«Після Барселони Адріано сказав Луческу таке, що його розлютив»: Вірт, Кучер, Селезньов і Шевчук – про Містера
11113 
Із українського футболу пішла ціла епоха. Мірча Луческу після поразки від Шахтаря (0:1) подав у відставку з посади головного тренера Динамо, а його місце зайняв Олександр Шовковський.
Ми вирішили не робити банальні матеріали про Містера з його статистикою чи цитатами, а розкрити портрет 78-річного румунського спеціаліста. Для цього редактор сайту «Український футбол» Андрій Піскун поговорив з людьми, які застали Луческу в його золотий час в Шахтарі. У нас в гостях побували:
- Юрій ВІРТ (колишній воротар Шахтаря);
- Олександр КУЧЕР (колишній центральний захисник Шахтаря);
- Євген СЕЛЕЗНЬОВ (колишній нападник Шахтаря);
- В’ячеслав ШЕВЧУК (колишній лівий захисник Шахтаря).
«Інколи бразильцям потрібно було два роки адаптації, щоб звикнути до тренувань Луческу»
– Розкажіть, коли ви вперше побачили Луческу? Яке враження у вас було від нього?
Вірт: Я тоді грав у донецькому Металурзі, а в Шахтарі була епідемія травм серед воротарів – Шуст отримав пошкодження плеча у матчі з Севільєю. Мені подзвонили із клубу та сказали, що Луческу в мені зацікавлений, запропонували контракт. Луческу мені тоді сказав: «Тренуйся, доводь, і ти отримаєш шанс».
Кучер: Вперше я його побачив на базі Шахтаря, коли переходив із Металіста. Я тоді приїхав познайомитися із командою. Містер ‒ така людина, що завжди вселяє впевненість. Видно, що він великий професіонал. Луческу сказав, що розраховує на мене і чекає. Я відчув від нього підтримку.
Селезньов: Вперше я його побачив, коли ще був в Академії Шахтаря у 2003 році, але я тоді був зовсім молодий і мені важко щось пригадати. Вже ближче з Луческу я почав спілкуватися, коли був у дублі і він мене підпускав до тренувань з першою командою. Це брила і феномен світового футболу.
Шевчук: Я познайомився з Луческу під час виступу за Дніпро, коли ми грали з Шахтарем. Я провів хорошу гру і Луческу сказав менеджерам Дніпра, що хоче мене бачити в Шахтарі. Це була повністю його ініціатива, щоб я в 2005 році повернувся в донецький клуб, і Шахтар викупив мій трансфер.
Мірча Луческу та Євген Селезньов. Фото: Google
– Якими були тренування у Луческу?
Вірт: На тренуваннях все будувалося на контролі м’яча. Окрім цього, в нього були великі навантаження. Тренерами по фізпідготовці у нас були італійці – Карло Ніколіні і Массімо Уголіні. Заняття були цікаві, команда давала результат, значить, Луческу все робив правильно.
Кучер: На тренуваннях були хороші навантаження. Луческу завжди проводив багато спарингів, дворазові заняття. Він змушував нас працювати над контролем м'яча. Він ретельно розбирав суперників на теоріях – кожного гравця індивідуально. Знав, що кожен футболіст їсть на сніданок, обід та вечерю.
Селезньов: Тренування у нього завжди були дуже тяжкі. Також він любив ігрові заняття. Загалом було цікаво.
Шевчук: Багато хто думає, що бразильці в Шахтарі практично не бігали, але тренування в нього були дуже інтенсивними з великими навантаженнями. Інколи бразильцям потрібно було два роки адаптації, щоб звикнути до цих тренувань. Не всі витримували навантаження, але ті, хто витримав, заграли потім на високому рівні: Вілліан, Фернандіньо, Мхітарян та інші.
Луческу завжди дуже активний і сам всім займається, все контролює. Багато спеціалістів можуть зі сторони спостерігати за тренуваннями, але тільки не він. Містер вникав навіть у розминку, за всім спостерігав, аналізував, підказував. Луческу хотів, щоб ми були максимально сконцентровані і налаштовані на кожній вправі.
