Віктор КОЗІН: «Якщо вирішимо задачу — потрапити в прем’єр-лігу, відмовлятись од цього ніхто не буде»

«У керівників немає повного задоволення від результатів»

— Вікторе Володимировичу, як керівники ФК оцінюють отримані результати на старті сезону?

— У принципі, дивлячись на турнірну таблицю, розумієш, що шосте місце — не те, на якому ми хочемо перебувати. Однозначно хочемо посідати вищу сходинку. Отож у нас немає повного задоволення від результатів. Із іншого боку, варто усвідомлювати, що в «Полтаві» — молодий колектив. Не секрет, що деякі гравці не мають досвіду виступів у першій, а то й у другій лізі. До нас вони приєднались із дублюючих і других складів інших клубів. Хоча у цьому не тільки мінуси, а й плюси.

Задача, котра стоїть перед командою, — вигравати в кожному матчі. Проте нам це поки не вдається. Останнім часом навіть нічийний синдром охопив. Можливо, гра на Кубок (усе ж, донецький «Металург» обіграли!) зумовила переоцінювання своїх можливостей. Однак після цього ніхто не впадає в розпач. У нашому розташуванні панує робоча атмосфера.

— Чи погоджуєтеся, що після завершення минулого сезону, коли полтавці вибороли четверте місце, всі сподівалися на продов­ження прогресу?

— На мою думку, склад торішнього зразка формувався з досвідченіших виконавців. Відтак більшою мірою позначається нинішнє омолодження команди. Додам, що в лізі продовжується тотальне вирівнювання потенціалів команд. Як наслідок, часом стаємо свідками супе­речливих і сенсаційних результатів. За винятком «Олександрії», інші постійні лідери першості (до прикладу, «Сталь» із Алчевська) нині перебувають у підвалинах турнірки. Хоча не раніше десятого туру, коли клуби почнуть посідати свої місця, потрібно розставляти всі точки над «і». Щодо «сталеварів», зрозуміло, позначається ситуація на сході. Футбол ніколи не був осторонь життя в країні. Скажу, що в нашій команді також є гравці з Луганської та Донецької областей, імовірно, вони особливо часто замислюються над цими подіями. Можливо, внаслідок цього відбувається якесь недоналаштування на матчі.

— Чи не думаєте, що на підопічних Близнюка тисне результат попереднього сезону?

— Ні. На футболістів навряд чи це впливає. По-перше, це вже історія. Також наведу приклад: у нас із того чемпіонату залишилося десятеро виконавців, а зараз у нас на конт-
ракті 22 футболістів. Отож півскладу навіть не мають відношення до минулих досягнень. Також не скажу, що четверте місце — неабиякий результат. Так, добре виступили (тим паче, найкращий сезон у історії «Полтави»), але до перемоги в лізі, приміром, було далеко. Наголошу, що на цьому ніхто не збирається зациклюватись. Отож не віднесу цей фактор до вагомих негативних рушіїв.

Кажуть, стабільність — ознака майстерності. Цей футбольний рік буде важливим для нових хлопців, які мають продовжити почату лінію. Якщо зможуть це, то не обійде їх боком інтерес од сильніших ФК, зокрема, з прем’єр-ліги. Загалом, стабільності та майстерності нам бракує. Самі бачите, посеред тижня виграємо в МетаДона, а на вихідних не можемо переграти дебютанта першості — «Тернопіль». Хоча не подумайте, що намагаюся применшити здобуток гостей. Думаю, рано говорити, що раніше результат був, а зараз його немає.

«У клубі немає жодних перепадів чи заборгованостей —  усе створено для роботи»

— Утім, стабільним залишився захист, який пропустив лише двічі — найкращий показник у лізі. А ось напад «кульгає»: три забиті м’ячі за сім поєдинків.

— Погоджуся, проблем із обороною в нас немає. Додам, що ця ланка якраз найменше зазнала змін. А ось півзахист і напад змінилися на 70 відсотків. Саме тому попереду нам бракує зіграності. Гадаю, що талану також десь не вистачає. У тих епізодах, після яких раніше святкували взяття воріт суперника, зараз беремося за голови, не розуміючи, як м’яч не опинився у сітці. У цьому плані показовим був перший двобій із «Гірником-Спортом»: створили безліч голевих моментів, а забити так і не вдалося. Таким чином, не завжди щастить тим, хто «возить» опонента. Без фарту на футбольному полі робити нічого.

Утім, сподіваємося, що це питання часу. Адже всі гравці хочуть покращити статистику та відповідно працюють. Тим паче, що в клубі немає жодних перепадів чи заборгованостей — усе створено для роботи. Як мені здається, лише час може допомогти виправити нашу спортивну складову.

