«Тренувати на росії? Нізащо!»: Шацьких розповів, чому залишив посаду головного тренера Пахтакору та про варіант в УПЛ
2192 
Один із найкращих форвардів київського Динамо часів незалежності України Максим Шацьких днями офіційно повідомив про те, що він залишив пост головного тренера узбецького Пахтакора, який тренував з літа 2022 року. Подібна новина з Ташкенту стала досить несподіваною, адже ексдинаміцець двічі приводив «хлопкоробів» до звання чемпіона Узбекистану.
Однак найкращий бомбардир в історії чемпіонатів України (має в доробку 123 голи, як і Сергій Ребров) не залишив свій рідний клуб. Шацьких пішов вгору кар’єрними сходами й отримав нову посаду у Пахтакорі.
Яку?
Чому фахівець вирішив змінити спортивний на суворий костюм й чи означає це, що він більше не повернеться до тренерської діяльності? Про це і не лише з Максим Шацьких поговорив кореспондент сайту «Український футбол» Віктор Глухенький.
«Рішення було не спонтанним, а зваженим. Для мене це новий професійний виклик. Чудова нагода перевірити свої вміння на новому місці»
– Максиме, як так сталося, що Ви раптом подалися до топменеджменту Пахтакору?
– Це не я, це президент Пахтакору Джахангір Ортікходжаєв вирішив трохи змінити мою сферу діяльності у своєму клубі. До речі, я не зовсім віцепрезидент. Офіційно – я радник президента зі спортивних питань. Так буде правильніше називати мою нову посаду.
– Але ж Вас не поставили перед фактом, що ось – Ви, шановний Максиме Олександровичу, тепер радник президента. Певно ж була попередня розмова, пропозиція?
– Звісно. Ми сіли з президентом Пахтакору й переговорили. Він мені чітко озвучив свою думку, свої побажання щодо моєї нової посади, розказав, чим я маю займатися. І я майже одразу ж погодився. Однак рішення було не спонтанним, а зваженим. Відверто скажу, я довго не роздумував. Хоч подібна пропозиція й була для мене несподіванкою, але я задоволений нею.
Для мене це новий професійний виклик. Чудова нагода перевірити свої вміння на новому місці, на новій посаді. Роботи у Пахтакорі, повірте, вистачає.
Максим Шацьких. Фото: Пахтакор
– Як відреагувала команда на Вашу, так би мовити, відставку?
– Команда зараз у відпустці. Звісно мені багато хто з гравців дзвонив, цікавився, що як. Я пояснив, що таке життя: сьогодні ти можеш бути тут, завтра там. Сьогодні тренер, через день – менеджер. Це нормально. Команду напризволяще я не покинув, просто тепер буду виконувати інші функції. Робитиму все для того, щоб Пахтакор лише процвітав.
– Чи означає Ваш перехід у сферу менеджменту завершення професійної тренерської кар’єри?
– Звісно, що ні (сміється). Наше спортивне життя таке… Важко спрогнозувати навіть, що може бути завтра. Хто знає, можливо, керівництво Пахтакору не влаштує моя робота на посаді радника? Всяке буває, хоч я і знаю зсередини всю «кухню» Пахтакору від і до.
Моє першочергове завдання на новій посаді – допомогти новому головному тренеру Пахтакора португальцю Педро Морейрі якнайшвидше пройти процес акліматизації в клубі. Звикнути до наших реалій, скажімо так. Все ж, як не крути, а схід, Азія дуже відрізняється від Європи.
– А чи не було пропозицій від інших клубів на позицію саме головного тренера?
– Були. Навіть декілька, приховувати не буду, але я не можу сказати від яких саме клубів надходили пропозиції, бо це буде некоректно.
– Окей. А з яких хоча б країн, тобто, чемпіонатів? Чи не було раптом пропозиції від якось з клубів Української Прем’єр-ліги?
– Була. Та клуб, повторюся, я не назву, можете не випитувати (сміється, – прим. В.Г.).
