«Помилка із Зенітом коштувала мені майбутнього в Шахтарі»: Чижов – про роки в Донецьку та роботу з ван Леувеном

Переглядів 2975
Дмитро Вєнков Дмитро Вєнков
12 голосів
«Помилка із Зенітом коштувала мені майбутнього в Шахтарі»: Чижов – про роки в Донецьку та роботу з ван Леувеном
Олександр Чижов. Колаж «Український футбол»
Колишній захисник Шахтаря та молодіжної збірної України Олександр Чижов в інтерв’ю «УФ» пригадав найбільш яскраві сторінки своєї ігрової кар’єри, а також розповів про старт тренерського шляху.

Ексзахисник Ворскли, Шахтаря, Іллічівця, Севастополя, Окжетпеса, СК Полтава та молодіжної збірної України Олександр Чижов нині працює експертом на УПЛ ТБ та розбирає матчі команд вітчизняної першості.

Аналіз для Чижова справа не нова, адже у свої 37 років він вже встиг отримати значний тренерський досвід, спочатку очолюючи команду U-19 Ворскли, а потім працюючи асистентом Патріка ван Леувена у Зорі та Шахтарі.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Чижов пригадав свій період виступів за Шахтар, а також роботу в штабі відомого нідерландського коуча в лавах Зорі та «гірників».

З інтерв’ю ви дізнаєтеся про наступне:

  • Чому після трансферу з Ворскли до Шахтаря Чижов на чотири роки став глибоким резервістом?
  • Хто був найкращим захисником Шахтаря його часів?
  • Як помилка у Лізі чемпіонів вплинула на його майбутнє в команді?
  • Чи були поєдинки Шахтар – Іллічівець грою у піддавки?
  • Завдяки чому у ван Леувена вийшло в Зорі?
  • Чому луганці без шансів програли Шахтарю матч за чемпіонство?
  • Чому Леувен провалився в Шахтарі?
  • Чи мав нідерландець конфлікт із Судаковим?
  • Яким був найкращий та найгірший матч Шахтаря за ван Леувена?
  • Чи справді стиль нідерландця – це не «шахтарівський» футбол?

«Ми поспілкувалися з Павловим і вирішили, що мені треба спробувати себе в Шахтарі»

– Олександре, чим ви живете після відходу разом із тренерським штабом Патріка ван Леувена з Шахтаря?

– Зараз я перебуваю у Полтаві. Займаюся дітьми, відвідую різні футбольні заходи та ігри. Також працюю експертом на каналі УПЛ ТБ, де ми розбираємо матчі.

– Як вам у ролі експерта?

– Якщо чесно, то спочатку я трохи сумнівався, чи потрібно мені це. Однак коли вперше приїхав, то мені дуже усе сподобалося. Класна студія у Винниках, чудові люди працюють, грамотні експерти приходять. З задоволенням буду туди повертатися.

– Пропоную поспілкуватися про вашу ігрову кар’єру. Влітку 2008 року ви, якщо вірити даним Трансфермаркт, за 1,3 мільйона євро перебралися з Ворскли до Шахтаря. Як стався цей перехід?

– Коли Ворсклу очолив Микола Петрович Павлов, я під його керівництвом дуже вдало провів другу частину сезону 2007/08. В мене з’явилося декілька хороших варіантів, серед яких був і Шахтар. Я поспілкувався з Павловим, і ми прийняли рішення, що мені треба спробувати себе на вищому рівні.

– Самі не боялися йти до Шахтаря, розуміючи усі виклики?

– Якщо боятися, можна і з дому не виходити. Я прийняв таке рішення і не жалкую про нього.

«У відборі сильнішого гравця за Кучера я не бачив. У конструюванні гри найкращими були Ракицький та Чигринський»

– Усі чотири роки свого перебування у Шахтарі ви були резервістом. Чи давав добро на ваш перехід тодішній головний тренер Мірча Луческу?

– З Луческу перед переходом в мене контакту не було. Я спілкувався з генеральним директором Сергієм Анатолійовичем Палкіним.

Щодо санкції Луческу, то я точно сказати не можу. Тоді багато ходило розмов про це. Так вийшло.

– Які з Містером у вас склалися стосунки?

