«Тобіас почав мене провокувати, штовхав, щось показував»: Велетень відверто розповів, як Колос обіграв Шахтар
334 
У 25-му турі української Прем’єр-ліги Колос впевнено переміг Шахтар (4:2) і практично позбавив «гірників» шансів на золоті медалі (відставання від Динамо складає десять очок за 5 турів до кінця чемпіонату).
Справжнім героєм матчу став Владислав Велетень. 22-річний вінгер Колоса відзначився голом та трьома асистами у ворота Шахтаря! Редактор Сайту «Український футбол» Андрій Піскун поговорив з Велетнем про таке:
- Як Костишин і Простімкін налаштовували гравців Колоса на матч.
- Про конфлікт із Вінісіусом Тобіасом та незвичне святкування голу.
- Що після матчу сказав Костишин та чи обіцяв Засуха премію.
- Як змінилася гра Колоса під керівництвом Костишина та про період із Поздєєвим.
- Про академію Динамо та у кого з гравців киян була найкрутіша машина.
- Про кумира Ярмоленка та як би він до нього звертався.
- Про свого агента Коноплянку та його поради.
- Чому не вийшло залишитися в Динамо.
- Як вступив у ЗСУ та як на це відреагував Колос.
- У якому клубі та чемпіонаті мріє пограти у майбутньому.
- Про своє особисте життя.
«У перерві Костишин сказав: «Після такого першого тайму ми просто не маємо права не відібрати очки у Шахтаря»
– Владиславе, вітаю вас з перемогою над Шахтарем. Розкажіть, завдяки чому вдалося здолати діючого чемпіона України?
– Дякую за привітання. По-перше, нам вдалося досягти результату завдяки бажанню та дисципліні. Коли прийшов Руслан Володимирович Костишин, ми всі матчі гарно грали. Але, наприклад, з Рухом (0:1) трохи не вистачило концентрації, а якщо її втрачаєш хоч на пару хвилин, то будь-який суперник в УПЛ може покарати.
– Як Костишин налаштовував команду на матч з Шахтарем?
– Як і перед кожною грою. Тренер сказав, шо нам потрібно брати три очки, ми не повинні відсиджуватися в обороні і треба обов’язково забити гол. А у підсумку вийшло забити чотири.
Зазвичай Руслан Володимирович говорить перед грою мотиваційну промову, але перед матчем з Шахтарем довірив слово Саничу (Сергій Простімкін, адміністратор Колоса, – прим. А.П.). Санич сказав, що ми повинні зіграти так, щоб нам не було соромно перед самими собою.
Юхим Конопля та Владислав Велетень. Фото: Колос
– І вам це вдалося. Яка була розмова у перерві, коли ви вели 2:1?
– Руслан Володимирович одразу сказав: «Я розумію, які у вас емоції, бо пропустили в самому кінці. Але після такого першого тайму, ми просто не маємо права не відібрати очки у Шахтаря».
– На другий тайм Шахтар вийшов досить зарядженим. Відмінений гол Бондаренка став ключовим моментом у матчі для психології вашої команди?
– Звичайно, він зіграв велику роль. Це навіть не передати словами. Але я вважаю, що такий довгий перегляд ВАРу – це неправильно. Треба автоматизовувати лінію і робити перегляд швидшим, як у Європі. Але арбітр прийняв правильне рішення, відмінивши гол, бо в момент удару Судакова нападник Шахтаря перебував в офсайді і торкнувся м’яча.
– Ви маєте на увазі, що довгий перегляд ВАР збиває ритм гри?
– Так. У цьому плані я розумію Шахтар, – що коли вони нагнітали, а Колос грав без м’яча, то пауза пішла більше нам на користь.
– У цьому матчі Шахтар вас чимось здивував?
– Якщо чесно, то ні. Ми прекрасно розуміли, як грає Шахтар, і наш тренерський штаб детально розібрав суперника. Руслан Володимирович сказав, що захисники повинні грати у високій лінії, якщо комусь із гравців Шахтаря вдасться втекти, то це буде тренерська провина і він нам ні слова не скаже.
