«Суркісу пообіцяли, що Пятов перейде до Динамо»: тренери легенди Шахтаря пригадали початок його кар’єри у Ворсклі

Нещодавно офіційно стало відомо, що легендарний воротар донецького Шахтаря та збірної України Андрій Пятов завершив кар’єру футболіста та став тренером воротарів у тренерському штабі Патріка ван Леувена. 

На рахунку Пятова ‒ 28 трофеїв разом з Шахтарем (11 чемпіонств, по 8 Кубків та Суперкубків України та Кубок УЄФА). Він є автором найбільш тривалої сухої серії в історії національної збірної України, автором рекорду серед воротарів українських клубів в єврокубках за відбитими пенальті, рекордсменом серед голкіперів національної збірної України за кількістю сухих матчів, перевершивши досягнення легендарного Олександра Шовковського.

Олександр Шовковський та Андрій Пятов. Фото: УПЛ

Як все це підкорилося звичайному хлопцю з тоді ще Кіровограда? Чому Андрій починав свій футбольний шлях не з академії Шахтаря чи Дніпра, а з місцевої команди спиртзаводу. Як Пятов опинився у Полтаві? З яких причин зірвався його перехід у Динамо? Та яке тренерське майбутнє чекає на нього у Шахтарі? 

Про все це сайту «Український футбол» розповіли футбольні спеціалісти, які працювали з молодим Андрієм у Ворсклі:

• Іван Шарій – легендарний український нападник, якого у 2009 році вболівальники визнали гравцем століття в Полтавській області, а на той час – старший тренер Ворскли-2
• Олександр Єжаков – український захисник Кайрату, карагандинського Шахтаря та черкаського Дніпра, а тоді – тренер юних футболістів у Полтаві

«У першому таймі Пятову забили три голи, а він «спокійняк». У другому таймі ‒ четвертий, Андрій знову спокійний»

– Які у Вас спогади залишилися про період роботи з Андрієм Пятовим?

Іван Шарій: Він працьовитий хлопець, який довів своєю працею, що може добре грати. Саме завдяки цьому він потрапив до донецького Шахтаря.

Олександр Єжаков: Людина він виключно позитивна. За кожного вихованця можу щось згадати трохи негативне, а ось за Андрюху… Єдине, що Пятов був азартний. Міг пограти на автоматах, а так у нього все ідеально. Сімейні відносини чудові, друзів виручав, інтернату допомагав. На початку 2000-х років після тренувань давали фрукти, а він сам не їв, а приносив хлопцям та ділився з ними.

Андрій Пятов. Фото: ФК Ворскла

– Пятов перейшов до Ворскли з кіровоградської Артеміди. Як взагалі виник варіант з Полтавою? Пам’ятаєте, коли вперше його побачили?

Іван Шарій: Скромний хлопець, який добре тренувався. Абсолютно нормальний, ніякий не задирака. У нього була ціль ‒ стати хорошим воротарем і, як бачите, він її досяг. А про Артеміду, відверто скажу, вперше чую. Я знаю, що він з Кіровограда прийшов, а звідки саме ‒ раніше не замислювався. 

Привів його Дяченко, якщо не помиляюся. Подивилися ‒ хлопець перспективний і взяли в другу команду, потім в першу потрапив. На початку кожному футболісту буває складно, але потім Пятов притерся і все. Складно було до першого тренування, до першої гри, а там вже все пішло. Були й вдалі ігри і невдалі. Де ви бачили настільки стабільних воротарів, щоб вони голів не пропускали? Головна його чеснота – він вдихав впевненість у захисників, команду. Андрій не з тих воротарів, що бігають і ганяють своїх та чужих. Він спокійно міг підказати без істерик. 

Олександр Єжаков: У 2000-му році проводився фінал чемпіонату України серед аматорів. Я тоді якраз повернувся із Караганди на рідну Полтавщину та жив у Гребінці. Звісно, завжди товаришував з полтавськими друзями. З тим-таки Анатолієм Дяченком, який був головою Полтавської федерації футболу та курирував усі федерації аматорського футболу, а раніше сам був воротарем. Він мене запросив на аматорський фінал до Варви, які поруч з Прилуками знаходяться.