Кожне тренування в Шахтарі при Луческу було як останнє.
Я з ним працював 11 років, і він кожен день був активний. Луческу – максималіст і завжди хотів тільки перемагати. Як вибудовувалась формула: українці в захисті, бразильці в атаці? Ну не скажіть, бразильці були на різних позиціях, в тому числі і в захисті: Ісмаїлі, Леонардо.
Конкуренція була шалена на всіх позиціях. В Шахтарі мріяли грати гравці зі всієї України.
«Кастільйо був індивідуалістом, який тягнув ковдру на себе, дуже часто йшов в обіграш, коли можна було віддати партнеру, а Луческу це не подобалося»
– Як Луческу спілкувався з футболістами: тримав дистанцію чи був відкритим?
Вірт: Більше він спілкувався з легіонерами. У той час приїжджало багато бразильців, до яких потрібен був підхід. Але кожен футболіст міг до нього підійти, поговорити, ніяких проблем у цьому плані не було.
Селезньов: До нього взагалі без проблем можна було підійти та поговорити. Він завжди підказував і з усіма розмовляв.
Кучер: Якщо треба, до нього завжди можна було підійти та поспілкуватися. Закритим він ніколи не був.
– Хто із гравців був улюбленцем Луческу?
Вірт: Напевно, це молоді бразильці, ті ж Вілліан, Дуглас Коста, Тейшейра.
Кучер: Він цінував усіх футболістів, але по-особливому ставився до бразильців. Для Жадсона він узагалі був, як батько. Кого Луческу найбільше любив із українців? До всіх він однаково ставився, але Ракицький, П'ятов, Шевчук і я грали постійно. А от Селезньов засмучувався, що не потрапляє до складу, він хотів грати завжди.
Селезньов: Срна, Фернандіньо та інші бразильці. Він сам казав, що бразильці були йому як діти. Це нормально, нічого поганого у цьому немає. Ракицького та Чигринського він також любив. Луческу – хороша і позитивна людина.
Шевчук: Луческу цінував всіх гравців. Але думаю, найулюбленішим його гравцем був Срна. Він дуже поважав Дарійо, тому що бачив його професіоналізм, як той віддавався на полі.
Жадсон. Фото: ФК Шахтар
– Чи були такі гравці, яких Луческу недолюблював?
Вірт: Щоб прямо недолюблював, такого не було. Але в пам’яті відклався Нері Кастільйо. Спочатку Луческу багато йому довіряв і підтримував, але потім зрозумів, що це не його типаж футболіста. Кастільйо був індивідуалістом, який тягнув ковдру на себе, дуже часто йшов в обіграш, коли можна було віддати партнеру, а Луческу це не подобалося. Тому мексиканець не затримався в команді.
Останньою краплею стало, коли пенальті в офіційній грі мав виконати Лукареллі, а Кастільйо вихватив у нього м’яч, вдарив і не забив. Цим вчинком він поставив хрест на своїй кар’єрі в Шахтарі.
Кучер: По-різному було. У Шахтарі великий відбір футболістів і виживали тільки найсильніші.
Селезньов: Не можу сказати, що недолюблював, але до деяких він ставився інакше. Чи не ображався я на нього, що він не так часто ставив мене в основу? Вже минув час і жодних образ не лишилося. Значить, тоді він мене не бачив, так буває.
Шевчук: Критика від Луческу це скоріше плюс. Якщо він не критикує гравця, значить, він йому не потрібен. Так казав сам Містер. Луческу мене, як критикував, так і хвалив. Це нормальні робочі моменти. Завдяки ньому я грав до 38 років на високому рівні і завжди тримав себе в тонусі. Я щасливий, що в моєму житті був такий тренер, як Луческу.
Він багато чому мене навчив. Містер був дуже вимогливий до всіх: як до себе, так і до гравців, і персоналу.
«На теоретичних заняттях Разван вигрібав по повній програмі, Луческу ніколи не мовчав»
– Чому після гучних поразок Шахтаря у єврокубках, Луческу завжди винуватив українців — то Гая, то Пятова, то Шевчука, то інших?