Єдине, – що у нас не зміг зіграти Козік, бо в нього контракт з Шахтарем, але наші захисники справились. Шахтар створював моменти тільки через Кевіна, проте наші оборонці його стримали.
«Тобіас у другому таймі почав мене провокувати навіть у грі без м’яча, штовхав, щось показував»
– Ви відзначились голом і трьома асистами. Розкажіть про вашу феєрію.
– Я завжди стараюсь грати вперед, на атаку. В матчі проти Шахтаря у мене вийшло практично все. В інших іграх бувало, що віддаєш передачу, але вона не закінчується голом, а в цьому поєдинку все пішло, як по маслу.
– Для вас стали особливими гол і асисти, зважаючи на те, що ви вихованець Динамо і, можна сказати, практично відчепили Шахтар у боротьбі за чемпіонство?
– Я б так не сказав. Я вже давно не в Динамо і зараз для мене що Шахтар, що Динамо – однакові суперники. Я більше радію перемозі Колоса, тому що нам ці очки були дуже потрібні.
– Розкажіть про емоційне святкування голу.
– Футболку я зняв даремно, це вже були емоції. Матч складався непросто, ми забивали, пропускали, потім гол Шахтаря відмінили. Накал був величезний!
👉ДИВИТИСЯ ВІДЕО ГОЛІВ МАТЧУ ШАХТАР – КОЛОС👈
– А кому ви вклонялися?
– На трибунах сиділо керівництво Колоса і я вирішив таким чином їм віддячити, за те, що завжди вірять в команду і допомагають.
– А що у вас сталося з Вінісіусом Тобіасом?
– Він у другому таймі почав мене провокувати, навіть у грі без м’яча, штовхав, щось показував. Я вважаю, що це некоректна поведінка, в перший раз із таким зіштовхнувся. Хтось каже, що захисники мають право таке робити із нападниками, але я вважаю, що це не по-футбольному. Якщо хочеш когось зачепити, то роби це поза полем.
Коли я забив, то не хотів підбігати до Тобіаса, але він на мене так дивився, що я вирішив йому підморгнути. Бразильцю це не сподобалося і він почав до мене бігти, але партнери по команді відразу його відштовхнули.
Вінісіус Тобіас. Фото: Шахтар
– Коли пролунав фінальний свисток, що ви відчули?
– Емоційне спустошення, бо була важка гра, яка тривала більше 100 хвилин. У кінці матчу я вже не міг бігати. Коли ми забили четвертий гол, я навіть не біг святкувати, а йшов пішки до центру поля, але Мандзюк заніс мене в ту купу.
– Відчули себе героєм після матчу?
– Та ні. Це ж не фінал Ліги чемпіонів чи чемпіонату світу😊. Не так важко піднятися на певний рівень, як втриматися там і постійно підвищувати його. Звісно, приємно, що ми перемогли Шахтар, а я провів гарну гру. Після матчу мені писали багато привітань.
«Я дуже радий, що Олександрія так високо піднялась. Дуже круто, коли в нашому чемпіонаті хтось може посунути Шахтар чи Динамо»
– Спілкувались після матчу з колишнім партнером Кирилом Фесюном, який захищав ворота Шахтаря?
– Пізніше я йому сказав, що нічого поганого не хотів показати при святкуванні голу, щоб ніхто нічого не подумав: «Просто ваші бразильські гравці некоректно себе поводять».
– Що Руслан Костишин сказав команді після гри?
– Сказав, що ми молодці, треба радіти, але не зупинятись, бо попереду важливі ігри. Руслан Володимирович завжди каже, неважливо, виграли ми чи програли – що треба розібрати помилки і йти далі.
– Андрій Засуха не обіцяв часом премію за перемогу над Шахтарем?
– Ні. У нас це питання обговорено заздалегідь і ніяких питань немає, все виплачується чітко. За всіх суперників у нас однакові преміальні. Президент Колоса ніколи не ображав команду і затримок жодного разу не було. Премії давали навіть тоді, коли не обіцяли.
– А Динамо перед матчем не стимулювало Колос?
– Чесно скажу – не стимулювало. Я думаю, такого більше не буде в нашому чемпіонаті. По-перше – це заборонено, а по-друге – судячи по турнірній таблиці, все вже вирішено.
