Нафтовик (Охтирка): місто-герой, футбольні традиції аж до Вищої ліги, як рятували клуб

Охтирський Нафтовик – це унікальний бренд для футболу Сумщини. Цей клуб вигравав першість УРСР, дійшов до Вищої ліги чемпіонату України з футболу – двічі в різні часи та епохи, а зараз розпочав з нуля з обласних змагань. Нафтовик-Охтирка складається, переважно, саме з місцевих футболістів і зберігає вогник футболу в місті-герої, яке дуже серйозно постраждало під час повномасштабного вторгнення 2022 року. 

Як виявилося, збереження клубу перед цим сезоном було справжнім челленджем, який вдалося витримати завдяки підтримці компанії, при якій футбольний клуб Нафтовик-Укрнафта виступав на професіональному рівні до кінця сезону 2017/18 та Охтирської міської територіальної громади. 

Про півріччя Нафтовика (Охтирка) сайту «Український футбол» розповів президент клубу Олександр Сікун: 

• Хто прийшов на допомогу, коли футбол в Охтирці опинився під загрозою. 
• Хто з земляків Нафтовика грає зараз в УПЛ і навіть доходив до самого Динамо. 
• Як збирали команду на новий сезон і чому грають в обмеженому складі. 
• До чого прагнуть у майбутньому та як сприйняли футболку Шахтаря з написом Okhtyrka. 

«Ми не знали, що робити. Стояло питання про майбутнє Нафтовика»

– Давайте з вами почнемо бесіду навіть не з зимового антракту, а з початку сезону. Звернув увагу, що Нафтовик вперше зіграв матч третього туру 1 вересня. З чим це було пов’язано. 

– Це дійсно був такий період, коли, можна сказати, ми не знали, що нам робити. Ми запитували про допомогу в різних інстанціях, бо місто повною мірою нас фінансувати не могло – бюджету в них не вистачало, і ми звернулися до Укрнафти. Враховували тут два важливих моменти: по-перше, що Укрнафта – це багаторічний спонсор професіонального футбольного клубу, який виступав у 1992-2018 роках у чемпіонаті України під егідою ПФЛ; по-друге, що Охтирка – один із важливих центрів нафтогазової промисловості України, у нас дуже багато містян працює в цій галузі, в тому числі – й наших футболістів. 

Ми безмежно вдячні, що директор ПАТ Укрнафта Сергій Федорович Корецький з розумінням поставився до ситуації й сказав, що вважає важливим підтримувати спорт, фізичну культуру, рухому активність нафтовиків і їхніх рідних. Укрнафта дуже дбає про цей напрям по всій Україні, і нам пішла назустріч і виділила кошти для участі в змаганнях. 

Окрема подяка очільнику міста Охтирки Павлу Петровичу Кузьменку. В його особі Охтирська міська територіальна громада, попри те, що бюджет повністю направлений на відновлення та поточну життєдіяльність міста, знайшли можливість надати клубу часткове фінансування. 

– Є відоме фото: Нафтовик біля автобуса з написом Укрнафта. Оце саме тоді почалася ця співпраця? 

– Саме так, влітку 2024 року. Автобус нам виділили. Було засідання в них, вони нам пообіцяли, що підтримка клубу Нафтовик буде регулярною. Коли ми приїхали в Київ, нам уже дійсно утвердили цей намір. 

Команда Нафтовика, фото: ФК Нафтовик (Охтирка)

Скажу без перебільшення, це був порятунок для охтирського клубу. 

– А як взагалі відроджувався Нафтовик і повертався на всеукраїнський рівень? 

– Це ще в 2021 році було, до повномасштабного вторгнення. У нас тоді дуже хороша команда складалася, до наших місцевих Лапіна, Масла, Кісіля, Табачуна, Бірюка додалися хлопці з інших міст – Покосенко, Якименко, Мряченко, Ємельянов. Це сильні футболісти, дехто за Нафтовик ще на вищому рівні грав, інші пройшли якісні клуби – Металіст 1925, ФК Вовчанськ тощо. 

