«Туре мені потиличника відвісив. Можливо, я і заграв через це»: Цихмейструк, Зотов та Полянський – про колишню зірку УПЛ
2404 
Ексгравці донецького Металурга Едуард Цихмейструк, Олександр Зотов та Олексій Полянський в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» поділилися спогадами про Яя Туре.
Івуарійський універсальний хавбек майже випадково опинився в Україні в грудні 2003 року, адже перед тим взагалі-то мав об’єднатися зі своїм братом Коло в лондонському Арсеналі. Проте через бюрократичні нюанси перехід Яя до «аристократів» не відбувся, і запасним аеродромом для нього став наш Металург.
За 1,5 року у Донецьку Туре провів 39 матчів, у яких забив п’ять голів та оформив чотири асисти, і допоміг Металургу виграти бронзу чемпіонату України сезону 2004/05.
Після цього транзитом через Олімпіакос та Монако Туре спочатку опинився у Барселоні, із якою виграв усі можливі клубні трофеї, а потім у складі Манчестер Сіті написав новітню історію клубу, привівши його до першого чемпіонства за 44 роки.
Наші поважні гості, яким довелося пограти разом із зіркою, поділилися маловідомими фактами з української частини біографії Туре. З інтерв’ю ви дізнаєтеся про наступне:
- Чому Туре виглядав як пофігіст?
- Чому він користувався чужим шампунем в роздягальні?
- Як Туре брав участь у зарубах на тренуваннях на стороні легіонерів?
- Як він «зламав» опальну легенду Шахтаря Матузалема?
- Чи вивчив Туре лайливі слова?
- На якій машині він їздив по Донецьку?
- Як агент Туре Селюк проштовхував свого клієнта в основу?
- Як він відвісив потиличника таланту Металурга?
«На тренування Туре постійно ходив на «розслабончику». Пофігіст, мабуть»
– Як Туре прибув у донецький Металург?
Цихмейструк: Тоді взимку привезли багато футболістів на перегляд. Були хлопці з Балкан, і він разом з ними. Хтось поїхав назад, а він залишився.
Зотов: Він приєднався до нас на зимових зборах. Здається, в Іспанії ми були.
– Ви тоді знали, що його рідний брат грає за лондонський Арсенал?
Цихмейструк: Ні, чесно кажучи, не знав.
Зотов: Звичайно, знав.
Полянський: Чесно, я ось цього не пам’ятаю. Здається, були якісь розмови…
Едуард Цихмейструк. Фото: Google
– Які перші враження склалися про Туре?
Цихмейструк: Запам’яталися його довжелезні ноги. Здавалося, що один в один його обіграти просто нереально. При цьому він був досить координованим.
Зотов: Думали, приїхав просто черговий легіонер. Молодий хлопчина, високий, худорлявий:)
На полі до нього питань не було. З м’ячем працював чудово, був технічним, пластичним. Одразу було видно, що це футболіст, а не якийсь лівий пасажир.
Полянський: Високий темношкірий хлопець. На тренуваннях він був як розкладачка. Ходив постійно на «розслабончику». Складалося враження, що він взагалі не напружувався та був незграбним. Хоча так у нього все легко виходило… Був дуже пластичним. Пофігіст, мабуть.
Пам’ятаю, наскільки впевнено він обігрував. Здавалося, що він далеко відпустив м’яч, і суперник вже готовий відбирати, але завдяки довгій нозі він встигав прокинути вперед.
Коли він вмикався, то в нього була дуже цікава швидкість та біг. Начебто не спритний, проте широкий крок допомагав йому всюди встигати. Також варто зазначити, що він був з головою та мав хорошу передачу.
– Він не сильно сумував за батьківщиною?
Зотов: Ні. У нас в команді було багато хлопців легіонерів, тому адаптація в нього проходила не важко. На самоті він точно не перебував.
Полянський: Постійно спілкувався телефоном. Про що саме, ми не знали. Я не дуже багато мов знаю, а африканську – тим більше. Як вони спілкуються… Я дивився та дивувався. Думав, він заклинання якесь читає. Можливо, наша мова для них також здається дивною.
До Туре та інших легіонерів приїздили друзі на базу. Хто з них хто, я не знав. Тоді вони мені усі здавалися на одне лице. Той трохи вищий, інший трохи нижчий:)
«Туре чомусь користувався моїм шампунем. Він взагалі майже завжди ходив лисим. Куди йому ще шампунь?»
– Як Туре себе поводив у колективі?
Цихмейструк: В колективі він був нормальним. В нашій злагодженій команді був хороший мікроклімат, і ми приймали усіх.
Зотов: Наскільки я пам’ятаю, він не був конфліктним. В перший час він в команду входив несміливо. Потім вже, коли в основному складі почав грати, став більш розкутим.
