«Проти ЛНЗ Лівий берег грав на зборах, але офіційна гра буде відрізнятися»: Синиця – про дебют лелек в УПЛ
560 
Переможець «Турніру чотирьох» за право зіграти в УПЛ Лівий берег сьогодні проведе свій прем’єрний матч в елітному українському дивізіоні проти ЛНЗ. Більшість з футболістів столичної команди не має досвіду гри на такому рівні, проте за кожним з гравців стоїть особиста історія на шляху до заповітної мрії.
Столична команда протягом кількох місяців пережила розчарування від поразки Оболоні (0:1, 1:2) у перехідних матчах і радості від другого шансу, отриманому завдяки розформуванню Дніпра-1.
Сайт «Український футбол» записав інтерв’ю з півзахисником Лівого берега Олегом Синицею, який у фіналі «Турніру чотирьох» відзначився розкішним голом у ворота Минаю, котрий допоміг команді Віталія Первака потрапити в УПЛ. Якраз він уже грав на цьому рівні – за Металіст і Рух.
«Проти ЛНЗ ми вже грали на зборах»
– Про Лівий берег почали жартувати, що команда «скіпнула» сезон і опинилася в УПЛ. Як ти до цього ставишся?
– Якщо чесно, ми лише починаємо усвідомлювати, що цього вікенду дебютуємо в Прем'єр-лізі.
– Виходить, що і не святкували?
– Після гри у Рівному одразу стали до роботи.
– Трьох днів вистачило підготуватися до матчу проти ЛНЗ?
– У нас в команді більшість молодих пацанів, тому в цьому плані ніяких проблем.
– Лівий берег готовий конкурувати з командами такого рівня?
– Цікаво буде себе проявити. Проти ЛНЗ ми вже грали на зборах (1:2), але офіційна гра від контрольної точно буде відрізнятися. Ніхто не буде філонити. Кожен буде битися один за одного.
– Здається, що на емоціях Лівий берег може понестися, видати класний старт, а потім просісти. Що може допомогти команді бути стабільними по турнірній дистанції?
– Маємо надію, що вдасться цього уникнути за рахунок важкої праці.
– Збоку перемога над Минаєм виглядала легкою прогулянкою. Як було безпосередньо на полі?
– Ми знали, що в них хороші гравці на обох флангах. Тренери підказали, як протидіяти, і ми добре впоралися з цим. Майже нічого не дали створити.
– Ти забив розкішний гол у ворота Минаю. Відпрацьовуєш удари в стилі Роббена?
– Це було ситуативно. Відібрали на фланзі м'яч, прибрав захисника. Спочатку хотів подавати, бо в мене ліва неробоча. Партнер у не дуже вигідному становищу перебував. Вийшло так, що м'яч у воротах.
– Доля подарувала вам другий шанс вийти в УПЛ. Після програшу Оболоні у стиках довго команда відходила?
– Звісно, що було неприємно вилітати. Але це життя. Так сталося, що після Оболоні ми пережили негативні емоції, а після фіналу чотирьох картина була протилежною.
Фото: ФК Лівий берег
«Мій гол Минаю – ситуативний. Хотів підробляти м’яч під робочу ногу»
– На твою думку, «Турнір чотирьох» – справедливий вихід із ситуації, яка склалася після зняття Дніпра-1?
– Мені здається, що справедливе рішення, з огляду на те, що в регламенті не було прописано чітко, як вчинити в подібній ситуації. Кожна з команд отримала шанс. Все вирішилось на полі, а не в кабінеті.
– Твоя футбольна кар’єра розпочалася у Харкові. Після класичного Металіста ти успішно грав за Металіст 1925. Вибити «цифрових» в стикових за вихід в УПЛ для тебе було принциповим?
– Матч вийшов принциповим, з огляду на його важливість. Це додавало наснаги. Добре, що вийшло пройти Металіста 1925.
– Металістом 1925 на старті проекту керував Сергій Стороженко. Декілька років команда не могла вийти в УПЛ. В чому причина була?
– Різні фактори впливали. Брак досвіду, невдалі серії. Різне бувало.
– В тій команді ти конкурував з онуком Стороженка – Михайлом. Тиску не відчувалось?
– Все добре. Михайло нормальний хлопець. Здорова конкуренція була між нами.
– Ще один твій ексодноклубник – 25-річний Максим Цвіренко – тренуватиме другу команду Металіста 1925...
