Найкращий легіонер чемпіонату України 2023 року Макуана: «Граю лівого вінгера, як і дід, а починав зовсім з іншої позиції»

Переглядів 37388
Артур Валерко Артур Валерко
10 голосів
Найкращий легіонер чемпіонату України 2023 року Макуана: «Граю лівого вінгера, як і дід, а починав зовсім з іншої позиції»
Бені Макуана. Фото: ФК Полісся
Конголезький вінгер Полісся Бені Макуана дав відверте інтерв’ю «УФ»: про дідуся-чемпіона, кубок країни й дебют за дорослу збірну в 16 років, матч проти Неймара та Мбаппе й побажання собі та Україні на Новий рік.

Якось так вийшло, що наш лауреат завоював загальні симпатії з першого ж матчу в чемпіонаті України. Саме Бені Макуана вже на 2-й хвилині матчу Верес – Полісся відкрив лік голам Прем’єр-ліги сезону 2023/24, вписавши своє ім’я в літопис житомирського футболу. 

В 19 матчах УПЛ і Кубка України конголезець оформив шість результативних дій, потрапив у символічні збірні півріччя за версією більшості видань – у тому числі за версією «УФ», яку для нашого сайту склав Віктор Леоненко. 

У запеклій боротьбі представник Полісся Бені Макуана випередив камерунця Івана Дібанго з Кривбасу та панамця Едуардо Герреро із Зорі в голосуванні на визначення найкращого іноземного футболіста чемпіонату України 2023 року. 

Ясна річ, сайт «Український футбол» скористався нагодою поспілкуватися із яскравим конголезьким легіонером, за допомоги перекладача ФК Полісся (Житомир) Ігоря Царуша записавши ексклюзивне інтерв’ю Макуана про: 

  • велику футбольну династію Макуана 
  • кубок «Чорних дияволів» і дебют за збірну в 16 років
  • гол Марселю та жовту картку із ПСЖ
  • причину заміни в матчі з Шахтарем
  • «Танок на майдані Конго» в Поліссі

«Лівого вінгера грав ще мій дідусь, але я не відразу знайшов себе на цій позиції»

– Передовсім, прийміть наші вітання з перемогою в почесній номінації найкращого легіонера чемпіонату України з футболу. В різні роки її вигравали також Валентин Белькевич, Діого Рінкон, Франселіно Матузалем, Ісмаель Бангура, Жажа Коельо, Даріо Срна, Тайсон, Генріх Мхітарян, Хосе Соса, Луїс Адріано. Приємно опинитися в цьому переліку?

– Дякую організаторам і респондентам конкурсу за ваші голоси. Я, в першу чергу, хочу висловити вдячність ФК Полісся (Житомир) – одноклубникам, тренерам, керівникам, вболівальникам нашого клубу. Ця перемога, як і всі інші, – наша спільна з вами. Впевнений, що Полісся заслужило повагу своїм стартом в УПЛ, але попереду ще більше перемог. 

Бені Макуана. Фото: ФК Полісся

– За час різдвяно-новорічних канікул ви скористалися нагодою відпочити, відновити сили?

– Час із рідними завжди безцінний. Ми лише розпочали наші збори, проходить перший тиждень. Не лише я, а всі гравці Полісся скучили за роботою та охоче працюють над зимовою підготовкою.

– Чи є інші гравці в збірній Республіки Конго, які в своїх чемпіонатах здобули подібне визнання?

– У нас у збірній сильні, класні футболісти. Більш як 20 різних чемпіонатів у країнах усього світу представляють. Тому я не можу зі впевненістю сказати за всіх, хто що здобув наприкінці року, але я не чув, щоб хтось ще визнавався найкращим легіонером-атлетом у зарубіжних чемпіонатах. У нашій пресі окремо відзначалося, що я в Україні здобув це звання.

– Розкажіть, будь ласка, про свій шлях у футболі, адже ви – представник знаменитої конголезької спортивної династії. 

– Мій дідусь, тато мого батька, грав за клуб КАРА (Браззавіль) і конголезьку збірну, як і його брат. Ґабар і Боліда Макуана були футболістами КАРА в його золоті часи, коли команда регулярно вигравала чемпіонство вдома та здобула Кубок африканських чемпіонів. Це взагалі було прекрасне покоління в історії нашого футболу, воно в 1972 році здобуло перемогу на Кубку африканських націй. 

