Валерій ФЕДОРЧУК: «Не один Рібері грає за Францію»

Переглядів 83
UkrFootball.ua
UkrFootball.ua
0 голосів

Півоборонець «Карпат» і національної команди поділився враженнями від виклику до збірної та думками з приводу матчу проти Франції

— Валерію, якщо раніше вас довикликали в збірну, то нині зразу потрапили у список 25 найкращих. Сподівалися, що знову отримаєте виклик до головної команди країни?

— Не можу однозначно відповісти. У мене останнім часом така ситуація, що постійно маю надію на те, що в підсумковому списку Михайла Фоменка буде моє прізвище. Через це найголовнішим постає: добре виступати у своєму клубі та обов’язково забезпечувати результат. Якщо ти якісно та продуктивно граєш, то повинен отримувати запрошення до лав збірної. У кожного є шанс, просто потрібно постійно доводити свою профспроможність. Мене викликали, відтак я задоволений своєю роботою.

— У емоційному плані отримали задоволення, що тепер вас без вагань запросили?

— Знаєте, якщо чесно, намагався не думати про це. Головне, що отримав можливість пограти в жовто-синій футболці. Тепер потрібно рухатися далі.

— Такі виклики додають більшої наснаги працювати над собою?

— Звичайно. Коли бачиш плоди своєї роботи, то намагаєшся все більше приділяти сил для самовдосконалення. Виклик у збірну — новий для мене, який надає натхнення на нові звершення.

— Після останнього поєдинку прем’єр-ліги чи вже були думки щодо матчу із Францією?

— Ні. Завжди все потрібно робити поступово, крок за кроком. На той момент у мене була гра у чемпіонаті проти «Ворскли», тому всі думки спрямовані лише на цей поєдинок. Лише після матчу зрозумів, що вже за два дні розпочнеться підготовка до двобою із французами.

— Мали час поспілкуватися з гравцем полтавського ФК Денисом Дедечком, який також однедавна вважається гравцем національної збірної?

— Ми з Денисом давно знайомі, тому не втратили нагоди обмінятися думками. Хоча й окрім очних зустрічей нерідко спілкуємось. Про що ми розмовляли після матчу — особиста справа, адже говоримо ж не лише на одну тему.

— Чи можете назвати двобій із французами найголовнішим випробуванням у кар’єрі?

— У цьому питанні не хотів би торкатися безпосередньо себе, бути багатослівним. Наразі не суттєво, яким цей матч буде для мене, а вагомішим є те, як ми зіграємо з «триколірними». Поки що можу сказати, що найближчі два поєдинки дуже важливі, відтак потрібно добре підготуватись, аби незабаром отримати змогу поїхати на чемпіонат світу.

— Як уважаєте, в одному з двох поєдинків вам пощастить вийти на поле?

— Звичайно, кожен футболіст, який перебуває разом зі мною на тренувальній базі, сподівається, що вибір припаде саме на нього. А як воно вже буде насправді, побачимо в п’ятницю, нині, можливо, лише один тренер знає. Зараз усі відповідально готуються, тому що знають, навіть якщо ти не основний, може скластися така ситуація, що потрібно буде миттєво виходити на поле.

— Наразі ви перебуваєте на тренувальній базі. Який настрій панує в колективі?

— У збірній дуже дружний колектив, тому й настрій відповідний. Дуже добре, що в нас панує така приємна атмосфера.

— Чи має місце якийсь острах, що ваш опонент — французька команда?

— Страху немає, втім, є хвилювання через велику відповідальність за результат. Думаю, наразі це в кожного футболіста всередині. Францію ніхто не боїться. Однак не можна забувати про її силу. Відтак, передусім, зараз усі зайняті підготовкою до зустрічі.

— Уже обговорювали найсильніші та, навпаки, найслабші сторони візаві?

— У нас є теорія, тому ваші питання вже розглядалися на них. Ми інформовані, що собою представляє збірна команда Франції. Але, як ви вже зрозуміли, я вам нічого конкретного не скажу: залишимо французів без цієї інформації.

— А, на вашу думку, який аспект гри є ключовим у «триколірних»?

— Нехай це все ж залишиться усередині нашої команди.

— Багато фахівців убачають в особі Рібері найбільшу загрозу для України. Кого б іще виокремили в команді Дешама?

— Не один Рібері грає за Францію. У них низка висококваліфікованих виконавців. Тому акцентувати увагу на тому ж Рібері чи іншому гравцеві немає сенсу.

— Чи є острах, що не вдасться вийти переможцем із цього протистояння?

— Звісно, що немає! Як можна без віри виходити на поле? Із нашого боку кожен знає, що можна грати із французами. У першому ж матчі побачите, що ніхто нічого та нікого не боїться.

— Дідьє Дешам уже наголосив, що нульовий рахунок у Києві — непоганий результат для французів. Який рахунок задовольнив би українську команду?

— Напевне, нікого не здивую, якщо скажу, що все, що нам потрібно, — перемога. Із яким результатом — немає особливого значення.

— Чи має вирішальне значення, в якій послідовності відбуватимуться зустрічі? Якщо би матчі відбулися спочатку в Парижі, а потім у Києві, то було би легше?

— Не вбачаю у цьому нічого страшного. Особисто для мене було би краще, якщо би перший матч пройшов на виїзді, у Франції, а потім приймали б їх перед рідними вболівальниками. Приємно було би здобути путівку на чемпіонат світу вже вдома.

— Якщо наша команда здобуде позитивний результат у Києві, чи зачинятимемося за сімома замками в Парижі?

— Узагалі це не до мене запитання. Думаю, що тренерський штаб вибере правильну стратегію на серію матчів із Францією. Михайло Іванович знає, що робить. До того ж, іще рано говорити про матч-відповідь, давайте дочекаємося результату першого протистояння.

— Отож, уважатимемо, що «синьо-жовтим» до снаги взяти гору над збірною Франції та вже нас­тупного року поїхати до спекотної Бразилії?

— Команда вірить у це та зробить, повірте, все можливе, щоби порадувати мільйони українців. Водночас хлопці розуміють, який це суперник. Але якщо ми грали на рівні з англійцями, чому би не взяти своє в грі з французами?

Євген ДЕМЯН.