«Луческу заявив, що Ахметов не хоче бачити мене в Шахтарі, але президент сказав інше»: інтерв’ю Ігоря Дуляя

Переглядів 75
Аватар Дмитро Вєнков Дмитро Вєнков
3 голоси
«Луческу заявив, що Ахметов не хоче бачити мене в Шахтарі, але президент сказав інше»: інтерв’ю Ігоря Дуляя
Рінат Ахметов, Ігор Дуляй і Мірча Луческу. Колаж: УФ
Сербський колишній опорний півзахисник Шахтаря та асистент у тренерському штабі Паулу Фонсеки в донецькому клубі Ігор Дуляй дав велике інтерв’ю «УФ».
Зміст

Ігор Дуляй є знаковою особистістю для Шахтаря. Його період виступів з 2004 по 2010 рр. є одним з найуспішніших в історії клубу, адже саме тоді команді Мірчі Луческу вдалося виграти заповітний Кубок УЄФА.

Пізніше Дуляю судилося повернутися до Шахтаря вже у ролі тренера й після року роботи в дублі «гірників» він пройшов повний шлях з Паулу Фонсекою у донецькому клубі з 2016 по 2019 рр., як його асистент.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» ми разом з Дуляєм пригадали золоті часи його кар’єри у Шахтарі.

Чим Дуляю у Партизані запам’ятався великий Лотар Маттеус? «Тоді ми вперше таке побачили»

– Ігорю, поділіться, чим ви зараз живете?

– Після відставки з посади головного тренера Партизану минулого року я перебуваю вдома у Сербії. Досі чекаю на хороший варіант, де зможу продовжити працювати. Постійно отримую дзвінки, але щось не виходить. Треба вірити, що складеться з гарною пропозицією.

– Пік вашої ігрової кар’єри у Партизані прийшовся на період роботи там у ролі головного тренера великого володаря «Золотого м’яча» 1990 року Лотара Маттеуса. Чим він вам запам’ятався?

– Це був зовсім інший стиль, розуміння футболу та менталітет – німецька школа переможців. Він, звичайно, відіграв велику роль для усіх нас.

Маттеус був найкращим гравцем світу, й ми тоді вперше побачили, щоб тренер виходив на поле з м’ячем й показував нам, що і як. До того ж усі дізналися, що велике ім’я може бути звичайною людиною. Він разом з гравцями носив ворота та прибирав з поля після тренувань. При цьому дисципліна була божевільною.

Ігор Дуляй. Колаж: «Український футбол»

– Якими були найпоказовіші моменти з Маттеусом?

– Коли ми приїхали на збори, то йому дали найбільший номер у готелі – 100 квадратних метрів. Він подивився та сказав: «Я хочу подивитися на кімнати футболістів, у яких вони будуть спати». Ми жили у маленьких двомісних номерах. Коли Маттеус це побачив, то заявив: «Хочу собі таку саму кімнату». Йому намагалися заперечити, але він наполіг: «Я бажаю відчувати, як живуть футболісти».

– Ще щось?

– Коли ми з Маттеусом вийшли до Ліги чемпіонів, то в гостях поступилися Реалу (0:1). Усі були задоволені, бо, попри поразку, зіграли добре.

Наші вболівальники вигукували: «Молодці, браво!». Маттеус був злим й казав: «За що браво? Що програли Реалу 0:1? Де ваш менталітет переможців?». Це його засмутило ще більше, аніж поразка.

Також Маттеус завжди казав: «Приватне життя – це приватне життя. Тренування – це тренування. Робіть, що хочете, але на полі маєте викладатися на усі 100%. Тоді проблем не буде».

Як перейшов до Шахтаря? «Був інтерес з боку Ювентуса, Монако та Порту»

– Як ви перейшли до Шахтаря?

– За Шахтар тоді виступав Звонімір Вукіч, і він мені сказав: «Ігорю, люди з клубу питають про тебе». Я відповів: «Заради Бога, якщо вони домовляться з Партизаном, то будь ласка».

Прилетів спортивний директор Віктор Прокопенко, й усе дуже швидко вирішилося. Сказали: «Бери паспорт, сумку й вирушаємо до Донецька». Якщо чесно, то спочатку я не вірив, що щось вийде, навіть попри приліт Прокопенка. Очікував на тривалі перемовини, а вони домовилися практично за п’ять хвилин.