Мій дідусь також грав на лівому фланзі півзахисту, причому, я далеко не відразу знайшов себе на цій позиції.

– Та що ви! А як складалася ваша кар’єра?

– Я взагалі починав грати на позиції центрального захисника. Грав на ній більшість матчів, аж поки в один день на тренуванні моєї першої дорослої команди Дьябль Нуарс тренер не сказав, що нам бракує лівого крайнього півзахисника. Я гарно відпрацював у двосторонці на місці вінгера, потім проявив себе в кількох матчах, і все – так знайшов себе на полі остаточно. 

Звісно, в мене були задатки для гри на лівому краю атаки – швидкість, техніка, знову ж таки, хороша ліва нога… Проте треба було, щоб склалися обставини, щоб я знадобився команді саме на цьому місці. Далі вже моя кар’єра пішла саме в цій якості. 

«Забивав Марселю, а от проти ПСЖ отримав жовту картку – і ось за що»

– Ви вже в 15 років виграли Кубок Конго, а в 16 дебютували в складі національної збірної Конго. Вас називали «вундеркіндом», чи для вашої країни це нормальний такий кар’єрний хронометраж?

– О, на той момент (у 2018 році) у пресі дійсно мене хвалили. Я ж забив 10 м’ячів у чемпіонаті, виграв кубок, дебютував у континентальних змаганнях – африканському Кубку конфедерацій. 

Радий, що справився як із ранньою славою, так і з великою відповідальністю, яка в такому віці виникає перед раннім дебютантом. Після юнацького футболу, де я змінив кілька академій, я перейшов у клуб Дьябль Нуарс. «Чорні дияволи» – це шанована в Конго команда. Вони виграли 10 разів і зараз утримують Кубок Конго.

Далі, вже в 17 років, я став легіонером: у Гвінеї грав за Соні Спортс. У підсумку моя гра привернула увагу скаутів, у 2020 році мене придбав французький клуб Монпельє. 

– Французький клуб, за повідомленням спеціалізованих ресурсів, придбав вас за 800 тисяч євро, але дебюту довелося почекати довго…

– Я був зовсім юним гравцем, а в складі Монпельє траплялися колишні футболісти збірної Франції, чинні гравці інших національних команд. У тому числі на моїх позиціях. Я дуже вдячний за довіру тренерам – особливо Олів'є Даль'Ольо та Ромену Піто, вони мені довіряли. Це при них я відкрив лік своїм голам і асистам за клуб, зіграв проти топових суперників, про що міг тільки мріяти. 

Мене в Монпельє навчили одній мудрості:

Форвард на футбольному полі має бути вбивцею

Тренери нам постійно пояснювали: «У вас може бути один шанс за матч, і якщо ви ним скористаєтесь, це може змінити все в матчі. 

Бені Макуана. Фото: ФК Монпельє

– У вас особлива історія матчів проти такого сильного суперника, як Марсель. У чотирьох матчах проти них у чемпіонаті та кубку ви відзначилися двома результативними діями, і це ваші єдині гол і асист за Монпельє! Одне запитання: чому саме ОМ став для вас таким подразником?

– Тут справді є своя історія. Ще вдома, в Браззавілі, моїм улюбленим французьким клубом був саме Олімпік (Марсель). Тож не дивно, що саме проти них я налаштовувався особливо сильно й провів матчі, які відзначили вболівальники. Спершу - на кубок у сезоні 2021/22 (тоді наша команда лише в серії пенальті поступилася підопічним Сампаолі за вихід у чвертьфінал). Я тоді забив після скидки Сако на 80-й хвилині в ворота Лопеса, гра дійшла до післяматчевих пенальті. На жаль, один із ударів мого одноклубника воротар господарів парирував. А через рік у чемпіонаті я віддав гольову передачу на Саваньє в Лізі 1, коли команда Тудора виграла на нашому полі – 2:1.

Ці матчі я згадую з задоволенням. Вдалося зіграти проти Пайє, Ундера, Гендузі, Бакамбю, Міліка, Санчеса, Колашинаца. Великий досвід. 