Вірт: Може, в пресі це було і так, але на розборі гри від Луческу діставалося всім, хто помилявся. Проте в ваших словах доля правди є.
Кучер: Українці попадали під роздачу, бо грали на оборонних позиціях. А у пропущених м'ячах винні, в основному, захисники та воротар. Тому так і виходило, жодної упередженості не було.
Шевчук: Таке бувало. Значить, ми були винні. Що стосується бразильців, то Луческу не хотів їх публічно чіпати, бо знав, що вони не сприймають критику і можуть негативно відреагувати. Це могло позначитись на їхньому тренувальному процесі. Ми, українці, критику сприймали нормально і робили висновки.
– Луческу казав, що найсуворіше ставився до своїх земляків – румунів. Чи це правда?
Вірт: При мені були Маріка і Рац. Але я не можу сказати, що він до них якось по-іншому відносився. Хоча Рацу діставалося, як і українцям. На теоретичних заняттях Разван вигрібав по повній програмі, Луческу ніколи не мовчав. У них часто бували перепалки на румунській мові.
Рац ‒ також емоційний хлопець, міг і огризнутись, якщо думав, що Луческу неправий. Декілька разів у них була дискусія на підвищених тонах. Але це нормальний робочий процес.
Кучер: Це правда. До румунів Луческу ставився суворо. На теорії він кілька разів розмовляв з Рацом на підвищених тонах румунською. Я не розумів, про що вони говорять, але було видно, що він його вичитує.
Селезньов: Про Маріку, Баркеуана, Флорю мені важко судити, тому що я був тоді зовсім молодим. Але до Раца він ставився добре. Луческу міг від нього публічно щось вимагати, але поважав його дуже сильно.
Шевчук: У Луческу дисципліна завжди була на першому місці. Українці та румуни більш дисципліновані, а бразильці більш розслаблені, така в них ментальність. Луческу відносився до Раца, як і до всіх інших гравців. Я не можу сказати, що до румунів було якесь упереджене ставлення. Луческу – тонкий психолог і мав підхід до кожного гравця.
Звичайно, до бразильців він був більш лояльнішим, тому що в них такий менталітет, що їх не можна передавити.
«Ренана ми, воротарі, обігравали в теннісбол на тренуваннях, то що це за бразилець?»
– Хто був найсильнішим трансфером Шахтаря часів Луческу, що ви дивилися за гравцем на тренуванні і думали: «Вау, оце рівень»?
Вірт: Номер 1 для мене – це Матузалем, хоча я з ним і не довго пробув в команді. Як у нас казали: не знаєш, що робити з м’ячем – віддай його Матузалему, він все вирішить. Ця людина із нічого могла створити момент. Він із заплющеними очима міг віддати передачу і забити гол.
Коли Матузалем пішов, я думав, його неможливо буде замінити, але Луческу знав, що робить, і на його позицію поставив Фернандіньо, який виріс у топ-гравця.
Другим назву Дугласа Косту – це був взагалі космос: маленький, вибуховий, швидкий, з м’ячем на ти. Третій – Вілліан. Окремо відзначу Срну. У Даріо два серця і вагон здоров’я. Він деколи біг і плювався від навантажень, але ніколи не зупинявся.
Кучер: Багато таких було. Можу виділити Фернандіньо, Срну, Вілліана, Мхітаряна, Косту. Це футболісти топ-рівня.
Селезньов: При всій повазі до Фернандіньо, я назву Матузалема. Це феноменальний та геніальний гравець. Він витворяв із м'ячем дива. Такого гравця більше ніде не бачив.
Шевчук: Всі гравці на тренуваннях були топ. При Луческу ніхто не міг вийти на розслабоні. Такого не було ніколи. Луческу аналізував, хто як тренується, і випускав у старті найкращих.
Чи штрафував Луческу? Ні, такого не було. Штрафи в Шахтарі були непотрібні. У нас не було ні зважувань, ні перевірки тиску. А навіщо? Якщо ти не будеш дотримуватись дисципліни, то не зможеш виконувати вправи на тренуваннях, а потім – грати. Це і буде штрафом.
