«Над пропозицією Осієка думав не більше кількох годин»: Петрусенко розповів про своє повернення до Хорватії
69 
26 липня Осієк оголосив про підписання трирічного контракту з вихованцем київського Динамо півзахисником Олександром Петрусенком, останнім клубом якого був турецький Антальяспор. Таким чином українець повертається до Хорватії, де вже грав у період з 2022 по 2024 рр., захищаючи кольори Істри 1961.
Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський зв’язався з Олександром Петрусенком, аби дізнатися подробиці його трансферу в Осієк та інших адаптаційних моментів.
«Варіанти з Хайдуком та Рієкою? Найбільше конкретики було саме від Осієка»
– Олександре, вітаю з поверненням до Хорватії! Як давно в тебе виник варіант з переходом в Осієк?
– Варіант виник раптово. Мною зацікавився спортивний директор Осієка Ален Петрович. Згодом вони вийшли на моїх представників, і в підсумку ми підписали трирічний контракт.
– Чи не вагався щодо переходу в Осієк? Як швидко ухвалив рішення?
– Я швидко ухвалив рішення. Знав, що Осієк – це крута команда. Чемпіонат Хорватії мені не чужий, я з ним знайомий. Мене відразу все влаштувало. Над цим рішенням я думав не більше ніж пару годин.
– Хорватські ЗМІ також писали про інтерес до тебе з боку Рієки та Хайдука. Чи надходила конкретика від цих клубів?
– З Хайдуком усе залишилося на рівні чуток. Щодо Рієки, то там було більше конкретики, але все одно не можу сказати, що від них надійшла чітка пропозиція. Найбільше конкретики було саме від Осієка, тому я зараз тут.
– А з яких чемпіонатів також надходили пропозиції щодо продовження кар’єри?
– Після пропозиції від Осієка я нічого іншого загалом і не розглядав. Були варіанти з польської Екстракляси, шотландської Прем’єр-ліги. Була й конкретика, але все-таки варіант з Осієком я вважаю для себе найкращим. Бачу для себе більше перспектив саме в цій команді.
Олександр Петрусенко. Фото: Антальяспор
– А яка ситуація з боргами перед тобою з боку Антальяспора?
– З моменту нашої останньої розмови нічого не змінилося. Борги переді мною досі не закриті.
– Ти вище сказав, що мав розмову зі спортивним директором Осієка. Про що саме ви говорили?
– Мені розповіли, що Осієк за останні два роки дуже спрогресував в плані інфраструктури. Це можна бачити з того, який стадіон тут збудували, яка тут база та академія. Мені сказали, що хочуть бачити мене в команді. Сам Осієк – амбітний клуб. Минулий сезон команда завершила на сьомому місці в чемпіонаті Хорватії, але зазвичай фінішує в топ-5. Загалом усе, що ми обговорювали зі спортивним директором, я вже знав, бо знайомий з хорватським чемпіонатом, стежив за ним і під час гри в Туреччині.
Мені сподобалося, що чітко сказали: який футболіст буде кращий у футбольному плані – такий і гратиме в стартовому складі. Тобто немає такого, що «приходь до нас і будь місцевою зіркою». Тут усі рівні, мають однакові можливості себе проявити. Мені імпонує принцип: «Гратиме той, хто найбільше заслуговує».
– Що можеш сказати про головного тренера Осієка Сімона Рожмана? Який футбол має сповідувати його команда?
– Він сповідує динамічний футбол зі швидкісними переходами між обороною та атакою. Завдання кожного гравця – чітко розуміти свою роль. Все синхронізовано, як струни на гітарі. Ми маємо знати, хто куди має бігти, хто в якій зоні має перебувати. Це те, що я встиг вловити за кілька днів роботи з командою. Тактичний і фізичний рівень – дуже серйозний. Потроху вливаюся, можна сказати.
«Я стежив за чемпіонатом Хорватії і під час гри за Антальяспор»
– Ти не проходив зборів разом з Осієком. Наскільки зараз тобі важко набирати фізичні кондиції?
– Не скажу, що легко. Важкувато входити в ритм. Хлопці пройшли збори з Осієком, а ви й самі розумієте: займаючись індивідуально, ти ніколи не набереш таку форму, як під час тренувань у команді. Два місяці без командних занять даються взнаки. Але я працюю, крок за кроком вливаюся в тренувальний процес. Мене підтримують хлопці – тут дуже дружній колектив.