– Динамо чемпіон?
– Скоріше за все. Єдине, що може завадити киянам – це якщо диво створить ФК Олександрія. Хлопці – молодці. Я дуже радий, що Олександрія так високо піднялась. Дуже круто, коли в нашому чемпіонаті хтось може посунути Шахтар чи Динамо, бо це буває рідко.
– Руслан Ротань вам добре знайомий по молодіжній збірній України. Як думаєте, ФК Олександрія втримає друге місце?
– Думаю, так. Там прекрасний колектив і тренерський штаб. Тому я не маю підстав, щоб думати інакше.
«Всі знають, що Харатін почав робити. Після цього тренеру і футболісту вже неможливо працювати в одній команді»
– Переходимо до вашої команди. Як змінилася гра і тренування Колосу після приходу Руслана Костишина, що він за тренер?
– Тренування стали набагато інтенсивнішими, ми додали у завершенні, бо раніше з цим були проблеми. Моменти створювали часто, але реалізація підводила. Зараз ми стали частіше бити.
Також відзначу, що починаючи з розминки, Руслан Володимирович включається у тренувальний процес, і змушує відпрацьовувати кожен момент на максимум. Якщо десь не добігаєш, не допрацьовуєш, то відразу отримуєш за це.
– Костишин – жорсткий тренер?
– На футбольному полі – так. А поза полем ми прекрасно всі спілкуємося і в команді панує гарна атмосфера.
– На шашлики командою збиралися?
– Перші командні посиденьки відбулися після матчу з ЛНЗ, але я і Козік тоді були у збірній. Вдруге ми зібралися після Зорі, керівництво приїхало, ми повечеряли, гарно поспілкувалися.
– Чому у Олександра Поздєєва не вийшло у Колосі?
– Не мені судити роботу тренерського штабу. Хто я такий, щоб казати, що не вийшло? Моменти в нас були, але не було реалізації. Я думаю, що Поздєєв ще скаже своє слово у футболі.
Олександр Поздєєв. Фото: Колос
– Яка при ньому була атмосфера в команді?
– Все було добре, просто почалось… Всі знають про ситуацію з Харатіним. А загалом були гарні відносини, у Колосі працювали і працюють чудові люди.
– З Харатіним у Поздєєва стався конфлікт через те, що тренер більше молоді довіряв, а не досвідченим гравцям?
– Питання не в цьому. Всі знають, що Харатін почав робити. Після цього тренеру і футболісту вже неможливо працювати в одній команді.
– Маєте на увазі, що Харатін налаштовував футболістів проти тренера?
– Не налаштовував. Піднялась певна розмова, яку футболіст не має права заводити, тим більше – він лише місяць в команді.
– Тобто, Харатіну не подобався стиль роботи Поздєєва і він почав його вчити?
– Приблизно таке.
«Звертався б до Андрія Ярмоленка як мінімум – Миколайович»
– Давайте пройдемося по вашій кар’єрі. Розкажіть, як ви стали футболістом?
– У дитинстві я займався карате, боротьбою, плаванням і довго умовляв батьків, щоб мене віддали на футбол. У підсумку мені дозволили піти. У мене дуже гарні батьки і дозволяли мені все, що я просив. Я грав у дитячій команді Переможець. Якось ми обіграли Динамо 3:2 і після цього київський клуб мене забрав. Там я пробув до U-19.
– Чому батьки спочатку не хотіли віддавали вас на футбол?
– Не вистачало часу, щоб випхнути кудись футбол. Я навчався у гімназії, плюс у мене були успіхи в плаванні і карате, навіть пояс якийсь мав.
– Окрім вас, хтось у сім’ї займався футболом?
– Дідусь у дитинстві розповідав, що займався футболом, але я не пам’ятаю, де. Більше ніхто.
– Яке на вас враження справила академія Динамо?
– Це не передати словами. Зовсім інший рівень. Мені почали платити якісь мінімальні кошти, безкоштовно одягати, тренування на найвищому рівні. У 2012/13 роках дідусь привів мене на гру Динамо на заповненому НСК «Олімпійський». Після цього я мріяв стати футболістом і зіграти за Динамо.
– Від кого ви в дитинстві фанатіли?
