«Спитав, чи Поворознюк живий – побачив його на грі»: Ковалюк – про перемогу Пробою над Інгульцем і сенсацію в Кубку України
1995 
Серпень 2024-го виявився неймовірним місяцем для ФК Пробій з невеликого містечка Городенка, що на Івано-Франківщині. Спочатку вони вдало стартували у першому для себе сезоні Другої ліги. Потім клуб відсвяткував 100-річчя матчем із ветеранами Динамо та зібрав майже 12 мільйонів гривень на підтримку ЗСУ. А за кілька днів команда у серії пенальті здолала представника УПЛ – Інгулець – у рамках третього попереднього етапу Кубка України.
Після такого успіху інтерв’ю сайту «Український футбол» дав головний тренер НК Пробій (Городенка) Володимир Ковалюк, підопічні якого сьогодні зіграють виїзний матч проти Самбора-Ниви-2 (Тернопіль). У ході розмови ми обговорили:
- як команді вдалось пройти початок кампанії зі стовідсотковим результатом;
- чому Пробій не намагається грати як Барселона;
- як у маленькому містечку на Прикарпатті створювався такий колектив;
- як перемогли Інгулець та у якому стані перебував Олександр Поворознюк за кілька годин після страшної аварії;
- що Володимиру Ковалюку сказав Василь Кобін;
- та як за один вечір вдалось зібрати 12 мільйонів на ЗСУ.
«Поки є завдання перемагати в кожній грі. Хотілось би бути в призерах Другої ліги»
– Володимире Васильовичу, в вашої команди п’ять перемог в п'яти матчах нового сезону (дві здобуті у серії пенальті). В чому секрет успіху?
– Ми граємо заради Перемоги. Не лише футбольної, а й нашої країни. Ті хлопці, яких я зібрав, хочуть здобувати звитяги. Деякі з них були в Прикарпатті і ще мають бажання продемонструвати, що їх рано потрібно списувати. Ось так сталося, що у нас вийшов дуже хороший колектив.
– А як виглядав процес побудови цієї команди?
– Знаєте, в мене така філософія, що потрібно працювати з будь-якими футболістами. І тими, які в тебе в наявності, і тими, яких ти хочеш запросити.
У 2016-2020 рр. я тренував Прикарпаття, і це була «команда рідного краю», де грали лише місцеві футболісти. Вважаю, що там ми досягли непоганого результату, адже команда після відродження починала на аматорському рівні, а зараз виступає в Першій лізі.
Ось так і тут, у Городенці. Пробій виступав в аматорах (торік став фіналістом чемпіонату України) і мене запросили потренувати. Я побачив, що треба добирати гравців, але брав тих, кого добре знав. Спочатку прийшли досвідчені виконавці, а потім ми запрошували футболістів на проблемні позиції.
– Ви рік тренуєте Пробій. Наскільки за цей час змінився склад команди?
– Десь на 10%. Можу зазначити, що ми запросили хорошого 36-річного захисника Івана Білого із Куликова-Юності. Віднайшли Владислава Феліповича (захисник, 23 роки), який виступав у обласних змаганнях.
Також до нас прийшов із ПФК Звягель нападник Богдан Оринчак. Він грав в багатьох клубах, а зараз забиває майже в кожній грі за Пробій. Ми його довго шукали, адже самі розумієте – в Україні з цим є проблеми. Зараз немає такого, що форвард забиває 20-25 голів за сезон, як це було раніше.
Ось ці футболісти й стали нашим точковим посиленням. Інші виступали минулого сезону в аматорському чемпіонаті України.
– В який футбол грає Пробій?
– У силовий. Це, швидше, стиль англійських клубів. Ми не любимо дуже довго розігрувати м'яч позаду, а граємо вертикальними довгими передачами. У нас хороші фланги, футболісти дуже швидкі. Тож ми граємо так, щоб м'яч швидше пересувався з оборони в атаку. Цього вимагає сучасний футбол.
– А яке завдання проекту під назвою ФК Пробій?
– У нас керівники дуже амбітні. Поки є завдання перемагати в кожній грі. Але на цьому ми не зупиняємось. Як бачите, стартували досить непогано. Я в хлопців вірю, оскільки у нас досвідчена команда. Хотілось би бути в призерах Другої ліги. Надалі все буде залежати від фінансування, розумієте в який час ми живемо. Зараз ми його маємо і я можу сказати багато хороших слів про наших керівників.
Пробій - Інгулець. Фото: ФК Пробій
«Якщо суперниками будуть не Динамо і не Шахтар, бо з ними важко боротися, можемо йти далі»
– У кубковому матчі з Інгульцем ви грали у свій футбол, чи все ж більше підлаштовувались під суперника? На папері саме гості виглядали фаворитом, та й склад, хоч і не без ротації, виставили сильний.
– Ми вивчили суперника і знали, що вони будуть нам пропонувати. Звісно, клас Інгульця та Пробою трохи різниться, але це є футбольне поле і круглий м'яч:)
Так, трішки їх побоювались, бо у нас різні вагові категорії. Але я налаштував хлопців на те, що там такі самі футболісти як і ми. Є тільки одна відмінність: вони грають в Прем'єр лізі, а ми у цей момент знаходимось у Другій. Зрозуміло, це – футбол, і тут щось буде виходити, а щось – ні. У нас так склалося, що ми забили першими, потім пропустили, знову забили і знову пропустили…
– Після 2:2 в основний час довелось підбадьорювати своїх гравців?