Проте потім пішли бойові дії, чесно скажу, дуже страшні та жорстокі. Після визволення міста воно стояло в руїнах, дуже великі руйнування були. Проте люди, вони в нас мужні та працьовиті, вже багато зробили для нормального функціонування Охтирки. І наші вболівальники, ми їх всіх в лице знаємо, там багато людей, які ще на Першу лігу ПФЛ України ходили, вони зверталися до міста – що потрібен Нафтовик, що варто продовжувати футбольні традиції міста.

Коли відновився футбол, уже два-три роки пройшло, встановилися інші обставини та реалії. Був період, навіть сам Вадік Шаврін за нас пограв – вихованець Шахтаря, колишній гравець Волині, Олімпіка та багатьох інших клубів. Золота людина, лідер команди. Сім м’ячів забив за нас, але, коли Вікторія Суми відновила виступи, повернувся в професіонали. Зараз у Першій лізі за хмельницьке Поділля грає. Так от, нам було дуже важко не те що такого гравця втримати – а залишатися «на плаву». І тут вдалося досягнути домовленість із Укрнафтою. Якби не підтримка компанії та влади м. Охтирки – Нафтовика, може, вже й не було б. 

– Про рішення Укрнафти стало відомо в середині вересня, ваша команда стартувала в чемпіонаті України з футболу серед аматорів з початком осені. А як збирали склад і чи вдалося покластися на віру хлопців у Нафтовик? 

– Так, хлопці у нас хороші – справжні старожили, лідери та бойова основа. Вони вірили, що команда буде, й дали обіцянку повернутися, навіть ті, в кого вже була нова команда. Ви розумієте, за мірками футболу Сумщини та Харківщини в нас хороші футболісти. Є на них попит. Інші клуби – Велетень (Глухів), Богодухів NIKA SMK, Колос (Северинівка) – вони вже собі на область грали. Проте знову повернулися в Нафтовик, відгукнулися на підтримку нашої команди. 

– У вас же й справді досить обмежений склад – 20 гравців, із них тільки семеро зіграли п’ять матчів і менше, всі інші пройшли весь 10-матчевий цикл…

– Радий, що у нас є цей «кістяк» колективу. Нам важко давалося його зібрати. Як я вже говорив, нам в принципі важко в Сумській області залучати футболістів – все ж прикордоння. І так ми всі раді й віддаємо належне, що у нас обласні та місцеві турніри проводяться. Але Нафтовик у цьому плані опинився в дуже складній ситуації. 

Перше – це невизначеність, адже самі бачите, ми стартували навіть із запізненням. Тут спасибі ААФУ та суперникам, які погодили наші переноси, що клуб мав час вирішити свої проблеми й почати з третього туру. Друге – це той момент, що не кожен футболіст зараз приїде грати на Сумщину. Третє – це що є ж у нас професіональні клуби, тобто, за сильних футболістів конкуренція. 

Але ми раді, що є такі люди, які з нами – особлива повага тим, хто всі ці роки з Нафтовиком. Дали нам в ААФУ термін в тиждень, ми заявили команду. Гравців не вистачало, але на своїх хлопців, на домашніх, на власних вихованців ми змогли покластися. 

«У нас грає ровесник Шовковського і ми ніколи не кажемо «ніколи» на питання, чи може він ще вийти на поле»

– Ну тоді давайте конкретизуємо, хто ж саме на сьогодні є цими найбільш відданими та багаторічними гравцями команди? 

– Відразу скажу – я нікого не виділяю й можу вам про кожного гравця розказати, всіх їх поважаю. Ну якщо вже ви про багаторічних гравців – то це, перш за все, наш голкіпер Валентин Бірюк, якому 44 роки. От так вийшло, що ну не було у нас людей в ворота, так він виходив і грав. Про вік, думаю, ніхто б йому й не сказав, старався. 

Це Саша Лапін, це Кисиль Сергій, це Масло Артур, це Васильєв Саша, Влад Сосєдко. Польові футболісти – захисники та півзахисники. «Кістяк» колективу, не один рік разом грають, більшість застали Першу лігу, коли ще Нафтовик-Укрнафта грав. 