– Звичайно, від Ярмоленка і Коноплянки. Від них всі діти фанатіли. Це найкращі футболісти в історії України на своїх позиціях, та й взагалі – найкращі. Більш топовим, напевно, був тільки Шевченко.
– Вдалося познайомитися з Ярмоленком?
– З Ярмоленком – ні, а з Коноплянкою – так. Він зараз мій агент.
Андрій Ярмоленко. Фото: Динамо
– Що скажете про ситуацію, коли Ярмоленко повчав юного фаната, як з ним треба розмовляти?
– Я не вважаю, що це зашквар, за який щось можна пред’явити Андрію Миколайовичу. Людина з його іменем заслуговує на повагу.
– Якби ви при зустрічі звертались до Ярмоленка: Андрій, Ярмола, Андрій Миколайович?
– Мінімум – Миколайович. Це нормально. Але якби він попросив звертатися до нього Андрій Миколайович, то для мене б це не стало проблемою.
«Думаю, на своєму досвіді Коноплянка міг би ще забити десяток голів в УПЛ»
– Як Коноплянка став вашим агентом?
– Я співпрацював з Олегом Мельничуком, а потім він із Коноплянкою і Зозулею заснував агентство «Talented Birds». Так ми і познайомилися. Коноплянка мене набирає після кожної гри і каже, що так, а що можна було зробити краще. Також він приїжджав на збори Колоса, дивився за нашою грою, ми спілкувалися про футбол і не тільки. На матчі збірної приїжджав. Зозуля часто дзвонить. Я задоволений співпрацею.
– Ви з Коноплянкою граєте на одній позиції. Які він вам дає поради з висоти свого досвіду?
– Ми обговорюємо окремі епізоди. Він може підказати, в яких випадках треба було бити, а коли віддати. В кінці матчу проти Лівого берега я почав обігрувати суперника, втратив м’яч і це призвело до небезпечного моменту біля наших воріт. Коноплянка пояснив, що так не потрібно робити. Навіть, якщо не сталося голу, то на такі моменти погано реагують партнери, бо їм потрібно бігти назад і відпрацьовувати в обороні.
– Коли Коноплянка був на тренуваннях, то не підключався до двосторонок?
– Якось тренерський штаб Колосу Поздєєва грав проти тренерського штабу Олександрії. Коноплянка тоді одягнув бутси і вийшов за Олександрію. Форма у Євгена прекрасна, хоч зараз на поле може вискочити. Але наші масажисти спокою йому не давали, потім лід до галиків прикладав (сміється, – прим. А.П.).
– В нинішній УПЛ Коноплянка каші б не зіпсував?
– Думаю, на своєму досвіді він міг би ще забити десяток голів.
«З Козіком граємо у FIFA. Він всі премії витрачає мені на шоколадки. Третьяков п’ять баків бензину мені заправив, сказав, що більше грати не буде»
– Хто був найталановитішим в Академії Динамо ваших часів?
– Найталановитішими назву Забарного і Бражка.
– Могли тоді подумати, що Забарний в такому юному віці потрапить в АПЛ і одразу стане основним гравцем Борнмута?
– Напевно, міг. Я тоді про всіх своїх партнерів міг так подумати – про Ваната, Близниченка, В'юнника, Вівчаренка та інших. У нас був дуже гарний рік, практично всі випускники грають в УПЛ або за кордоном на високому рівні.
– З ким ви найбільше товаришували в Академії?
– Зі всіма по троху. Був час, коли ми жили із Забарним і разом їздили на тренування.
– Як проводили вільний час тоді і зараз?
– В Академії вільного часу, як такого, не було. В основному – школа-тренування, школа-тренування. Зараз, коли є вихідний, вирішую побутові питання, вигулюю собаку, можу, кудись поїхати із дівчиною.
– В комп’ютерні ігри, як той же Коноплянка, не граєте?
– В Counter-Strike не граю, можу тільки порубатися у футбольний симулятор FIFA з партнерами по команді.
Євген Коноплянка. Фото: instagram.com/konoplyanka.official
– З ким найчастіше граєте і хто перемагає?
