Провідний опорник Ротаня Желізко: «Коли зірвався перехід у Польщу, Австрію чи Бельгію, було вигорання: чому я лишаюся тут?»
50097 
Желізко – єдиний українець в складі чемпіонської Валмієри-2022, який залишився в команді з минулого року. Роман Якуба поїхав грати до Польщі, а Артур Мурза спокусився на пропозицію з Казахстану.
При цьому Іван – цікавий у спортивному плані футболіст, основний опорник молодіжної збірної України. 22-річний гравець не приховує амбіцій побудувати успішну європейську кар’єру, проте Валмієра вирішила зберегти одного провідних гравців, на якого вже поглядають більш статусні клуби.
Журналіст сайту «Український футбол» Олександр Карпенко розпитав Желізка, як Валмієра готувалася захищати чемпіонство, конкуренцію в Латвії та шлях з молодіжкою до омріяного Євро-2023.
«Матч з Лієпаєю треба було скасовувати»
– Іване, Валмієра — чемпіон Латвії 2022 року, проте в новому сезоні все ще не виграла жодного матчу й після двох турів іде аж на 8-му місці. Як оцінити такий старт?
– Зараз у нас нова команда, якій потрібен час звикнути один до одного. Провели хорошу роботу на зборах, заклавши той фундамент. Деяким гравцям потрібно звикнути до клімату в Латвії. Гра нам дається, але є моменти, що ми не забиваємо стовідсоткові м’ячі. Це призводить до нервозності, але, з часом, ми змінимо становище, яке є зараз.
– Як змінилася команда протягом міжсезоння?
– У нас помінявся один центрбек, воротар, два півзахисники, два основних форварди. Зміни суттєві. Є люди, які вперше побачили сніг, вперше грали у зимну погоду.
– Матч з Лієпаєю (0:1) в снігопад точно запам’ятається новеньким…
– Треба було скасувати той матч. Перший тайм ще більш-менш було, але можна було зупинити. Після нас деякі команди сказали, що грати не вийдуть, і їм матчі попереносили.
– Валмієра за час зимової передсезонки провела десять спарингів, майже половину з яких проти команд УПЛ. Хто з них найбільше вам сподобався по грі?
– Всі були під навантаженнями. По ритму пристойно виглядало Динамо. Так, вони зараз у кризі перебувають, але вони старалися, футболісти дуже кваліфіковані. Зі всіма грали на рівних, деколи перегравали. Динамівець Вівчаренко, якого я дуже давно знаю, добре відгукувався про Валмієру.
«Дочекався варіантів з Європи, але не домовились»
– У вашій команді було чимало цікавих перетинів з українцями. Наскільки наші комфортно себе почувають у Латвії та з якими очікуваннями сюди їдуть?
– Якуба прийшов до нас, хоча в нього була досить складна ситуація з Шахтарем. Я наполіг на його трансфері у Валмієру. Він дуже добре себе показав, потрапив в команду року за підсумками сезону Вірсліги та спрогресував у Латвії.
З точки зору тих українців, які були в Ризі, щось їм не пішло (минулого року ФК Рига підписала Владлена Юрченка, Юрія Вакулка та Олександра Філіппова, ‒ прим. «УФ»). Може, очікування були інакші, ставлення до самого рівня чемпіонату.
Зараз всі навчилися грати в футбол. Саме головне, коли ти їдеш з думками грати у пів сили це неправильно. Ти не можеш так робити, з точки зору професіонала. То так не працює.
– В міжсезоння клуби УПЛ не кликали додому?
– Виходили на мене, але я хотів зачекати варіантів з Європи, а коли вони пішли ‒ не вийшло домовитись.
– Які були варіанти з Європи?
– Польща, Австрія, Бельгія. Команди назвати не можу.
– Ви залишаєтесь прибічником європейського вектору розвитку кар’єри?
– Я з 18 років ставив за мету грати за кордоном. Не боятись викликів, долати труднощі на своєму шляху.
– До вас це усвідомлення прийшло ще з академії Карпат?
– Так. Англійську мову я знав. У Чехії були складні моменти, але все рівно я хотів відбутися як футболіст, показати себе. Не здобув того шансу. Знаю, через що.
Потім з’явилася можливість поїхати до Латвії. Так само довго розмірковував, не знав тої країни, того чемпіонату, але вдалося реанімувати себе як футболіста. Після чемпіонства хотілося потрапити в сильніший чемпіонат, але не вийшло. Була не те, що депресія, а скорше вигорання. Чому я лишаюся? Чому я тут? Ми під богом ходимо, його плани трошки важливіші за наші.
– Як на цьому роздоріжжі не знизити до себе вимог?
– Якщо ти маєш мрію та мету, ти не можеш знизити до себе вимоги. Ти молодий футболіст, лишається тільки працювати й працювати.
– Що вам стає у нагоді в подібних ситуаціях?
