«Збірну України повезуть в Канаду, аби перед Трампом засвітити?»: Федорчук розкритикував заявку від Реброва
3576 
На початку червня 2025 року збірна України візьме участь в товариському турнірі Canadian Shield, де зіграє проти команд Канади (07.06) та Нової Зеландії (10.06). Напередодні головний тренер синьо-жовтих Сергій Ребров оголосив заявку національної збірної України. Цього разу не обійшлося без сюрпризів та доволі неочікуваних рішень тренерського штабу, про які однозначно треба поговорити.
Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський звернувся до колишнього тренера Таврії та Оболоні Олега Федорчука, аби той оцінив вибір Реброва на найближчі матчі збірної України в Канаді.
«Мене бентежить самовпевненість Реброва. Невже вони думають, що незамінні?»
– Олеже Вікторовичу, як вам заявка збірної України? Що здивувало найбільше?
– Найбільше здивувало, що я не побачив логічної лінії, якої б дотримувався тренерський штаб збірної України, коли складав цю заявку. Хочу пояснити, що я маю на увазі. Є три стратегії: перша – це спортивна, коли треба награвати певний склад і 15-16 гравців (кістяк) має бути завжди поруч, аби налагоджувати зв’язки.
Другий підхід – мотиваційний. Тобто гравці, які добре виступають, мають побачити, що на них розраховують: ми прогресуємо, чим викликаємо інтерес збірної та відповідно отримуємо виклик до неї.
Третя стратегія – погляд у майбутнє, коли тренерський штаб переглядає варіанти, поступово готує збірну до того вигляду, в якому вона має бути через рік-два. Ну, гаразд – третю стратегію відкладаємо, бо скоро відповідальний турнір молодіжки. А серед перших двох що обрати? Не проглядається однозначна відповідь.
– Здається, що Ребров зі своєю заявкою оминув одразу всі ці стратегії або по дотичній зачепив кожну з них.
– Ну, ось що я побачив? Деякі футболісти, які практично не грають в своїх закордонних клубах, вкотре викликаються до збірної.
– Маєте на увазі Зінченка?
– Не тільки. Ще Таловєров, Чеберко, які зіграли по 11 матчів у чемпіонатах незрозумілого нам рівня.
– Тим більше, якщо вже і брати МЛС, то в збірній є перевірений боєць з Остіна – Олександр Сваток, проте він лишився у резервному списку, тоді як його місце зайняв Євген Чеберко з Коламбус Крю.
– Так! Ну, є ж Сваток, навіщо це… В розширеному списку знайшлося місце і Коноплі, який зовсім не грає за Шахтар у другій частині сезону. А ще мене дуже здивувала наявність трьох опорних півзахисників – Михайленко (абсолютно заслужено), Калюжний, Назарина – і всього один форвард – Яремчук…
– Ось комплектація нападників чи радше їх відсутність, напевно, усіх здивувала найбільше.
– У нас попереду матчі з Канадою та Новою Зеландією, а у заявці збірної зроблений акцент на оборону, а не на атаку. Лише один форвард Яремчук, який заграв в Олімпіакосі тільки наприкінці сезону. Ребров сам був нападником, може, це ревнощі такі:) Тільки так можу пояснити…
Для мене це загадкові виклики, загадкова заявка. На деякі позиції – по три-чотири гравці, на деякі – лише один. При тому, що результату та гри у збірної немає. Мене бентежить самовпевненість Реброва, яка межує з впертістю. Невже вони думають, що незамінні?
– Тобто, ми маємо незрозумілу заявку на незрозумілий турнір проти не дуже зрозумілих збірних.
– Виходить, що так. Ну, має ж бути якась логіка в діях! Але я її тут не бачу – нехай пояснять. Можливо, це ми не дуже розумні.
– Якщо говорити про досвідчених виконавців, то ветеран Динамо Андрій Ярмоленко та капітан біло-синіх Віталія Буяльський виклику до збірної знову не отримали.
– Зате гравець, який постійно виходить на 15 хвилин, отримав цей виклик. Маю на увазі Піхальонка, який програє конкуренцію в клубі та постійно на травмах. Ну це як? Ще у списку Назарина, який грає по 10-15 хвилин. Це як!?
Андрій Ярмоленко. Фото: УАФ
«Єрмаков мав бути в трійці воротарів збірної України. Та й чому Назаренко, а не Велетень?»
– А ось воротарське тріо звичне – Лунін, Трубін, Різник. В резерві є Бущан. А чи не здається вам, що на товариський турнір можна було залучити когось з голкіперів, які до того ще не викликалися до національної команди, проте своєю грою заслужили на це?
– Єрмаков не те, що напрошувався, а просто мав бути в трійці воротарів. Навіть не в четвірці! Він стабільний, має хорошу воротарську школу, виховувався в академії Шахтаря. Тим більше, що його вклад в цьогорічний успіх Олександрії теж доволі вагомий.