Як зараз пам’ятаю, що 16 лютого 2004 року я вилетів, 17 лютого підписав контракт, а вже 20 лютого був у Барселоні на зборах в Бернда Шустера.

– А чи мали ви якісь інші варіанти, окрім Шахтаря?

– Коли мені було 20 років, то був інтерес з боку Ювентуса, Монако та багатьох-багатьох команд. Я не мав агента, тому на усі дзвінки завжди відповідав: «Звертайтеся до клубу».

Зрозуміло, що після Ліги чемпіонів також надходило дуже багато варіантів, однак, наприклад, я лише п’ять років назад дізнався від свого знайомого, що Партизан не відпустив мене до Порту. Взагалі не був в курсі цієї пропозиції.

Коли тривали перемовини з Шахтарем, на мене також виходили московські Спартак та Локомотив і, начебто, пропонували більшу суму. У підсумку, вочевидь, вони не змогли домовитися, і я опинився у Донецьку, про що у жодному разі не шкодую.

– Яке враження на вас справив президент Шахтаря Рінат Ахметов?

– Впадало в око, що ця людина хоче досягти найвищіх успіхів. Поспілкуватися з ним хоча б хвилину було великим привілеєм.

Вже коли я став помічником у штабі Паулу Фонсеки, то мав більше можливостей говорити з ним. Розмовляти з президентом протягом трьох років про футбол – це найсильніша школа та досвід для мене, які не можна купити за будь-які гроші.

Ахметов є єдиною людиною на планеті, про яку я можу говорити днями. Ще не бачив нікого, хто б любив та поважав Шахтар так, як він. Не згоден з тими, хто каже, що клуб – це іграшка для нього. Насправді це любов.

Рінат Ахметов. Фото: Шахтар

– Чому в Шустера не вийшло у Шахтарі?

– Ви знаєте, були інші часи. Шахтар, як великий клуб, хотів успіху. Пам’ятаю, коли я прийшов до команди, то ми програли декілька матчів, зокрема вдома Динамо (2:4). Кияни тоді збільшили відрив у чемпіонських перегонах.

Клуб прийняв рішення запросити Мірчу Луческу. Спочатку нас тимчасово прийняв Прокопенко, а Містер лише дивився тренування. Через деякий час Луческу став нашим наставником.

Повертаючись до Шустера, то Шахтар став для нього хорошим досвідом, й він у майбутньому очолив Реал. Шустер, як і Матеус, запам’ятався німецькою дисципліною, активною участю у тренуваннях та енергією. Єдиною різницею між ними було те, що Матеус більше спілкувався з футболістами. Я з Шустером й не встиг дуже добре познайомитися, бо провів під його керівництвом лише декілька зустрічей. Однак він хороший тренер.

– А чим вам запам’ятався Прокопенко? Особистість для Шахтаря легендарна.

– Завжди в нього була посмішка на обличчі та позитивна енергія. Коли я прийшов до Шахтаря, то не знав, хто це. Потім мені сказали. Він розповідав анекдоти, жартував та сміявся. Патріот Шахтаря. Дуже важливо, якою запам’ятовують людину, коли вона йде з життя. Велика-велика особистість.

Що особливого було в Луческу? «Футболісти, старші 30 років, зламалися б від його тренувань»

– Чим Луческу відрізнявся від інших тренерів у вашій кар’єрі?

– Шахтар тоді змінив свою політику й розпочав робити ставку на молодих футболістів. Президент вирішив, що для цього йому необхідний тренер з ім’ям та досвідом. Луческу до того працював з Галатасараєм та Бешикташем – великими клубами у Туреччині. Він вмів розвивати молодь. Так у 24 роки я став одним з найстарших гравців команди.

Я сумніваюся, що тренування Луческу витримали б футболісти, старші 30 років. Вони б зламалися. Нас на декілька днів зачиняли на базі та навіть за день до матчу Ліги чемпіонів змушували давати неймовірний темп. Це підходить гравцям 20-25 років.

Луческу практично кожен день робив великий аналіз та дивився усі ігри по декілька разів. В нього не було дрібниць. Коли ти виходив на поле, то вже знав, як гратиме команда суперника, хто де буде стояти та що треба робити.