– З Козіком граємо. Він всі премії витрачає мені на шоколадки. Макс Третьяков п’ять баків бензину мені заправив, сказав, що більше грати не буде (сміється, – прим. А.П.).
– Вам треба вже на новий рівень виходити – в Колосі, наскільки я розумію, у вас немає конкурентів у FIFA 🙂
– Зате є багато шоколадок🙂
«Нещодавно придбав собі Infiniti. Я хотів швидку машину і нарешті зміг її собі дозволити»
– Повертаємось до Динамо. Які у вас склалися відносини з Ігорем Костюком?
– Про нього я можу сказати тільки хороше. Були різні випадки, але він гарний тренер. Я тоді був юним, робив багато неправильних речей, можливо, через це і не залишився в Динамо. Вже коли підріс, то поміняв ставлення до деяких моментів. Ігор Володимирович завжди зі мною розмовляв, все пояснював.
– Які «неправильні речі», ви маєте на увазі? Порушення режиму?
– Коли мене не ставили у склад, то я всім видом показував невдоволення. Міг щось сказати тренеру або ходити із сумним лицем. З режимом у мене ніколи не було проблем. Після тренувань я завжди їхав додому.
– Ігор Суркіс часто відвідує матчі молодіжки. Хоч раз спілкувалися із президентом Динамо?
– На матчі він приходив, але я з ним ні разу не спілкувався.
– Раніше Мілевський розсікав в Динамо на Ferrari, а в кого була найкрутіша машина за ваших часів?
– Денис Бойко їздив на Mercedes Ґелендеваґен. У Гармаша був Mercedes-AMG E-Класу. А спорткарів, типу Ferrari чи Maserati, ні в кого не було.
– А яка у вас була машина?
– У моїй сім’ї було дві машини, але мама своєю не часто користувалася, тому їздив на ній я. Це був Citroen 1.00 л. на механіці, але я з нього витискав усі соки. А нещодавно придбав собі Infiniti. Я хотів швидку машину і нарешті зміг її собі дозволити.
– Зараз вже можете дозволити, що хочете.
– Ну, не все. Сьогодні зарплати у футболі не такі, як були раніше. А по-друге – є здоровий глузд і потрібно щось відкладати на майбутнє, бо кар’єра футболіста не безкінечна.
«Найбільша мрія – пограти за Реал в Прімері і Лізі чемпіонів»
– Чому у вас не вийшло залишитись в Динамо?
– Багато факторів зіграло свою роль. По-перше – у мене був перелом п’ятої плеснової кістки і я випав на півроку. Потім стався рецидив і я пропустив ще шість місяців, переніс дві операції і рік був без футболу. У мене залишалося півроку контракту з Динамо. Я в цей період непогано грав і мав переходити в дубль, але тоді якраз розформували U-21 і молодь Динамо перейшла в оренду в Чорноморець.
Сказали, що я в Чорноморці не потрібен, і запропонували залишитись в U-19, але там мені було вже не цікаво. Я втратив дуже багато часу, п’ять місяців був без команди. Коли змінив агента, то все налагодилося. Спочатку поїхав на перегляд в Десну, але поки вони думали, мене запросив Колос і ми підписали контракт.
Владислав Велетень. Фото: О. Щербицької
– В Чорноморець вас не взяв Юрій Мороз?
– Виходить, що так. Але мені не пояснювали, хто був ініціатором цього рішення.
– Чи залишилась у вас образа на Динамо?
– Звичайно, ні. Це була моя мрія – опинитися в Динамо. Я дуже радий, що туди потрапив і провів багато років. У мене ніяких питань до Динамо немає. Єдине – що коли питав, чи потрібен я клубу, мені відповіли лише через місяць. Як я зрозумів, керівництво тоді саме ще не знало, але й мені потрібно було розуміти, що робити далі.
– Чи контактували ви з тренерами першої команди – Луческу та Шовковським?
– Ні. На той час мені було далеко до першої команди Динамо, я був ще не готовий.
– Допускаєте, що у майбутньому можете повернутися в Динамо?
– Я допускаю багато чого, але зараз я щасливий в Колосі і отримую тут максимальне задоволення. Клуб мене завжди підтримував – коли почалась війна, коли я вступив до ЗСУ та в інших моментах. Я почуваюся в Колосі – як удома. Звичайно, якщо Колос зможе заробити на мені гроші і я пограю у більш сильному чемпіонаті і єврокубках – це буде прекрасно.