– Єрмаков, безперечно, один із найкращих нинішніх воротарів УПЛ. Проте, можливо, Георгія не викликали саме через його перебування в молодіжній збірній України, якій влітку грати на чемпіонаті Європи?
– Може бути, але він все одно заслуговує бути в збірній зараз.
– Принаймні – це міг бути жест довіри від Реброва.
– Так! Розумієш, це і є мотивація. Що таке виклик в збірну? Це підвищення впевненості гравця, який розуміє, що за ним слідкують, він на виду. Це може бути стимулом для футболіста, аби ще сильніше прогресувати. І ми не говоримо про такий сухий факт, що це підвищує капіталізацію самого гравця, бо він вже представник національної збірної, а не лише клубу. Проте Ребров цим інструментом не користується.
От навіщо Коноплю внесли у список? Аби він собі знайшов клуб у Туреччині? А Назарина для чого? Теж в Супер-ліг?
– А як щодо рекордсмена УПЛ за кількістю відбитих пенальті поспіль Олексія Паламарчука з Інгульця?
– Народний вибір:) Звісно, у нього вистачає недоліків. Я давно його знаю по нижчих лігах. Паламарчук грає ефектно, але не надто ефективно. Тим більше, він виступає за команду аутсайдерів чемпіонату.
Мені Паламарчук нагадує такого воротаря, як Шуховцев. Той міг пропустити чотири м’ячі за гру, але взяти два пенальті – все, відразу у хайлайти. Найголовніше для воротаря – це вміння керувати обороною. Не кожен вміє це робити, хоча це дуже важлива складова воротарської гри.
– Нарешті на свій виклик до національної команди дочекався Владислав Дубінчак. Невже раніше динамівець так суттєво поступався Михайличенку з Полісся, що ігнорувався тренерським штабом Реброва?
– Дубінчак має набагато впевненіший вигляд, ніж Михайличенко. Продовжуючи тему Житомира, а Назаренко навіщо? Назаренко зараз і пів роки тому – це два різні гравці. Його виклик для мене загадка. Якщо тренерський штаб не бачить прогресу Велетня з Колоса, то я навіть не знаю. Він останні півтора місяці просто феєрить в УПЛ.
– Велетень ніби й напрошувався на місце Назаренка у цій збірній.
– Так. Велетень – універсал, який може і форварда зіграти, має хороші фізичні дані. Чому не він, а Назаренко – загадка для мене.
«Попов точно не гірший за Бондаря, а виклик Бондаренка абсолютно заслужений»
– Повертаючись до теми лівих захисників, знову шанс дебютувати за національну команду випав Олександру Мартинюку з Олександрії.
– Мартинюка ще раніше мали вводити у склад збірної. Він мав хороший вигляд протягом усього сезону. Олександр дуже імпонує мені своєю грою: виконує великий обсяг роботи, має хорошу швидкість, відзначається стабільністю. Ось виклики Мартинюка та Калюжного, як представників срібного призера чемпіонату, абсолютно логічні. Ще б Єрмакова…
Я вважаю, що завжди треба поважати результат, Олександрія його показала – рахунок на табло. А точніше на турнірну таблицю.
– Якщо говорити про срібних призерів, то ви свого часу казали, що пара захисників Кампуш-Шабанов – найкраща в УПЛ. Можливо, тоді й ексдинамівець заслужив на виклик до збірної?
– Якщо є Матвієнко, то Шабанов – це дублер. Треба розуміти, що Артем вже доволі віковий гравець. Так, він провів дуже хороший сезон, набагато краще, ніж від нього очікували, але є одне «але». Шабанов дуже добре виглядає саме в парі з Кампушем, вони один одного доповнюють. А ось те, що Попова немає…
– Ви буквально прочитали моє наступне питання.
– Ну, це теж дивне рішення Реброва. Попов – це лідер Динамо в обороні. Він хлопець, який має дуже хороші бійцівські якості, які потрібні цій збірній. У фіналі Кубка України він виклався на максимум і навіть більше. Такими гравцями не розкидаються. Попов, як мінімум, кращий за Бондаря – ще одного чемпіона світу. Та я б і не сказав, що Денис у захисних діях Матвієнку поступається.
– А що ж тоді казати про Таловєрова та Чеберка?
– Та це взагалі… Ніби для кількості гравців взяли.
– Один з найкращих гравців цього сезону Артем Бондаренко дочекався на свій виклик лише наприкінці сезону. Чи не здається вам, що рішення Реброва трішки запізніле, враховуючи, що хавбек Шахтаря міг допомогти команді в тій же Лізі нації?
– Тут логіку я бачу. У нього був невеличкий спад у грі, але наприкінці сезону Бондаренко мав кращий вигляд, ніж Судаков, який більше думав вже про своє майбутнє, а не теперішнє. Тож цей виклик абсолютно заслужений.
– Які у Бондаренка шанси закріпитися в збірній, враховуючи серйозну конкуренцію в центрі поля збірної України?
