«Ми тут як Шахтар в УПЛ»: Кліщук — про амбіції Олександрії, відхід із Карпат і Домчака

Олександрія переживає перезавантаження після вильоту з УПЛ, але завдання в клубі максимально конкретне — повернутися в еліту саме з першого місця. Андрій Кліщук починав сезон у запасі, однак після двох стартових турів отримав шанс і відразу допоміг команді здобути дві перемоги без пропущених м’ячів. Для самого воротаря цей відрізок особливо важливий після непростого року в Карпатах, де він провів лише три офіційні матчі й програв конкуренцію Назару Домчаку. 

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Кліщук розповів журналісту Роману Придибі, чому свідомо обрав Першу лігу, як сприйняв ставку львівського клубу на молодого голкіпера, що відчував без постійної ігрової практики та чому для Олександрії навіть друге місце цього сезону стане невдачею. Окремо Андрій поділився очікуваннями від Кубка України, де команда також не збирається обмежуватися просто участю, а ще розповів про власний бренд воротарських рукавиць, який нині активно розвиває паралельно з футбольною кар’єрою.

«Друге місце буде невдачею»

— Андрію, перші два тури ви провели в запасі, і за цей час Олександрія пропустила п’ять м’ячів. А щойно вийшли ви — одразу два «сухі» матчі та дві перемоги. Тренери пояснювали, чому на старті сезону довірилися Макаренку і що саме змінилося перед поєдинком з Інгульцем?

— У тренерському штабі пояснили, що хочуть надати ігровий час молодому Назару з перших турів. Мені ж порадили трохи потерпіти й запевнили, що моя черга обов’язково настане. Тому я спокійно тренувався, жодних претензій не мав. Після другого матчу мені повідомили, щоб я готувався до наступної гри. Вийшов на поле повністю готовим, і, слава Богу, ми здобули першу перемогу в сезоні.

Андрій Кліщук, фото: ФК Олександрія

— У матчі з Металістом ще за рахунку 0:0 вам кілька разів довелося серйозно виручати команду. Після сезону, в якому за Карпати ви зіграли лише три офіційні поєдинки, наскільки важливими особисто для вас були ці 180 хвилин без пропущених м’ячів?

— Для будь-якого воротаря матчі «на нуль» додають упевненості, і я не виняток. Водночас головне для нас — перемоги, а не особиста статистика. Якщо наступного разу виграємо 2:1, я точно не засмучуся. (сміється, — прим. УФ) Звісно, хочеться якісно виконувати свою роботу, залишати ворота «сухими», а нападники нехай забивають.

— Ще в травні з’являлася інформація про інтерес до вас із боку двох клубів УПЛ. Наскільки реальними були ці варіанти і чому в підсумку ви обрали Олександрію, попри її виліт до Першої ліги?

— Було багато різних чуток і розмов, але зараз уже не бачу сенсу до них повертатися. Я гравець Олександрії й повністю зосереджений на роботі тут. Керівництво чітко окреслило завдання перед футболістами, яких запросили в це трансферне вікно, тому відчуваю велику відповідальність. Роблю все від себе залежне, щоб допомогти команді повернутися в УПЛ.

«Суперники налаштовуються на нас особливо»

— Ви сказали, що перед Олександрією стоїть завдання повернутися в УПЛ. Але ще трохи більше року тому команда стала срібним призером чемпіонату, а тепер опинилася в Першій лізі. У клубі прямо говорять, що будь-який результат, окрім першого місця, буде невдачею? Навіть друге місце?

— Так, друге місце буде невдачею. Нам чітко сказали: ціль одна — виграти Першу лігу. Тренерський штаб постійно наголошує на цьому і на тренуваннях, і під час теорії. У перших двох турах ми подарували забагато залікових балів, тому права на подальші осічки практично немає. До того ж суперники налаштовуються на нас особливо. Можна сказати, що ми тут як Шахтар в УПЛ: проти нас усі виходять із максимальною концентрацією та самовіддачею, кожен хоче себе показати.

— А які цілі команда ставить перед собою в Кубку України?

— Після вихідних тренерський штаб ще окремо говоритиме з нами про Кубок. Це турнір, який може дати путівку в єврокубки, тому просто брати участь ніхто не збирається. У нас амбітний колектив, і між собою ми теж говоримо про те, що прагнемо пройти якомога далі.

Гравці Олександрії, фото: ФК Олександрія

— У вашій кар’єрі вже був схожий вибір: після Дніпра-1 ви свідомо пішли до першолігового Кристала заради постійної практики. Тепер після Карпат знову обрали Першу лігу. Для вас відчуття власної затребуваності справді важливіше за сам статус дивізіону?

— Так, дуже важливо відчувати, що команда на мене розраховує і я їй потрібен. Це додає впевненості, сил і внутрішньої мотивації. До того ж мені завжди цікавіше грати там, де перед командою стоять конкретні й серйозні завдання. Умовно можна виступати в УПЛ у середині таблиці й фактично ні за що не боротися. А можна в Першій лізі мати чітку мету — здобути підвищення в класі, а вже після повернення до еліти ставити перед собою нові цілі. Для мене такий шлях значно цікавіший, ніж просто проводити матчі без відчуття боротьби за щось вагоме.