– Гранд Ліги 1 на сьогодні – це ПСЖ, і ви застали цю команду в усій розкоші, з Мбаппе, Неймаром, Мессі. Як воно – грати проти таких суперників?

– Мені взагалі пощастило, в моєму першому повному сезоні в Франції проти мене грав Ашраф Хакімі. Вони з майбутнім чемпіоном світу Ді Марією на фланзі справжні дива творили. Ми рано пропустили, проте довго тримали інтригу. Лише в самій кінцівці Дракслер з пасу Неймара поставив крапку в матчі – 2:0.

– Ви в матчі проти ПСЖ отримали жовту картку. За що?

– Це була кінцівка матчу. Монпельє в той момент було на полі вдесятьох, і я змушений був зупиняти фолом Вейналдума, щоб він не втік у контратаку в вільну зону. Що поробиш, картку я отримав. Але, можливо, цією ціною наша команда не пропустила ще один м’яч…

Я не хотів би, звісно, щоб мій досвід матчів проти ПСЖ обмежився одним попередженням. Я вірю й сподіваюся, що це не останній мій матч проти цього суперника, та й проти гравців такого рівня в цілому. Ніхто не знає, що буде далі: можливо, я ще зіграю в чемпіонаті Франції, а може таке бути, що Полісся здобуде путівку в єврокубки й зможе зіграти проти того ж ПСЖ. Я не проти!

– До слова, є одна річ, яка вас поєднує з Україною певним чином. Ваш одноклубник по Монпельє Мамаду Сако надовго запам’ятався Україні. Це він, захисник Ліверпуля на той час, своїми двома голами допоміг Франції вийти на чемпіонат світу 2014 року, хоча ми виграли перший матч плей-офф. Мамаду згадував якось ті матчі?

– О, ви згадали гравця, який для мене є зразком професіоналізму. Це не лише мій одноклубник, а й товариш по кімнаті на базі та в готелях! Сако належить ключова роль у тому, що я багато для себе відкрив у європейському футболі. Він допомагав мені порадами, вчив різних лайфхаків у футболі. 

Довідка «УФ»

  • Найкращі футболісти Республіки Конго в історії – форвард Франсуа М'Пеле (супер-зірка ПСЖ, пограв також за Аяччо, Ланс і Ренн), вінгер Т'єві Біфума (подавав надії в Еспаньолі та ВБА, загалом пограв у чотирьох сильних європейських чемпіонатах), опорник Осера, Монако та Олімпіакоса Дельвін Н'Дінга, колишній центрбек Герти, Блекберна, Панатінаїкоса та Вілланів Крістофер Самба. 

«Під час матчу з Шахтарем через холод і вітер навіть дихати на бігу було важко»

– Коли вперше почули про Полісся, якими були ваші асоціації?

– Я, звичайно, чув про напад росії на Україну. Тому, коли клуб виступив з офіційною пропозицією, я взяв тривалу паузу, аби для себе все зважити. Вирішальними стали підтримка моєї родини та знайомство з Поліссям. Я поспілкувався з президентом клубу, побачив, яка будується база, які вже створені стадіони і які клуб починає будувати. Це все вражає, підкреслює, який серйозний це проект – футбольний клуб Полісся. Тож у підсумку я прийняв запрошення приєднатися до цього клубу й до цих пір вважаю це правильним рішенням. 

– Чемпіонат України свого часу дійсно міг собі дозволити багато легіонерів вашого рівня. Врешті-решт, знамениті гравці Фернандіньо, Мхітарян, Вілліан, Дуглас Коста відбулися в європейському футболі саме в УПЛ. Але нинішній стан українського футболу та гаряча фаза бойових дій – невже це вас не зупиняло?

– Розумієте, я побачив у цьому запрошенні можливість. Я ж після травми пропустив півроку, був без ігрової практики. І Полісся, знаючи це, без особливих сумнівів зробило мені пропозицію й запевнило, що знає, як розвинути мій потенціал. Моє рішення не було спонтанним, я все обдумав. Багато дізнався про себе про цей клуб, президента, головного тренера. Я знав, які тут є гравці, чого досягав Калитвинцев – чемпіон Європи на чолі юнацької збірної України та колишній головний тренер вашої національної команди.

