«Сантиметр в сторону – і будуть знищувати»: Рудько відверто розповів про все: Динамо, Шахтар, виліт Чорноморця

Артур Рудько – колишній воротар Динамо та Шахтаря з великим легіонерським стажем, але наразі залишається без клубу. Днями кореспондент «УФ» Дмитро Вєнков повідомив у своєму Telegram-каналі, що досвідчений кіпер Артур Рудько може повернутись на Кіпр. Однак сам футболіст на сьогодні асоціює себе з Україною.

У першій частині розмови з Артуром з ми проаналізували матчі двох колишніх клубів – Динамо і Пафоса, а в розширеному другому ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Рудько відверто розповів про попередній сезон, виліт Чорноморця з УПЛ і несподівану сторону життя й роботи футболіста-легіонера.

«До останнього сподіваюсь знайти команду вдома»

– Артуре, як у вас з пошуком нового клубу?

– На що награли, як-то кажуть. Варіантів в Україні практично нема. Є запрошення з Ізраїлю, Кіпру, Азербайджану. Потрібно вже визначатись, що робити далі. До останнього сподіваюсь знайти команду вдома. 

– Непогані варіанти, дивлячись на результати в єврокубках.

– Маленькі країни підтягнулись завдяки тому, що футбол став більш колективним. Можна будь-якій команді поставити базу і будувати гру від наявного підбору гравців. Всі атакують і повертаються назад. Важко розкритися індивідуально сильним виконавцям. Ти можеш не знати гравців тих команд, а на полі бачиш, як вони структурно працюють, не губляться в простих ситуаціях.

Я був в схожій ситуації 2 роки тому перед переходом в Шахтар. Все літо 2023 року я не отримав цікавої пропозиції, крім Карміотісси, Торпедо (Кутаїсі). Єдине, що зараз я вдома, а не переїжджаю з квартири на квартиру, знімаючи подобово.

Артур Рудько. Фото: ФК Шахтар

– Вам лише 33 роки. Надія пограти на хорошому рівні присутня?

– Моя історія з Шахтарем є прикладом, що ти ніколи не знаєш, куди тебе занесе доля. Я знаю, як круто бути нагорі – але й водночас відчув на собі, як це – тренуватися в 4 лізі Польщі. 

– Як вас занесло в 4 лігу Польщі?

– Завдячуючи екстренеру Леха, який працював з воротарями, поки я не знайду команду. І в один день дзвонить агент і каже: «Поїдеш в Шахтар?» Я подумав, що він жартує, а вже наступного дня був в розташуванні команди. Зараз поки така ситуація. Руки не опускаємо.

– Згадуючи ваш період в Шахтарі, щоб ви могли відзначити в роботі з воротарями?

– Дуже важко було перелаштуватись на гру в короткий пас. В Динамо ти заточений на довгу-середню передачу.  В Шахтарі концепція полягала в тому, що тобі потрібно було відкриватись під передачу, шукати пасові лінії. Лише під кінець свого перебування в клубі я освоївся. 

– Це не той випадок, коли можна задовольнитись тим, що можеш попрацювати з Андрієм Пятовим і багаторічним бекапом Ман Юнайтед ван дер Гоувом?

– Я завжди буду вдячний Шахтарю, що зміг повернутись в Україну, попрацювати з класними футболістами. Але я розумів, що грати шансів у мене не буде, награватимуть молодь, яку можна розвинути і продати.  Коли ми стали чемпіонами, то мені сказали, що я можу вийти на гру з Дніпром-1, а перед самим початком все перегралося. 

В плані досвіду – все супер, але найголовнішого не було. Міг продовжити контракт, задовольнятись мінімальним ігровим часом, допомагати молоді. Але я розумів, що місце першого номера мені в Шахтарі не світить. Я ще не в тому віці, щоб переходити на тренерську роботу.

– Гадаю, приклад на рік старшого за вас Паламарчука може послужити орієнтиром.

– Він великий молодець, зробив себе сам. Це дуже крутий приклад, коли на шаленій мотивації можна з низів витягнути себе до рівня, коли про тебе говорить вся Україна.

«Ти не можеш дорікати партнерам, які 3 місяці не отримують зарплату»

– Як особисто переживали виліт Чорноморця з УПЛ?

– Коли ми тільки прийшли з Бодею Бутком, то в спілкуванні між собою дійшли висновку, що команда боротиметься за виживання. Згадайте, як ми збиралися перед чемпіонатом. Деякі гравці з потягу переодягались і виходили на матч. На мою думку, з таким відношенням деяких персоналій див не буває і купа факторів впливають негативно на все, що відбувається.

– На поле виходять не керівники, а футболісти. Все одно з вас більше спитають.

– Я з себе відповідальності не знімаю, але ти не можеш дорікати партнерам, які 3 місяці не отримують зарплату і ти не можеш повністю концентруватись на футболі. В цьому плані я розумію хлопців, які хочуть заробляти, комусь треба утримувати родину і т.д.

– Всі знали, що вам не платили. Не було в думках вийти на публіку і це засвітити, щоб змінити становище?

– На мою думку, будь-який «кіпіш» ситуацію не змінив би, а навпаки. Прийшов Кучер, виплатили дві зарплати і ти відчуваєш, що людина готова за тебе рвати і ти повинен віддячити.

– Зміна тренера була запізнілою?

