«Одноклубник Шевченка Донадель дуже подобається як тренер і людина»: Синчук – про Монреаль, Металіст і збірну

Автор: Анастасія Станіславська

Геннадій Синчук – футболіст, про якого заговорили дуже рано. В шкільному віці дебютував в УПЛ, з молодіжною збірною України через рік виграв престижний Меморіал Моріса Ревелло у Франції, здобувши ще й звання «відкриття турніру». Став бронзовим призером юнацького Євро-2024 у складі збірної України U-19. Викликав інтерес багатьох клубів, які навіть у Першій лізі України переглядали талановитого півзахисника.

В підсумку юний український футболіст у свої 18 попрощався з рідним харківським Металістом і вирушив за океан – до канадського Монреаля, що виступає в МЛС. Переїзд, нова країна, адаптація, зміна ритму життя й футболу – усе це він проживає просто зараз. Редакція сайту «Український футбол» записала ексклюзивне інтерв’ю з юним талантом Геннадієм Синчуком, якому вже є що розповісти, а саме:

• Роботу під керівництвом екс-одноклубника Шевченка
• Відновлення після травми
• Адаптація до нового клубу та життя в Канаді
• Перші складнощі по приїзду
• Мрії та найближчі плани

«Спершу Монреаль очолював інший тренер, потім його змінили на Донаделя. Він імпонує мені і як тренер, і як людина»

– Геннадій Синчук яскраво стартував у Монреалі, але після двох матчів МЛС і одного – в чемпіонаті Канади, тебе не помітно в іграх. Як загалом у тебе справи? Як почуваєшся, як здоров’я?

– Відновлююся. В матчі Кубка отримав травму – перелом. На півтора місяці гіпс, а далі ще відновлення.

– То через це ти не був у заявці останні матчі?

– Так, саме через це.

– Наразі Монреаль очолює Марко Донадель – колишній півзахисник Мілану, який перетинався з Андрієм Шевченком. Згадував він у розмовах Андрія Миколайовича?

– Ні, не згадував. Я не пам’ятаю, щоб він щось казав про нього.

– Ну, все попереду. А як відбулося твоє знайомство з Донаделем?

– У нас спершу був інший головний тренер, потім його змінили – і призначили Донаделя. Тоді й представили його колективу.

Марко Донадель, фото: ФК Монреаль

– Донадель провів майже 250 матчів у Серії А та більше 30 – у єврокубках. Призер Олімпіади, ветеран Мілану, Парми, Фіорентини, Наполі, Монреалю та низки інших клубів. Який він у роботі? Імпонує тобі?

– Мені він дуже подобається. І як тренер, і як людина. У нього свій підхід, стиль гри – усе дуже сучасно, структуровано.

«Не очікував, що вийду, адже був травмований. Але всі підтримали – і хлопці, і тренери»

– За дебют тебе дуже хвалили преса й вболівальники, особливо після гри проти одного з найкращих клубів конференції – Шарлотт. А що сказали в команді? Що ти сам відчував?

– Чесно, я не очікував, що вийду тоді. Ще й на тайм. Перед тим я був травмований – місяць пропустив. Лише за день до матчу потренувався в загальній групі. Сказали, що вийду на другий тайм – звісно, нервував. Але всі підтримали – і хлопці, і тренери.

– Що сказав тренер перед виходом на поле?

– Сказав, щоб виходив і насолоджувався грою. І як тільки ступив на поле – хвилювання одразу зникло.

– Що найбільше заспокоїло в такий хвилюючий для тебе момент?

– Атмосфера. Підтримка вболівальників – це справді допомагає.

«Це зовсім інший рівень. Мені подобається, що всі грають у комбінаційний футбол»

– Ти також зіграв проти Орландо Сіті з Муріелем із Аталанти та Пашаличем із Боруссії. Відчувається велика різниця у стилі між командами з Канади та США?

– Не можу точно сказати. Але рівень гравців дуже високий. Інтенсивність, фізика – усе на максимумі. Мені подобається, що всі грають у комбінаційний футбол. Це імпонує і мені, і вболівальникам.

– Якими тобі видалися темп і рівень МЛС?

