«Наш граючий президент не пропустив жодного тренування»: Пархоменко – про розвиток Реал Фарми та таксиста в футболі
1211 
Реал Фарма в першому сезоні після повномасштабного вторгнення видала найсильніший сезон за час виступів у Другій лізі – шосте місце з реальними шансами на медалі в розпал сезону. Проте новий чемпіонат одесити провели зовсім інакше: втратили багатьох із досвідчених лідерів, здобули лише 5 перемог у сезоні та опинилися в кінці турнірної таблиці – 12 місце серед 15-ти учасників.
Але Реал Фарма за будь-яких турнірних буднів викликає підвищений інтерес. Наприклад, за клуб грає найстарший футболіст в історії чемпіонатів України, 58-річний Микола Лиховидов, який є власником Реал Фарми. А поруч із ним – його 24-річний син Андрій і загалом дуже молодий склад: у команди на футбольне поле уже виходять хлопці народжені під кінець 2000-х. Є також хоч простенька, але своя інфраструктура.
Незадовго до старту сезону головний тренер Реал Фарми Андрій Пархоменко дав інтерв’ю сайту «Український футбол», у якому розповів:
- чому минулий сезон не можна назвати повністю провальним;
- як працює селекція у клубі без відповідного відділу;
- чому хлопці вмотивовані працювати деінде, а не в професійному клубі;
- для чого існує футбольний проект Реал Фарма;
- як головний тренер мотивує своїх вихованців;
- у чому 58-річний президент клубу ліпший за своїх гравців;
- як команда готується до нового сезону та чому товариські матчі грає переважно із Чорноморцем.
«80% футболістів Реал Фарми не грали у професіоналах. Деякі просяться на перегляд. Інших – рекомендують тренери»
– Андрію Вікторовичу, як ви оцінює те змагальний сезон 2023/24?
– Тут можна розділяти на дві частини. У першому колі були одні завдання. Ми поставили ціль – за два роки побудувати нову команду, омолодитись. Річ у тім, що не маємо великих грошей і не можемо одразу запрошувати кваліфікованих гравців. Тому розуміли – треба робити ставку на молодь, бо лише так ми отримаємо шанс досягти хоч якогось результату.
Але, враховуючи, що перше коло завершили на четвертому місці знизу – у другій половині вирішили змішувати склад, давати грати усім. Звісно, у цей час результати були зовсім не хорошими, але я знав, на що йшов. Вважаю, що рахунок на табло був провальним, але гра місцями видавалась дуже непоганою.
– Ще до кінця березня команда більш-менш нормально набирала очки, але потім поступилась 7 разів поспіль. Це був «плід» тієї постійної ротації футболістів?
– Так-так-так. Ми подивились, що набагато вище піднятись уже неможливо. Тому ось якраз у цих останніх матчах повністю змінювали склад. Ігрову практику отримали 20 польових гравців та воротарі.
– Чого вдалось досягти у ході цього експерименту?
– У нас відсотків 80 футболістів раніше взагалі не грали на професійному рівні, а окрім цього, середній вік футболістів Реал Фарми під кінець сезону – лише 24 роки. Тому, враховуючи, що ми дали їм пограти – зробили непоганий крок уперед. Зараз, проходячи збори, я бачу як ті, хто абсолютно не дотягував до рівня команди, починають хоч якось конкурувати.
– Чий прогрес ви б могли відзначити? Наприклад, за останні пів року.
– Якщо брати саме за пів року це – півзахисник Єгор Третьяков і точно захисник Олександр Мулик. Останній ще дуже молодий, 2007 року народження. Він переважно тренувався й зіграв уже в останньому матчі чемпіонату. Також відзначу нападника Олексія Скрипника та захисника Андрія Меленчука, який був у вінницькій Ниві, але рік не грав, бо мав важкі травми.
Стосовно певної частини футболістів, я бачу, що вони можуть дорости до якогось рівня кваліфікації, адже в них є мотивація. Ці хлопці відповідально ставляться до справи.
Андрій Пархоменко. Фото: Реал Фарма
– Хто шукає усю цю молодь?
– Це не добре, але зараз пішов такий час, що самі гравці телефонують та просяться на перегляд. Це перший варіант, і у 99% випадків ти розумієш – футболіст не відповідає рівню Другої ліги. Інший сценарій, коли телефонують тренери зі спортивних шкіл і говорять, що є хлопчина, якого можна переглянути.
Ось у такому режимі працюємо. Проводити глобальну селекцію не маємо можливості. У самій лише Одесі є багато футболістів, але не маємо змоги їх запросити, бо їм не треба грати у футбол. Вони й так більше заробляють.
«Немає глобальних речей, але необхідне – є. Це усе для того аби пацани росли»
– Тобто мати «цивільну» професію фінансово вигідніше?
– Так. У нас дуже маленькі зарплати. Звісно, є й більш-менш хороші премії, а ж їх ще виграти потрібно. Тому футболіст думає: «А що ж якщо ми не переможемо?». Від цього втрачає мотивацію.