Артеміда – це була команда спиртзаводу, яка вийшла у фінал групи. Переважно, там грали досвідчені мужики. Вони програли два чи три поєдинки та мали грати останній матч. А з ними приїхав 16-річний Пятов, якого взяли м’ячі подавати. 

Як тоді було заведено – один воротар основний, «нормальний», а інший м’ячі носить. Але основний трохи «піддав» увечері та на ранок голова в нього була не дуже свіжа і сказав, що хай грає молодий. І ось поставили Андрюху у ворота. 

У першому таймі йому забили три голи, а він «спокійняк». У другому таймі йому забивають четвертий, а він знову спокійний. І Дяченко каже: «Ось це хороший воротар, з майбутнім». Ми всі посміялися. Після цього він запросив мене до інтернату для футболістів. Тоді ж ми згадали про Пятова і привезли його до Полтави. Дяченко передбачив усе. 

Коли я вже приїхав дивитися, як там працюють, то Андрій був занадто хороший хлопець. Я навіть не думав, що у нього щось може вийти. Пам’ятаю, як я серйозні навантаження дав і всі воротарі там попадали, а Андрюха мовчки собі працює, і спина в нього не болить, був «бодрячком». Він мав схильність витримувати такі навантаження. 

– Яким Андрій був у колективі? Які людські якості можете виділити?

Іван Шарій: Спокійний хлопець. Не було такого, щоб він бешкетував. Чуйний, бо завжди міг допомогти тому, хто мав якісь проблеми. Про таких кажуть, що з ними можна піти в розвідку.

Олександр Єжаков: Компанійський хлопець. Конфліктів з ним не було.

– У Ворсклі він найбільше грав у Віктора Носова. У них теж були гарні відносини?

Іван Шарій: Так. Саме Носов його порекомендував донецькому Шахтарю. 

Олександр Єжаков: У Ворсклі-2 з ним працював Сергій Іванович Собецький. Я Андрюсі й казав, що це його футбольний батько. Ось саме він його тренер, який заклав необхідну базу.

«Пятов завжди хотів зробити результативну передачу. Одного разу його ледве старші у роздягальні не побили»

– Всі відзначають психологію переможця у Пятова. Навіть після пропущених він не опускає голову, може навіть посміхатися і грає далі ніби нічого не сталося. Які сильні та слабкі сторони мав?

Іван Шарій: Назвіть мені хоч одного воротаря, який не пускав «метеликів». Ну немає таких! Усі помиляються. Воротар – це така фігура, що може десь врятувати, а десь «метелика» пустити.

Олександр Єжаков: «Нехлюй» рідкісний:) Міг надивачити, як правило, пропускав у ближній кут. Пам’ятаю, як грали за збірну Полтавської області з Київською за вихід у фінал. Усе нормально, ведемо, і тут Андрюша запускає у ближню. 

Коли він грав за дубль, то я казав Носову: «Давай, став його уже». Поставив Вітя ‒ і знову Пятов у ближній пропускає. Носов мене ледве не прибив. Казав, що через мене бронзової медалі недорахувався:) Неуважним був молодий Андрій, одним словом. 

Андрій Пятов. Фото: ФК Шахтар

Пятов завжди хотів зробити результативну передачу. Пам’ятаю, як з Дніпром грали на Універсіаду і я йому казав: «Андрюха, не натягуй рядно на себе». Як у воду дивився. У другому таймі Пятов вийшов кудись у поле, потім на нього вибігли, запресингували ‒ він під себе прибирав і ми пропустили. Його тоді ледве не побили у роздягальні старші. 

Було помітно, що в нього такий психологічний стан…Висловлюсь по-народному: «пох**ст». Він не звертав уваги на те, де грає, з ким грає. Зате в нього дуже гарна риса була – це відновлення. Я відразу це помітив.

Андрій схильний до аналізу. Міг після гри дві години ходити і думати, де помилився, що зробив не так. Потім на наступний день підходив та казав: «Так, я розумію, там і там помилився». 