«У Пахтакора є чітка клубна політика. Ми навіть на зборах ніколи не будемо жити в одному готелі з російськими клубами, не те що грати»
– Якби б Вам запропонували очолити російський клуб…
– Навіть можете не продовжувати питання. Тренувати на Росії? Нізащо! До початку війни в Україні, можливо, я б і подумав над такою пропозицією. Зараз – ні. Категорично. Та ви що!
Я вам більше скажу, нам, Пахтакору, неодноразово пропонував провести товариські матчі московський Спартак. Всі ці пропозиції ми одразу ж відхилили. Ніяких контактів з російськими ФК. У Пахтакора є чітка клубна політика і в мене теж – своє чітка позиція, принципова. Ми навіть на зборах ніколи не будемо жити в одному готелі з російськими клубами, не те що грати.
– Змінимо тему. УПЛ пішла на зимову перерву і не чуже, а радше рідне Вам Динамо є одноосібним лідером, зимовим чемпіоном. Перевага над Шахтарем нині складає аж десять очок. Чи означає це, що команду Олександра Шовковського вже можна поволі вітати зі званням чемпіонів?
– Зарано. Я пильно стежу за УПЛ, дивлюся дуже багато ігор і скажу, що чемпіонат України у цьому сезоні досить рівний. Так, відрив Динамо від Шахтаря дуже пристойний, але ж у «гірників», не забуваймо, є гра в запасі (недограний матч проти Кривбасу, – прим. В. Г.). Тож, гіпотетично, не плюс десять, а плюс сім. Це по-перше.
По-друге. От дивився я днями гру Динамо проти Вереса (1:0) і … От що сказати, виграли, але ж у Вереса було три шикарні нагоди забити. Просто не влучили у ворота. Ніхто Динамо очки не подарує у другій половині чемпіонату. Навіть остання команда в таблиці – Інгулець.
От Шахтар розгубив купу очок, там, де мав би їх здобувати. Та й Динамо втратило з Колосом (1:1), з Рухом (0:0)… Друга половина чемпіонату має бути дуже цікавою і не лізьмо поперед батька в пекло з привітанням динамівцям. Єдиний плюс, якщо можна так сказати, то це те, що у Динамо не буде тягаря єврокубкових матчів. Дві гри залишились – і ті в січні, до поновлення змагань в УПЛ.
«Кожен, хто знає собі ціну, буде грати у Європі навіть за меншу зарплату, ніж поїде до України, де платитимуть на два-три долари більше»
– Говорячи про Динамо в персоналіях: хто за першу половину сезону серед гравців біло-синіх Вас приємно здивував своєю грою, а хто навпаки, розчарував?
– Не можу сказати, що мене хтось вразив. Лідери команди зіграли плюс-мінус на тому рівні, на якому б і мали.
А хто розчарував… Бражко, якось так не дуже впевнено відіграв. Не розчарував, ні, але він пару ігор дуже потужно відіграв на початку чемпіонату, а потім знітився. Може, перевантажився, втома накопичилася, «наївся»… Він молодий ще хлопець. Всяке в його віці може бути. Важко говорити предметно, не перебуваючи всередині команди. Але, на мою думку, здав у кінцівці цього року Володя. Він має не просто грати в опорній зоні, а цементувати її.
Динамо потрібно підсилення, потрібна свіжа кров, бо видно, що команді важко. Особливо, якщо ми подивимося на результати в єврокубках.
Володимир Бражко. Фото: Динамо
– Виступ у Лізі Європи від Динамо у 2024 році – це ганьба.
– От чого одразу ганьба?
– А як інакше це назвати? Нуль очок за шість матчів, один забитий гол, який ледь не дивом Вікторії забив Кабаєв.
– Ваші аргументи зрозумілі, але… Розумієте, я повторюсь, Динамо потрібно підсилення. Потрібні якісні гравці для того, щоб і лава запасних була досить довгою, і, результати гідні. А де взяти зараз Шовковському дійсно класних гравців? Легіонерів?
Кожен, хто знає собі ціну, буде грати у Європі й навіть за меншу зарплату, ніж поїде до України, де платитимуть на два-три долари більше, умовно кажучи. Потрібно Динамо підсилювати і захист, і в атаку потрібно класного нападника, і вінгерів хороших.
Ми повинні розуміти, які завдання у Динамо. Бо якщо мова лише про УПЛ, то й цього ресурсу може вистачити, а в Європі – ні.