– Чи боялися футболісти Луческу?

– Авторитет Луческу – знання. Ми дивилися на нього, просто як на батька. Мовчиш й працюєш.

Луческу міг покричати. Хтось це приймав, а комусь, в одно вухо влетіло, а в інше – вилетіло. Зараз зовсім інше покоління. Тоді треба було керувати більш агресивно.

Луческу не критикував, аби критикувати. Він хотів, щоб ти не робив помилок. Особисто я сприймав це, як школу. Багато чому навчився в Луческу й в хороших футболістів, що були довкола мене. Це найкращий період мого зростання, як гравця та особистості.

Мірча Луческу. Фото: Шахтар

– Які наймудріші слова ви чули від Луческу?

– Можливо, це його слова перед фіналом Кубка УЄФА з Вердером (2:1). Тоді він сказав: «Усі пам’ятають лише переможця. Ніхто не згадає, хто був другим». Після багато хто користувався цією фразою.

Хто з талантів Шахтаря загубив кар’єру? «Він вмів у футболі усе»

– Ви пограли у дійсно зірковій команді Шахтаря й хотілося б обговорити з вами найкращих гравців за тими чи іншими якостями. Хто був найбільш технічним?

– Вілліан, якому був потрібен час на адаптацію, своїми рухами та дриблінгом ламав суперників. Він приймав м’яч на найвищій швидкості.

Матузалем був для мене одним з найкращих гравців, але не зробив велику кар’єру через свій характер. Він вмів у футболі усе. Великий гравець. У Шахтарі виконував божевільну роботу. Шкода, що не залишився.

Жадсон. Він маленький і багатьом з боку здавався кумедним, але на полі робив фантастичні речі.

Дуглас Коста також вирізнявся дриблінгом. Те саме можу сказати й про Алекса Тейшейру. Він мав класний прийом. Божевільний гравець.

– Хто вирізнявся найкращим розумінням гри?

– Фернандінью – розумний футболіст. Він усе довів та не дарма виступав у Манчестер Сіті, довго-довго залишаючись на високому рівні. Також мав сильний характер та лідерські якості.

– У кого була найвища швидкість?

– На перших двох-трьох метрах в цьому компоненті найкращими були Вілліан та Коста. Швидкісним був й Тейшейра, який мав силу у ногах.

– Пас та удар?

– Дмитро Чигринський. Він однаково добре грав обома ногами. Божевільна ліва нога в Ярослава Ракицького. Забив багато голів та віддав безліч результативних передач.

– А хто брав витривалістю?

– Практично усі, бо, повторюся, команда була молодою. Звичайно, гравці з України та східної Європи робили це без проблем. Бразильці трохи відставали, але також усе виконували.

Тут можу виокремити себе:) Я прийшов із Сербії, де були великі навантаження, тому у підході Луческу для мене не було нічого нового. Ми так працювали практично усе життя. Ще витривалим був Разван Рац.

– З ким з гравців у вас склалися найближчі відносини?

– Я дуже радий, що в мене є найкращий друг, з яким я досі спілкуюся, – Даріо Срна. Він дуже багато допоміг мені у житті, і я сміливо можу назвати його своїм братом.

Як Шахтар виграв Кубок УЄФА? «Зламну роль відіграв Ахметов»

– Примітно, що тріумфальний сезон 2008/09, коли Шахтарю вдалося виграти Кубок УЄФА, ви розпочали погано. Була лише одна перемога у дев’яти матчах чемпіонату, й гра у Лізі чемпіонів також шкутильгала.

– Іноді у житті трапляється період, коли нічого не виходить. Тоді важливо, аби поряд була людина, яка дасть підтримку. Переломну роль відіграв Ахметов. Він сказав: «Ми вас обрали, і я вірю в тренера та футболістів». Так пішло й у 2009 році ми виграли Кубок УЄФА, про що досі усі згадують.

– Який суперник був найважчим на шляху до того трофею?

– Кожен по-своєму. Проте ментально, мабуть, Динамо. Все ж ми воювали з ними у чемпіонаті, і тут варто було виходити проти них у півфіналі єврокубка. Це особливе дербі між двома найкращими командами України.

– Три найкращих гравці Динамо, яким ви протистояли.

