«Шкодую, що обрав Вердер, а не Шальке? Ні»: захисник молодіжної збірної України Єрмачков – про Мельгосу та Євро

Переглядів 1187
автор Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
8 голосів
«Шкодую, що обрав Вердер, а не Шальке? Ні»: захисник молодіжної збірної України Єрмачков – про Мельгосу та Євро
Іван Єрмачков. Колаж: УФ на основі фото Instagram i Mykhailo Lozovyi
На «УФ» – ексклюзивне інтерв’ю із захисником молодіжної збірної України та німецького Вердера Іваном Єрмачковим, який розповів подробиці з власної кар’єри та поділився амбітними планами.

Молодіжна збірна України вийшла на Євро-2025. Серед гравців, яких Унаї Мельгоса задіяв під кінець відбору, був і захисник Вердера Єрмачков, який раніше гарно проявив себе на юнацькому континентальному турнірі.

Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський звернувся до захисника молодіжної збірної України та бременського Вердера Івана Єрмачкова та поговорив з ним про наступне:

  • Яка атмосфера панує в команді після прикрої поразки від Англії та Сербії;
  • Найяскравіші спогади про період гри в Україні та мрію виступати за Динамо;
  • Як відбувся переїзд з Колоса до Німеччини та які складнощі спіткають Івана у Вердері;
  • За якими українцями у німецькому футболі варто уважно стежити;
  • У чому гравці юнацької збірної намагалися підтягнути Крістіана Шевченка;
  • Хто є кумирами Єрмачкова та хто є найкращим захисником світі прямо зараз (лунає українське прізвище!)
  • Амбітні плани Івана на 2025 рік та шанси українських збірних на перемогу на молодіжному ЧЄ та ЧС.

«З дитинства мріяв грати за Динамо, але зараз хочу зробити собі ім’я у Європі»

– Давайте про ваш старт у футболі. Ви народилися у Києві, починали з гри за ДЮСШ-10, тому наступне питання. Чи правда, що всі кияни мрію грати саме за Динамо?

– Не знаю, у кого як, але я дійсно мріяв з дитинства виступати за Динамо:) Проте обставини склалися так, що зараз я вже у Німеччині, тому хочу зробити собі ім’я у Європі, пограти в європейських чемпіонатах, а вже потім повернутися до України. 

Свого часу я був на перегляді в Динамо, але там не дійшли до єдиної думки щодо того чи підходжу я їм, після чого я перейшов у Діназ, а згодом – у Колос.

– Ви дуже тепло відгукувалися про період, проведений у Ковалівці. Що найбільше запам’яталося?

– Відразу згадую про двох топових тренерів – це Євгеній Сергійович Калиниченко та Андрій Михайлович Костенко. Ці фахівці дуже сильно мені допомогли. Після переходу з Діназа я дуже сильно спрогресував у Колосі буквально за пів року. Калиниченко та Костенко – мабуть, одні з найкращих тренерів, з якими я працював. 

– Як у вас виник варіант з продовженням кар’єри в Німеччині? Чи були варіанти серед інших країн?

– Я взагалі не їхав конкретно у Вупперталь, а мав варіант у Франції із Сент-Етьєном. Тренер з Колоса мені допоміг, дав номер одного агента. Але вийшло так, що ми мали на тиждень зупинитися в Німеччині. Тоді мені агент сказав, що тут у мене є два варіанти, де я можу пограти – це Фортуна (Дюссельдорф) та Вупперталь. Спершу тренувався два дні у Фортуні, після чого поїхав у Вупперталь, де успішно пройшов перегляд. Але варіант із Сент-Етьєном залишався і я націлився саме на нього. 

Період у Вупперталі я розцінював як пробні тренування. Але так вийшло, що на останньому тренуванні перед від’їздом я сильно травмувався. У мене був надрив м’яза – дуже неприємна травма, до того ж рецидив. У Вупперталі сказали, що заплатять за моє відновлення і що хочуть, аби я залишився у них. Та й загалом період у Вупперталі мені сподобався, у Дюссельдорфі, що неподалік, було багато моїх друзів, тому вирішив лишитися. Я вирішив, що там буде простіше розпочати європейську кар’єру.

– Можете детальніше розповісти про Вупперталь? Що являє собою цей клуб?

– Перша команда грає в четвертому за силою дивізіоні. У них непоганий стадіон, наявна деяка інфраструктура. Юнацька команда Вупперталя (U-17) цього року грає в Бундеслізі, у минулому там був наш колектив U-19. Не можна сказати, що це той клуб, за який необхідно чіплятися. У Німеччині вистачає чимало клубів навіть у нижчому дивізіоні, які мають хороші умови та академії. Вупперталь був трампліном для мене тим паче, що юнацька команда мого віку грала в Бундеслізі. Що так, що так – все одно за тобою спостерігають. 

