«Петраков казав: «Вийшли, відшарашили, виграли, йдемо далі»: Корнієнко відверто розповів про відновлення та своїх тренерів
5893 
Віктор Корнієнко – лівий захисник, який пройшов Академію Шахтаря та яскраво проявив себе у першій команді гірників. У складі збірної України він вигравав молодіжний чемпіонат світу у 2019 році, але за три роки гравець зазнав складної травми коліна, через що надовго вибув з гри.
В інтерв’ю сайту «Український футбол» Корнієнко розповів про:
- свій стан у поточному сезоні,
- взаємодію із новим тренером Ворскли Юрієм Максимовим,
- тренування із зірками Шахтаря,
- феномен Ігоря Йовічевича та секрети мотивації від Олександра Петракова.
«Небезпеки від Інгульця не буде, якщо…»
– Вікторе, хотів би попросити вас оцінити поточний сезон як для себе персонально, так і для команди. Наскільки ви задоволені?
– Щодо себе скажу, що моментами було добре, коли я грав і все гарно йшло (загалом у Віктора 8 матчів і 1 гол у Прем’єр-лізі сезону 2024/25, – прим. «УФ»). Звісно, є багато нюансів, які стосуються травм. Вони вибивають з колії, нічого не виходить, але це таке… Щодо команди, та ж ситуація. Ніби все добре, потім трапляється якесь невезіння і йде черга поразок. Відтак, сказати, що все добре і все стабільно, певно, було б неправильно.
Зараз прийшов новий головний тренер. Все стало набагато інтенсивніше, стабільніше. Тому будемо дивитися, як ця історія розвиватиметься надалі.
– А як довго ви звикали до вимог та стилю роботи Юрія Максимова? Цей процес ще триває?
– Для мене він – новий тренер, але для більшості футболістів Ворскли це знайома історія. Вони працювали разом, хлопці знають вимоги Юрія Вільйовича. У них не було ніяких проблем із адаптацією. Для мене, в принципі, теж немає проблема, я працював із різними тренерами. Вільйович прийшов, розповів свої вимоги, я почув і побачив їх на перших тренуваннях та у першому матчі. Проблем з цим немає.
Юрій Максимов, фото: ФК Ворскла
– Певно, мали й індивідуальну розмову із Юрієм Вілійовичем?
– Так, перед першим матчем після його повернення, це була гра з Вересом. Він викликав мене, ми поспілкувалися, все добре.
– У п’ятницю вам грати проти Інгульця. У чому головна небезпека від суперника, який ще не перемагав у поточному чемпіонаті?
– Небезпеки не буде, якщо ми вийдемо на цю гру з таким же настроєм, як вийшли на ЛНЗ. Відтак, про це не думаємо, будемо грати лише на перемогу.
«Важко повернутися до форми, яку я мав до травми»
– Як ваше самопочуття? Після страшної травми, отриманої вами на початку сезону 2022/2023, ви тривалий час відновлювалися. Вболівальники вимагають якихось результатів, але ми ж розуміємо, що процес відновлення повноцінно не завершується із поверненням до офіційних матчів…
– Я вам скажу так. Один тренер сказав мені такі слова: «Скільки ти пропустив через травму, стільки часу піде й на відновлення». Можу підтвердити, що це так і є. Я теж думав, отримавши травму, що зараз я відновлюся, все буде швидко і я поверну себе до тієї форми, яку я мав. А насправді виявилося не так. Дуже важко повернутися до тієї форми, яка у мене була. Але головне у цій ситуації, що якщо ти чогось хочеш і віриш у це, то обов’язково досягнеш цього результату. Я працюю далі, вірю, сподіваюся, що мене прорве і я повернусь на той самий рівень.
– Як психологічно молодому гравцеві пережити такий критичний момент у кар’єрі, коли ти маєш грати, ти сповнений сил, а в реальності – перебуваєш на тривалому лікарняному?
– Це дуже важко, але це не найстрашніше, що може бути у житті. Найголовніше, це щоб у нас в країні закінчилася війна. А щодо травми, то футбол – це важко, як морально, так і фізично. Конкретно у цій ситуації ти постійно перебуваєш морально-подавленим. Бо ти знаєш, в який футбол ти можеш грати, яких результатів досягати, а тут така травма і стільки часу йде повз тебе. А футбольне життя коротке…
Віктор Корнієнко, колаж: ФК Ворскла
– Ясна річ, що у цій ситуації підтримала сім’я. А хто з гравців висловив найбільшу підтримку?