– Артем Мілевський – топфутболіст. Андрій Шевченко. Також дуже класний гравець – це Клебер. Такий маленький бразилець, але був топом.

Артем Мілевський. Фото: Динамо

– За перемогу в Кубку УЄФА гравців Шахтаря також орденами «За мужність» ІІІ ступеня особисто нагородив третій президент України Віктор Ющенко. Яке враження він справив?

– Серйозний, як і усі президенти. Він був радий, що команда з України виграла Кубок УЄФА. Це великий успіх та плюс для іміджу країни на увесь світ.

– Чим Шахтар краще за Динамо, на ваш погляд?

– Динамо – це великі традиції. Столиця країни. Потім Шахтар почав поступово зростати та перемагати. Клуб показав найкращі результати. Однак цього б не було без такого сильного суперника, як Динамо. Кияни у минулому сезоні розгромили Партизан (6:2, 3:0) у Лізі чемпіонів, і мені було неприємно:)

Чим кращий Шахтар? Стабільністю. Команда вже багато років показує гарні результати у чемпіонаті та Європі, постійно робить найбільші трансфери. З усією повагою до Динамо, але Шахтар знають усі.

Цього літа Кевін перейшов до Фулхема, Георгій Судаков – до Бенфіки. Перед цим Шахтар оформив рекордний трансфер Михайла Мудрика. Приємно, коли футбольні люди в мене майже щодня питають: «Ігорю, де вони знаходять таких гравців? Хто скаут? Як вони так продають?».

Хто сильніший за Мессі та Роналду? «Маестро футболу»

– Як було прийняте рішення, що вам час йди з Шахтаря?

– Звичайно, я дуже засмутився, коли Луческу заявив, що Ахметов не хоче бачити мене в команді. Водночас президент сказав, що на мене не розраховує Містер. Я знаю, що Ахметов завжди казав правду. При цьому раніше Луческу висловлював задоволення мною та бажання, аби зі мною продовжили контракт. Якщо тренер не хоче, то...

Запропонували варіант із Севастополем. Я сказав: «Мені однаково куди йти». Хотів завершити кар’єру у Шахтарі, однак розпочався новий етап життя. Це також пішло мені на користь. Я, Маріуш Левандовський та інші футболісти з топового рівня спустилися вниз й почали з нуля підіймати нову команду вгору. Ми відчули, що ще можемо.

Все ж двері у Шахтар для мене залишилися відкритими, і потім я попрацював там в дублі та асистентом Паулу Фонсеки у першій команді.

– Якщо говорити про вашу міжнародну кар’єру, то вам пощастило пограти проти великої кількості зірок світового масштабу. Зокрема, ви протистояли Ліонелю Мессі та Кріштіану Роналду. Хто з них все ж кращий?

– Зовсім різні футболісти. Дуже важко сказати. Обидва вони високого рівня.

Мессі – маленький й ламає твоє тіло. Він може грати на величезній швидкості. Ти думаєш, що він піде наліво, а він грає вправо. Кріштіану – роботяга: дриблінг, права нога, ліва нога, удар, гра головою...

Особисто для мене найсильнішим, проти кого я грав, є Зінедін Зідан. Спочатку йде він, а потім усі інші. Він як митець на полі, бо усе робив так легко: прийом, передача, ставлення, персона... За його грою спостерігаєш, як за оперою у театрі. Маестро футболу.

Чи дійсно Фонсека мав конфлікт із Селезньовим та Ракицьким? «Лунали питання»

– Коли Фонсека очолив Шахтар, подейкували, що в нього був конфлікт з Євгеном Селезньовим та Ярославом Ракицьким. Чи дійсно таке траплялося?

– Ні, просто в кожного є своя думка. Футболісти звикли до одного тренера, а тут прийшов інший. Спочатку завжди складно. Нові правила, трохи новий погляд на гру, нові тренування. Був потрібен час. Конфлікти? Ні. Скоріше, лунали питання: «Чому так, а не інакше?». В будь-якій команді є таке, бо усі не можуть бути задоволені.

Паулу Фонсека. Фото: Шахтар

– Чи не дивує вас, що Микола Матвієнко, який повноцінно заграв у Шахтарі за Фонсеки, так і не поїхав у Європу?