Полянський: Жартівник був ще той! Я потрапив до Металурга ще 17-річним дрищем, і в мене місце в роздягальні було біля душової. Через це чомусь кожен вважав, що має користуватися саме моїм шампунем. В мене велика пляшка Head & Shoulders стояла за 20 гривень. Це при тому, що я зарплату мав 100 доларів. А в інших чек був разів у 30 більше. В них один шампунь чи мило коштували, як моя місячна зарплатня.
І ось кожен проходив і користувався моїм шампунем, включаючи Туре. Я дивлюся та думаю: «Ви що, взагалі приколюєтеся, блін?». Туре взагалі майже завжди ходив лисим. Куди йому ще шампунь?
– З ким він дружив?
Цихмейструк: Він був ще зовсім молодим, і в них була своя компанія з однолітками.
Зотов: Легіонери більше між собою спілкувалися. Хоча окремих угрупувань в нас не було. Просто після тренувань у нас був свій круг спілкування, а у хлопців легіонерів – свій. На тренуваннях усе відбувалося в дружній формі.
Полянський: В нас тоді колектив був згуртований. Усі один з одним добре спілкувалися. Туре був нормальним адекватним чуваком.
Яя Туре та Андрій Гусін. Фото: Google
– Хто конкурував з Туре за позицією?
Цихмейструк: Його взяли фактично на мою позицію. Можливо, він був гравцем трохи більш захисного плану, але все одно діяв у середині поля.
Разом на полі ми провели небагато матчів. Коли він вже заграв в основі, то я шукав собі нову команду. Приїхало багато нових людей, в клубі почали робити ставку на молодших виконавців, ще й пішла плутаниця з тренерами…
– Заруби на тренуваннях ставалися за його участю?
Цихмейструк: Звичайно, заруби були завжди. Це нормально, коли привозять нових людей, і вони хочуть зайняти чиєсь місце.
Мабуть, новачки не були задоволені своїм статусом й хотіли витіснити нас, гравців трішки старшого покоління. Хоча я розумію, що можна було травмувати когось у запалі боротьби… Однак якихось відкритих конфліктів чи штовханини не було.
Зотов: До кровопролиття не доходило:) Ну, звісно, нікому не хотілося поступатися. Особливо, якщо тебе возять. На тренуваннях заруби були, але після усі один одному тиснули руки й забували про це. Вся ця боротьба лише йшла на користь команді.
Полянський: У мене якось з Нене заруба сталася на тренуванні. Він ззаду стрибнув, а я хлопець молодий, з Авдіївки, трохи 90-ті застав, тому готовий був сам на сам вийти. Став вже у стійку, і тут підбігли Туре та компанія за нього. Ну, і наші хлопці не розгубилися. Заступилися за мене.
Старшаки тоді взяли мене під крило. Завдяки цьому і заграв. Після іноземці якось з повагою почали ставитися.
– Туре на себе часто ковдру перетягував у грі? Назад відпрацьовував?
Зотов: В цьому плані в нього баланс був. З м’ячем він був хороший, технічний. Міг по декілька гравців обіграти на широкому кроці. Відібрати круглого в нього було дуже важко. Однак грав він і в атаку, і в оборону.
Полянський: Бувало, що перетягував. Він хлопець з характером. Зрозуміло, що коли нам, українцям, напхають, то ми маємо відпрацювати момент, якщо загралися. А Туре напружувався лише коли хотів та був у настрої. Хто б що йому не казав – він гнув свою лінію.
«На моїх очах Туре «зламав» Матузалема»
– Чи запам’яталася вам особливо якась гра за його участю?
Зотов: Усі матчі він проводив досить рівно та тримав свою високу планку.
Полянський: Запам’яталася одна з його ігор вже у складі Барселони. Я тоді був футболістом Шахтаря та порвав меніск, і клуб відправив мене на операцію в Іспанію. Там мені вдалося потрапити на домашню гру синьо-гранатових проти Сарагоси, за яку виступав одіозний ексхавбек Шахтаря Матузалем.
Тоді на моїх очах Туре та Матузалем зійшлися на полі, і між ними сталося сильне зіткнення. Бразилець отримав травму меніска та хрестоподібної зв’язки коліна. Ось цей момент мені дуже запам’ятався. В тому плані, що я з обома грав, і тут бачу їх в іншій країні, в інших командах, на іншому рівні та за таких обставин. 4:1 Барселона тоді перемогла.
Олександр Зотов. Фото: Металург
– Як він був в плані комунікації? Хоча б якісь слова вивчив?
Зотов: Перекладачі працювали. Хлопці між собою якось спілкувалися. Привітання та основні футбольні терміни й так усі розуміли. Щось намагався.
