Маяк (Сарни): найкращий рік в історії, другий наймолодший тренер турніру, баскетболіст у складі, майже всі гравці – місцеві

Цей розіграш Кубка України серед аматорів по-своєму унікальний – відразу три з чотирьох півфіналістів є не ліговими командами, тобто, не грають у чемпіонаті ААФУ цього сезону. Зважаючи на те, відразу 10 лігових клубів вийшли на старт, це ще більше вражає. Серед тих, хто пробився крізь суперників із постійним досвідом матчів всеукраїнського рівня, сарненський Маяк – найбільш відомий клуб. Гранд футболу Рівненщини, безальтернативний в останні роки, він десятий сезон проводить в ААФУ – проте саме зараз демонструє найкращий результат за всю майже 45-річну історію Маяка. 

Про одну із сенсацій Кубка ААФУ 2024/25 – Маяк (Сарни) – сайту «Український футбол» розповів головний тренер команди Валентин Криницький: 

• Історію та сучасність свого рідного клубу. 
• Як воно – бути граючим тренером і випускати себе на заміни. 
• Хто ще вийшов із Сарненщини в великий футбол. 
• Як готується і змінюється Маяк у 2025 році. 

«В минулому році виграли в Рівненській області все»

– Валентине Юрійовичу, головні матчі 2025 року в Маяка ще попереду. Розкажіть про минулий, 2024, рік для вашого футбольного клубу. Що вдалося досягти? Які завдання вдалося виконати? 

– Я дуже вдячний нашому клубу – керівництву, гравцям, вболівальникам, тому що ми загалом досягли поставленої мети в усіх турнірах, у яких Маяк брав участь. 

Щодо всеукраїнського рівня, то наш клуб вперше пройшов відразу три раунди й вийшов у півфінал Кубка України серед аматорів. Маяк більше десяти років бере участь у цих змаганнях, мені теж і як гравцеві випадало в них грати. Радий, що вдалося дійти так далеко. Це велике досягнення для сарненського футболу. 

В обласних змаганнях ми виграли все: чемпіонат Кубок і Суперкубок Рівненщини. Тобто, «требл», як-то кажуть. 

– Те, що ви зараз бачите у виконанні вашої команди, наскільки воно відповідає вашим задумам? Чи ви задоволені стилем гри, тим, як вона себе проявляє?

– Звичайно, задоволений. Але ми з хлопцями хочемо продовжувати розвиватися, ставати ще сильнішими. 

– В який футбол ви граєте, що у вас за стиль?

– Як кажуть, поліський, це такий футбол силовий.

– Основна кількість виконавців у вас місцеві, чи є і з інших регіонів?

– В останні роки в нас більшість гравців – саме наші, місцеві. Або з Рівненщини безпосередньо, або ж із сусідніх областей. У нас тут поряд в області є кілька ДЮСШ, спортінтернат. Є й вихованці обласного футболу, які родом з інших міст чи сіл Рівненщини, Волині, Житомирщини. 

Правда, якщо раніше було десь там 70 на 30 (співвідношення з перевагою місцевих над приїжджими), то зараз вже 50 на 50. Ми на даний час додали вже трішки більше новачків із інших регіонів. 

Фото: ФК Маяк

«За Маяк граю з самого-самого дитинства»

– Розкажіть тоді, будь ласка, про те, як ви в цій команді опинилися, коли тут почали грати?

– Ще з самого-самого дитинства. Тобто, з тих років маленьких я почав грати в футбол і далі все пішло по цій ланці.

– А ви сам із Сарненського району, вірно?

– Так. Починав грати тут, у Маяку. В 15 років потрапив у заявку команди 17-річних на область, у 19 – уже був у складі нашої першої клубної команди, коли вона починала грати в ААФУ, в один із перших сезонів. Мій перший тренер – Анатолій Леснік. 

– На якій позиції граєте? 

– Я центрфорвард. 