Іван Єрмачков. Фото: Mykhailo Lozovyi

«Не шкодую про перехід у Вердер, попри те, що не маю ігрової практики»

– Вами цікавилися Шальке та Фрайбург, але ви обрали Вердер. Як оціните своє рішення?

– Попри те, що я не маю ігрової практики, вважаю, що правильно вчинив, коли перейшов у Вердер. Дубль бременців на пристойному рівні. Я все одно відчуваю, як прогресую тут. Сподіваюся, що після молодіжної збірної я повернуся у клуб та доведу за цей сезон тренеру, що гідний грати в основному складі.

– Наскільки важко переживаєте відсутність ігрової практики у Вердері?

– Ментально дійсно тяжкувато, але я вже чимало бачив на своєму шляху. Я не вперше в кар’єрі на заміні сиджу, а в німецьких клубах ще й конкуренція дуже серйозна. Тут завжди треба доводити, що ти найкращий. Наприклад, на моїй позиції у Вердері зараз шість хлопців, троє з них мають контракти з першою командою. 

Неприємно, звісно, коли тренерський штаб обирає не тебе, але я планую повернутися з молодіжної команди ще сильнішим. Тоді все має стати на свої місця. Але для цього потрібно наполегливо працювати та чекати на свій шанс.

– Вже повністю адаптувалися у Німеччині? На якому рівні зараз знаходиться ваша німецька? 

– Я вже вільно володію німецькою мовою. Мені здається, що нею я навіть краще спілкуюся, ніж англійською. Я вже повністю адаптувався у Німеччині, у мене відсутній цей бар’єр. Спокійно спілкуюся з хлопцями у команді, всі мене розуміють та і я все розумію.

– Не секрет, що у Німеччині зараз чимало українців в академіях. Кого б ви могли відзначити зі школи Вердера, чи з інших клубів? За ким варто уважно спостерігати?

– Відзначу Олександра Ткаченка, який грає за Вердер (U-17), зіграв дебютні матчі за юнацьку збірну України до 17 років. Хлопець прямо дуже-дуже хорошого рівня. Центральний півзахисник, дуже добре володіє м’ячем. Також півзахисник Максим Лень з Фортуни (Дюссельдорф), грає за збірну U-19. Про Данила Кревсуна вже і всі чудово знають:) 

Нападник Артем Степанов з Баєра – це топовий футболіст. Звідки ж воротар Саня Петренко, у нього зараз проблеми з ігровою практикою, але хлопець вже третій рік грає за U-19, тренується з першою командою. Думаю, він подолає наявні труднощі, можливо, знайде собі новий клуб. 

Відзначу також Іллю Середу з Дармштадту, ще є хлопчина зі Штутгарта – півзахисник Микола Петровський, капітан команди U-17, чимало чув про нього. Загалом українців у німецькому футболі зараз чимало.

«Ніякого трауру після поразки від Англії не було, хоча вона і збила нас з пантелику»

– Молодіжка кваліфікувалася на Євро-2025, проте під кінець відбору почала програвати. Нещодавні матчі з Англією та Сербією видалися доволі складними, зокрема з психологічної точки зору. Яка атмосфера панує в команді після перших поразок у відбірковому циклі на Євро-2025?

– Взагалі дуже прикро, що вперше програли за увесь цикл, бо до цього ж було вісім матчів – вісім перемог. А поразки Англії та Сербії нас збила з пантелику, трохи зіпсувала статистику. Але ми з хлопцями після гри сіли, переговорили, розібрали помилки. Ніякого трауру не було, попереду – чемпіонат Європи. 

– А як ви дізналися про свій виклик до молодіжної збірної? Очікували дебютувати вже у грі з Англією?

– Ще під час гри за юнацьку збірну на Євро-2024 (U-19) Унаї мені сказав, що я йому сподобався як непоганого рівня гравець та і взагалі, що йому було б цікаво зі мною попрацювати. Перша зацікавленість була ще тоді. Виклик до молодіжки я отримав ще за два тижні до оголошення заявки.

 Мені сказали, що у Батагова червона картка, тому на збори вони беруть мене, Романа Дідика, Тараса Михавка та Володю Салюка. Говорили, що кожен з нас потрохи буде отримувати ігрову практику. Але потім у Дідика діагностували струс мозку, Салюк потягнув привідний м’яз, тому я розраховував на те, що гратиму з Англією.