– Було пізно щось змінювати, коли вже срака горить, розумієте? Ми дуже багато втратили. В якийсь момент команда змирилася з тими програшами. З появою в команді Кучера і Ракицького ми вийшли з коми, якщо можна так висловитись.

– Тим не менш, початок був досить непоганий. Свої очки брали, давали бій грандам. 

– Це були емоції. Коли ти приходиш в нову команду, маєш якісь цілі, розраховуєш вирішувати певні задачі, піти на підвищення. 

– Грошей не платили, демотивація гравців, факапи керівництва, а були ще причини такого результату?

– Я так відповім. Деякі люди досить випадково опинились в команді. Клас певних гравців не відповідав рівню команди УПЛ. Не буду називати прізвищ. Достатньо передивитись матчі попереднього сезону, щоб все стало зрозуміло. 

Вони непогані гравці, які могли б спрогресувати, але такі умови створювались, що більш фахові виконавці не приїхали на скромні умови. Хто б що не казав – відповідальність несуть гравці, а все решта вже є другорядним. Таке місто, клуб з величезною аудиторією заслуговує грати в УПЛ. 

– Після зборів клубна база Чорноморця постраждала внаслідок падіння уламків кацапських БПЛА. Цей інцидент міг морально добити команду?

– На той момент Одесу шарашили постійно. Так, було лячно, пізно лягли спати,  але ніхто не постраждав. Всі були здорові. Так само в місті ночував Лівий Берег перед грою (ЛБ переміг 1:0, – прим. «УФ») і  в цьому плані ми були в однакових умовах.

Артур Рудько (верхній ряд – третій ліворуч). Фото: ФК Чорноморець

«У Леху сантиметр в сторону – і тебе будуть просто знищувати за все»

– Подейкують, що місце основного в Динамо ви втратили через помилки. Цей досвід вам допоміг в Чорноморці витримати психологічний тиск?

– Індивідуальні помилки ніколи не впливали і не впливають на відношення до гри. тренувального процесу. Це може підтвердити будь-який тренер, з яким я перетинався протягом кар'єри. Я граю на такій позиції, що без психологічної підготовки можна було закінчити на старті. 

Навіть якщо згадати той матч Динамо проти Зірки 8 років тому (0:2). Всі думають, що я тоді провтикав момент удару в першому голі. Через галас на стадіоні я не зміг докричатись, як би це не звучало банально. Велике скупчення футболістів в стінці перекривало політ м'яча. Дерліс Гонсалес в першому голі взагалі став не там, де треба. Зреагувати в тому натовпі було важко. 

– Погром від Карабаха – з тієї ж опери?

– Всіх собак на мене повісили після гри в Баку, коли пропустили вдруге (Карабах переміг Лех з рахунком 5:1 після поразки 0:1 у Познані). Я намагався зарадити голу, а м'яч відлетів прямо на ногу супернику, який заліз в офсайд, після чого команда посипалась остаточно. Вигравали 1:0, нічого не передчувало біди, пропускаємо першими і стадіон завівся. Місцеві так погнали команду, що це був їхній вечір. 

Тренер воротарів Леха Мацей Пальчевский сказав, що сантиметр в сторону – і тебе будуть просто знищувати за все. Далі ми грали з Динамо Батумі і в одному з матчів я порвав привідний м'яз. Замін на той момент не було. Я просив захисників не котити під праву. Не почули мене! І в одному з моментів на мене біжить суперник – нічого не залишалось, як вибити ціною ушкодження. 

Воротар за гру може отримати повну торбу, але у тебе нема права розкиснути, махнути на все рукою. Кожен воротар через це проходить. Взяти того ж Шовковського, в якого тиску було набагато більше, щоб 20+ років фанати скандували «Вічно перший». Не кажучи вже про Андрія Пятова в фіналі Кубка УЄФА з Вердером (2:1). Після кожної невдачі знаходити в собі сили перевершувати це оверперформансами. Ось це, на мій погляд, показник стресостійкості. 

– Після цього шансів повернутись не було?

– Я відновився не до кінця і тренери заборонили мені тренуватись, поки не залікую остаточно. Після того шансу я не отримав. Була домовленість, що за наявності пропозиції мене готові відпустити, але цього не сталося.  Я отримав запрошення з Бейтара, яке Лех відхилив, пояснюючи тим, що я їм потрібен резервістом і є діючий контракт. Дорога [в основу Леху] мені була закрита, адже було запрошено ще одного воротаря. Підтримував форму в дублі. 

– У воротарів існує дилема,  що вони мають більший запас часу, ніж польові футболісти. Є багато прикладів, коли є хлопець, який сидить під основним і грає на свята. Ви для себе визначили період, коли воротар вже готовий грати?

– Тут все індивідуально. Я потрапив в ситуацію, коли мені говорили, що воротарі розкриваються ближче до 30 і ти вважаєшся перспективним, а коли я мав проблеми з ігровим часом в Леху, то всі клуби УПЛ сказали мені, що я вже застарий. Я для себе не розумів, коли я пропустив цей час😊. Так само багато вирішує тренер, його бачення, вектор розвитку клубу. Все в комплексі. 

– Хто з наших воротарів вам імпонує?

– Мені Діма Різник імпонує, тому що він настільки збалансований. Я не бачу прогалин, які кидаються в очі. Спокійний, ментально сильний. В Україні він точно один з найсильнішим.