Довідка «УФ»

30-річний Валентин Криницький у структурі ФК Маяк (Сарни) перебуває з самого дитинства. Зіграв за рідний клуб у турнірах Асоціації аматорського футболу 79 матчів, забив 7 м’ячів. У 2015-16 роках пограв за Колос (Кричильськ), у 2019 – за ФК Рафалівка, у 2022-му – за Моноліт (Вараш), але постійно повертався в Маяк. Викликався в Рівненську обласну збірну, яка в 2015 році брала участь у Кубку регіонів ФФУ. Є другим за віком тренером у розіграші Кубка ААФУ 2024/25 (тільки Олександр Зеленський із криворізького Пенуелу був молодшим – 1998 р.н.). 

– Не заважає бути одночасно і тренером, і футболістом? 

– Та ні, якось ходить😊

– Себе замінювати під час матчу доводилося, як тренеру?😊

– Та всяке буває😊 Незамінних футболістів не буває, навіть якщо ти – головний тренер. І на заміну можу вийти, якщо треба. 

– Є у вас на сім років молодший гравець – півзахисник Андрій Криницький. Сімейний підряд? 

– Ні, це однофамілець мій. 

«У нас грає баскетболіст, а от відеографа замінити ніким»

– Давайте більше розповімо, власне, про вашу команду. Розкажіть, будь ласка, про те, як формувався цей склад, який восени грав, звідки саме хлопці? 

– Тимошицькі – воротар Андрій і захисник Сергій – це рідні брати, вони з Сарнів. Так само в клубі перебувають з початків. Півзахисник Ілля Шевченко – із Вараша, це місто також нашої області, там ще якийсь час Верес домашні матчі проводив. Він ще за юнаків Маяка грав, так само з Сарни. Захисник Сергій Яцута представляє в нашій команді Дубровицький район, так само з юнаків починав у нас, із дитячого футболу. Півзахисник Сергій Гвоздь – із Оржева. Півзахисник Віктор Кір'ях – це Сарненський район.

Так можу вам про кожного футболіста розповісти. Загалом, команда в нас досить цілісна, знаємо один одного не один рік. 

– Хлопці працюють на якихось роботах, чи все-таки основне їхнє заняття – футбол? 

– Більшість працює. Є у нас рятувальник, пожежник. Є вчителі фізкультури. У нас навіть баскетболіст є – захисник Сергій Заєць (виступав за Будсервіс із Сарн, БК Ужгород, БК Хмельницький, БК Самбір у Вищій лізі, – прим. сайту Sport-express.ua). 

– Розкажіть про сам клуб Маяк. Як він розпочинався, хто допомагав? 

– У нас клуб має багату історію, він досить давній і багато гравців за нього виступало. Президентами нашого клубу були Василь Пістоль і Микола Клевака, царство їм небесне. Зараз ФК Маяк очолює Віталій Пітель, найкращий друг Миколи Харитоновича.

– У вас досить симпатичний стадіон, видно, що не так давно реконструювався. Розкажіть, хто допоміг вам це зробити?

– Ми дякуємо всім причетним – це вже згаданий Микола Харитонович Клевака, це Сарненський міський голова Руслан Петрович Серпенінов. Депутатський корпус. Всім спасибі, що створили умови для виступів дорослої команди та занять дітей із нашої ДЮСШ. 

– Раніше у вас навіть тренування знімалися з дрона, були дуже передові, як на той час, зйомки матчів, монтаж відеооглядів. Що це було за таке починання й чому його не стало?

– Так, це в нас була людина, вона зараз воює. Тобто, він військовий. Він таку вніс свою ідею, що він так хоче підтримати Маяк. Але зараз, на жаль, вже немає в нього змоги цим займатися, а у нас нема ким його замінити. Ніхто більше не хоче цим займатися.

Фото: ФК Маяк

«Наші земляки – Тотовицький, Сергійчук і Мельник»

– Хто із Сарненського футболу вийшов на всеукраїнський рівень? Хто ваші найбільш відомі, скажімо так, футбольні земляки?

– Півзахисник Шахтаря Андрій Тотовицький. Також він грав за ФК Маріуполь (тодішній Іллічівець), Зорю, бельгійський Кортрейк, Десну та Колос. Також виступав за молодіжну збірну України. 

Нападник ФК Тростянець Михайло Сергійчук грав за Верес, черкаський Славутич, МФК Миколаїв, Карпати» (Львів), Говерлу, Олімпік (Донецьк), Ворсклу, Десну, латвійський Вентспілс. 