Дуже цінуємо, що Андрій Нелін до нас прийшов, колишній капітан Вікторії. Для нього секретів у аматорському футболі нема, вигравав чемпіонат (і не раз), грав серед професіоналів. Прийшов і дуже допоміг нам. Ну, і далі молодь наша – талановиті, я вам скажу, хлопці та при цьому сміливі й відповідальні – тягнуться до цих усіх лідерів. 

Олександр Сікун, фото: ФК Нафтовик (Охтирка)

Спершу ми заявили 12 чоловік, потім дозаявляли по кілька. Отак ми й розпочали цей чемпіонат. 

– А як знаходили молодь, як ті ж Юрченко та Грек? 

– Зі всього світу – по нитці, як-то кажуть. Захисник Грек у нас грав до повномасштабної фази війни. Потім, коли отримав запрошення в друголігову команду ФК Тростянець, поїхав на збори. Ми не забороняємо людям, хто хоче їхати на підвищення. Маєш варіант із іншою командою, але нас своєчасно попередив – та будь-ласка. Ми тільки раді. Хай ростуть хлопці, хай грають, ми не заперечуємо. 

Зараз, буває, інші клуби гнітять: «заявлю – не заявлю», «ти там кросівки чи форму не здав». Ми, навпаки, пишаємося, якщо у хлопців виходить на вищому рівні. У Грека вийшло так, що грав він там рік чи пів року. А потім не потрапив у заявку і повернувся назад до нас. Ми раді. 

– Юрченко, молодий воротар. Як він у вас опинився? 

– Це Неліна знахідка, він провів дуже велику роботу. На наше прохання зідзвонився з хлопцями, з якими грав, а вони вже тренери. Ми шукали воротаря. От Юрченко якраз після юнацької команди Інгульця зміг до нас перейти. Він так у нас дебютував у чемпіонаті України. Із Харкова взяли Барсукова, із Северинівки – Кравченка. Так потихеньку вкомплектували склад. 

– Ровесник Шовковського, Ващука та Дмитруліна Руслан Табачун один раз з’явився на полі в сезоні 2024/25. Він ще буде виходити у цьому році? 

– Табачун зараз допомагає мені з головним тренером Балою в тренерській роботі. Але це великий професіонал, тому ми ніколи не говоримо «ніколи» в питанні, чи Руслан колись вийде на поле – ми можемо на нього покластися, і якщо така буде ситуація з кадрами, ми його попросимо допомогти і він зможе. Хочу трохи про нього вам розказати. Руслан колись так багато забивав у Другій лізі, що його відразу в Вищу запросили – в Таврію. Багато років він віддав футболу і в нашому рідному місті. Він каже: «У мене робота, футбол, сім'я, тренажер кожен день». Він підставив клубу плече в різні етапи, коли треба була підтримка. І залишається важливим для Нафтовика. Це просто феномен. 

«Завдання не стільки турнірні, скільки – зберегти Нафтовик»

– Давайте про більш глобальне. Ось зібрався Нафтовик, зумів стартувати вже після початку сезону 2024/25. А які завдання ваші за таких екстремальних обставин? 

– Зважаючи на те, як ми починали сезон, завдання виграти цей чемпіонат або потрапити в плей-офф ми не ставили. Це не повинно на хлопців тиснути, та й ми бачимо, що турнір високого рівня – нам дуже важко витримувати темп суперників, які можуть грати вдома, в яких комплектація сильна. 

У нас завдання – зберегти команду Нафтовик (Охтирка). Щоб вона для вболівальників, для Охтирки, була віддушиною. Якраз, тим більше, у нас Охтирка міст-герой. Команда повинна бути в Охтирці, Нафтовик має жити. 

– Навіть у Вікторії та Тростянця, які грають серед професіоналів, є проблема з тим, щоб привезти якісних футболістів в оптимальному віці в Сумську область. Як Нафтовик виходить із цього кадрового виклику? 