– Повернемось до невтішних результатів у Лізі Європи. Чи не вважаєте Ви, що, можливо, Шовковський свідомо зробив ставку на УПЛ, чемпіонство на внутрішній арені, а єврокубками, як би це, можливо, не звучало дивно, вирішив пожертвувати? От у грі проти Роми (0:1) вийшов ледь не другий склад. Коли таке бувало?
– Складно відповісти на це питання. Зараз половина складу Динамо – це вихованці клубу, переважно досить молоді. А суперники в Динамо у Лізі Європи – не якість прохідні команди, а досить потужні. Подивіться на їх склади, порівняйте зі складом команди Шовковського.
Навіть такі результати в Лізі Європи, де не було поки жодної перемоги чи навіть нічиєї, – це певний показник. Тренерський штаб тепер розуміє можливості команди, керівництво розуміє. І найголовніше, щоб тепер всі зрозуміли – куди Динамо має рухатися, як розвиватися, як покращуватися. Треба провести взимку глибокий аналіз і зробити глобальні висновки.
В Динамо має все ж бути основна обойма. Так, потрібна й ротація, але повинний бути кістяк, а не від гри до гри варіювати.
Я погоджуюсь з тим, що не можна все списувати на важкий графік: переїзди, перельоти, загалом непросту логістику. Однак саме відсутність для гравців нормального режиму для повноцінного відновлення і реабілітації й привели от до таких плачевних результатів на євроарені. Немає енергії, немає емоцій…
– Зате, як на зло, купа травм. Наприклад Ярмоленко майже постійно на лікарняному. Зважаючи на це, а чи не варто Андрію добивати себе, доривати ахілл, а спокійно собі піти на спортивну пенсію в кінці сезону?
– Це вирішувати виключно йому. Особисто. Якщо йому здоров’я дозволить, то він ще може дуже багато користі принести Динамо.
«Не розумію, як в організм Мудрика міг потрапити мельдоній. Навіть Назол перевіряють лікарі в клубах»
– І наостанок не можу у Вас не спитати про реакцію на новину щодо Михайла Мудрика, якого відсторонили від футболу через звинувачення у вживанні заборонених препаратів. Ніби в крові Міші знайшли мельдоній. За найгіршими розкладами йому загрожує чотири роки дискваліфікації.
– Я б не сказав, що це може бути крапкою у його кар’єрі, але виборсатися з цієї ситуації буде просто архіскладно. Сподіваюсь, що юристи зроблять все можливе, щоб, якщо і буде дискваліфікація, то максимально її зменшити. Все ж Мудрик ніколи ні в чому такому не був помічений. Він молодий, 23 роки, вбивати його кар’єру на злеті…
Чесно, я взагалі не розумію, як в організм Мудрика міг потрапити мельдоній? Якщо він все ж там був знайдений, потрібно знайти винного. Можливо, це лікарі Челсі чи збірної України. От не розумію, повторюсь, як могла виникнути така ситуація. Навіть Назол (спрей для носа) перевіряють лікарі в клубах, а тут мова про мельдоній. Не міг ще цей препарат просто так потрапити в кров? Треба розбиратися.
Михайло Мудрик. Фото: Челсі
– Мудрик і так не надто ментально сильний хлопчина, як показує його кар’єра в Челсі й відгуки його партнерів по команді, які анонімно вже пороздавали інтерв’ю. У випадку тривалої дискваліфікації, на Вашу думку, Михайло зуміє повернутися на високий рівень чи доведеться догравати десь в УПЛ, а не АПЛ?
– Це вже дуже сильний психологічний удар. Якщо буде чотири роки дискваліфікації, я навіть не знаю, що з ним може статися за цей час. Може не вивезти. Просто чотири роки тренуватися, а не грати… У такому випадку і Челсі буде щось думати, переглядати контракт, можливо.
Я бажаю Мудрику, щоб все минулося. Тим більше, ніби, мають днями проаналізувати другу пробу. Тож є варіант, що в першій могла бути похибка, але якщо і друга буде позитивною – все. Це вже буде катастрофа і постраждає насамперед збірна України.