– Звичайні робочі відносини. Не можу сказати, що ми багато спілкувалися, але коли було потрібно, він викликав мене та пояснював ті чи інші тактичні моменти нашої гри.

Мірча Луческу. Фото: Шахтар

– Чи справді у ті часи до легіонерів в Шахтарі було краще ставлення, аніж до українців?

– Можливо, трохи більше привілеїв було бразильцям. Все ж люди приїхали з іншої країни, тому очевидно, що їм було потрібно більше уваги. Важливо було адаптувати їх.

Як показала практика, ці бразильці потім попереду робили фантастику. Фернандінью, Дуглас Коста, Луїс Адріано, Жадсон, Ілсінью, Вілліан, Алекс Тейшейра стали футболістами топового рівня та потім грали у найсильніших командах Європи.

– Заплющувалися очі на нефутбольні моменти?

– Я не пам’ятаю особливо таких моментів, щоб бразильці нахабно себе поводили. Можливо, якісь дрібниці, але глобального нічого не було. Вони на тренуваннях та іграх викладалися на усі 100% та виконували те, що вимагав від них Містер.

– Наскільки важко було конкурувати тоді в Шахтарі у захисті?

– Конкуренція була божевільною. На дві позиції в нас було сім центральних захисників. За роки в Шахтарі я конкурував із Санею Кучером, Дімою Чигринським, Ярославом Ракицьким, Колею Іщенком, Вовою Єзерським, Сергієм Кривцовим… Ці футболісти були найкращими в Україні у своєму амплуа.

Чигринський потім перейшов у Барселону, Ракицький і досі добре виступає, Кучер у відборі був одним з найкращих, з ким я грав, Єзерський мав колосальний досвід, Іщенко також був добротним виконавцем, Кривцов нині перебуває в одній команді з Ліонелем Мессі. Дуже важко було з ними конкурувати, але я працював.

– Хто для вас все ж був номером один з тієї плеяди?

– Якщо брати в плані відбору, то сильніше гравця, аніж Кучер, я в українському футболі не бачив. Якщо в плані конструювання гри, то це Ракицький та Чигринський.

Олександр Кучер. Фото: Шахтар

– Луческу більше довіряв вашим конкурентам. Ви згодні, що вони були кращими?

– В конкуренції багато факторів грають роль. Існують травми, операції… Якщо людина добре грає, то також немає сенсу її змінювати.

В нас був хороший колектив. Не було ніяких образ один на одного. Ми дружили сім’ями, ходили до ресторанів та на якісь заходи. Команда була дружньою, тому і результати були класними.

«Помилка у матчі із Зенітом коштувала мені майбутнього в Шахтарі»

– Максимально за один сезон у Шахтарі ви проводили 11 матчів. Вас влаштовував ваш статус?

– Кожен футболіст хоче грати. Проте повторюся, є фактори, які впливають. За перші два роки мені зробили чотири операції. Було важко потім знову повертатися у стрій. Думаю, що велика кількість травм не дозволила мені повністю розкрити свій потенціал.

Я неодноразово спілкувався з президентом Рінатом Ахметовим та Мірчею Луческу про те, що хотів би мати більше ігрової практики – просився в оренду. Через якісь моменти мені відмовляли. Казали, що вірять в мене та хочуть, аби я залишався в команді.

– У сезоні 2011/12 в матчі Ліги чемпіонів проти Зеніту ви за рахунку 2:1 підковзнулися перед своїми воротами, що дозволило супернику вийти віч-на-віч з кіпером та зрівняти цифри на табло. Що тоді сталося?

– На мене пішла несподівана передача від Чигринського, я побачив, що м’яч іде вперед, і почав стартувати, бо суперник також побіг на цей нейтральний м’яч, в мене на трохи змерзлому полі поїхала нога, нападник перехопив пас та перекинув Олександра Рибку. Все.

– Луческу за цей момент розносив?

– Звичайно, була розмова на підвищених тонах, адже ми втратили важливі очки у домашній грі. Це був важкий момент для мене, і я довго через нього переживав. Однак це життя. З ким не буває?

– Той сезон також став для вас останнім в Шахтарі. Та помилка коштувала вам майбутнього в команді?

