Вадим КОЛЕСНИК: «У десяти кілометрах од нашої бази захопили українську військову частину»

«Тепер на мені значно більше відповідальності за результати»

— Вадиме Леонідовичу, спілкувались із вами вперше, коли вас лише призначили на нову посаду головного тренера. Минуло три місяці. Чи вже почуваєтеся важливішою, чи, радше, впливовішою персоною у ФК?

— Не знаю, став я значущою людиною в клубі чи ні, проте тепер на мені значно більше відповідальності за результати команди — це точно. Хоча визнаю, що зараз почуваюся розкутіше: можна втілювати всі свої задуми в процесі роботи. Відтак нині всі зусилля спрямовую на підготовку колективу до поновлення сезону. Скоро стартує друга частина чемпіонату, тому незабаром побачимо, чи принесе плоди наша робота взимку. Якщо в матчах отримуватимемо хороший результат, значить ми — на правильному шляху.

— За цей час «нафтовики» пройшли вже два повноцінних збори: у своєму місті, а потім і виїзний. Можете підбити підсумки цього етапу підготовки? Чи задоволені роботою підопічних?

— Домашнє зібрання нам трішки тяжко «далося». Постійно набридала погода: було занадто холодно для того, щоби нормально тренуватись. Інколи доводилося виїжджати з регіону, щоби зіграти з кимось товариський поєдинок, адже не було можливостей готуватись, як того нам хотілось.

Натомість у Криму, навпаки, пощастило з умовами, котрі в Євпаторії були на хорошому рівні. У нашому розпорядженні було два чудових поля зі штучним покриттям. Відтак у цілому добре попрацювали, я залишився задоволеним. За цей час зіграли три гри, в яких нікому не поступились: одну виграли, дві звели внічию. Помітно, що в організації гри зробили кілька кроків уперед.

До речі, наступний збір попередньо також планували провести на півострові, однак, зважаючи на нинішню ситуацію, потрібно було дуже швидко все змінювати. Знайшли варіант у Новомосковську, де, власне, зараз перебуваємо. Із одного боку, є непогані поля для тренувань, із іншого, тут складно знайти спаринг-партнерів. Лише з дублем «Дніпра» 24 березня домовились зустрітись. А так — немає більше професіональних колективів. Певне, з аматорами, котрі виступають на область, гратимемо.

— Порушили тему Криму. Через усім відомі події в АРК не виникало негараздів?

— Ні-ні… Там усе було добре, спокійно. Тільки те, що ми бачимо по телевізору, викликає занепокоєння. Бувало навіть таке, що гравці підходили до мене та питали: «Може, краще поїхати звідси?». Після цього, ясна річ, спілкувався з керівництвом, із яким ми зійшлись на одному — потрібно далі працювати. Якщо зараз усі кинуть роботу та лише сидітимуть удома перед телевізором чи мітингуватимуть, то нічого доброго із цього не буде. Частина людей все одно повинна працювати, щоби не було великого дисбалансу. Звичайно, треба хвилюватися за долю нашої країни, треба допомагати вберегти її цілісність, але про свої зобов’язання та обов’язки не можна забувати.

«Коли виїжджали з Криму, то бачили й російських військових, і їхні БТРи, і чимало окопів»

— Чим були зумовлені прохання футболістів? Випадково, не займалися на полях під дулом автоматів?

— Були розмови, що закривають виїзди з півострова: у Чонгарі та в інших місцях. У Сімферополі, до прик­ладу, взагалі заблокували аеродром, у самому місті було чимало мітингів. Упродовж збору людей зі зброєю не помічав. А ось коли виїжджали, то бачили й російських військових, і їхні БТРи, і чимало окопів. Підкреслю, що це все було лише при виїзді, а до цього нічого схожого не бачили. Також до нас доходила інформація, що в Євпаторії, здається, в десяти кілометрах од нашої бази захопили українську військову частину.

— Що відчували в той момент?

— Що тут скажеш? Ми з Андрієм Полуніним і Сергієм Мізіним подумали, все зважили та, в підсумку, вирішили, що немає причин на таке раптове рішення — їхати з Криму. Звичайно, рідні переживали, дружини футболістів. А скажіть, де зараз не хвилюються люди? Наразі таке становище, все що завгодно може трапитися. До нас і з Бєлграда можуть заїхати, звідки завгодно — скрізь воно зараз тривожно.

— Через вимушені форс-мажорні обставини вносили корективи в плани подальшої роботи. Ці зміни можуть вплинути на ефект підготовки?

— У принципі, все нормально. Зрозуміло, що нічого доброго немає в тому, що зараз можна побачити в новинах. Але краще сконцентруватися на своїй роботі, відтак робити її добре. Отож, навіть у нинішніх умовах можна добре підготуватися до поновлення змагань.

— Між другим і третім зборами були в Охтирці. У східних містах України на вулицях чимало «гастролерів». Як із цим у вашому місті?

— На щастя, у цій площині в нас усе спокійно. Можу запевнити, що в Охтирці немає ніяких проросійських мітингів, оскільки місцеві люди за вільну та єдину Україну. Навіть пам’ятник Леніну демонтували! Бачив, як на всеукраїнському ТБ показували, що в нас його спочатку зняли, а потім назад поставили. Нині — знову забрали його монумент.

— До слова, візит додому припав на ваш день народження (12 березня, а розмова відбувалась 15 числа. — Є. Д.). Краще пізно, ніж ніколи, тому вас привітаю та запитаю, як пройшов цей святковий день?

— Правильно підмітили, це був саме вихідний. Як зустрів день народження? По-домашньому. Звичайно, часто відлучався, щоби прийняти всі вітання та побажання від друзів, колег по роботі та підопічних. Наступного дня якраз збирались із командою після відпочинку. Відтак усі разом мене ще раз привітали. Також днями був день народження у футболіста Олега Єрмака, тож і його вітали. Утім, урочистих святкувань ніхто не влаштовував, адже ще багато роботи на нас чекає попереду.