– В якому чемпіонаті і клубі ви б хотіли пограти? Є кар’єрна мрія?
– Найбільша мрія – пограти за Реал в Прімері і Лізі чемпіонів. Як сказав мені один тренер: «Немає нічого неможливого. Головне – вірити і працювати».
«Коли був вільний час на службі, товариші знаходили два дерева, давали мені м’яч і говорили: «Показуй, що вмієш»
– Розкажіть, як ви вступили до ЗСУ?
– На четвертий день після повномасштабного вторгнення я пішов до військкомату, але там не було місць і мене направили в територіальну оборону. В ТРО теж не було місць, але я ублагав жіночку на КПП: «Пропустіть мене, я домовлюсь». Там був командир відділення з позивним «Джейкоб». Я йому сказав, що дуже вмотивований і хочу допомогти країні. Він знайшов мені місце і взяв до себе.
Ми три місяці пробули в навчальному центрі у Києві, потім – місяць під Дніпром, після чого нас відправили на Донеччину. У той час людей вистачало і комбат через чотири дні сказав, що всі хлопці молодше 21-го року відправляються на ППД (Пункт постійної дислокації, – прим. А.П.), займатися охороною об’єктів і побутовими питаннями.
– Як ваша сім’я відреагувала на те, що ви пішли служити?
– Звичайно, дуже сильно переживали, але це був мій свідомий вибір.
View this post on Instagram
– Що найстрашніше ви побачили на війні?
– Обстріли. Коли поруч прильот – це дуже страшно. Але порівняно з іншими хлопцями, з якими служив, я був так – скраєчку. Можна сказати, прогулянка біля Краматорська.
– Серед ваших товаришів по службі були футбольні фанати чи колишні гравці, вас упізнавали?
– Всі знали, що я футболіст, але на війні не до цього. Коли був вільний час, то товариші знаходили два дерева, давали мені м’яч і говорили: «Показуй, що вмієш».
– Як Колос поставився до вашої служби?
– Спочатку я не повідомляв клуб, все вияснилося постфактум, коли почали дізнаватися – хто де. Колос відреагував максимально коректно, у клубі питали, чим можуть мені допомогти. По контракту все виплачували, навіть – більше. Коли відновлювався чемпіонат, то клуб писав листи, щоб мені надали змогу грати.
«Я тільки радий, що моя дівчина популярніша за мене. Я ніколи не прагнув слави»
– Давайте поговоримо про особисте життя. Розкажіть про вашу дівчину – Каріну Проценко.
– Ми почали зустрічатися, коли мені було 17 років, а їй – 16. Під час коронавірусу жили у моїх батьків, бо в мене ще не було власного житла. Із першої зарплатні в Колосі одразу зняли квартиру. На моє день народження кохана подарувала собаку. Так і живемо втрьох.
– А який ви дарували найдорожчий подарунок дівчині?
– Напевно, це останній айфон, фен Dyson чи якусь прикрасу.
View this post on Instagram
– Як удвох проводите вільний час, любите вийти в люди чи посидіти вдома за фільмом?
– Я люблю вдома посидіти, а вона – вийти в люди (сміється, – прим. А.П.). Сьогодні якраз їздили на сафарі, 130 км від Києва, каталися на квадроциклах поруч з дикими тваринами. Нам дуже сподобалось.
– Думаєте вже, щоб вивести стосунки на інший рівень і освідчитися?
– Звичайно, думаю. Вже треба. Просто життя так складається, то війна, то ще щось, і поки руки не доходять.
– У Каріни в інстаграмі більше підписників, чим у вас.
– Вона активно веде ТікТок, відкрила у соцмережі магазин одягу. Напевно, зараз ТікТок-магазини більше популярні у нашій країні, ніж футбол. Я тільки радий, що моя дівчина популярніша за мене. Я ніколи не прагнув слави.
– Але слава сама вас знаходить 🙂 Дякую за розмову, Владиславе, і успіхів вам у кар’єрі.
– Дякую!