– Думаю, якоюсь мірою так. Коштувала.

«Шахтар мав фарм-клуб Іллічівець? Якщо це дає результат, то це нормально»

– Коли ви для себе зрозуміли, що пора йти з Шахтаря?

– Повторюся, перший сезон я відіграв нормально, а в другому отримав травму. Мені вирізали меніск та хрящ. Я відновлювався і потім знову ламався. Так тривало протягом року. Тоді я зрозумів, що мені треба щось змінити. Я підходив і просився в оренду, але мені відмовляли.

У 2012 році Павлов прийняв Іллічівець і запросив мене. Я із задоволенням погодився приїхати в оренду.

– Павлов сам зізнавався, що в Іллічівець його призначили готувати молодь для Шахтаря. Чи не були очні поєдинки цих команд грою у піддавки?

– Я достатньо пограв за Маріуполь і, звичайно, нічого такого не було. Це питання краще поставити Павлову. В Іллічівці було дуже багато гравців Шахтаря, це правда.

У президента клубу Володимира Бойка, царство небесне, були дружні стосунки з Ахметовим. Це один регіон. Тим більше, майже усі жили в Донецьку та їздили до Маріуполя. Тому було зручно. Якихось таких моментів я не знаю.

Микола Павлов. Фото: Ворскла

– Чи нормально, що в одному чемпіонаті виступав фактично фарм-клуб Шахтаря?

– Дивіться, якщо це приносить результат, то це нормально. Динамо також співпрацювало з багатьма командами. Якщо є така можливість, то чому б молодого гравця не віддати в оренду в команду УПЛ? 

Подивіться на Зубкова, Бондаренка чи Сікана зараз. Вони не мали можливості отримувати ігрову практику в Шахтарі та поїхали в оренду до Маріуполя. Там набралися досвіду, добре себе проявили та повернулися до рідної команди.

«Після матчу з Минаєм Шаран сказав нам: «У вас немає Мишньова в протоколі»

– Про вашу тренерську кар’єру: як у минулому сезоні ви потрапили до тренерського штабу ван Леувена в Зорі?

– Патріка я знав давно, бо він був директором академії Шахтаря. Також ми перетиналися, коли я виступав у Казахстані. Він зателефонував мені та запропонував цю роботу. Я погодився спробувати.

– Яку роль ви виконували?

– Був другим помічником після Раймонда Аттевелда. Тренер довіряв мені роботу із захисниками, а також я брав участь у процесі в цілому.

– Завдяки чому Зоря ван Леувена посіла високе третє місце в УПЛ?

– Бо він хороший тренер, як я вважаю. Він створив хороший колектив і під його керівництвом розкрилося багато молодих футболістів. Вони повірили у його філософію та виконували те, що він хотів бачити. Ось так у непростих умовах, в яких тоді знаходилося Зоря, вдалося досягти результату.

– Зоря в тій кампанії могла сподіватися навіть на чемпіонство, однак в другому колі розгромно поступилася Шахтарю (0:3). Чому команда провела настільки блідий матч?

– Ми пропустили швидкий м’яч. Потім вирівняли гру, але після того, як на початку другого тайму Ігор Снурніцин отримав червону картку за необов’язковий фол, нам стало дуже важко. Шахтар на швидких атаках забив нам ще два голи й вийшло 0:3.

– Після того матчу стали говорити, що ван Леувен – це не тренер для чемпіонської команди. Що ви про це думаєте?

– Кожна людина має право на власну думку. Моя думка є протилежною. Все ж у тому сезоні ми зіграли з Шахтарем в гостях внічию 2:2, двічі обіграли Динамо. Були хороші ігри, де пацани класно себе показувати й досягали результату. Тоді ми програли майбутньому чемпіону України.

– В останньому турі минулого сезону Зоря в гостях обіграла Минай з рахунком 3:0, який потім перетворився на 0:3 через вихід на поле незаявленого Дмитра Мишньова. Що тоді сталося?

– Для хлопців та тренерського складу це був шок. Багато розмов ходило, що третє місце напряму виходить в групу єврокубків, а друге – ні.

