Український футбол
Максим КОСТЮЧЕНКО: «навіть завзятий аутсайдер може здолати визнаного лідера»
Захисник білоцерківського «Арсеналу-Київщини» розповів про амбіції клубу, обстановку в колективі та останні результати

— Максиме, вітаю тебе із забитим м’ячем у ворота «Миру». Пам’ятаєш, як вдалося відзначитися?

— Дякую. Звісно, пам’ятаю. На 70 хвилині арбітр призначив вільний удар у ворота господарів, парт­нери викотили мені м’яч під удар. На щастя, мені вдалося влучно пробити метрів з 18 і вирівняти рахунок на табло.

Чому наважився перейти до білоцерківської команди? Фінансові негаразди не насторожували?

— Насторожували, але що поробиш. Мені потрібна була ігрова практика, й у Білій Церкві я її отримую. Розумієте, я хочу грати, прогресувати, адже відчуваю, що можу значно більше. В «Арсеналі» я нарешті здобув стабільність, постійно виходжу у стартовому складі, маю велике бажання розвиватися. Хочу сказати, що колектив у нас молодий, усі хлопці з амбіціями, голодні до перемог, намагаються у кожній грі продемонструвати тільки найкращі якості. Усі розуміють, що наше майбутнє залежить тільки від нас, тому завжди працюємо наповну.

Як наразі охарактеризуєш свій клуб?

— Упродовж сезону демонструємо непоганий рівень гри. Щоправда, було кілька провальних матчів. Тобто мали місце певні періоди, коли нам відверто не щастило, зазнавали прикрих поразок. Начебто й грали добре, однак успіху досягти не могли. Але ми не знітилися, працювали над собою й, зрештою, подолали кризу. Зараз осіння частина чемпіонату підходить до свого завершення, уболівальники нас підтримують, гадаю, своєю грою ми їх не розчарували. Місцеві фанати молодці, вони ніколи нас не зали­шають, завжди приходять на стадіон, підтримують. Це для міста великий плюс. Команда є тоді, коли у неї є уболівальники. Тому навіть у скрутні часи ми завжди знайдемо підтримку в колі дванадцятого гравця.

З Вадимом Мандрієвським нормально працюється?

— Так, усе нормально. Вважаю його хорошим тренером. У нас з ним були певні непорозуміння, однак усе налагодилось, ми знайшли спільну мову й тепер працюємо на одній хвилі. Зрозумів, що саме від мене вимагає наставник, відтак намагаюся максимально виконувати його настанови. Насправді, працюється залюбки, адже є бажання та амбіції.

Я так зрозумів, що в ігровому плані проблем немає. А що стосується зарплатної відомості, усе обіцяне виконується?

— І в цьому компоненті повний порядок. Те, що обіцялося з самому початку, усе виконується. Платять вчасно, хоча й небагато, однак коли переходив до Білої Церкви, знав, на що йду.

Як вважаєш, 16-а сходинка відповідає тій грі, котру демонструє команда?

— Гадаю, що ні. Ми можемо набагато більше, все ж потенціал свій наразі не до кінця розкрили. Як мінімум, повинні бути у середині таблиці, але аж ніяк не у хвості. На старті чемпіонату в нас виходило більше, у кінцівці, на жаль, оберти трохи збавили, тому й опинилися так низько. «Арсенал-Київщина» — команда молода, тому в нас усе попереду. Думаю, що наступне коло проведемо значно сильніше, адже у грі нашої команди проглядається певний малюнок, маємо сильного, мудрого тренера, який завжди передбачає ситуацію на кілька кроків уперед. Тому все має скластися нормально. Вже в наступному році повинні вистрілити.

Заключний поєдинок у цьому році «гармаші» проведуть удома. Команда готова до того, щоби здолати одного з лідерів нинішньої першості — черкаський «Славутич»?

— Так, звісно, шанси є. У першому колі ми поступилися їм з рахунком 3:0, однак хотілося завершити сезон на мажорній ноті, помститися їм за ту прикру поразку. Скажу, що нічим особливим вони не запам’яталися, суперник, як суперник. У другій лізі узагалі практично усі команди одного рівня. Тут навіть завзятий аутсайдер може здолати визнаного лідера. Необхідно вірити у свої сили, в команду, й намагатися максимально викластися на полі, щоби здобути вікторію. Усе в наших руках.

Роман КИРІЄНКО.


стрічка новин