«Подзвоню Реброву. Канадська віза у мене є»: Макаренко – про турне збірної, скандал у Казахстані та майбутнє
298 
Ми дзвонили нашому співбесіднику в день народження, тим не менш, колишній півзахисник київського Динамо і збірної України Євген Макаренко поспілкувався й розповів про свої поточні справи. Нагадаємо, цього року футболіст, останнім клубом якого був казахстанський Ордабаси, став вільним агентом.
Сайт «Український футбол» привітав Євгена з 34-річчям, а також поговорив про таке:
- Як непрофесійно повів себе його колишній клуб
- Де хотів би продовжити виступи – і там є головний пріоритет
- Згадав, яким, як футболіст і людина, був Шовковський
- Поділився думками щодо найближчого турніру збірної
«В Ордабаси не давали тренуватися, на мою адресу кидалися якісь безглузді аргументи»
– Євгене, сайт «УФ» вітає тебе з днем народження!
– Велике спасибі.
– Як у тебе зараз справи після того, як ти пішов з Ордабаси на початку квітня?
– У кожній ситуації потрібно шукати позитив, незважаючи на те, що в мене склалася нехороша ситуація з казахстанським клубом, який повівся максимально непрофесійно.
Я повернувся до сім'ї, маю більше часу приділяти дружині та дітям, тому отримую тільки задоволення. А паралельно підтримую форму, займаюся в тренажерному залі, роблю бігову роботу, щоб тримати себе в тонусі. Найближчим часом має відкритися трансферне вікно, тому необхідно бути готовим фізично (у плані технічних моментів я не хвилююся) до того, щоб одразу влитися в колектив, якщо, звісно, будуть гідні пропозиції.
Євген Макаренко. Фото: Ордабаси
– У чому полягає непрофесіоналізм клубного керівництва Ордабаси?
– Не виконувалися контрактні зобов'язання, тому в мене було право розірвати угоду в односторонньому порядку. Тепер нехай розбираються з компетентними органами УЄФА.
– Скільки тобі залишилися винні?
– Сум я називати поки не буду, бо це конфіденційна інформація, але заборгованість була більшою за три зарплати. За правилами УЄФА я маю право на кардинальні рішення цих питань. Справа зайшла дуже далеко, адже мені і тренуватися не давали, мене не заявляли до останнього моменту, на мою адресу кидалися якісь безглузді аргументи. Нехай це залишиться в минулому і на їхній совісті.
– Стежиш за командою?
– Так. У мене з хлопцями і з тренерським штабом, який виявився заручником цієї ситуації, залишилися нормальні стосунки. Ми час від часу зідзвонюємося, цікавимося справами один одного.
«Пріоритет продовження кар'єри – Динамо»
– Зараз у тебе є варіанти продовження кар'єри?
– Поки що ні. Я відкритий до пропозицій. Хто побачить це інтерв'ю, можемо поспілкуватися (усміхається, – прим. «УФ»).
– Це може бути Україна?
– Чому ні?
– Є в цьому плані пріоритет?
– Він був, є і буде – це Динамо (Київ). Але я прекрасно розумію, що в клубі є свої амбіції, свій напрямок, тому потрібно тверезо дивитися на ситуацію. Хочеться пограти в стабільній команді, яка ставить перед собою якісь серйозні цілі.
– До речі, про Динамо. Твоя рідна команда стала чемпіоном.
– Я вітаю команду, клуб із цією знаменною подією. Якщо не помиляюся, Динамо повісило собі третю зірку, а це говорить про те, що це великий клуб. Для мене він завжди буде рідним, у який я прийшов ще у п'ять років. Там мені дали дорогу у великий футбол, я завжди буду це пам'ятати.
– З кимось із нинішніх динамівців ти на зв'язку?
– Я завжди був у нормальних стосунках з усіма одноклубниками. Але з хлопців, хто зараз у команді, частіше спілкуюся з Андрієм Ярмоленком, у нас і сім'ї дружать, можу поговорити з Віталіком Буяльським.
Андрій Ярмоленко та Євген Макаренко. Фото: УАФ
«Шовковський міг напихати в роздягальні»
– Зі складу, в якому ти грав у сезоні-2016/2017, у команді зараз тільки Олександр Тимчик, Віталій Буяльський та Андрій Ярмоленко. А Олег Гусєв та Олександр Шовковський – у тренерському штабі. Час біжить?
– Так. Час просто летить. Мої колишні одноклубники стали не тільки тренерами, а й виграють чемпіонат (усміхається, – прим. «УФ»). З чим я їх також вітаю.
– До речі, ще тоді міг припустити, що Олександр Шовковський стане наставником?