Однак Унаї вирішив зробити по-іншому та поставив Максима Мельниченка у центр захисту. Макс непогано зіграв, значить тренер ухвалив правильне рішення.

– Наскільки вам зрозумілі принципи гри Мельгоси? Не доводиться сильно перелаштовуватися після гри за клуб?

– У нас не було багато часу, аби я зміг краще поспілкуватися з Унаї. Проте можу сказати, що вимоги Мельгоси мені зрозумілі. Гра нашої молодіжки та гра Вердера дуже схожі, навіть грають за однією схемою. Унаї вимагає від команди, аби та грала з контролем м’ячем у швидкий динамічний футбол на загострення, створювала якісні гольові нагоди, без зловживання довгими передачами. 

Футбол Мельгоси мені зрозумілий, він мені швидко переповів основні принципи і мені дуже подобається його європейська система. Помітно, що це тренер дуже непоганого рівня.

Унаї Мельгоса. Фото: УАФ

«Найкращий центрбек у світі прямо зараз? Забарний!»

– Цікаво дізнатися про європейський клуб вашої мрії, де ви хотіли б грати у майбутньому?

– Бундесліга – це чемпіонат з якого хотілося б розпочати серйозну європейську кар’єру, але якщо обирати серед інших, то… З Іспанії – це Реал Мадрид, а з Англії – Манчестер Сіті. Хоча і німецький чемпіонат мені дуже подобається, дуже класний рівень.

– А хто був вашим футбольним кумиром у дитинстві?

– Кріштіану Роналду! Але він на моїй позиції не грав:) Також у років 10-12 мені дуже подобалися Марсело та Серхіо Рамос – це прямо топи.

– Кого вважаєте найкращим центральним захисником у світі прямо зараз?

– Іллю Забарного! З українських захисників він для мене найкращий, найбільше подобається його манера гри. Якщо говорити за інших, то це Антоніо Рюдігер та Вірджіл ван Дейк. А ще мені імпонує Джонатан Та з леверкузенського Баєра.

«План на 2025 рік – дебют у Бундеслізі. Також є всі шанси виграти зі збірною молодіжне Євро та чемпіонат світу»

– Повернімося до теми збірних України. У команді до 19 років ви грали з Крістіаном Шевченком. Цікаво дізнатися який він у побуті, підтримували контакт англійською?

– З Крістіаном ми всією командою спілкувалися, бо у нас усі хлопці нормально володіють англійською. Ми його навіть вчили української мови, трохи намагалися підтягнути його знання:) Крістіан дуже швидко влився у колектив. Ми разом ходили їсти, гуляли містами. Не можу назвати його білою вороною, чудовий хлопець. 

– Також у юнацькій команді ви перетиналися з Крапивцовим, який після Челсі зараз перебуває на перегляді в Арсеналі. Як гадаєте чи є у нього шанси закріпитися в такому статусному клубі? 

– Я думаю, що шанси у нього великі. Крап – воротар дуже солідного рівня, все-таки він був найкращим воротарем Євро-2024 (U-19). Я переконаний, що у Влада все має вийти, буду радий за нього.

– До завершення 2024 року залишилося зовсім трохи часу, тому хотілося дізнатися про ваші плани на 2025-й. Чого плануєте досягти в наступному році? 

– Дебютувати у Бундеслізі. Зізнаюся, що це був мій план навіть на завершення 2024-го. Я хлопчина амбітний, тому завжди хочу більшого, вимагаю від себе максимум.

Авжеж, хочеться досягти успіху з українськими збірними: виграти чемпіонат Європи (U-21) та чемпіонат світу (U-20). Мундіаль для мене – це взагалі мрія. Я думаю нам під силу здобути такий результат, у нас дуже хороша та збалансована команда.

Всі бачили, що у півфіналі Євро-2024 (U-19) нам трохи не пощастило. Наші лідери атаки – Пономаренко та Маткевич – отримали жовті картки, через що не змогли зіграти у 1/2 фіналу з Францією (0:1). Думаю, якби вони були тоді на полі, то змогли б зробити різницю. Півфінал – теж непоганий результат, але всі хотіли саме перемоги.

Зараз у юнацьку команду також підтягнуться хлопці 2006 року народження. Можливо, Дмитро Станіславович Михайленко навіть візьме когось з 2007-го. Тому обертів збавляти ми не збираємося, будемо прагнути стати чемпіонами. Проте спершу треба вийти до плей-оф.