– Він вже грає у європейській команді – Шахтарі. Якщо чесно, то я б на місці Матвієнка до кінця життя грав за цю команду:) Це його клуб, його країна, він виступає у єврокубках, за збірну, є капітаном. Проміняти це на щось... З Шахтаря можна йти лише в один з найвеличніших клубів.

– За Фонсеки вибір між Віктором Коваленком та Русланом Малиновським був зроблений на користь першого, однак у перспективі Руслан зробив кращу кар’єру. Чи не вважаєте ви, що це була помилка вашого штабу?

– Ви знаєте, якби хтось вмів передбачати майбутнє футболістів, то, мабуть, став би найбільшим мільярдером.

Коваленко на той час робив божевільну роботу, про нього говорили усі, й він мав багато пропозицій. Я грав з Малиновським у Севастополі й можу сказати, що це також топфутболіст. На жаль, він отримав травму.

Тут не було одного правильного вибору. Ми мали двох молодих футболістів однієї позиції. Хтось з них не грав би. Якби потроху давали б практику обом, то не було б стабільності. Коваленко виріс у хорошого футболіста. Після фіналу Юнацької ліги УЄФА у 2015 році одразу почав виступати за першу команду. Малиновський зробив свою кар’єру в інших клубах. Я радий за обох.

– Про те, що Тарасу Степаненку потрібно шукати альтернативу, казали ще в часи Фонсеки. Однак, як бачимо, Шахтар досі не зміг підібрати ідеального опорника. Чому замінити Степаненка виявилося настільки складно?

– Знаєте, коли в команді є футболіст, який кожне тренування та гру відпрацьовує на 100%, то навіщо потрібна заміна?) Звичайно, у 34-35 ти вже не можеш давати те, що у 29-30. Тоді клуб вже вимушений шукати альтернативу.

Як за Фонсеки дебютував Мудрик? «Було помічено, що йому потрібно змінити щось у своїй голові»

– За вашого штабу у Шахтарі дебютував Анатолій Трубін. Надалі він став першим номером команди та національної збірної України. Що можете сказати про нього?

– Ми помітили його молодим гравцем. Топовий воротар, який поїхав до Бенфіки та робить класну кар’єру. Що ще можна сказати? Браво.

– Дебютувати у Шахтарі Фонсека дав й Михайлу Мудрику. Подейкували, що португальцю було непросто знайти підхід до таланта.

– Ми пробували його і так і сяк. Було помічено, що йому потрібно змінити щось у своїй голові. Він був молодим гравцем й зробив собі імідж дриблера, який втрачав багато м’ячів. Дорослі футболісти на це ображалися.

Проте ніхто не може відняти того, що перед кожним тренуванням він працював над собою у тренажерній залі, а після залишався на полі та самостійно займався годину-півтори. Давно я вже не бачив гравців, які б тренувалися так багато, як він.

– Як ви відреагували на провальний допінг-тест Мудриком?

– Я вірю, що це помилка. На мою думку, він ніколи б так не вчинив. Йому це непотрібно. Я знаю, як він дивився на усі деталі у житті: що їв, що пив, як тренувався.

Позитив у тому, що він молодий. Негатив – йому зіпсували ім’я. Сподіваюся, доведуть, що це не його провина, і він повернеться ще сильнішим.

Михайло Мудрик. Фото: Челсі

Що чекає на Шахтар з Тураном? «Команда мала б кращий вигляд, якби...»

– Як вам Шахтар сьогодні за Арди Турана?

– Мало часу пройшло. Пройшли Бешикташ, але, на жаль, не змогли вийти у Лігу Європи. Знаєте, дуже важко у ці часи, коли ти постійно у дорозі. Люди по телевізору дивляться на команду й вони взагалі не знають, скільки команда їздить та літає. Через це йдуть втома та травми.

Шахтар мав би набагато кращий вигляд, якби в Україні не було війни та панувала інша атмосфера. З усім тим команда триматиме свій високий рівень й рухатиметься уперед. Не сумніваюся у цьому.

– Клуб вгадав з головним тренером?

– Тренер молодий, енергійний. У минулому великий футболіст. Той таки Фонсека також приходив молодим, але мав більше досвіду. Туран хоче зростати разом з Шахтарем. Вибір такий, який є. Вірю, що Шахтар підібрав найкращий варіант на сьогодні.