– Він багато забивав вже змалечку. Віктор на кожному турнірі, в якому ми брали участь, ставав найкращим гравцем. 

– Вікіпедія пише, після Вашого звільнення з ДЮКФП Коваленко мало не припинив заняття футболом, але потім приєднався до Вас у іншій футбольній секції. Наскільки ця інформація відповідає дійсності?

 – Ні, такого не було. Там на початку була ситуація, що перший рік ми займалися на футбольному майданчику загальноосвітньої школи. Потім вже перейшли займатися у спортивний зал ДЮКФП і так сталося, що він загубився. Якийсь період його просто не було на тренуваннях і я не міг знайти його дані. 

Вже хотів їхати в його селище, щоб там шукати. Тоді телефонів мобільних ще не було, то думав, що буду за адресою його знаходити. Але потім я випадково зустрівся з його мамою, яка мені сказала: «Ми Вас шукаємо», на що я відповів, що теж їх шукаю:) Я повідомив їм розклад і він почав знову відвідувати тренування.

– Чи грали з Коваленком у вашій команді пліч-о-пліч талановиті хлопці, які не до кінця реалізували свій потенціал?

– Був хлопчина 1995-го року – це захисник Олександр Чорний. Він навіть був у київському РВУФК, займався у майбутнього головного тренера нашої збірної Олександра Петракова. Разом з цією командою він став чемпіоном Києва, обігравши Динамо у фіналі. У нього не склалося заявити про себе на серйознішому рівні, більшою мірою, через травми.

Також пригадую Володимира Гусєва… У мене всі хлопці були талановитими, але ж ви розумієте, що це футбольне життя. Неможливо, щоб усі з дитячих команд стали зірками, чи стали бодай професіоналами. Тим паче, що у нас у Херсоні є титулованіші дитячі футбольні клуби – це Кристал, Освіта… Ми ж були навіть не ДЮСШ, а ДЮКФП. Виходить, що я був навіть не стільки тренер, скільки керівник гуртка з футболу. 

«Шахтар запросив Коваленка, ще не маючи відповідної вікової групи»

– А чи не намагалися титулованіші херсонські ДЮСШ перехопити у Вас Коваленка?

– Вони б і хотіли його перехопити, але його забрав Шахтар, коли Віктору було 11,5 років. Тоді у «гірників» навіть такої вікової групи не було. Здається, що вже з 12 років вівся набір. Тобто Коваленко опинився в Шахтарі ще до першості України.

Віктор Коваленко, фото: ФК Шахтар Донецьк

У мене були нормальні відносини з усіма тренерами в Херсоні, можливо, я б і віддав його, щоб він на першість України грав. Переконаний, що він досягнув би таких успіхів, займаючись у будь-якій школі та у будь-якій команді.

– Сам Віктор розповідав, що ним крім Шахтаря цікавилося і київське Динамо. Чому Коваленко обрав саме донецький клуб?

– На той час у Шахтарі все було дуже солідно. Думаю, що визначальну роль зіграли не якісь фінансові умови, а саме ставлення. Їхні скаути змалечку слідкували за ним, запрошували на перегляд, відразу видали форму. Ті їхні поля, бази… На дітей це справляло неймовірні враження.

– Підтримували контакт з Віктором у перші роки його гри за академію Шахтаря? Що він Вам розповідав?

– Періодично він повертався додому, заходив до нас, ми зустрічалися. Я ретельно слідкував за його статистикою в інтернеті. Скажу так, що їм в Шахтарі було не дуже цікаво, бо вони обігравали всіх підряд.

– Можливо спілкувалися з тренерами академії донеччан? Чули якісь відгуки від своїх колег щодо Коваленка?

– Ні, такого не було. З тренерами академії Шахтаря я жодного разу не спілкувався.

– Мало хто знає, але дебют Коваленка в УПЛ стався, коли саме Ви обслуговували матч з Ворсклою (3:0). Які відчуття мали тоді?

– Так, пам’ятаю, мені сподобалося:) Емоції дійсно переповнювали, я дуже пишався за Віктора. Можливо, через те, що емоції переповнювали якихось подробиць я і не запам’ятав. Пригадую лише, що він тоді відіграв дуже добре.