Матузалем. Фото: ФК Шахтар
– Хто був найслабшим трансфером Шахтаря за часів Луческу, що ви дивились на цього хлопця і думали: що він робить у команді?
Вірт: Були такі два бразильські футболісти – Бруно Ренан і Леонардо. З ними Шахтар точно не вгадав. Ренана ми, воротарі, обігравали в тенісбол на тренуваннях, то що це за бразилець? (сміється, – прим. А.П.). А Леонардо майже не був у команді, він приїжджав на збори, тренувався, а потім одразу їхав в оренду.
Кучер: Спочатку я дивувався багатьом бразильцям. Той самий Адріано, коли щойно приїхав, то намагався з центру поля щокою бити. Ми тоді глузували з нього. Але минув час, Луческу над ним попрацював, і Адріано виріс у топ-футболіста.
Те саме було з Костою та Тейшейрою. А за два роки вони творили чудеса, могли двох-трьох суперників крутити на фланзі, просто знущалися над ними.
Селезньов: Звичайно, були й слабкі гравці, але я не хочу їх називати, аби не образити. Це буде неповага до Шахтаря.
«Луческу мені сказав: «Якби ти потрапив до мене у 20 років, то вже грав би у топовому європейському клубі»
– Луческу дуже емоційний тренер. Оці його шоу: кидання шапкою об землю, апеляції до суддів і чиновників – це що? Громовідвід від гравців чи показуха?
Вірт: Я вважаю, що він все робив правильно, хоча й не всі це сприймали. Такі вчинки були в іграх, де були спірні суддівські моменти. Луческу хотів своєю поведінкою взяти вогонь на себе, щоб покарали його, а не футболістів. Це було розумне рішення, яке робилось на користь команди, і не на користь репутації Луческу. Він команду завжди ставив вище за себе, і це заслуговує на повагу.
Кучер: Луческу – розумний тренер, і робив це не з запалу-жару. Це було громовідведення від гравців, щоб перевернути увагу на себе. Такий задум маестро.
Шевчук: Це точно не показуха. Луческу – дуже розумна і хитра людина. Він аналізує і бачить ситуацію, тому такими вчинками, інколи, хотів відволікти увагу від команди на себе. Ви ж бачите, як він поводить себе на бровці? Луческу живе грою, постійно підказує. Це подобається вболівальникам. Він великий професіонал. Футбол – це його життя.
– Можете згадати найпам’ятнішу розмову або історію, пов’язану з Луческу?
Вірт: Коли я приходив у Шахтар, то розумів, що буду запасним воротарем. Луческу відразу сказав мені, що ставка буде робитися на молодих. Але, якщо не дай Бог, травма, то я повинен бути готовим замінити їх. Незважаючи на це, коли в мене закінчувався контракт, то я його ще чотири рази підписував на пів року.
Луческу не хотів, щоб я йшов. Він сказав: «Я задоволений твоєю роботою і відношенням. Мене все влаштовує». Мені вже було 35-36 років, можливо, президент Шахтаря не дуже хотів, щоб я залишався, більше сподіваючись на молодь. Але Луческу сказав: «Ти фартовий і повинен залишитись. Ми з тобою в команді виграли чемпіонат України і Кубок УЕФА».
Луческу до мене дуже добре відносився і я йому можу лише подякувати за це.
Селезньов: Мені запам'ятався момент, коли я попросив Містера не змінювати мене в останній грі чемпіонату, щоб стати найкращим бомбардиром. Він пішов мені назустріч, я забив і завдяки йому став найкращим голеадором чемпіонату.
Шевчук: Це було на зборах у Швейцарії у 2006 році. Ми зі Срною йшли з вечері і тут – нас гукає Луческу. Він проаналізував наші дії у спарингу і говорить: «Дарійо, ти можеш стати найкращим правим захисником світу. У тебе чудова швидкість, суперпередача, ти знаєш, коли необхідно вриватися в зону». Як на мене, Срна справді декілька років був найкращим гравцем на своїй позиції у світі. Недарма його у 34 роки запрошувала Барселона.