– Це зовсім інший рівень. Інші відчуття. Потрібно набагато швидше думати, ухвалювати рішення. Було складно, бо тут усі сильніші, фізично краще готові.

Геннадій Синчук, фото: ФК Монреаль

– У чому це проявляється?

– Наприклад, я можу обіграти суперника, але він ставить корпус – і все. Він сильніший. Треба до цього звикнути. Зараз уже легше.

– Проти якої зірки найбільше хочеш зіграти в МЛС? З ким хотів би обмінятися футболками?

– Звісно, з Мессі.

– Це твій кумир?

– Так. Мій кумир. Навіть просто вийти з ним на одне поле – це вже щось неймовірне. Я навіть не мріяв про таке. Дай Боже, встигну відновитися, і, можливо, вдасться обмінятися футболками або хоча б сфотографуватися.

– Спілкувався з кимось із українців у МЛС? Чеберком, Сватком, Смоляковим?

– Ще не довелося. Проти Коламбуса Чеберка я мав грати, але був травмований. Думаю, ще буде нагода, і ми познайомимося.

«Усе разом наклалося. Я не знав англійської. Нова команда, тренер, країна, інший менталітет. І ще плюс травма»

– Що було найважчим при адаптації до нового клубу?

– Початок був важким. Насамперед – мова. Я не знав англійської. Нова команда, тренер, країна, інший менталітет. І ще плюс – травма. Усе разом наклалося. Але зараз набагато легше.

– Була якась посвята в команду?

– Такої прям «посвяти» не було. Просто представили команді, усіх познайомили. І ще був захід з фанатами – новачків вітали.

– Які загалом враження від дебюту в МЛС?

– Дуже круто. Відчувається, що це вищий рівень. І темп, і інтенсивність. Потрібно діяти набагато швидше.

Геннадій Синчук, фото: ФК Монреаль

– Який момент найбільше запам’ятався?

– Напевно, мій перший вихід на поле після травми. Емоції, підтримка, атмосфера – усе було особливим.

– Відчувається різниця в підготовці команд до матчів?

– Так. І організація, і тренувальний процес – усе по-іншому. Усе чітко, усе структуровано.

«Хочу повністю адаптуватися, фізично підготуватися до чемпіонату світу»

– Спілкуєшся з тренерами молодіжної збірної?

– Так, підтримую зв’язок з Володимиром Івановичем Єзерським та Дмитром Станіславовичем Михайленком.

– Що запитують найчастіше?

– Зазвичай – як рівень, як обстановка, як тренування. Як себе почуваю.

– Тобто будеш їздити у збірну з-за океану?

– Побачимо. Думаю, так. Хочу повністю адаптуватися, фізично підготуватися до чемпіонату світу.

– Чи підтримуєш зв’язок з українськими гравцями, які виступають за кордоном?

– Буває, списуюсь із Владом Крапивцовим, який грає за іспанську Жирону. Та й з багатьма, з ким перетинався в збірній, також періодично спілкуємося.

Владислав Крапивцов, фото: ФК Жирона

– Як оцінюєш рівень підготовки молодих українських футболістів до виступів у європейських чемпіонатах?

– У всіх командах, звісно, по-різному. Але зараз в Україні справді робиться акцент на розвиток молоді. Багато клубів над цим працюють. Та й сам футбол змінюється – з’являється все більше молодих гравців. Тому для України важливо розвивати цей напрям.

«Я дуже хочу залишитися в Європі. Це той рівень, який я хочу відчути – «понюхати» європейського футболу»

– Які цілі перед собою ставиш на найближчі пів року?

– Повністю адаптуватися, фізично підготуватися до чемпіонату світу, показати з командою хороший результат.

– Ти спершу їхав в Італію, так?

– Так, мені сказали, що їду в Болонью, але спочатку – в Монреаль.

– Чи було відчуття цікавості перед переїздом до Канади, попри усвідомлення складнощів?

– Я розумів, що це буде непросто, бо інша країна, інший континент. Усвідомлював, як це буде складно, але цікавість була. Мені лише 18, і переїжджати на інший континент – це, звісно, викликає хвилювання.

– Розглядаєш можливість закріпитися в Європі після сезону в МЛС?