– Чи не проставлявся перед Вами? Був якийсь бодай символічний презент з його боку?

– Та ні. Він мені й так достатньо віддячив. У мене є якісь сувеніри, футболки… До речі, у мене є його футболки з усіх команд. Хоча ні, з Емполі немає. Треба буде йому нагадати:)

«Коваленко ще не сказав свого останнього слова»

– Досі підтримуєте контакт? Про що спілкувалися останнім часом?

– Так, ми з ним періодично на зв’язку. Писав йому: «Бачив, що ти так запалюєш в Італії, що тобою знову зацікавилися журналісти і беруть в мене інтерв’ю». Сказав, що розповів усе про нього:) У нас нормальні стосунки, він добра порядна людина. Думаю, що у нас один до одного можуть бути тільки хороші слова та подяка. 

– Як взагалі оціните період його кар’єри в Шахтарі? Віктор став першим вихованцем академії, який дебютував у команді за останні п’ять років, став наймолодшим капітаном в історії, але перетворитися на справжню зірку, здається, так і не зумів. Що могло завадити розкритися на повну?

– Чесно кажучи, мені важко сказати. Це краще в нього запитати, що йому завадило, він може провести аналіз. Однак, мені здається, що у нього не так погано й вийшло у Шахтарі. Віктор досяг певних успіхів у команді та вписав своє ім’я в історію команди, що юнацької, що дорослої.

– Віктор в юності виділявся своєю антропометрією. Чи не було б йому краще все ж піти у Динамо, де цінують таких гравців? Можливо, Коваленку ближче був динамівський футбол?

– Не знаю. Я переконаний, що він міг би заграти у будь-якій команді. Я впевнений, що в Аталанті він не заграв не через футбольні причини. Там у них була, мабуть, якась комбінація. З агентами? Я не знаю подробиць, але коли він був там, то лише одного разу з’явився на полі за рахунку 4:1 наприкінці матчу. Постає питання: якщо ви дійсно його хотіли, полювали за ним, то ви ж маєте дати йому якийсь шанс? Інакше навіщо його купували?

– А загалом як оціните його період в Італії станом на зараз. Чому він зумів заграти лише цього сезону?

– Ось у Спеції Вітя провів непоганий відрізок, приніс команді певну користь, допомігши у перший сезон лишитися в Серії А. Зараз в Емполі в нього добре виходить. Так, був складний період з адаптацією, з травмами, але не потрібно думати, що так просто переїхати в іншу країну без знання мови та відразу заграти. 

Віктор Коваленко, фото: Getty Images

У той час коли він переходив в Аталанту у нас не було ще так багато футболістів у Європі. Тоді ще не всі на подібні трансфери наважувалися. Переважно гравці хотіли лишатися у своїх клубах, отримувати велику (на ті часи) заробітну плату та нічого не міняти у своєму житті. Водночас Коваленко наважився на такий крок і наразі доводить своєю працею, що ще не сказав останнього слова.

– На якому етапі адаптації в Італії Коваленко знаходиться зараз? Спілкувалися з ним про це?

– Відверто кажучи я був шокований, бо нещодавно дивився його інтерв’ю, яке Вітя дав повністю італійською мовою! Я ж теж італійську почав розуміти, оскільки наші куратори Лучано Лучі та П’єрлуїджі Колліна (в минулому) основні слова до нас донесли. Тому для мене ця мова не зовсім чужа:)

– Якщо Віктор і надалі продовжить демонструвати такий рівень гри, то які в нього шанси потрапити до збірної України та взяти участь у стикових матчах Ліги націй за путівку на Євро-2024?

– Він цього дуже хоче. Віктор – дуже амбіційна людина та футболіст, тому для нього подібний виклик є дуже важливим. У нас взагалі зараз збірна по прізвищах, клубах, в яких вони грають, дуже сильна. Треба відзначити, що у Коваленка серйозні конкуренти у центрі поля, але шанси в нього, звісно, що є.

X