– Так, це правда. Зараз важкі часи. Багато футболістів-аматорів і тренерів в силах оборони. Є свої нюанси, адже в прикордонних областях свої особливості. Якщо коротко, далеко не кожен гравець наразі готовий в Сумську область приїхати й грати. Нас виручають саме футбольні зв’язки – наші досвідчені гравці запитують своїх друзів, колишніх одноклубників. 

Ми стежимо за обласними змаганнями. Ну і, звичайно, власну зміну готуємо – от зараз власних трьох зовсім юних вихованців будемо задіювати на зборах. Це – наше майбутнє, і ми сподіваємося, що близьке майбутнє. Ми організували місцевий турнір-меморіал, також відслідковуємо, хто подає надії, хто хоче розвиватися. 

Так що у нас зараз більше своїх хлопців, охтирських і ми нікому не відмовляємо – будемо й надалі стежити за талантами. 

– Всі пам'ятають ваш стадіон ще із часів Вищої ліги – красиві трибуни з церквою впізнавалися, напевно, фанами з усіх міст. Розкажіть, будь ласка, хто підтримує арену в нормальному стані, наскільки це вдається? 

– Ми дякуємо за можливість використовувати стадіон, але, звичайно, є свої труднощі. Цей стадіон давно вже хочуть передати на міський баланс. Але думка ветеранів футболу, гравців – що варто користатися підтримкою Укрнафти, бо це така потужна організація, яка б підтримувала його, ремонти різні поточні робила, тому що без такого рівня підтримки це дуже важко робити. 

Зараз там спорткомплекс є: стадіон, тренажерний зал, басейн і спортивний зал. Це все будувалося та багато років підтримувалося, обновлялося для всієї нафтовидобувної галузі. Якщо, вважаю, люди працюють на такій важкій роботі, як нафто- й газовидобування, вони й повинні відпочивати належно. Так що тут інтереси Охтирки та Укрнафти збігаються – тож є простір для співпраці, корисної для інфраструктури міста й його жителів, серед яких дуже багато хто працює в цій галузі. 

Команда Нафтовика, фото: ФК Нафтовик (Охтирка)

– А як із обласними змаганнями? Вони були в цьому році і плануються на наступний? 

– Так, були в минулому році й їх дуже хочуть зберегти. В чемпіонаті Сумської області грало 10 команд. 

– Нафтовик планує в них брати участь? 

– Нам тяжко, тому що Нафтовик не володіє великою кількістю гравців, так званою глибиною складу, та й кілька турнірів у плані бюджету нам важко потягнути. Ми могли б, і хотіли б, взяти участь і в змаганнях у Сумах, і в Сумській області, і в Україні, проте на сьогодні можливості наші такі. Та й календар же такий, що, буває, і в області, і в Україні матчі в один день припадають, нема одної «залізної» дати. А команда у нас робітнича, тяжко хлопцям, хто працює помічниками бурильника чи операторами з видобутку нафти й газу, заступивши на 7 ранку чи до 8 ранку, потім іти на тренування чи матч. 

Зважаючи на думку гравців, на рівень суперників, вирішили грати в ААФУ. Як показала практика, навіть у важкій ситуації і при терміновій комплектації Нафтовик витримує цей рівень. Це престижно. Я скажу, що зараз такі українські команди в аматорах, що не відрізняються від Другої ліги. 

«У декого миші більше з'їдають зерна, ніж треба дати на футбол»

– Що потрібно Нафтовику, щоб знову боротися за вихід у плей-офф, або й задуматися про повернення в професіонали? 

– Ну, перш за все – стійкого миру. Від цього все залежить. А ще – об’єднання зусиль місцевого бізнесу та фермерства. Важкі часи, є куди гроші тратити – це правда. Спасибі всім, хто зусилля прикладає для оборони, відбудови. Уклін таким людям. 

А щодо спорту, футболу, то у нас у місті багато заможних підприємств. Скажу грубо так: у декого миші більше з'їдають зерна, ніж треба дати цим хлопцям, які захищали честь Охтирки. Вони не розуміють цього, хоча по всій Україні, коли ми приїжджаємо, кажуть: «Ого, ви з самої Охтирки! А як у вас там? А стадіон зберігся? А ви ще й футбол граєте! Молодці!». 