– Так. Я дуже хочу залишитися в Європі. Але мені ще треба багато працювати, додати, увійти у форму. Це той рівень, який я хочу відчути – «понюхати» європейського футболу.

– Що саме ще потрібно підтягнути, щоб грати на рівні Серії А?

– Дуже важливо набрати фізичну форму. Тут у Канаді – дуже фізичний футбол, а в Європі ще більший акцент на цьому. Але це приходить з часом, з кожною новою грою, з досвідом. Тому потрібно грати.

«Металіст – це команда як сім’я для мене. Прощатися було дуже важко, але я розумів – треба рухатися далі»

– Як швидко вирішилося питання з переходом з Металіста в Монреаль?

– Чесно – я навіть не знав, що переходжу. Готувався до сезону з Металістом – і мені просто сказали, що я їду в іншу команду.

Геннадій Синчук, фото: ФК Металіст

– Я бачила твій прощальний пост із Металістом. Було відчутно навіть через текст, наскільки рідним для тебе є цей клуб. 

– Так, це було дуже важко. Ця команда – як сім’я. Ми разом виросли, досі всі дружимо. Але я розумів – треба рухатися далі. Це шанс.

– Вдається підтримувати з колишніми одноклубниками контакт, не дивлячись на відстань, що вас розділяє океан, плюс різниця в часі? 

– Звісно, підтримаємо зв’язок, майже кожен день спілкуємося, розмовляємо по телефону. Так, різниця в часі це складно. Є таке, що їду тільки з тренування, а вони вже лягають спати. Намагаюся знаходити час, вони також.

– Якими мовами тобі найчастіше доводиться спілкуватися в Канаді? Чи потрібне знання лише англійської, чи також французької чи італійської?

– Так, лише англійською. Незважаючи на те, що тут багато хто спілкується французькою, усі добре володіють англійською. У роздягальні теж всі говорять англійською.

– Відчуваєш, що рівень твоєї англійської помітно покращився? Легше стало спілкуватися з партнерами по команді?

– Так, звісно, набагато краще. Можу розмовляти з хлопцями. Хоча в американців є свій акцент, і не завжди легко їх зрозуміти.

«Монреаль, де я живу, іноді чимось нагадує мені Київ. Але водночас є відчуття, що це не Україна. Харків – моє найкраще місто»

– Наскільки тобі комфортно в Канаді?

– Так, мені тут подобається. Наприклад, Монреаль, де я живу, іноді чимось нагадує мені Київ. На мою думку, це найкраще місто в Канаді. Але водночас є відчуття, що це не Україна – коли розумієш, що тебе оточують не українці, з’являється певна внутрішня дистанція. А от коли приїжджаю у рідний Харків – відчуваю, що це справді моє найкраще місто.

– Чи є в тебе в Канаді коло українського спілкування, зважаючи на велику українську діаспору?

– Тут справді багато українців, велика діаспора. Але я ще нікого не зустрічав. У команді, на жаль, теж немає українців – навіть тих, хто хоча б якось пов’язаний з Україною.

Геннадій Синчук, фото: Instagram

– У яких містах Канади вже встиг побувати, окрім Монреаля?

– Був у Торонто, Оттаві – дуже гарні міста.

– Канада славиться своєю природою. Чи мав змогу побачити щось із природних локацій?

– Ще не встиг.

А от щодо погоди можу сказати: коли я приїхав – це був приблизно березень – було дуже багато снігу, холодно. Але коли ти футболіст, то це сильно впливає на тебе.

Бліц-опитування

• Улюблений футболіст?

Якщо загалом – Неймар. Зараз найбільше подобається Ламін Ямаль.

• За який клуб мрієш зіграти?

За Барселону.

• Найкраще місто, в якому ти бував?

Харків.

• Улюблена страва?

Борщ.

• Якби не футбол, чим би займався?

Ймовірно, тренерською діяльністю.

• Улюблений фільм, серіал або книга?

Серіал «Паперовий будинок».

• Найбільша мрія, не пов’язана з футболом?

Щоб в Україні якнайшвидше закінчилася війна і настав мир.

• А найбільша футбольна мрія?

Грати за національну збірну України.

Читайте також

«У нас все добре»: один із героїв відбору на Євро-2024 – про фінанси та умови Металіста, збірну та сина Шевченка