Ще відзначу його вміння грати при закиданнях за спину захисникам. Ми це відпрацьовували. Дуже добре читає гру, розуміє траєкторію.

– Сучасний футбол вимагає від воротарів якісної гри ногами. А як у Андрія тоді було з цим компонентом гри? 

Іван Шарій: Гра ногами у багатьох воротарів на недостатньому рівні. Це вже зараз така тенденція, що треба грати ногами. Але, знову ж таки, треба без ризику. Ви ж самі бачили, скільки привозять воротарі, граючи ногами. Той-таки Нойєр. Не на дуже високому рівні в Андрія була гра ногами. Та й в Шахтарі теж на початку, але потім відпрацьовував на тренуваннях і нормально вже грав.

Олександр Єжаков: Ногами він добре грав. На той час у нас мало воротарів було, які вміли підтримати польових гравців, перепасуватися, так от Пятов виділявся на загальному тлі. Я їх зранку виганяв на вулицю працювати з м’ячами. Вони не горіли бажанням, бо що ж, зранку спати хочеться. І ось ми хвилин 40 мінімум гру ногами відпрацьовували. У квадраті Андрюха був одним з провідних гравців. 

«Гриша Суркіс мене питає: «Як тобі мій Славка?», а йому: «Такий самий, як Пятов»

– Пятов у дуже юному віці, як для воротаря, став основним у Ворсклі, витіснивши легендарного Долганського. Завдяки чому йому це вдалося?

Іван Шарій: Менше помилявся за Долганського. Молодий хлопець, перспективний, якому стали довіряти. Долганський теж був непоганим, вже тоді ветераном рахувався. Але вирішили поставити Пятова ‒ і у нього пішло.

Олександр Єжаков: Носов тоді багатьох підпускав молодих, намагався дивитися у майбутнє. «Долганя» ‒ гарний хлопець, і як людина теж, але десь необов’язковий пропустити міг, проскочити на виході. Андрюха за рахунок характеру брав своє. 

Якось Гриша Суркіс приводив свого сина Славку, юного воротаря. Тоді їх тренував нині покійний Віталій Хмельницький, який запросив мене подивитися гру. І Суркіс потім мене запитав: «Ну що, як тобі мій Славка?», а я йому відповів: «Та такий самий, як Пятов. Спокійний, як двері». Андрюха настільки був урівноважений, що не робив помилки, бо не ліз куди непотрібно. Ще й цей аналіз… Ну це не тренується, це від природи вже. Окомір у нього теж був хороший. 

– У Долганського та Пятова були хороші стосунки?

Іван Шарій: А чому ж вони повинні бути поганими? Вважаю, що воротарі ‒ це одна команда. Якщо він грає, а ти ні, то що, треба ворогом ставати? Ні, це неправильно. Грає той, хто в кращій формі знаходиться.

Олександр Єжаков: Хороші. Сергій ‒ чудовий хлопець, Андрій ‒ золотий. Люди, які мають такий добрий характер, не можуть не вживатися разом.

– Чи змінився Андрій після того, як перейшов до Шахтаря? 

Іван Шарій: Ми не так добре спілкувалися, але я слідкував за його виступами.

Андрій Пятов. Фото: ФК Шахтар

Олександр Єжаков: Він зовсім не змінився. Пятов ще й допомагав нашому інтернату. Андрюха і Саня Чижов два рази на рік давали по три тисячі доларів, і я за них возив хлопців на збори. 

Чеснаков, Громов, Безус – вся ця бригада розвивалася за рахунок грошей Пятова й Чижова, можна сказати.

– А чи міг Пятов тоді обрати не Шахтар, а інший клуб? Хто ще цікавився Андрієм? 

Олександр Єжаков: Так там цілий скандал був! Його хотіло Динамо і Дяченко пообіцяв Суркісу. Але я казав Андрюсі, що якщо він піде в Динамо, то грати не буде. Там же ще СаШо був у формі. Хто такий на той час Пятов проти Шовковського? Скільки під Олександром воротарів пропало? Хто знає, якби пішов у Динамо, то, може, ніхто взагалі б не знав, хто такий Пятов. Могло й таке бути.