Вадим Мельник починав нападником, догравав захисником. Грав за Верес, Борисфен, Металург (Донецьк), Таврію, ФК Маріуполь (тодішній Іллічівець), Буковину та Десну. 

Ну і все, поки все.

– Дуже непоганий список. А що у вас змінами в поточному складі? Почнемо з тих, хто, можливо, у вас офіційно пішов. 

– Всі залишились, більше того – проводимо селекцію, щоб стати сильнішими. 

– Кого вже можете представити як своїх новачків? 

– 21-річний воротар Антон Панкевич із ФК Молодіжне. 32-річний півзахисник полонського Колосу Микола Коляда – він взагалі наш обласний футболіст, пробував сили в Вересі та Інгульці, успішно грав за ОДЕК і ФК Малинськ. 21-річний нападник ФК Костопіль Юрій Бамболя – він уже пограв і серед професіоналів за ПФК Звягель із Житомирської області. 

– На цьому селекцію завершуєте? 

– Однозначно ні. Це я назвав футболістів, з ким ми вже домовилися. І там ще на перегляді зараз є люди. Ну, наприклад, Андрій Наумець – один із хлопців із Колоса (Полонне), проте сам починав у нас в області, в ОДЕКу. 

Довідка «УФ»

Шлях Маяка в Кубку України

Попередній раунд – 1/16 фіналу

ФК Тростянець (Волинська область) – 1:0, 3:2

1/8 фіналу

ФК Лісне (Київська область) – 0:2, 4:1

1/4 фіналу

ФК Вільхівці (Івано-Франківська область) – 1:1, 3:2

«Спасибі хлопцям, що витримали цей шалений календар і максимальні завдання в усіх турнірах»

– Перейдемо до самого Кубка України. Перший ваш суперник – представник Волині ФК Тростянець. Чесно вам скажу, був дуже приємно здивований, знаючи, які футболісти вашого суперника – воротар Вереса та Кременю Коркодим, екс-захисник Волині, Дніпра-1, Карпат Романюк, екс-півзахисник Волині та Руху Чепелюк, екс-нападник юнацької команди Динамо Ващишин. Як налаштовувалися на цей матчі, за рахунок чого вдалося обіграти?

– За рахунок того, що у нас молодий колектив – це дало перевагу в екстра-таймі. До того ж, ми всі свої, вже давно граємо, з дитинства, з перших років у футболі. Звичайно, ми пройшли не без везіння. Але друга гра – сто відсотків ми переграли їх за рахунок молодих, свіжості.

– В більшості.

– Але, погодьтеся, там Ващишина вже в самому кінці вилучили. Ми вже вигравали на виїзді. 

– Наступний ваш суперник – ліговий ФК Лісне. Думаю, не треба нікому представляти футболістів, які за нього виступають – від Рибалки до Скепського. Знову ж таки, в першому поєдинку здавалося, що все закрито в протистоянні – 2:0. Звідки ці вольові якості взялися, щоб так їх перебороти вдома – 4:1?

– Це, мабуть, саме наш стадіон нам допоміг, бо прийшло дуже багато вболівальників, нас підтримували. У Сарнах із самого початку повномасштабного вторгнення не було у нас таких турнірів, суперників таких не було. Тобто, більше за все, вболівальники з тих самих причин нас шалено підтримували, а ми вже вмотивувалися.

– ФК Вільхівці після таких сильних суперників не розхолоджували вас? Адже команда, може, десь навіть менш відома за іменами, ніж те ж Лісне та Тростянець?

– Жодним чином. Ми розуміли, де ми опинилися – що це чвертьфінал, куди Маяк ніколи не діставався. До того ж, якщо Вільхівці дісталися до тієї ж стадії, що й ми – то як ми могли їх недооцінювати? 

– Важким був виїзд на Івано-Франківщину? Говорю, звісно, як про відстані, так і про шалену підтримку ФК Вільхівці. 

– Знову ж таки, відзначаємо вольові якості нашої команди, тому що виходить так, що багато поєдинків ми на цьому витягли. Важка була гра, ми не чекали нічого іншого. Проте хочу подякувати хлопцям, які цю осінь витримали важкий календар і максимальні завдання на всіх рівнях і в усіх турнірах. Це було дуже важко, проте ми всі це змогли! 