– На той момент я грав за Шахтар. Тоді тренером був Ігор Йовічевич. Був матч Ліги чемпіонів з Лейпцигом, вся команда виходила зі мною на зв’язок перед цією грою. Це було дуже приємно.
Плюс, з багатьма хлопцями, з ким я грав за національну та молодіжну збірну, також контактували. Усі підтримали мене.
«Йовічевич – дуже крутий тренер»
– Ззовні здавалося, що Ігор Йовічевич важливою складовою вважав атмосферу у команді. Це правда?
– Дуже крутий тренер і мотиватор. Коли він прийшов, то те, щоб навів порядок, але так згуртував колектив, що атмосфера у команді була неймовірною. Кожне тренування, сніданок, обід, вечеря, теорія або офіційна гра – емоції завжди були класними. Йовічевич – великий молодець.
– У 2022 році з Шахтаря пішли усі бразильці. Це, свого роду, стресова ситуація для команди. Як це сприймалося у команді? Немає легіонерів, відповідно, на українців ще більший вантаж відповідальності?
– Ні, ми всі чудово розуміли та й розуміємо, що коли були легіонери, то ми гадали, що коли вони підуть, то не буде гри. Коли ж це сталося, то прийшло усвідомлення, що замість них ми покажемо себе не гірше, а може й краще. Так і вийшло.
Плюс Ігор Йовічевич, за рахунок того, про що ми з вами говорили, згуртованості команди, зміг донести до нас те, що треба вірити в себе. І ви самі бачили, які результати показувала команда з практично українським складом.
– Перші матчі в основі Шахтаря ви починали грати ще за Луїша Каштру. Тоді в команді було чимало легіонерів. Хто з них на тренуваннях обігрував вас найчастіше? А кого, навпаки, ви спокійно закривали?
– Завжди мені доводилося грати на тренуваннях проти Марлоса й Тете. Вони грали з правого флангу півзахисту, а я – зліва в захисті. Найбільше запам’ятався Марлос: я постійно злився, коли він мене обігрував. Але, коли я атакував, то Марлос не любив відпрацьовувати в обороні. І тоді вже сердився він. Тете і Марлос і повозили мене добре, але й я був на ходу, добре бігав і вони мене не могли наздогнати. Цікаво було.
Віктор Корнієнко, фото: ФК Шахтар Донецьк
«Може, воно й на краще, що Петраков пішов з Вірменії»
– Що думаєте про Михайла Мудрика та його справи у Челсі? Коли пішли легіонери з Шахтаря, він чудово розкрився, ви знаєте його сильні якості зсередини команди. Чи зможе він подолати моральний бар’єр у Челсі та знайти свою гру?
– Міша ж перейшов у Челсі у 21 чи 22 роки. Уявіть собі: в 21 рік перейти з українського футболу в АПЛ! Це неймовірний тиск на молодого гравця. Він молодець, впорався, але там вимоги футболу інші. На адаптацію треба більше часу. Моментами він себе показує, десь, буває, випадає. Але у Михайла є талант і хороші ігрові якості. Десь за рік-два, я думаю, він не матиме таких проблем.
– Ви були частиною збірної України, яка виграла чемпіонат світу U-20. З ким зі своїх партнерів по тій команді ви підтримуєте взаємини найбільше?
– Серьожа Булеца, Денис Попов, Діма Різник. З цими хлопцями найбільше спілкуюся. Коли ігри чемпіонату відбуваються, то теж бачу хлопців, Льошу Хахльова, наприклад. Усі ми спілкуємося, може не так часто, як раніше. Але з усіма взаємини теплі.
– П’ять років потому чи можете зізнатися, у чому тоді був секрет Олександра Петракова? Як він досягнув цього результату з вами?
– Олександр Васильович – чистий мотиватор. Йому не треба було нам показувати якусь тактику, ще щось. Він казав: «Вийшли, відшарашили, виграли, йдемо далі». Не було якихось там тактичних настанов чи чогось такого. Виходимо, розірвали суперника та й все.
– Нещодавно він залишив збірну Вірменії. Як гадаєте, чому?
– Я навіть не хочу коментувати цю збірну. Ви самі розумієте, на який бік вони більше схиляються. Напевно, навіть на краще, що Олександр Петраков там більше не працює.
Олександр Петраков, фото: Getty Images
– Якими мають бути підсумки сезону для вас і Ворскли, щоб ви визнали його успішним?
– Хочеться посісти якомога вище місце у чемпіонаті. А ще – тішити вболівальників у кожному матчі, зокрема, захисників нашої України. Ми граємо завдяки їм. Особисто мені, як і кожному футболісту, хочеться зіграти багато матчів. А там вже будемо дивитися, яким буде майбутнє.