– Олександр Володимирович завжди вирізнявся глибоким баченням тієї чи іншої ситуації. Шовковський був старшим за моє покоління, більш освіченим, у нього на той час уже був життєвий досвід. Тому я не здивований тому, що зараз Динамо очолює легенда клубу. Кожна людина, яка хоче розвиватися, може досягти великих вершин.
– Шовковський міг у роздягальні напихати?
– Звичайно. Знову ж таки, він був старший, лідер команди. Утім, я й не пригадаю, щоб у той час хтось страждав на дурниці. Невеликі зальоти були, але це все швидко закінчувалося. Ми були професіоналами.
«У Канаді потрібно показати всю свою майстерність»
– Хотів запитати і про збірну, в якій ти провів 15 матчів. Головний тренер Сергій Ребров оголосив склад команди на товариські матчі проти Канади та Нової Зеландії. Однак усіх збентежив момент, що в списку лише один нападник. Що скажеш?
– Думаю, це не є проблема. Може когось ще викличуть, попереду ж ще один тур чемпіонату. На мій погляд, не варто на цьому загострювати увагу. Але такі питання краще ставити тренерському штабу збірної.
– Як вважаєш, чи потрібен такий далекий вояж до Канади перед відпускним періодом футболістів?
– Національна збірна – це завжди величезний стимул для футболіста, тим паче за нинішніх часів. Це навіть не обговорюється. Я, якщо не помиляюся, збірникам завжди давали додатковий тиждень для відпочинку, тому потрібно їхати показувати всю свою майстерність, знаючи, до того ж, яка велика діаспора українців проживає в Канаді.
Євген Макаренко. Фото: УАФ
– Себе вже не бачиш у футболку збірної?
– Чому? Буду дзвонити Сергію Станіславовичу, у мене є канадська віза (сміється, – прим. «УФ»).
«У Європі клас футболіста зростає в рази швидше»
– Останніми роками збірну України вирізняє той факт, що в команді багато легіонерів. Це робить нашу команду сильнішою?
– Безумовно. Грати в топових європейських чемпіонатах, дорого коштує. Це зовсім інший рівень, тому й клас футболіста стає вищим. Це круто, їхати в Європу і представляти там Україну.
– Як досвідчений футболіст, які поради ти б дав українським футболістам, які тільки починають свій шлях у європейських клубах?
– Як би банально це не звучало, але завжди потрібно працювати над собою. Адже трапляються різні моменти. Змінюються тренери, якщо вчора ти був у складі, то сьогодні можеш сісти не лаву запасних. У кожного наставника своє бачення футболу. До цього потрібно бути готовим психологічно. У мене, наприклад, були такі ситуації і в Угорщині, і в Бельгії. Але максимальна робота на тренуваннях дозволяла мені повертатися на поле.
Про знання іноземної мови я взагалі мовчу. Комунікація в команді завжди була на першому місці.
Пам'ятаю у Фехерварі, до мене підходив капітан і питав про Артема Шабанова, який багато працював, але мало спілкувався в колективі.
Може, була проблема в мові, але я поговорив з Артемом і ситуація почала налагоджуватися. Різні бувають моменти, скрізь свої правила, але потрібно намагатися швидше адаптуватися.
Але я знаю, що в Україні футболісти стають більш, якщо можна так сказати, європейського бачення, більш професійно ставляться до своїх обов'язків.
«Недавно спілкувався з Малиновським і ось із чим вітав»
– Одним із колись основних виконавців збірної був Руслан Малиновський, який останнім часом бореться з травмою. Ти з ним підтримуєш зв'язок?
– Так. Ось, до речі, зовсім недавно я з ним спілкувався, вітав із народженням сина. Ніхто не застрахований від травм, але Руслан мужньо витримав цей період. Наскільки я знаю, він зараз в обоймі Дженоа, працює в загальній групі.
Руслан Малиновський. Фото: Дженоа
– Наостанок хочу тебе запитати про відбірний турнір ЧС-2026, який стартує наступної осені. Суперниками збірної України стануть команди Франції, Ісландії та Азербайджану. На що «синьо-жовті» можуть розраховувати в цій компанії?
– Незважаючи на деякі негативні результати, у нас дуже сильна збірна. Важливо підійти готовим фізично і психологічно до цих змагань. Нове покоління вміє грати в сучасний футбол, з контролем м'яча, пресингом. Коли є якась недоналаштованість, яка трапилася в матчі-відповіді Ліги націй проти збірної Бельгії, ми програємо. Але якщо команда повністю готова, то збірній України не страшний будь-який суперник.
– Навіть збірна Франції?
– Французи – топ-збірна. Але навіть із ними можна боротися. А Ісландію та Азербайджан ми повинні обігравати.