– Що думаєте про свого суперника – ФСК Корміл із Львівської області? Чи вивчали, готувалися до нього? 

– Поки ми не вивчали, бо граємо турнір Шморгуна, йде передсезонка. Ми так до кожної команди-суперника потрішечки підходимо, ближче до матчів. Зважаючи на те, що Корміл з нами зіграє аж уже в розпал весни, ми його ще навіть не переглядали. Дивимося, кого вони підписують, але поки не розбирали ні гру, нічого – все одно вони також на зборах, змінюються. В якому вигляді підійдуть до півфіналів – це покаже час, і ми тоді вже будемо все це вивчати. 

Валентин Криницький.  Фото: ФК Маяк

«У нас ще тільки-но сніг зійшов, граємо спаринги з тими, з ким є така можливість»

– Розкажіть про ваш зимовий антракт. Ви згадали про Меморіал Володимира Шморгуна, як там ваші справи? 

– Для нас це не лише важливий етап підготовки, а й данина пам’яті нашого земляка, сарненського уродженця. Володимир Шморгун грав нападником за рівненський Верес (тоді команда називалася Колгоспником), потім очолював нашу обласну футбольну федерацію. 

Ми станом на час нашої бесіди зіграли шість матчів: обіграли 1:0 команду ФА Верес U-17, 3:0 Cars, 3:1 Танчик, 6:0 ФА Верес U-16, 6:1 ДЮСШ Верес U-17. Ще раз зіграли внічию 1:1 із ФК Молодіжне. Лідируємо. 

– На відміну від інших клубів із змагань ААФУ, вам бракує спарингів із дорослими суперниками, не кажучи про професіональні клуби… 

– Що ж тут поробиш. У нас все було засніжено, а немає штучних полів. У нас тільки-тільки сніг зійшов. Тільки на кубок пам’яті Шморгуна граємо на синтетичному покритті. Хотіли б ми, наприклад, із Вересом якось перетнутися – але в них збори за кордоном, зараз уже йде чемпіонаті. 

– У 2025 році також плануєте брати участь в обласних змаганнях? 

– Звісно. Хочеться підтвердити наші титули та трофеї. 

– Чи є в планах кубок або чемпіонат України серед аматорів? 

– Поки були попередні розмови з цього приводу, але важко в наші часи так далеко прогнозувати, аж у літо. Тож будемо сподіватися на краще з усіх точок зору, а сам Маяк, як колектив амбітних футболістів, однозначно зацікавлений у тому, щоб прогресувати й пробувати сили вище й вище, не відмовляючись від наших обласних змагань. 

– Які завдання ставите на Кубок України серед аматорів? 

– Та якщо вже дійшли до півфіналу – постараємося зробити все можливе, щоб порадувати Сарни, наших вболівальників. Але про гучні завдання я говорити не стану, тому що, повторюся, Маяк не є завсідником змагань такого рівня, ми вперше вийшли в, так би мовити, «кубкову весну». Так що будемо скромніше, з повагою до суперників. 

Маяк (Сарни, Рівненська область)

• Рік заснування: 1980.
• Кольори клубу: білий, яскраво-зелений
• Стадіон: «САРНИ-АРЕНА», м.Сарни (вміщує до 3 500 глядачів)
• Керівництво та тренерський штаб             

Президент: Питель Віталій Іванович

Головний тренер: Криницький Валентин Юрійович

Адміністратор: Жданюк Олександр Леонідович

• Досягнення

Чемпіон Рівненської області 2005, 2015, 2018, 2021, 2023 та 2024, срібний призер – 2001, 2006, 2008, 2014 та 2019, бронзовий – 2007, 2010, 2016 та 2017 років.

Володар Кубка Рівненської області 2008, 2011, 2017, 2023 та 2024 років.

Володар Суперкубка Рівненської області 2012, 2014, 2023 та 2024 років. 

Бронзовий призер XVI турніру з футболу пам’яті професора, доктора біологічних наук В.І. Завацького серед кращих команд Волинської та Рівненської областей у 2024 році.

• Статистика у змаганнях під егідою ААФУ:

* – турнір не завершено через початок повномасштабної фази війни

** – Маяк продовжує брати участь у турнірі