— Якщо відверто про Карпати. Рік тому ви казали, що прагнете стати першим номером і проводити якомога більше матчів. У підсумку за сезон зіграли лише тричі. У який момент ситуація почала складатися не на вашу користь?

— Після матчу з СК Полтава я захворів і не поїхав на гру з Оболонню. Тоді у воротах вийшов Домчак, зіграв надійно, команда перемогла, і тренер продовжив йому довіряти. Він тримав хороший рівень, багато виручав, до того ж був молодим і перспективним воротарем. У підсумку цей вибір себе виправдав: Домчак прогресував, а згодом клуб продав його до празької Славії за серйозні кошти.

— Якщо говорити саме про Домчака, вже на тренуваннях було помітно, що перед вами не просто талановитий молодий воротар, а футболіст із потенціалом вирости у гравця серйозного рівня?

— Це було помітно відразу. Назар професійно ставився до справи, мав хороший потенціал і велике бажання розвиватися. Значна заслуга в цьому й тренерів воротарів — Богдана Шуста та Юрія Шевчука. Вони приділяли йому багато часу, а він уважно слухав, ставив запитання й постійно вчився.

— Після матчу із СК Полтава ви більше не виходили у стартовому складі Карпат. До цього була невдала гра на виході з Кудрівкою, а в зустрічі з Полтавою Одарюк випередив вас і забив у порожні ворота. Не виникало тоді відчуття, що саме ці епізоди можуть вплинути на ваше місце в основі?

— У футболі постійно трапляються різні епізоди: здається, усе робиш правильно, а десь розумієш, що міг зіграти краще. Я не зациклювався на цих моментах і не сприймав їх як щось визначальне. Продовжував працювати й доводити на тренуваннях, що готовий грати та бути першим номером.

Андрій Кліщук, фото: ФК Карпати

«Було видно, що ставка й надалі робиться на Домчака»

— Ви самі казали, що обрали Карпати, зокрема через бажання працювати з тренерським штабом Владислава Лупашка. Узимку він пішов, команду очолив Фран Фернандес, але й за нового тренера ви не провели жодного офіційного матчу. Зміна штабу остаточно переконала вас, що влітку потрібно шукати новий клуб, чи це рішення визріло ще раніше?

— Після зміни тренера було видно, що ставка й надалі робиться на Домчака. Я залишався у формі й на тренуваннях намагався доводити, що готовий скористатися своїм шансом. Назар добре провів друге коло, тому я не бачив особливих підстав очікувати, що ситуація зміниться. Я вже розумів, що хочу регулярно грати й бути потрібним команді, а не залишатися другим номером. Тому вирішив: після завершення контракту шукатиму варіант, де на мене справді розраховуватимуть.

«Важко звикнути до того, що не виходиш на поле»

— У Кривбасі ви три роки були стабільним першим номером, здобули бронзу та грали в єврокубках. А потім за весь сезон у Карпатах провели лише три матчі. Наскільки складно психологічно було пережити такий різкий контраст?

— Це був непростий період. Після кількох років постійної практики в Кривбасі було важко звикнути до того, що майже не виходиш на поле. Дуже допомогла сім’я — дружина та син завжди були поруч і підтримували мене. Також важливим був контакт із моєю командою Phenomen Sports. Ярослав Кондратюк підтримував мене морально, а після завершення контракту з Карпатами допоміг із юридичними нюансами та оформленням угоди з Олександрією. 

— Нещодавно ви стали власником бренду воротарських рукавиць Synergy GK. Як узагалі виникла ідея не просто бути його амбасадором, а самому зайти в цей бізнес?

— Насправді власником Synergy я став ще взимку, хоча офіційно оголосив про це лише влітку. Із брендом я ще з 2019 року: був його амбасадором і всі ці роки грав у цих рукавицях. Добре знав попереднього власника Павла, а коли він сказав, що думає передати проєкт іншій людині, я запропонував обговорити цей варіант. Останні вісім місяців активно займаюся розвитком: уже випустили нову модель, незабаром з’являться ще дві, працюємо над новими амбасадорами. Мені дуже цікаво розвивати власний продукт, який уже давно асоціюється з моїм ім’ям.

— Можете назвати воротарів, які грають у рукавицях Synergy? І чи є хтось, кого вам особисто дуже хотілося б бачити серед амбасадорів бренду?

— Зараз в Україні у наших рукавицях грає Микита Федотов, а в чемпіонаті Грузії за Гагру — Олександр Воробей. Наступного тижня плануємо представити ще одного — воротаря національної збірної іншої країни. Поки не буду називати його ім’я. Також ведемо перемовини з кількома голкіперами з УПЛ. Є ті, хто сам зацікавлений у співпраці, і ті, кого я особисто хотів би бачити в Synergy.

Андрій Кліщук, фото: ФК Олександрія

«Не думаю, що ці два сезони стануть для мене останніми»

— Ви підписали з Олександрією дворічний контракт. Чи допускаєте, що він може стати останнім у професійній кар’єрі? І ким бачите себе після футболу — тренером воротарів чи все-таки в бізнесі?

— Не думаю, що ці два сезони стануть для мене останніми. Бажання грати у футбол у мене дуже велике. Хочу продовжувати кар’єру стільки, скільки дозволятиме здоров’я. Що буде після футболу, поки сказати важко. Бачу себе і в тренерській роботі, і в бізнесі. Зараз моя увага зосереджена на Олександрії та розвитку бренду.