І це проблема. Дехто працює таксистом, хтось – грає за інші команди у чемпіонаті району. Власне, тому ми й почали омолоджувати склад. Я побачив, що багатьох старших виконавців просто немає бажання тут грати.
– Одеса – багатостраждальне місто. Як на вашу роботу впливає така дійсність, як обстріли, відключення світла, зрештою, й мобілізація?
– Не глобально. Розуміємо, що ми граємо у футбол, а наші солдати займаються іншими, дуже серйозними речами. Ось, наприклад, Микола Стеценко (ексгравець Інгульця), який вже рік воює, перебуває під постійними обстрілами і може загинути. Тут хлопці ще цього всього не розуміють. Тому я намагаюсь пояснювати їм, що потрібно цінувати ту можливість, яку ми маємо.
– Чи можна сказати, що Реал Фарма – це проєкт для розвитку місцевих юнаків?
– Так. Це ідеальний момент для прогресу молоді. Є свій стадіон, є база, є два тренувальні поля. Так, немає глобальних речей, але є необхідне. Лиховидов створює це все зі свого карману, бо людина – фанат.
Це усе для того аби ці пацани росли. Треба ж дивитись реально й розуміти, що високих завдань ми ставити не можемо, але в змозі бути трампліном. От так я й намагаюсь підбадьорювати підопічних.
– Ви кілька разів сказали про брак мотивації. Як це виглядає? Люди систематично запізнюються на тренування чи просто приходять і говорять: «Я більше не граю у футбол»?
– Ні, вони не запізнюються. Я дивлюсь саме на те, як вони приходять. Є ж така річ, як мова тіла. Важливо те, як приходять на тренування, як себе там ведуть, як ідуть із занять, як живуть поза футбольним полем.
Наприклад, у нас збір перед тренуванням відбувається о дев’ятій ранку. В клубі немає служби, яка б привозила футболістів, треба добиратись самим. Враховуючи це, під час ранішнього збору є проміжок часу, даний на запізнення – 15 хвилин.
Але ніхто ж не приходить о 08.30. Всі так і приходять: 09.00 – 09.15. Це ніби й дрібниця, але вона показова. Якщо таке відбувається постійно, то значить, що людина не є професійним футболістом і не хоче ним бути.
– Разом і цим, ви згадували, що гравцям Реал Фарми доводиться заробляти кошти також і у інших місцях. Які найбільш незвичні професії опанували ваші підопічні?
– Ну ось я казав про таксі. Це хлопець, з яким ми уже потиснули руки. Він насправді там працює. Є ще випадки, коли гравці працюють у інтернеті, продають речі. Трапляється й таке, що вони глобально самі добре грати не вміють, але працюють дитячими тренерами. От уявіть, це ж людина постійно на сонці. Відпрацьовують тут і одразу йдуть туди.
– А подібний спеціаліст може ефективно займатись з дітьми?
– Та звісно, що ні:) Я в це не вірю. Тренерство – дуже важка професія і тут треба багато чого пройти. Вважаю, що їм ліпше приділити увагу своїм професійним кар’єрам.
Ми з Полтавцем (Валентин Полтавець, колишній півзахисник Дніпра, Чорноморця та низки інших клубів, помічник головного тренера, – прим. «УФ») говоримо: «Є тренувальний процес, але усе інше – ваша індивідуальна робота». Окрім загальної картинки, потрібно ще, наприклад, займатись у тренажерному залі. Правда, його у нас, на жаль, теж немає.
– А як у команді з медичним штабом? Хто відповідає за відновлення та здоров’я футболістів?
– Це ще один цікавий аспект. Микола Іванович Лиховидов – він же фармацевт і добре розбирається в медицині, у деяких моментах може допомогти. Він говорить, що коли є лікар і масажист, то гравці постійно ламаються.
З відновлення у нас басейн з холодною водою. Але це проблема. Зараз ми її трохи виправляємо, тому наразі шукаємо масажиста.
«У 58 років Лиховидов не може бігти, як молоді. Але він чіпляється за нього, добре бачить поле»
– Найстаршим футболістом команди є власник клубу 58-річний Микола Лиховидов. Ми розуміємо, що тут уже сильно впливає вік, але якщо відкинути цей аспект, що це за футболіст?
– Враховуючи, що за моїх часів у клубі (з листопада 2022-го) він не пропустив жодного тренування – це фанат до мозку кісток. У нього багато ідей та інформації якою він намагається поділитись. Як гравець, володіє футбольним інтелектом, має нестандартне мислення.
У своєму віці, коли хлопці виступають у чемпіонаті міста, Микола Іванович грає там по два тайми і є дуже ефективним. Так, у 58 років він не може бігти так, як молоді. Але, коли йому дають м’яч – він чіпляється за нього, добре бачить поле.