– Я дуже тішуся успіхам Максима. Якщо чесно, ще тоді йому була цікава аналітика. Можу побажати йому успіхів у новому амплуа. Дуже розумний хлопець.
– Але з Металісту 1925 ти пішов в Рух не дуже добре…
– Для себе я цю сторінку перегорнув. Пройшло досить багато часу.
– Також у твоїй біографії були закордонні відрядження. Що для себе взяв з цього періоду кар’єри?
– Це для мене був дуже хороший досвід. Виходиш із зони комфорту. Там все по-іншому.
– У Латвії ти став свідком краху Вентспілса, який після спроби підкупу арбітра в єврокубках влетів на санкції, а згодом був розформований.
– Так. Я тоді грав ледь не в кожній грі, але почалися в клубу проблеми, гроші не виплачувалися.
– Влітку 2021 року ти півроку пограв в Агробізнесі, який був серед лідерів Першої ліги та вибивав з Кубка України Шахтар. Ця команда не загубилася б в УПЛ?
– Самі бачите, скільки хлопців з того складу грають у Прем’єр-лізі. Непогана команда підібралася. Ми не знаємо, який рівень був би в УПЛ, якби не початок повномасштабної вйіни. Було б більше легіонерів.
– Після початку повномасштабної війни більшість гравців Агробізнесу в Україну не повернулася одразу. Тебе доля занесла в 4 дивізіон Польщі. Які враження залишилися від футбольного підземелля західних сусідів?
– Не варто дивитися на мою статистику. Рівень був значно нижчим. Швидко адаптувався, гарний колектив мене прийняв. Я завжди буду вдячний клубу Світ (Щецин). Партнери по команді постійно запитували, як справи в моєї родини, яка була в Україні.
– Зараз Світ у третій дивізіон пробився. Слідкуєш за їх виступами?
– Так. Не втрачаю з поля зору. Клуб поступово розвивається. Хочеться побажати їм перемог і всього самого найкращого.
– Що тебе спонукало повернутися в Україну? В Європі спокійне життя, над головою нічого не літає, проблем з електрикою нема…
– Я дуже хотів повернутися. Хотілося страшно додому. Вся моя родина у Харкові. Закінчувався контракт у Польщі і я вирішив повертатися додому, після чого з’явився варіант з Лівим берегом.
– Кого не візьми з гравців Лівого берега, про кожного можна знайти сюжет для Netflix.
– Тут я погоджуюсь. У кожного гравця є своя історія досить цікава.
– Так само Лівий берег відкрив Віталія Первака як самостійну тренерську одиницю після багатьох років роботи на других ролях. Який футбол ставить команді Віталій Миколайович?
– Акцент на дисципліні при грі в обороні. Працюємо над цим дуже багато. Так вийшло, що це принесло результат і вивело Лівий берег в УПЛ.
– Минулого сезону у вас було багато проблем з командами, які поступалися вам у класі. Можна сказати, що на Лівий берег налаштовувались з подвійною силою?
– Десь так і відчувалося. Після перших 3-4 було видно, як на нас налаштовувалися. Було важко, тому що плюс-мінус всі команди рівні. Ми були ніби особливим подразником. Всі хотіли нас обіграти. Особливо це проявлялося в домашніх матчах. Вони бачили стадіон, інфраструктуру, запалювалися очі і суперник вбивався з першої до останньої хвилини.
Олег Синиця. Фото: ФК Лівий берег
– Особисто у тебе які сподівання від нового сезону?
– Кожен із футболістів Лівого берега багато працював, щоб грати на найвищому рівні. Ми заслужили на цей шанс. Хочеться показати себе з найкращого боку. Сподіваюсь, що в нас все вийде.
– Проти кого з суперників хочеться зіграти найбільше?
– Зі всіма буде цікаво зіграти. Проти Шахтаря я вже грав 8 років тому. Перевірити себе проти найсильніших і довести собі, чого ти вартий.
– А з ким би помінявся футболками після матчу?
– Складне питання😊 Я за свою кар’єру вже грав проти зіркових наших футболістів на зборах чи контрольних іграх.
– Лівий берег готовий до більш динамічного футболу, який демонструють ваші майбутні суперники?
– Звісно, що в УПЛ рівень набагато вищий. Потрібно відчути це на собі, щоб зрозуміти, як діяти. Навіть коли ми зіграли з Оболонню в перехідних, було видно, що команда в цьому компоненті суттєво додала.