Для мене Полісся – це шанс на рестарт і моєї власної кар’єри після травми. УПЛ дуже підходить для того, щоб тут заново про себе заявити, адже, на мою думку, чемпіонат України входить у топ-10 в Європі, і я не маю сумнівів, що в найкращі свої роки він цілком міг претендувати на топ-5. Місце поруч із найкращими лігами світу. 

Бені Макуана. Фото: ФК Полісся

– У вас був дуже яскравий дебют: гол в самому початку дебютного матчу Полісся в УПЛ. Ваші відчуття на той момент?

– Я був дуже мотивований на цю гру. Весь час шукав свій шанс, стартував на кожну перспективну передачу. Тож, скажу це відверто, як тільки я стартував на хороший пас Танковського, все інше було справою виконання. «Бути хижаком на полі, бути вбивцею на газоні», – так нас вчили в Лізі 1. 

– Тобто, коли дебютант УПЛ Полісся перемагає в стартовому турі клуб, який кілька років виступав на цьому рівні, це для вас по плану?

– Це вже після матчу журналісти та одноклубники мені пояснили, що я записав своє ім’я в історію – як автор дебютного голу Полісся в Прем’єр-лізі та першого забитого м’яча в сезоні 2023/24 УПЛ. На той момент, будучи на полі, я думав лише про те, щоб якомога краще використати свій кожен шанс і принести максимум користі команді.

– Є багато цікавих статистичних особливостей у ваших виступах. Ви забивали або асистували в шести різних матчах сезону на всій протяжності першого півріччя – це свідок на користь стабільності. Ви взяли участь у всіх матчах, де Полісся відібрало очки в учасників єврокубків, і забивали тій же Ворсклі та Зорі – недавнім учасникам Ліги конференцій. Це свідок на користь класу. При цьому ви лише двічі вийшли на заміну, повністю зігравши 11 матчів із 17-ти в чемпіонаті. Це про внесок у командні дії. Очікували від себе такого виступу?

– Цікаво, ці цифри змушують замислюватися. Я не те, що очікував чи ставив якісь конкретні завдання перед собою – просто в кожному матчі я виходжу з думкою, що я повинен забити чи асистувати, а команда – виграти. Це максималізм. Мені подобається роль гравця основного складу команди, яка бореться за щось серйозне. 

Звісно, я аналізував це півріччя. Я не всім задоволений. Сам завжди найбільше себе критикую. Наприклад, проти Шахтаря ми грали в кінці листопада. Навіть у Франції я не грав за такої холодної, вітряної погоди. Я вам чесно зізнаюся, навіть дихати під час бігу було важко! Мене замінили тренери в перерві, і це, на жаль, відповідало перебігу подій. Мені було важко, бо я вперше зіткнувся з такими погодними умовами. Але я вже знаю, як це, надалі я буду знати, як із цим боротися.

– Кажуть, що гранди – це дзеркало футболу. Якщо так, що ви побачили в матчах проти провідних команд України та, зокрема, найкращих правих захисників УПЛ, які були вашими візаві?

– Це були важкі матчі. Перемога 3:2 над Динамо – емоційно чи не найкращий момент для Полісся. Це загальновідома команда, в усій Європі Динамо знають, а наша команда дуже яскраво зіграла й виграла. Я дуже старався також бути корисним у цій грі, вдалося зіграти краще, ніж проти Шахтаря. І в цьому прикрість – із Шахтарем теж грати було дуже цікаво (0:0 в підсумку), і якби вдалося перетнутися з цими суперниками за кращої погоди на літньому полі, було б ще цікавіше. Дуже якісні гравці, гарна комбінаційна гра. 

Згоден з вами, що показові матчі були проти Динамо та Шахтаря. Проте не стану їх виділяти, бо не менш важливими були очки, здобуті й проти інших команд. Так само не скажу про своїх суперників на фланзі – хто був найкращим. Мені ніколи не було ще легко в УПЛ. Якби я не готував якісь сюрпризи для суперників, не імпровізував, мені б не вдалося досягнути успіху в Поліссі. Тому що захисники у вас в Україні напрочуд сильні, вони гарно навчені, грамотно протидіють гравцям різного типу. З ними доводиться в кожному матчі показувати все, на що здатен.

«Зінченко, Малиновський, тренер Кривбасу – із Житомирщини? Цікаво!»