– І як ви виходите з ситуації? 

– Ходжу, шукаю, здобуваю [певну спонсорську підтримку]. Хочу висловити дуже велику подяку Приватному сільськогосподарському підприємству «Комишанське» та особисто його керівнику – це Володимир Іванович Зубко. 

Дуже-дуже допомагає нам голова профкому НГВУ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта Ігор Іванович Біленко, тому що наші працівники працюють в цій галузі та в цій компанії. 

А ще ж, як ви знаєте, ми змушені проводити матчі не в Охтирці – оці бомбардування, тривоги по 10 годин у нас… Стояли перед дуже складним вибором, бо в сусідніх областях дуже дорога оренда полів, не кажучи вже про столицю, де, наприклад, Вікторія суперників приймає в Першій лізі ПФЛ України. А нам пощастило знайти таке місто, як Нові Санжари. 

І я хочу теж сказати, що таких людей, як у Нових Санжарах, нам приємно зустрічати й співпрацювати з ними. Це президент ФК Стандарт (Нові Санжари) Сергій Андрійович Тютюнник і мер міста Нові Санжари Геннадій Іванович Супрун. Дуже велика їм подяка, нам дали можливість грати чемпіонат там у них. Є підготовлене поле, і «швидка», і поліція. Це люди, розумієте, ну від Бога. 

– Трішки поверну нашу бесіду до факту, який мене особливо зацікавив у вашій розповіді. А що, справді гравці Нафтовика працюють у газо-нафтовидобуванні? 

– Працюють операторами з добування нафти й газу, лінійними трубопровідниками, водіями, помічниками бурильника капітального та підземного ремонту свердловин. Багато таких у нас, всі працюють у цій структурі Укрнафти. Це важка, проте відповідальна та важлива робота. А ми, як футбольна команда, прославляємо Укрнафту. 

– А як ви долучилися до футболу та Нафтовика? 

– Я сам тут грати починав. Ще після ДЮСШ до Нафтовика долучився. Грав також за Спартак, Нафтовик-2. Ну а потім, уже як тренер, багато років працював із Нафтовиком-2. Тому що ж у ті часи, коли охтирський Нафтовик-Укрнафта грав у Першій, у Вищій лігах – там було дуже багато гравців з інших міст, вихованців того ж Дніпра. 

А в Охтирці всі ці роки працювала ДЮСШ, і хлопців, які поки не проходили в першу клубну команду, треба було зберегти для футболу. Скажу, що ці багаторічні зусилля не проминули дарма – зараз от у команді грає чимало хлопців, які зі мною Нафтовик-2 пройшли. В нас були свої досягнення в обласному футболі, а особливо я задоволений, що багатьом футболістам, яким дали шанс перезавантажити кар’єру через Нафтовик-2, вдалося потім пограти на всеукраїнському рівні. 

«Антюх і Суханов пройшли через Нафтовик-2»

– А хто вони, найвідоміші вихованці охтирського футболу? 

– У складі Зорі – півзахисник Денис Антюх, він у нас грав за Нафтовик серед юнаків, прийшов після школи. Потім займався в Харкові у спортінтернаті. Я вам відверто скажу – в Дениса чудові фізичні дані, він невтомний на фланзі. Частка успіху належить і тому, що на той момент, коли в нього затримався перехід із юнацького в дорослий футбол, був у нас резервний склад – Нафтовик-2. Він за нас на область багато забивав, а потім віддали його в Нафтовик, на збори вони поїхали і він заграв. 

Денис Антюх, фото: ФК Зоря

Коли розпадався Нафтовик, Антюха забрав Колос із Ковалівки. Він, бачите, доріс до Динамо (Київ), потім у Зорю перейшов. Тепер з ним спілкуюсь, знаю його батьків гарно. 