«Якби не дискваліфікація Рибки, то Пятов міг стати дублером»

– Схоже у ролі Долганського потім опинився і сам Андрій, а ось молодого Пятова зіграв уже Трубін…

Іван Шарій: Так воно і вийшло. Там же не тільки за Трубіна він місце в основі втрачав. 

Олександр Єжаков: Він сприйняв Трубіна, як годиться. Якось вони в Полтаві грали і він щось таке запустив… Я йому і сказав: «Давай, працюй, чи ти думаєш, що будеш за свої минулі заслуги грати, за Кубок УЄФА?» Я з Андрієм жорстко розмовляв. Казав, що його підпирають сильні. Пятов наприкінці виступів уже став трохи «мішкуватим». Ось Чижов у мене був такий, що і в космос міг би полетіти. 

– До Трубіна Пятов встиг посидіти на лавці, коли в Шахтар перейшов Олександр Рибка.

Іван Шарій: Рибка був дуже хороший. Якби не та дискваліфікація, то могло статися таке, що Пятов міг дублером стати. 

Олександр Єжаков: З Рибкою вони взагалі кєнти, два брати. Десь Андрюха слабину дав. А що зробиш? Рибка мав фантастичні дані, володів кращими силовими якостями, стрибучістю. Сашко був як Банніков, але навіть ростом вище вийшов. Але, як бачите, Рибка не настільки серйозно побудував свою кар’єру. 

Андрій Пятов. Фото: ФК Шахтар

– Андрій казав, що хотів би завершити кар’єру саме у Ворсклі. Як гадаєте, чи міг ще пограти Пятов на рівні УПЛ? Такий собі український Буффон, враховуючи симпатію Андрія до нього.

Іван Шарій: Він же й закінчив у Ворсклі, якщо пам’ятаєте:) На стадіоні в Полтаві остання гра, але вже за Шахтар. Я думаю, що він ще міг би пограти. Легко. 

Олександр Єжаков: Міг, безперечно. Є приклади Ібрагімовіча ‒ який професіонал! Але Андрюха… Він добрий, не може себе пересилити, бути аскетом, любить поїсти нормально. 

– Як відреагували на інформацію про те, що Пятов завершує кар’єру та входить до штабу Патріка ван Леувена?

Іван Шарій: У нього буде своя задача. Працюватиме з воротарями, дуже перспективними. З тим же Різником, який теж наш, полтавський. Якщо Трубін піде, то ще когось візьмуть. Андрій стільки років грав на такому рівні, має такий досвід. Тому, думаю, що все буде нормально. 

Олександр Єжаков: Я знав про це ще раніше. Сприйняв позитивно, бо Пятов стане дуже хорошим тренером воротарів. Йому є що показати, розповісти. Він дуже добрий, якщо у когось не буде виходити, то він йому спокійно все пояснить.

– Шовковський, коли приходив до збірної, наполягав, що ні в якому разі не буде тренером воротарів. А чи може Андрій у майбутньому теж замахнутися на роботу головним тренером? У нього є для цього необхідні якості?

Олександр Єжаков: Ні, ні, ні. Є ж люди, які хочуть, мають амбіції, все таке. Пятов не може бути головним тренером, бо у нього жорсткості необхідної немає. Він не зможе футболіста покарати. А що таке футболіст? Це така каста, що на голову може сісти. 

«Секрет полтавської воротарської школи в тому, що воротарям ніхто не заважає»

– Пятов, Різник, Ісенко. У чому секрет полтавської воротарської школи?

Іван Шарій: У нас є хороші фахівці, які працюють з воротарями. До Пятова був Андрій Ковтун, який був воротарем дуже високого рівня. А Різник та Ісенко, певно, з нього приклад брали.

Олександр Єжаков: Секрет – що воротарям ніхто не заважав. Вони самі вловили, як треба, коли треба та що треба. Коли тренер воротарів нав’язує свій стиль, то, як правило, нічого не виходить. У ДЮСШ які воротарі працюють зазвичай: нікому не потрібен? Ну то йди воротарів тренуй.