Мені Луческу також сказав комплімент: «Слава, в моєму житті мало було захисників з такою швидкістю, як у тебе. Якби ти потрапив до мене у 20 років, то вже грав би у топовому європейському клубі». Ці слова мені дуже запам’ятались.
«Після матчу з Барселоною Адріано сказав на адресу Луческу дуже нехороші слова, чим просто розлютив Містера»
– Можете згадати момент, коли Луческу був найзлішим?
Вірт: Авторитетів для Луческу взагалі не було. Пам’ятаю, до кінця чемпіонату залишався тиждень – остання гра. Після вихідного в нас була бігова робота з м’ячами, дуже важка. Фернандіньо каже Луческу: «Містере, залишилося всього чотири дні до кінця чемпіонату, навіщо ви нас так ганяєте?».
Луческу як почав на нього кричати по-португальськи і вигнав Ферну з тренування. Потім зібрав команду і каже: «Хто не хоче тренуватись та грати, можете збирати речі і їхати у відпустку». Звичайно, ніхто нікуди не пішов, всі мовчки повернулись до занять.
На наступний день емоції спали, Луческу вибачив Фернандіньо, і той зіграв у матчі.
Кучер: На згадку приходить програш Севільї на останніх секундах, коли ми пропустили від воротаря після подачі кутового. Луческу сильно лаявся в роздягальні. Ми на теорії тричі розбирали цей матч. На кого Містер найбільше тоді кричав? На Шуста та Елано з Жадсоном, які залишилися попереду і не повернулися в захист. Кожен із нас тоді вигріб по повній.
Селезньов: Після матчу з Барселоною Адріано сказав на адресу Луческу дуже нехороші слова, не хочу говорити які, чим просто розлютив Містера. Також Луческу був дуже злий на Ракицького, коли той отримав червону картку у грі з Порту в Лізі чемпіонів.
Ще – на Матузалема, який загуляв, запізнився на установку, під час теорії сидів снідав, а потім розвернувся та пішов. Я тоді був молодим, і коли Луческу кричав, то я просто забивався в кут і тихенько сидів. Але Луческу на Матузалема довго не ображався, бо бразилець робив результат. Він міг після ночі у клубі, наступного дня вийти на поле та розривати суперників. Мегаталант!
Шевчук: Кожна нічия та поразка викликала у нього шквал негативних емоцій, неважливо – офіційна ця гра чи товариська. Луческу був незадоволений, навіть, коли ми перемагали, але якість гри була не дуже високою. Інколи ми програвали, але показували хорошу якість гри, і Луческу тоді був не таким розлюченим.
Луїс Адріано. Фото: ФК Шахтар
«Луческу та Лобановський – це два найвеличніших тренери в історії українського футболу»
– Давайте тепер поговоримо про Луческу в Динамо. Навіщо кияни призначили румуна головним тренером, знаючи, що його профіль – це робота з дорогими талантами? У Динамо в основному ж грають українці.
Вірт: В Динамо було дуже багато перспективної молоді, а Луческу вміє вчити молодих футболістів, щоб вони прогресували. Можливо, він сподівався, що буде якесь підсилення з Бразилії. Мені важко сказати, що відбувалось в Динамо.
Коли він тільки-но прийшов до Динамо, то в першому сезоні виграв чемпіонат, Кубок і Суперкубок. Потім сталася епідемія коронавірусу, війна… І Луческу вже стало важко, постійні переїзди. Це позначалося на ньому. Я спілкувався з Містером, і він мені сказав: «Юра, дуже важко. Ми постійно в автобусі». Тому і не було результату, якого від нього очікували вболівальники.
Він в Динамо довіряв молоді, але їм потрібен час. Багато хто, критикував Луческу за вибір складу, але він продовжував довіряти Попову, Дячуку, Сироті і Біловару. Він хотів, щоб вони прогресували і росли, але результату не було.
Я з вами погоджуюсь, в Шахтар купляв шалених бразильців по 15-20 мільйонів, такого в Динамо точно не було. Киянам потрібно було більш якісно проводити селекцію.
Кучер: По-перше, він досвідчений тренер і добре знає український чемпіонат. По-друге, Луческу вміє працювати із молодими гравцями, він це показав у Шахтарі.