Полянський: Більш менш. Був перекладач, який розповідав та пояснював. Ви ж знаєте, які слова легіонери вивчають найперше, коли потраплять до нас. Ми цим словам самі навчаємо. Такі, приємні, щоб усе було зрозуміло. Туре ці та не тільки ці слова вивчив також.
– А що по режиму?
Зотов: Точно сказати не можу, але я за ним не помічав. Начебто проколів не було.
Полянський: А в кого не було якихось таких моментів? Усі ми й пили, і курили. Зрозуміло, що зовсім за якісь рамки це не виходило. Все це не при тренері було. Ніхто одразу після матчу із цигаркою не виходив і не казав: «Я в порядку». Ми також люди. Іноді нас треба видихнути та розслабитися.
– Гроші на дорогі покупки спускав?
Зотов: Ні, не помічав за ним такого. Машини, наприклад, в нас тоді взагалі були клубні.
Полянський: Начебто тоді службові Hyundai були. Такі, з обрізаною жопою, маленькі. Ну, клуб видав такі деяким гравцям. Ось, здається, Туре та інші топлегіонери на них і каталися.
«Селюк по факсу з Іспанії надсилав факс зі складом Металурга. Туре, звичайно, у старті»
– В нього був досить специфічний агент Дмитро Селюк. Крутився навколо нього? Оберігав свій актив?
Цихмейструк: В Україні я його не бачив. На зборах в Іспанії десь міг спостерігати.
Зотов: Особливо нічого такого не пам’ятаю.
Полянський: Старожилам команди не подобалося, що він дуже багато чого вирішував. Факсом з Іспанії надсилав склади, де його підопічні іноземці, включаючи Туре, звичайно, були в старті.
– Якісь шаманські забобони Туре використовував?
Цихмейструк: Та ні. Я вас прошу. Можливо, вдома він щось таке і робив, але щоб при всіх, то ні. Якщо я досі живий, то проти мене, як свого конкурента, думаю, він нічого такого не застосовував:)
Зотов: Ні, чесно кажучи, такого не помічав:)
Полянський: Ні, на базі такого не спостерігалося:)
– Після відходу Туре з Металурга ви слідкували за його успіхами?
Зотов: Звичайно, приємно було спостерігати. З Металурга він перейшов до Олімпіакоса, потім пограв у Монако та опинився у Барселоні. З часом став лідером Манчестер Сіті. Зробити такий величезний крок з українського футболу – це дорого куштує.
Я слідкував за його виступами. Щасливий, що з таким футболістом мене звела доля.
Полянський: Так. Чесно кажучи, від душі радів за нього. Приємно, що я застав такого гравця. Дорого коштує бути в одній команді з людиною, яка виступає на світовому рівні. Дякую долі та футболу, що мені випав шанс познайомитися з ним, носити на сердечку емблему одного клубу та битися за неї. Далеко не в кожного спортсмена у житті з’являється така можливість.
– Могли подумати, що Туре доросте до такого рівня?
Цихмейструк: Було видно, що хлопчина талановитий, має фізичні дані, але що він виросте настільки, я не очікував. Він ще був дуже сирим. Не думаю, що хтось з нас тоді міг передбачити, що він гратиме на такому рівні.
Зотов: Було зрозуміло, що гравець дуже хорошого рівня, але я тоді не міг сказати, що він досягне світового рівня.
Полянський: Скоріше за все, ні. Однак, мабуть, він сам вірив у це.
«Туре мені потиличника відвісив. Можливо, я і заграв через це»
– Після українського етапу Туре ви десь ще перетиналися?
Зотов: Ні, після його відходу з Металурга ми більше не перетиналися. Не складалося. Ні на зборах, ні він навіть коли він в Олімпіку працював. Не виходило.
Полянський: Ми зустрілися вже у складах інших команд в матчі за Суперкубок УЄФА у Монако Барселона – Шахтар (1:0). Нормально привіталися та поговорили. А що? Не було такого, що: «А ось я!!! А ви хто???».
Олексій Полянський. Фото: Металіст
– Наостанок – ваш особистий спогад про Туре.
Зотов: Ми грали разом в центрі поля плечем до плеча. Я більше на руйнування, а він – на атаку. Поряд з ним було приємно знаходитися на полі. Якщо м’яч у нього, то можна почуватися спокійно:) Він йде вперед, обігрує, загострює… Точно буде якась користь.
Полянський: Та одного разу потиличника мені відвісив! Ну, жартома. Мені це так смішно було. Я трохи меншим був, і йому навіть нахилятися довелося. В нього ще кисть була такою витягнутою… Можливо, і я заграв через це. Трохи свого фарту мені передав:)
***
Раніше один із колишніх керівників донецького Металурга Вардан Ісраелян розповідав нашим колегам з Fanday.net про роботу з легендарними легіонерами, долю клубної бази та телепулу.