«Командна готовність зараз на рівні 60–70 відсотків»

— Пам’ятаю, що спочатку в тренерському штабі взагалі не було жодного фахівця, незабаром до команди приєднався асистент Сергій Закарлюка. Чи ще люди потрібні, щоби допомагати?

— Та ні, поки начебто справляємося. До того ж, ми в першій, а не прем’єр-лізі, тому в нас усе скромно. На зборах щодо цього питань не виникало. У нас команда по-справжньому футбольна: не соромиться нам допомагати й адміністратор, і навіть оператор. Якщо мені потрібно порадитись у глобальнішому сенсі, то для цього є Полунін та Мізін, які в минулому були чудовими футболістами, а нині добре розбираються у своїх функціях.

— Упродовж зимового антракту підписали чотирьох виконавців: Вечтомова, Циколію та братів Пасичів. На цьому кадрове поповнен­ня обмежиться?

— Ні, в нашому розташуванні перебувають ще двоє гравців, котрі, найімовірніше, також незабаром укладуть із нами трудові угоди. Судячи з того, що я побачив у їхньому виконанні, думаю, що вони спроможні допомогти «Нафтовику». Позиції? Не називаючи імен, скажу, що один оборонець, а інший — грає під нападником.

— Розкажете, що заплановано на зборі, котрий нині проходить у Новомосковську? Чи вже готуєтесь безпосередньо до першого офіційного матчу?

— На цьому зібранні, як уже говорив, заплановано три спаринги: післязавтра граємо, 20 березня та 24-го. На цей час наша робота буде схожа більше до попередніх зборів. А ось після 20 числа, певне, вже готуватимемося до зустрічі з «Авангардом». У грі з дніпропетровським дублем остаточно моделюватимемо гру, з якою намагатимемося взяти гору над «машинобудівниками».

— На вашу думку, на даний момент на скільки відсотків охтирська команда готова до другого кола?

— Чесно кажучи, командна готовність зараз на рівні 60–70 відсотків. Чому так мало? У нас дуже багато футболістів упродовж міжсезоння випадало через хвороби та травми. Наразі додаємо в інтенсивності тренувань, тому швидко виведемо колектив на свій пік. Також більше уваги приділятимемо тактичному вишколу. Із початку потрібно звикнути до офіційних ігор, адже спаринги — це зов­сім інший рівень. У матчах першості не маємо права на помилку, потрібно думати лише про результат.

«Скоріше до нас просяться футболісти, ніж ми когось умовляємо»

— Спілкуючись із функціонерами ФК, не піднімали тему завдань на сезон?

— Завдання в нас не змінювалося — намагатися вигравати в кожному матчі. У нас передбачені преміальні, є наші вболівальники та фани — нам є заради чого та кого грати. Разом із цим, у «Нафтовику» зібрався колектив професіоналів, які отримують задоволення від звитяг у будь-якому протистоянні. А поразки, навпаки, засмучують гравців та змушують працювати їх ще більше.

— Питання фінансування із часом стає дедалі болючішим. Охтирцям унаслідок останніх подій не довелося затягувати паски сильніше?

— Тьху-тьху, в нас із цим негараздів не виникало: все добре та стабільно. Бажаю, щоби в усіх було не гірше, ніж у нас. Не скажу, що все — супер, але гроші отримуємо вчасно та в повному обсязі.

— Отож, із запрошенням нових кадрів і втриманням у складі чинних виконавців проблем не було?

— Так. Скоріше до нас просяться футболісти, ніж ми когось умовляємо. Самі знаєте, з регулярним спонсоруванням у нашій лізі не все добре, тому чимало гравців зараз перебувають без команди. Коли когось запрошували до себе, то вони з радістю відгукувалися на нашу пропозицію. Відтак на всі позиції, котрі потребували підсилення, знайшли кваліфікованих людей. До прикладу, виникли проблеми фінансового характеру в «Буковині» та на ринку вільних агентів з’явились хороші футболісти, тому двоє таких (Циколія та Вечтомов) уже безкош­товно перебралися до нас.

Утримувати теж нікого не довелося, хоча ми ніколи не були проти того, щоби з нашої команди йшли виконавці у сильніші клуби. Навіть уперше зіткнулись із ситуацію, коли розчарувались у можливостях двох гравців, утім із ними укладені конт­ракти, тому просто так сказати їм «ідіть геть» не можемо. Виходи два: чекати завершення дії договору або розривати його за обопільною згодою сторін. Чи схочуть вони цього? Мені невідомо.

— Отож, долучивши ще двох футболістів, «Нафтовик» матиме той склад, якому до снаги виконати завдання, визначене перед командою?

— Якщо всі будуть здорові та обій­демося без травм, то так. Хоча завжди хочеться мати у своєму розпорядженні ще сильніший та майстерніший підбір виконавців. Це не означає, що нинішній склад поганий, бо й зараз маємо хороших футболістів. Їх нам вистачить для виконання нашої мети. Я не прибічник концепції, щоби зразу, лише очоливши колектив, миттєво виганяти гравців, мовляв, у мене космічне бачення рівня футболу. Ні, наразі лише косметичний ремонт довелося провести: хтось пішов, хтось прийшов, відтак трішки перелаштувалися тактично, бо прагнемо більшу ставку зробити на атакувальну побудову. У крайньому випадку, «Нафтовик» зимував на четвертій сходинці, тому в нас є всі передумови для того, щоби навесні лише покращити результати. Чи вдасться — покаже сезон.

Євген ДЕМЯН.