Усі бачили, що хлопці билися на полі. Після фінального свистка підійшов Володимир Шаран та запитав: «Хто у вас заповнював протокол?». Питаємо: «А що сталося?». А він: «У вас немає Мишньова в протоколі». Почали розбиратися, і дійсно, немає Мишньова. 

Спеціально чи випадково це сталося, треба питати не в тренерів, і не в пацанів, а в людей, які заповнювали протокол.

Якби ми навіть перемогли, то все одно залишилися б на третьому місці, бо Дніпро-1 у паралельній грі виграв.

Дмитро Мишньов. Фото: Зоря

«Те, що ЗМІ почали мусувати тему переходу ван Леувена із Зорі до Шахтаря до фінішу сезону, можливо, було збігом обставин»

– Як стався ваш перехід разом з ван Леувеном до Шахтаря?

– Патрік запропонував мені працювати в Шахтарі. Зателефонував і сказав: «Я хочу бачити тебе в тренерському штабі». Я погодився. Все дуже просто.

– Це правда, що ван Леувен розпочав переговори з Шахтарем ще до фінішу сезону?

– Я цього не знаю. Мені лише відомо, що якісь розмови пішли вже після завершення чемпіонату.

Я навіть приїхав до лав Зорі на початок зборів та до кінця відпрацював останні п’ять днів свого контракту. В клубі вже розуміли, що Патрік іде й буде новий тренерський штаб. 

Я повернувся в Полтаву, після чого мені зателефонував Патрік і запропонував варіант з Шахтарем.

– І аж до цього моменту ви ні про що не підозрювали?

– Ми з Патріком часто спілкувалися, але з приводу цієї теми він нічого мені не говорив. Просто він така людина, яка щось каже лише тоді, коли це вже вирішено.

– Цікаво, що ЗМІ почали дуже «вчасно» мусувати тему можливого переходу ван Леувена із Зорі до Шахтаря саме напередодні того очного протистояння в другому колі.

– В команді ніхто про це не говорив. Усі виходили грати на перемогу. Можливо, це збіг обставин. Особисто я, повторюся, тоді не знав, що він працюватиме в Шахтарі. У мене був контракт із Зорею і я його відпрацьовував.

Не думаю, що якісь розмови почалися так рано. Все ж Шахтар лише в передостанньому турі гарантував собі чемпіонство. Вони якраз обіграли нас, і в наступному турі Дніпро-1 (3:0).

«Найкраща гра Шахтаря за ван Леувена – другий тайм проти Антверпена. Найгірша – з Ворсклою»

– Чому ван Леувен провалився в Шахтарі?

– Мені важко відповісти на це питання. Вийшло в нього чи ні, на мій погляд, треба було вирішувати наприкінці чемпіонату. Не завжди були хороші результати – це факт.

Збори проходили змазано. Дехто приїхав лише за сім днів до завершення підготовки. Ми працювали переважно з хлопцями з U-19. Потім розпочався чемпіонат, де в шістьох перших матчах ми отримали чотири червоні картки. Було багато травмованих. Все пішло одне за одним… Це не відмазки. Кажу, як є.

– Методи, які працювали з гравцями Зорі не спрацювали з гравцями Шахтаря?

– Ви розумієте, потрібен був час. З Ігорем Йовічевічем до цього вони грали в інший футбол. Ставка була на короткий та середній пас. Патрік хотів грати у більш вертикальний футбол, швидко переходити з оборони в атаку, застосовувати високий пресинг.

У першій частині сезону в Зорі ми також переживали гойдалки. Добре розпочали, потім була серія невдалих результатів, включаючи поразку від Дніпра-1 (0:3) в гостях. Однак хлопці поступово притерлися, зрозуміли вимоги тренера, і в другому колі виграли 13 матчів з 15-ти.

– Не секрет, що ван Леувен велику ставку у своїй роботі робить на фізичну підготовку. Гравці Шахтаря не хотіли виконувати той обсяг роботи, який він пропонував.

– Ніхто не любить бігати. Я також не любив. Всі хочуть працювати з м’ячем. Я не бачив, щоб на тренуваннях хтось казав: «Я не буду це виконувати». Такого не пам’ятаю.