– Я думаю, що він буде, скоріше, гравцем ротації. Артем не дуже стабільний психологічно. Проте, коли він ловить свою гру, то починає приносити чимало користі команді: забивати голи, віддавати гольові передачі. Талановитий гравець.
Артем Бондаренко. Фото: ФК Шахтар
«Навіщо цій збірній Таловєров і Чеберко, якщо не викликаються Краснопір та Твердохліб? Тоді чому б не дати шанс Цуканову?»
– Болюча тема – нападники. Довбик має пошкодження, Ванат, швидше за все, буде готуватися з молодіжною збірною до Євро-2025, а, крім Яремчука, форвардів у нас, виходить, і не лишається? Навіть Будківський з Філіпповим не годяться для товариського турніру?
– Будківський і Філіппов – це не про завтрашній день. Це, скоріше, закрити дири, коли є проблема.
Мені здається, що ті ж Твердохліб та Краснопір могли бути викликані в національну команду на цю позицію. Чому ні? Вони універсали, які мають хороші дані та показники результативності. Особливо Твердохліб, який за забитими м’ячами в УПЛ зараз поступається лише Ванату. Гаразд, Довбик травмований, Ванат у молодіжці, то чому тоді не викликати Твердохліба?
Я пам’ятаю, як того ж Рикуна запросили до збірної і він феєрив проти Туреччини. А коли нині покійний Михайло Фоменко, царство йому небесне, викликав Зозулю на матч з Польщею у відборі на ЧС-2014? Тоді ж ми перемогли поляків 3:1 на виїзді, а Зозуля ще й гол забив. Таких прикладів вистачає.
– Тим більше, викликаючи Твердохліба, Ребров ніяк не ризикує, бо турнір товариський, а суперники – очевидно не гранди світового футболу.
– Отож. Повторюся, подібні виклики дають наснагу іншим футболістам, які матимуть набагато більше мотивації. Тому для мене незрозуміло навіщо цій збірній Таловєров і Чеберко, якщо не викликаються Краснопір та Твердохліб. Навіщо? У мене до тебе є питання, як до журналіста.
– Добре, слухаю.
– Яких гравців частіше змінюють: центральних захисників чи нападників?
– Ну, звісно, що нападників.
– І тут навіть Ребровим не треба бути. Але у мене тоді питання, а на кого Яремчука мінятимуть? На Чеберка чи на Таловєрова? Я взагалі не розумію навіщо вигадувати велосипед на рівному місці. У заявці завжди має бути три-чотири центрфорварди. А у нас все навпаки – чотири центральні захисники. Навіщо?
– Ось на це питання вже значно важче відповісти, ніж на попереднє. Вже б того ж В’юнника з Лехії викликали чи Сікана з Трабзонспора, бодай когось з нападників.
– Так, ну чому б і не В’юнника з Сіканом? Якщо і далі про атакувальних гравців говорити, то я вже тобі казав, що мені сподобався Цуканов у фіналі Кубка України. Він дуже добре вийшов у матчі з Динамо, хороше враження справив своєю грою. Чому б не підтримати молодого хлопця і не викликати в збірну на цей турнір?
«Це збірна України, а не збірна Реброва. Хлопці забуваються»
– Хтось скаже, що Цуканову лише 19 років, але той-таки Шевченко свого часу не посоромився викликати 18-річного Судакова на товариські матчі перед Євро та і на сам ЧЄ-2020, за що Андрія Миколайовича і покритикувати встигли.
– Так отож. І Судаков тоді пограв у товариських матчах з Бахрейном, Кіпром та Північною Ірландією. Це очевидно дало йому стимул та мотивацію прогресувати і далі. Цуканов зараз точно не гірший, ніж тоді був Судаков. Знову ж таки, бачимо, наскільки різні тренерські підходи у Шевченка та Реброва.
– Загалом які очікування маєте від матчів в Канаді та подальшої долі збірної України під керівництвом Реброва?
– Я відчуваю лише впертість та безпорадність Реброва. Євро-2024 провалений, аналіз нібито зроблений, але вже на перший збір Ліги нації викликали усіх тих, хто провалив той турнір. Всі залишилися на своїх місцях. Навіть зараз, під час війни, ми бачимо, що якщо хтось з військових керівників не може впоратися з управлінням, його міняють.
Якщо говорити про інші збірні, то вони теж не сидять, склавши руки, коли їхня національна команда переживає спад у грі, шукають різні варіанти. А у нас – Таловєров, Чеберко, Конопля… Їх у Канаду повезуть, аби перед Трампом засвітити, чи що?:) Тоді ще й Кривцова можна покликати – і байдуже, що він зараз без клубу. З Мессі ж разом грав, досвіду набрався.
Дай Боже, аби я помилявся, але у мене погані передчуття щодо майбутнього нашої збірної. Це – національна збірна України, а не збірна Реброва. Одна річ – клуб, інша – збірна. Хлопці забуваються.
Дотримуйтеся правил (принципів) відповідальної гри