Різник нападником був, а руки нижче колін мав. Я Володимиру Букатову сказав, нехай його у ворота ставить, вони тоді на «Шкіряний м’яч» грали.

Ісенко 2003 року народження, але грав під керівництвом Антона Бахуринського, а той любив щось своє показувати. То Пашка мав трохи конфліктів з ними. Загалом хороший хлопець, але трохи схильний ображатися. 

Що в Полтаві робити? Нагору вийшов на стадіон, потім на Поділ спустився ‒ і назад на стадіон. Став у ворота ‒ і всі б’ють тобі доки не стемніє. Ось так і розкривались футболісти. 

Павло Ісенко та Дмитро Різник. Фото: ФК Ворскла

– Зараз пишуть про те, що Трубін близький до трансферу в Інтер. Чи зможе інший вихованець Ворскли – Різник ‒ повноцінно замінити його та повторити шлях Пятова?

Іван Шарій: Буде зрозуміло, коли він грати почне. Замінити може будь-хто, навіть я у ворота стати можу. Але треба ж грати. Буде видно, тяжко сказати. У Пятова спочатку теж не йшло. У Шахтарі бували іноземні воротарі, існувала боротьба за місце в старті. Я думаю, що там буде конкуренція. 

Олександр Єжаков: Дімон дуже сильний, ногами грає прекрасно, читає гру. Він молодець. Вони з Пятовим різні. Діма лідер, який може організувати оборону, має харизму. Андрюха спокійний, врівноважений. Переконаний, що Діма буде грати.

«Не можу сказати, що Пятов перевершив Шовковського»

– 46 матчів за Ворсклу. Як можете охарактеризувати той час для Андрія? Можете виділити якийсь матч?

Іван Шарій: Він багато хороших ігор зіграв, яскравих. Виділяти складно. Не без провалів, звісно. 

Олександр Єжаков: Пам’ятаю, як з Динамо зіграли 1:1, коли він витягнув удар зі штрафного, який під поперечку летів. 

– 482 гри за Шахтар. Що можете сказати про його виступи за «гірників»?

Іван Шарій: У Шахтарі в нього набагато більше гарних ігор було. Майже 500 матчів – це дуже солідно. Тут точно бодай один поєдинок виділити не зможу

Олександр Єжаков: Дуже багато рятував він Шахтар. Особливо у єврокубкових матчах. Не без помилок звісно, але все ж. З такої кількості матчів вибрати один чи декілька надто важко.

– 102 поєдинки за збірну України. Пятов побив рекорд Шовковського та довгий час був першим номером синьо-жовтих. 

Іван Шарій: Перший воротар збірної, як ніяк. Був у нього такий період. Андрій і тут більшість матчів провів на дуже високому рівні. 

Олександр Єжаков: Мені згадується той період, коли Шевченко в збірній був. Ті матчі відбору на Євро-2020. Матчі з Португалією, а особливо домашній поєдинок. Тоді Андрюха правильно оборону вибудовував, хоч і не кричить сильно, але в своєму стилі спокійно підказує. Нормально ми тоді засушили гру. Не можу сказати, що він перевершив Шовковського. Для мене це два великих воротарі. 

– Кажуть, що у кожного хірурга є свій маленький власний цвинтар. Можете погодитися з тим, що у кожного великого воротаря є своє кладовище, де поховані кар’єри конкурентів?

Іван Шарій: Ну таке футбольне життя. Хіба тільки у Пятова таке було? І Каніболоцький мав шанс, і Лаштувка стояв, і Рибка. Треба, щось хтось був на найвищому рівні. Щоб бути основним, треба добре грати та менше за конкурента помилятися. Конкуренція ‒ була, є, і буде. Вона тільки на користь іде гравцям. Самовіддача повинна були не тільки на матчах, але й в тренуваннях.

Олександр Єжаков: Ну, ні. Ця історія більше до Шахтаря відноситься, бо в Полтаві Пятов відразу влився і його швидко забрали до Донецька. Вони всі у Шахтарі працювали у рівних умовах. А конкуренцію Андрій вигравав через свою психологію. Люди розсудливі, як Пятов, мають перевагу над гарячими, які згорають.