Шевчук: Луческу міг працювати з будь-якими молодими гравцями, а не тільки з бразильцями. Згадайте, як він розкрив Чигринського, Коваленка, Ракицького. Це гравці європейського рівня. Хтось виграв конкуренцію, а хтось, з величезним талантом, не зміг конкурувати в Шахтарі.
– Як ви оціните період Луческу в Динамо, яку оцінку йому поставите за десятибальною шкалою?
Вірт: Думаю, 7 балів Луческу заслужив. В перший рік все було добре, він все виграв, але потім гра Динамо пішла на спад. Спочатку в київській команді грали топ футболісти: Миколенко, Забарний, Циганков, Вербич, Кендзьора. Зараз таких гравців кияни не мають, грає фактично молодь.
Я думаю, що Луческу зробив в Динамо велику справу – підтягнув молодь. І якщо вони й надалі будуть прогресувати, то через рік-два це буде хороша, бойова команда, яка виграє чемпіонат України.
Кучер: Думаю, сімку за роботу в Динамо йому сміливо можна поставити. Луческу було важко в Динамо, усі українські команди постраждали від війни. У першому сезоні він виграв в Україні все. Забрати у Шахтаря трофеї дорогого варто, погодьтеся. Але останні два роки результати не вражають.
Шевчук: Я не вчитель, щоб ставити оцінки. Звісно, що в кінці його роботи не було тих результатів та якості гри, яких вимагали вболівальники. На це були свої причини. Дуже багато топових гравців пішли з Динамо, той же Забарний, Миколенко, Сидорчук, Циганков, Кендзера.
Це був кістяк команди. А на їхнє місце прийшли молоді гравці з U-19 без досвіду – Волошин, Дячук, Царенко, Ванат, Бражко із Зорі. А Динамо, це такий клуб, де результат потрібно давати відразу.
Але, давайте не забувати, що Луческу прийшов в тяжкий період, коли Динамо два роки поспіль не вигравало чемпіонство, а він оформив требл та вивів команду в Лігу чемпіонів.
Я вважаю, що Луческу зробив величезну роботу в Динамо, він великий професіонал своєї справи. Луческу та Лобановський – це два найвеличніших тренери в історії українського футболу. Містер точно входить в десятку, а то й у трійку найкращих тренерів світу.
«Я впевнений, що Луческу повернеться на тренерську лавку. Сидіти вдома з внуками і правнуками – це не його»
– Як ви думаєте, Луческу вже закінчив тренерську кар’єру чи ще попрацює? Адже, незважаючи на первісне трактування його заключної прес-конференції, ось уже пішли чутки про Бешикташ і Динамо (Бухарест)…
Вірт: Точно не закінчив. Пройде неділя-друга, Луческу посидить вдома, і його почне ламати, ця людина не може без футболу. Думаю, він очолить румунський або турецький клуб, де його дуже люблять і поважають.
В Луческу хороші відносини з президентами Динамо (Бухарест) та Рапіду, ці клуби його із задоволенням запросять. Я впевнений, що він повернеться на тренерську лавку. Сидіти вдома з внуками і правнуками – це не його.
Кучер: Я впевнений, що він ще попрацює. Містер – амбітна людина та тренер. Думаю, з Румунії у нього є пропозиції, може, і з Туреччини. Побачите, Луческу ще пошумить і покаже себе.
Селезньов: Я хочу, щоб Містер ще попрацював. Думаю, у Румунії чи Туреччині ми його побачимо. Бажаю йому тільки успіхів.
Шевчук: Я думаю, що він вже закінчив тренерську кар’єру. Йому в 78 років буде тяжко дотримуватися режиму та переносити постійний тиск. Напевно, він відійде від футболу і присвятить свій час сім’ї. Хоча… Я розмовляв нещодавно з Луческу на цю тему, кажу: «Містере, ви так багато дали футболу, що вам потрібно знайти вже час і поїхати відпочити з сім’єю в якійсь теплій країні».
Але він не вміє відпочивати. Луческу відповів: «Слава, спокій – це не моє». Для нього відпочинок – це футбол і праця кожен день.