Звісно, через вік йому буває важко, коли дають передачу кудись у бік. У нас же футболісти, які не володіють високою культурою пасу. Однак, якщо даси м’яч у ноги – він його не втратить, а 80% усіх наших виконавців його не збережуть.
Микола Лиховидов. Фото:Реал Фарма
– У 58 років організм уже зазнав суттєвих фізіологічних змін і таким спортсменам часто потрібен специфічний підхід у тренувальному процесі. Тренувальний процес Миколи Лиховидова відрізняється від підготовки інших футболістів Реал Фарми?
– Його режим досить цікавий. Приходить як і усі футболісти. Далі йде підготовка. Тобто, поки Валентин Миколайович (Полтавець) займається фізичними вправами з гравцями, Микола Іванович п’є водичку, розминається… А от коли починаємо працювати у квадратах, на утримання м’яча, моделюємо ігрові ситуації – він з нами.
Лиховидов завжди перебуває в ігровому процесі, а також залишається дуже міцним фізично. Вдома робить фізичні вправи, лягає спати об одинадцятій вечора. Тому, як він тримає режим, я сам дивуюсь. Деколи у вправах на прес чи м’язи рук робить такі речі, що й молоді футболісти не в змозі.
«Великих завдань не ставимо. Два тижні тому один з футболістів сказав: «Вікторович, я не хочу грати»
– Які гравці команди грають у чемпіонаті міста?
– Переважно ті, хто менш задіяний у матчах Другої ліги. Але бувають моменти, коли я даю практику в аматорах й основним гравцям, бо Микола Іванович видає преміальні й за ці поєдинки також. Він платить теж за товариські матчі, забиті голи, асисти, коли воротар зіграв на нуль. Це не великі, але гроші. Тому іноді я розбавляю склад і даю пограти усім.
– Тобто, якщо ти десь випав зі складу – можеш отримати трохи часу й преміальних у любительських матчах?
– Так. І це дуже важливо, бо матчів не багато. У нашій зоні їх лише 22 за сезон.
– Які завдання Реал Фарми на сезон 2024/25?
– Ставити конкретні цілі в нашій ситуації було б зайвим пафосом. Але й не мати їх взагалі теж неправильно. Тому зараз, коли скромне фінансове становище, а в країні війна, то напевно, найголовніше для нас – допомагати молоді прогресувати.
– З якими кадровими втратами Реал Фарма підходить до нового чемпіонату?
– У нас їх загалом дуже багато за останній рік. Наприклад, ми попрощались з воротарем Дмитром Стародубцем. А за час моєї роботи тут ми припинили співпрацю десь із 15 футболістами.
Тому пів року тому й набирали молодь, бо розуміли, що деяким треба завершувати. Один з них, нападник Володимир Тилінський, два тижні тому сам сказав: «Вікторович, я не хочу грати». Герман Дмітрієв завершив. Він багато років тут виступав. Іноді йшов, потім повертався. Але розуміли, що він стає старшим, йому треба годувати родину. Це ж він працює в таксі, а також грає на район за інші команди.
– Кого шукаєте і на які позиції?
– Вели пошуки воротаря. Взяли Олексія Друі, який був запасним у Дружбі (Мирівка). Він якраз дуже непоганий. Має бажання, 21 рік. Також із різних шкіл до нас прийшло ще кілька молодих хлопців, які ще нікому не відомі. Думаю, що от у них є шанс себе показати.
– Як виглядає ваша підготовка до нового сезону?
– Шостого липня ми зіграли матч на чемпіонат міста. Перед цим мати товариські поєдинки з Чорноморцем U19 (1:0) та основною командою «моряків» (1:3). На цьому й завершили перший мікроцикл підготовки до сезону.
Розуміли, що був лише місяць перерви, тому хлопці не розтреновані. У перший тиждень підготовки дали їм трохи аеробної роботи, а у другий – підняли інтенсивність. На другому етапі працюватимемо над тактикою, технікою, швидкістю мислення.
Реал Фарма. Фото: Реал Фарма
– Які спаринги заплановано на другому етапі зборів?
– Це цікава тема. Так було взимку, так є й зараз. У нашому регіоні дуже велика проблема з організацією контрольних матчів. На заході України та на Київщині можна провести багато матчів. Навіть на сході є чимало можливостей. Тільки у нас: ні Херсона, ні Миколаєва, ні Нової Каховки. Аби зіграти товариський матч, найближче – Вінниця, яка за 500 км від Одеси.
Колись я виступав за молдавський Шериф. Потім так і домовлявся організовувати спаринги з цією командою, і зі всією молдовською лігою. Зараз це неможливо, бо закриті кордони. Тому, в основному, граємо з першою командою Чорноморця, з якою взимку мали аж п’ять поєдинків. Ось 11 липня знову зіграємо. Також змагаємось з командою U19 «моряків» та граємо у міському чемпіонаті. Відсутність інших спаринг-партнерів – дуже велика проблема.