Це правда, що ван Леувен багато ставив на фізичну та тактичну підготовку. Він хотів бачити футбол, який йому подобається. Це передбачало агресивну гру, швидке доставлення м’яча до штрафного майданчику…

– Коли замість ван Леувена в Шахтар прийшов Маріно Пушич, то Георгій Судаков заявив, що за першу теорію з новим коучем зрозумів більше, аніж за весь час до того. В них був якийсь конфлікт?

– Ніякого відкритого конфлікту між ними не було. Можливо, він сказав це, не подумавши або на емоціях. Я це коментувати не буду. Нехай сам коментує, якщо захоче.

Патрік ван Леувен. Фото: Шахтар

– Яка найкраща гра Шахтаря під керівництвом ван Леувена?

– Другий тайм з Антверпеном (3:2). Думаю, ця гра запам’яталася усім. Коли ти після першого тайму у Лізі чемпіонів програєш в гостях у два голи, потім забиваєш три м’ячі, і ще у компенсований суперник не реалізовує пенальті, то це дорого коштує.

– Найгірша гра.

– З Ворсклою (1:2). Можливо, була якась недооцінка. В них багато гравців були травмованими та пропускали ту гру. Можливо, подумали, що легко їх візьмемо. А там молоді хлопці налаштувалися, дали бій й заслужено виграли.

«Можливо, футболістам Шахтаря дійсно не подобався стиль ван Леувена»

– До речі, це правда, що рішення про відставку ван Леувена було прийняте після Ворскли, і матч з Антверпеном вже фактично нічого не вирішував?

– Я цього не знаю. Мені ніхто нічого не казав. Не можу це прокоментувати.

– Як особисто ви дізналися, що це фініш?

– Патрік зателефонував і сказав, що робота завершена. Зібрали речі та поїхали. Оскільки був вихідний день, то не вийшло зустрітися з хлопцями та подякувати за час, який ми провели разом. Це, мабуть, найприкріше в цій ситуації.

– Чим менеджмент Шахтаря мотивував відставку?

– Є президент клубу. Він вирішує. Можливо, йому щось не подобалося. Ми усі наймані працівники. Якщо власнику не подобається, як виконується робота, він має повне право звільнити.

– Футбол, який сповідує ван Леувен, це дійсно не «шахтарівський» стиль?

– «Шахтарівський» футбол? Хм, хороший термін… Я навіть і не знаю, як відповісти на це питання. Можливо, футболістам Шахтаря дійсно не подобався стиль Патріка. 

Я розумію, про що ви кажете. Від Шахтаря очікують, що він гратиме красиво, футболісти будуть обігрувати один в один, забивати по п’ять-шість голів, постійно контролювати м’яч…

Прийшов головний тренер, в якого було своє бачення. Клуб бачив, кого запрошує. Напевне, керівникам клуба подобався футбол, у який грала Зоря.

«Про наступний клуб ван Леувена багато пишуть у ЗМІ, але про якісь конкретні варіанти він мені не розповідав»

– Які особисто у вас плани?

– Хочу продовжувати працювати. Зараз у мене багато вільного часу. Я дивлюся різні чемпіонати та аналізую, як тренери будують свою філософію та структуру.

– Зараз багато спекуляцій у ЗМІ щодо майбутнього ван Леувена. Вам щось відомо про це? В Україну повертатися часом не збирається?

– Я також у ЗМІ багато читаю. В пресі називаються різні команди, але про якісь конкретні варіанти він мені не розповідав.

– Вам цікаво було б ще попрацювати у його штабі?

– Звичайно, бо я вважаю його дуже класним спеціалістом. Я багато чого навчився в нього. Голландська школа, на мій погляд, є однією з найкращих у Європі.

Я багато зрозумів того, чого не розумів раніше. У футболі є багато дрібниць. Здається, що ти щось розумієш, але існують нюанси. Він їх пояснює, і це класно.

– Самостійну тренерську кар’єру ще не думали розпочати?

– Можна стати головним тренером, але не факт, що одразу буде результат. Може бути таке, що ти зіграєш три-чотири невдалі гри, і про тебе усі забудуть. Потрібен досвід. Чим його більше – тим краще.

Той же Пушич тривалий час працював помічником головного тренера у Феєнорді. Він набрався досвіду, і тепер вже самостійно виграв чемпіонство з Шахтарем.