– Якщо ти не можеш себе перелаштувати, значить ти слабкий футболіст, слабка людина. Йти наперекір всьому – це наша, суто українців, чеснота. Нас нічого не має зламати. В моєму становищі я прийняв цю ситуацію. Більшість людей не приховує свого негативного ставлення до рівня чемпіонату, і на відсотків 50 я з ними можу погодитись, але я нічого не відповідаю на цей хейт.
За той час, що я провів у Латвії, тут почали вливати багато грошей. Футбол в Латвії зараз на підйомі. Ми грали на зборах з Кривбасом, Вересом Металістом, Динамо. Я можу сказати, що в двох матчах ми перегравали суперника, якщо грали би одним складом. Ми так само були під навантаженнями і по грі виглядали цікавіше.
Валмієра робить ставку на розвиток молодих гравців, щоб вони ставили сильнішими, досвідченішими і результат з часом буде.
«З Латвії потрапити в топ-чемпіонат – нереально»
– В якому чемпіонаті бачите себе після Латвії?
– Це теж залежить від моєї гри. Якщо буду прогресувати, моя ціль – це топ-чемпіонат.
– Реально поїхати в топ-чемпіонат напряму з Латвії, без трампліну?
– За всієї поваги, мені як українцю, потрапити в топ-чемпіонат з Латвії, практично нереально. Хіба що через хайп навколо війни. Очевидно, що потрібен трамплін, де я зможу показати, на що спроможний та рухатися далі.
– Коли ваш контракт з Валмієрою добігає кінця?
– Через два роки.
– Які завдання стоять перед командою цього року?
– Задач не ставили. Перед першою грою сказали, що ми – чемпіони, і маємо доводити це в кожній грі. Ми поставили планку, нижче якої не маємо опускатись.
Я вважаю, що ми маємо захистити цей титул, добре виступити у єврокубках влітку.
– Хто може скласти конкуренцію Валмієрі в боротьбі за титул, окрім ресурсного ФК Рига?
– Лієпая, РФС. Загалом, не можна сказати, що в Латвії чемпіонат без конкуренції, і кожен може дати бій кожному.
«Ротань навчив нас грати в класний футбол, від якого кайфуєш»
– Як зустріли новину, що Ротаня призначили в.о. головного тренера національної збірної України?
– Я тільки радий за нього. Петрович має власну точку зору на все. Ми зібралися два роки тому, нас критикували, результату не було, але його футбол дав свої плоди. Попри все він нам говорив: «Хлопці, повірте нам. Наша праця все розставить на свої місця». Як бачите, після того в нас все пішло вгору.
Ротань – така людина, яка вчить грати в класний футбол, домінувати на полі. Любо грати та дивитися на такий футбол. Всі отримують кайф, коли приїжджають в збірну.
– Які особливості в роботі Руслана Петровича справили на вас враження?
– Із такими тактичними задачами я ще не грав: переміщення, вибір позиції. Дуже сильно приділяють увагу дрібницям: як ти відкриваєшся, як приймаєш рішення перед прийомом м’яча, як ставиш своє тіло перед прийомом. Великий акцент на деталі. Коли ми ловимо ту гру, то нас важко спинити.
– Працювати на трьох посадах – це ок?
– Якщо Руслан Петрович ухвалив таке рішення, чому б ні?
– Це може вплинути на розставляння пріоритетів при підготовці молодіжки до Євро?
– На мою думку, тренерський штаб впорається з цією ситуацією.
– Молодіжна збірна України вперше з 2011 року візьме участь на Євро (U-21). Ви з тою командою пройшли весь шлях до фінального турніру. Як би ви його описали?
– Почали відбір добре. В нас була хороша гра, але була присутня нервозність через погану реалізацію. Ми не могли дотримати гру, якщо брати поєдинок з Вірменією, коли при рахунку 1:0 ми не можемо закрити ту гру. Виграли 2:1, але з таким скрипом.
Переломний момент був після виїзної поразки Франції. Після матчу Руслан Петрович нас підбадьорив. Сказав, що все буде добре та в подальшому не відходили від своєї гри, а прогресували від матчу до матчу. З тими же французами зіграли на рівних, в деяких епізодах перегравали. Коли тренер так вірить в тебе ти готовий вмирати на полі, битися за нього.
– Як молодіжка позбувалася залежності від Мудрика, Трубіна, Судакова, Забрного, коли вони не були доступними для U-21?
– Звичайно, їхня відсутність давалася взнаки, тому що це футболісти високого рівня, але навчилися з цим жити за рахунок командної роботи. На кожну позицію є по два-три футболісти, на яких можна покластися. Найголовніше – в нас є колектив. То найбільш значуще.
– Ця команда за наявності лідерів здатна потрапити в четвірку сильніших?
– Так, звичайно. Для чого нам тоді було виходити на чемпіонат Європи?
– Яку характеристику можете дати суперникам в групі?
– Ми їх ще не дивилися та ні з ким не перетиналися. Дуже цікаво буде з ними зіграти.