– Ні. Саме тому, що в нас є і молодь, і досвідчені виконавці. Молоді виконавці були розгубленими після другого тайму, але старші сказали: «Ми ж не програли гру. У нас є ще 30 хвилин. Чому ви опустили голову? Маємо шанс виграти». І так сталося, що ми витримали.
– Ви були впевнені у своїх підопічних?
– Я думав, що ми здамо фізично, адже Інгулець зіграв лише дві гри в чемпіонаті, а для нас цей матч був п'ятим. До того ж, ми пройшли 120 хвилин з Куликовим-Білкою (у другому попередньому раунді Пробій теж пройшов далі в серії пенальті, – прим. «УФ»). Але футболісти – молодці, вони продемонстрували характер і витримали таке навантаження на спеці у 33 градуси.
– Пробій уже в 1/8. Які завдання на Кубок України. Мрієте про фінал?
– Завдань виходити у фінал не було😊, але ж у кожного футболіста є бажання туди пробитись і виграти фінал. Я колись грав у Динамо і пам'ятаю, як у вирішальному матчі ми обіграли київський ЦСКА (сезон 1997/98, – прим. «УФ»).
У Кубку багато чого залежить від жереба. Якщо суперниками будуть не Динамо і не Шахтар, бо з ними важко боротися, то можемо йти далі. Наші футболісти мають мотивацію, оскільки це їхній шанс розвинути свою кар’єру. Хотілось би, щоб футболісти з Городенки грали у Прем’єр лізі.
– Проти кого б хотіли зіграти у 1/8 фіналу?
– Я люблю змагатись зі своїми командами, а таких залишилось не так і багато: Карпати, Динамо, Шахтар. Я за них колись грав у якості футболіста, тож тепер цікаво було б зіграти з ними як головному тренеру. Це були б цікаві та дуже приємні емоції, а також нагода зустріти старих друзів.
«Спитав лише, чи Поворознюк живий. Почув: «Живий, зараз приїде на стадіон»
– Вашим колегою і опонентом у цей день був тренер Інгульця Василь Кобін. Він щось говорив вам після цього матчу?
– Ми з Васею дружимо роками, оскільки, ще як футболісти, грали одне проти одного. Після гри почали говорити про наші команди. Зараз багато хто хоче грати так, як це робила Барселона в 2010-му: багато коротких пасів, через воротаря, мало моментів, але контроль м’яча. А от цьогорічний чемпіонат Європи показав, що команди знову перебудувались під вертикальні передачі, особливо якщо є швидкі футболісти.
Ось про це ми з ним говорили. Також про те, як він і я будуємо свої команди. Маємо передавати одне одному свій досвід. Хай Інгулець перемагає всіх, але не Пробій :)
– На жаль, президент Інгульця Олександр Поворознюк потрапив в серйозну аварію на під’їзді до Городенки. Як цю інформацію зустріли учасники матчу?
– Я дізнався уже в перерві. Спитав лише, чи живий. Почув: «Живий, зараз приїде на стадіон». Слава Богу, що усе обійшлось, бо це з кожним може статись. Машина – то є лише залізо, дурниця, яку можна придбати.
– Тобто, Олександр Поворознюк був присутній на другому таймі матчу?
– Так. Про це навіть люди нам стадіоні питали. Попри аварію та те, що він отримав трохи подряпин, Олександр Григорович спілкувався та фотографувався з уболівальниками.
Олександр Поворознюк. Фото: Інгулець
«Говорять: «Ви граєте у футбол? У нас же війна». Ні, ми граємо у футбол, щоб допомогти нашій Перемозі»
– Наостанок про найважливіше. 15 серпня у Городенці відбувся благодійний матч ветеранів вашої команди та київського Динамо (5:5), який був присвячений сотій річниці клубу. Як виникла ідея такої акції?
– Це завдяки двом людям, які управляють нашим клубом: почесний президент Володимир Сергійович Ярмошук та президент Віталій Михайлович Шевага. Ми, напевно, більше пів року домовлялись, розмовляли та розшукували спонсорів. Наближалось сторіччя клубу, тож вирішили не просто передати гроші на ЗСУ, а влаштувати благодійний матч, аби показати, що футбол потрібен зараз. Деякі люди говорять: «А, ви граєте у футбол? У нас же війна». Ні, ми граємо у футбол, щоб допомогти нашій основній Перемозі.
Тому я дуже вдячний спонсорам, зокрема Василю Кавлаку, БК «Вертикаль» та усім людям, які долучились до цього дійства. Зібрати 12 мільйонів гривень за один матч – думаю, що це рекорд. Навіть популярні артисти стільки не збирають.
– Кого з зірок Динамо можна було побачити на футбольному полі?
– Керували командою Олександр Заваров та Віктор Леоненко, а у якості футболістів: Олег Саленко, Олександр Хацкевич, Сергій Ковалець, Олександр Алієв. А загалом – багато виконавців, які прославляли Динамо. Вони приїхали і показали нам клас, хоч гра й закінчилась «дружбою», бо це благодійний матч.
– А як відбувався збір?
– Коштом спонсорів, донатів та благодійного аукціону, де, наприклад, можна було придбати іменну футболку Валерія Залужного. Люди – молодці, що відгукнулись і зробили дуже добру справу.