Олександр Петрусенко. Фото: Осієк
– Хорватія – знайома країна для тебе, але зараз ти живеш у новому для себе місті – Осієку. Як справи з побутовими моментами?
– З побутом жодних проблем немає. Зараз мешкаю на стадіоні – тут є спеціальні кімнати для хлопців, які ще не знайшли житло. Я живу разом з кількома новачками. Загалом добре розумію мову, знаю, що до чого. З комунікацією взагалі немає проблем. Осієк – дуже класне і комфортне місто. Мені тут дуже подобається.
– Яке завдання стоїть перед Осієком на наступний сезон?
– Завдання одне – потрапити в єврокубки. У нас зібралася хороша команда, будемо робити все можливе, щоб виконати це завдання.
– Під час виступів за Антальяспор був час стежити за хорватським чемпіонатом?
– Так, я стежив доволі уважно, дивився і дербі. Минулий чемпіонат був дуже цікавим. Динамо Загреб уперше за сім сезонів не стало чемпіоном Хорватії – золоті медалі здобула Рієка. Та й Хайдук до останнього з ними боровся. Конкуренція була дуже високого рівня. Також стежив і за Істрою, бо це не чужа для мене команда.
– У минулому сезоні загребське Динамо очолював Фабіо Каннаваро, а Хайдук – Дженнаро Гаттузо. Обидва фахівці вже покинули Хорватію. Як вважаєш, чи може це позначитися на рівні інтересу до чемпіонату?
– З точки зору інтересу до чемпіонату, можливо, трохи й позначиться. Багато людей знають, хто такі Каннаваро та Гаттузо – це про іноземну аудиторію. Але думаю, для хорватських уболівальників нічого суттєво не зміниться – вони й надалі стежитимуть за чемпіонатом. Тим паче, минулий сезон подарував інтригу до останніх турів.
«Осієку потрібно потрапити в єврокубки, а мені грати якомога більше та краще»
– Я нещодавно говорив з Орестом Лебеденком, який перебрався до Віторії Гімарайнш. Він дивувався, чому так мало українців грає в Португалії, адже це хороший чемпіонат для того, аби прогресувати та бути на виду. А ти особисто міг би порадити хорватську лігу як трамплін для розвитку?
– Однозначно. І для мене теж дивно, чому так мало українців грає у Хорватії. Я на 100% можу радити місцевий чемпіонат як трамплін для зростання. Сподіваюся, в наступному сезоні тут буде більше українців.
І мова схожа, і менталітет подібний. У Хорватії я почуваюся майже як вдома. Тут ти знаєш, що можна очікувати від людей – чого не було в Туреччині, бо там зовсім інша ментальність. А Хорватія – дружня до України країна, яка нас підтримує. Дякую їй за це. Сподіваюся, підтримка буде й надалі.
Орест Лебеденко. Фото: Віторія Гімарайнш
– У першому турі чемпіонату Хорватії на Осієк чекає матч з Динамо Загреб. Команда вже готується безпосередньо до дебютної гри нового сезону?
– Хлопці провели збори, мали загальну підготовку. Зараз уже безпосередньо готуємося до гри з Динамо Загреб. Непростий початок, але будемо робити все можливе, щоб досягти хорошого результату.
– Які особисті та командні цілі ставиш перед собою на сезон 2025/26?
– Все просто – хочеться якнайбільше грати, якісно грати, частіше відзначатися результативними діями. А щодо командних цілей я вже сказав – нам з Осієком потрібно потрапити в єврокубки.
– І наостанок: київське Динамо – не чужий для тебе клуб. Як оцінюєш шанси команди Олександра Шовковського пробитися до загального етапу Ліги чемпіонів?
– Думаю, що Динамо має дуже хороші шанси. З Хамруном (3:0, 3:0) особливих проблем не виникло. Далі буде хтось з пари Маккабі (Тель-Авів) / Пафос – ці команди цілком по зубах. Думаю, що Динамо пройде наступних суперників і вийде до основного етапу Ліги чемпіонів.
Мені взагалі подобається гра нинішньої команди. Коли був в Антальї, ходив на матчі Динамо на зборах – дивився наживо. Імпонує стиль команди Шовковського. До того ж це дуже молода команда, всі хлопці амбітні, хочуть грати в Європі. Приємно дивитися, як команда грає з великою самовіддачею, а більшість гравців – це українці й вихованці академії.