– Місто Житомир: батьківщина піонера космонавтики Сергія Корольова, найкращого тренера України 2023 року Юрія Вернидуба. Область подарувала нам низку письменників, музикантів, науковців, а ще гравців збірної України – Зінченка з Арсеналу, Малиновського з Дженоа (ви його знаєте за виступами за Марсель), Сікана з Шахтаря, який недавно забивав Барселоні в Лізі чемпіонів. Як вам тут живеться?

– Зінченко, Малиновський, тренер Кривбасу? Цікаво! 

Ви знаєте, в мене була можливість поселитися в квартирі в Києві, але я якось так відразу вподобав собі Житомир, що оселився там і не жалкую. Дуже красиве, компактне та тихе місто. На базі я можу думати лише про футбол, займатися постійно самовдосконаленням. Це саме те, що мені треба в даний момент. 

Можливо, колись я захочу зняти квартиру чи будинок. Але саме зараз мені йде на користь, що я проживаю на базі, а також можу з’їздити в місто, яке мене надихає. Тим більше, ви згадали такі імена – мені дуже приємно, я із задоволенням дізнаюся побільше про Житомирщину.

– Назва вашої країни знайома більшості української молоді, тому що її популяризувала відома музична група «Танок на майдані Конго». Уявімо, що ви збираєте свій ТНМК у Поліссі: у вас уже є такий співак, як Аніаґбосо, гітарист, як Діма Шастал, а кого ще запросите й у якому стилі зіграєте? 

– О, Кінґслі Аніаґбосо – дуже крутий! Я, хоч і не великий співак, але з інтересом зібрав би наш бенд:) Стиль музики не настільки важливий, аби це йшло від самого серця.

– Збірна Республіки Конго, на жаль, не пробилася на фінальний турнір Кубка африканських націй. За кого вболіваєте на турнірі?

– Я не можу сказати, що за когось вболіваю, тому що це було б зрадою моєї рідної збірної. Звісно, мені симпатичні особистості в багатьох збірних. Є й хлопці з інших збірних, яких я особисто знаю й бажаю їм успіху. Але загалом я стараюся кожен вечір дивитися матчі КАНу, тому що це футбол високого рівня, справжнє свято, за ним цікаво стежити. Не сумніваюся, що Республіка Конго проб’ється ще на КАН, врешті решт, свого часу наша збірна його вигравала.

Бені Макуана. Фото: Google

– Хто підтримує вас у ваших футбольних справах, хто ваш надійний тил?

– Моя дружина, тато, мама. Мій синочок. Черпаю сили від них. 

– Свого часу форвард збірної Нігерії Браун Ідейє назвав свого сина Andriy на честь володаря Золотого м’яча та свого одноклубника по Динамо Шевченка. І увіковічнив ці спогади тату. Що вас може змусити нанести на тіло якісь пам’ятні слова чи дати?

– Це дуже особисте, я навіть не знаю, яким чином футбол може до цього спонукати. Ну, хіба що забити гол у фіналі Ліги чемпіонів. Чому ні?

– Ідеальний 2024-й для вас: чого побажаєте собі, рідній збірній, футбольному клубу Полісся, Україні на Новий рік?

– Я, перш за все, побажаю Україні та її народу миру. А все інше – в наших руках. Сподіваюся, Полісся зможе додати золотий поблиск в історію клубу. Збірна Республіки Конго заслужила зіграти на великому турнірі, чому б не зробити перші важливі кроки до цього? А я в моїх командах, Поліссі та збірній, хочу бути корисним, забивати, допомагати здобувати ті перемоги, про які мріють вболівальники.

Довідка «УФ»

Із Республіки Конго (не плутати з ДР Конго) в чемпіонаті України з футболу до Бені грало троє гравців:

  • 16-річний нападник Руді Ндей (три матчі за Зорю в 2006 році), 13 матчів, 3 голи за збірну в 2005-2015 роках
  • 24-річний захисник Патрік Івоссо (7 матчів за Зорю в 2006 році), 5 матчів за збірну в 2001 році
  • 22-річний півзахисник Бюрнель Окана-Стазі (191 і 43 голи за алчевську Сталь в 2005-13 роках) і 14 матчів, 1 гол за збірну в 2008-11 роках
X