От недавно Сергій Суханов – нападник, грає в Оболоні лівого захисника – забив переможний м’яч Ворсклі. Це теж наш, охтирський, футболіст. Це хлопчина, який після школи потрапив у столичний спортінтернат: займався в Дарниці, в Щасливому, навіть в Динамо. Не пробився спершу в професіонали. Ну, нічого – за Нафтовик-2 пробився. Тоді навіть не чемпіонат Сумської області, а району нашого розвивався. Тут, знаєте, підйом був по 12-13 команд брало участь. 

І от Суханов із робітниками та аграріями грав. Я теж батьків його знав, хотів, щоб Сергій грав. Хоча він уже влаштувався на роботу, працював на ГПЗ, електромонтером. Але ж задатки божевільні у хлопця! Я його віддав у Нафтовик. Тяжко було, на збори їздив, у склад не потрапляв. Потім, коли в Нафтовику пішли погані часи, їх не спонсорували, Суханова запросило житомирське Полісся, далі - Гірник-Спорт (Горішні Плавні). Ну і якось так пішло в нього: Чорноморець, Оболонь... Він же, як і Антюх, і швидкий, і з ударом. 

Я дуже радий, що ці хлопці знайшли свої команди, своє місце в футболі. 

Нафтовик уже й у останні роки багатьом допоміг. От я згадував Шавріна – він деякий час за нас грав, а потім повернувся в професіонали – і забиває, цінують його. Це людина з великої букви. Той же Ваня Биков після нас за Лівий Берег грав. Так що в нас дуже багато хлопців, хто грає у Перших, у Других лігах. А починали вони в Нафтовику або ж у якийсь важливий момент свого життя в нас побували. 

– Шахтар у 2022 році грав під час міжнародного благодійного турне у футболці із написом Охтирка. Вам футболку на пам’ять не передали? 

– Не дали, не дали. В принципі, ми самі наші футболки це відправили у Укрнафту. Керівникам, в музей. Ще ми зробимо шарф: місто Охтирка, місто Героїв. Нам приємно, що ми представляємо Охтирку, що в такі складні часи наше місто зберігає свої традиції та живе максимально можливим на сьогодні плідним, мирним життям. 

Нафтовик (Охтирка, Сумська обл.)

• Рік заснування: 2020
• Кольори клубу: чорно-біло-жовті
• Стадіон: «Нафтовик» м. Охтирка (вміщує 5265 глядачів)
• Керівництво та тренерський штаб 

Президент клубу: Сікун Олександр Михайлович. 

Начальник команди: Олондарь Сергій Петрович. 

Головний тренер: Бала Віталій Володимирович. 

Тренери: Табачун Руслан Миколайович. 

• Досягнення ФК Нафтовик-Укрнафта та ФК Нафтовик-2: 

Клуб виступав у Вищій/Прем’єр-Лізі України (1992р. – 12 місце; 2007/2008рр. – 15 місце). 

Чвертьфіналіст Кубка України 2016/17. 

Переможець Першої ліги 2007 року. 

Переможець Групи «В» Другої ліги 2001 року. 

Чемпіон УРСР серед КФК 1985 року. 

Переможець української групи Другої ліги чемпіонату СРСР 1991 року. 

Чемпіон Сумської області 2002, 2003, 2005, 2008, 2013 та 2022 років. 

Володар Кубка Сумської області 1982, 1983, 1984, 2005, 2007, 2021 та 2022 років. 

Володар Суперкубка Сумської області 2011 та 2022 років. 

Володар Кубка голови Сумської обласної адміністрації 2001 та 2010 року. 

• Досягнення ФК Нафтовик-Охтирка: 

Чемпіон Сумської області 2022 віце-чемпіон 2020, бронзовий призер 2021 року. 

Володар Кубка Сумської області та 2022 років. 

Володар Суперкубка Сумської області 2022 року. 

• Статистика виступів клубу в ААФУ: 

* ‒ на момент зупинки сезону (2021/22 через початок повномасштабних військових дій.

Раніше в змаганнях брали участь Спартак і Нафтовик-2 (Охтирка). 

** – Нафтовик продовжує брати участь у турнірі. 

Читайте також

Маяк (Сарни): найкращий рік в історії, другий наймолодший тренер турніру, баскетболіст у складі, майже всі гравці – місцеві