— На вас очікують команди з топ-трійки. Можливо, з «Геліосом» та «Олександрією», котрі проповідують відкритий футбол, буде легше набрати залікові пункти?

— Ми вже протидіяли «Динамо-2», котре також не закривається. Теж саме можна сказати про донецький «Металург». Як бачимо, у цих поєдинках ми змогли здобути перемогу. Однак не слід робити із цього закономірність. Складно передбачити, що буде простіше. Хоча налаштування, звичайно, буде серйозніше. Не збираюся кривити душею: всі знають, що футболісти по-різному розглядають суперника, зважаючи на їхнє місце в турнірній таблиці. Якщо граємо з аутсайдером, гравці можуть припуститися думки, що обі­грають його на одній нозі, натомість матч із лідером узагалі не потребує додаткової мотивації. Відкритий футбол — не завжди добре: одна команда гратиме, а інша і центр поля не перейде. Таке теж буває.

— Чи з’являться із часом конкретніші завдання, ніж «вигравати щоматчу»?

— У Кубку прагнемо пройти якнайдалі турнірною сіткою. Якщо не мати такого бажання, навіщо тоді взагалі грати? Загалом, перед колективом стоять максимальні завдання, адже стимули не лише очкові, а й фінансові. Повірте, щоразу вони виходять на поле заради перемоги. Ми не керуємось олімпійським принципом: головне — участь. Матч із донеччанами мав усім засвідчити серйозність наших намірів. Утім, потрібно бути реалістами, із «Шахтарем» нам буде складно. Хоча для хлопців — це шанс засвітитися. Нерідко таке траплялося, що гравці, котрі добре зіграли проти «гірників», зрештою, поповнювали їхні лави. Шкода лише, що поєдинок-відповідь пройде не на «Донбас Арені», адже зіграти на цій арені — мрія багатьох футболістів.

— А про прем’єр-лігу в Полтаві «забули»?

— Усе має робитися поступово. Немає в нас такого: «Давай! Давай!». Який сенс переходити через річку на інший берег, аби потім не знати, що там робити? Тобто займаємось інфраструктурою, йдемо еволюційним шляхом. Зараз вирішуються питання щодо стадіону та ще одного поля. Якщо вирішимо задачу — потрапити в прем’єр-лігу, відмовлятись од цього ніхто не буде. Якщо ж ні, то трагедії не буде. Маємо вдосталь моментів, які потрібно вдосконалювати. Нині на часі — розбудова інфраструктури та розвиток дитячо-юнацького футболу.

«Відсутність Близнюка на прес-конференціях? Не варто шукати підводні течії»

— Помітив, що післяматчеві прес-конференції відвідує не головний тренер Ілля Близнюк, а його асистент Ігор Лучкевич. Із чим це пов’язано?

— Це пов’язано більшою мірою з емоціями Іллі Владиславовича. Тобто питання полягає лише у ситуації зі здоров’ям наставника. Розповідають, що після гри він, як вичавлений лимон — на прес-конференцію його просто не вистачає. Торік Близнюк завжди давав післяматчеві коментарі, а зараз цей аспект став гострішим для нього. Я розумію, що певною мірою це неправильно, але ж людину можна зрозуміти! Відтак не варто шукати підводні течії. Просто так склалася ситуація. Зрештою, можете його конкретніше запитати, зв’язавшись із ним. Керівництво не наполягає, щоби саме він виходив до журналістів. Також не виключаю, що це — забобони.

— Я би з радістю, але Ілля Владиславович не часто радує нас своїм інтерв’ю чи принаймні відповідями… Це теж через емоції?

— Можливо, він справді не хоче спілкуватися. Може, просто не бачить потреби в розмові у цей момент. А говорити просто так не всі хочуть. Думаю, що час пройде і це зміниться.

— Розкажіть детальніше, як
просувається робота зі стадіо-
ном?

— Поки все на стадії виділення землі. Од ФК тут нічого не залежить. Справа — за міською владою. Пригадаю, що землю під базу ми також довго чекали. Така в нас система, котру поки ще не зламали. Чекаємо найближчі сесії, щоби розглянули нашу справу.

— Колега, побувавши на відкритті вашої бази, розповідав, що бачив проект стадіону.

— Так, макет уже готовий, як і модель критого комплексу з невеликим полем. Щодо останнього, думаю, що ближче до кінця осені його почнуть утілювати в життя. Зазначу, що наша арена аналогічна до тієї, що побудували в Борисові, на якій грає БАТЕ, та вміщуватиме 12 тисяч глядачів. Тобто стадіон буде винятково для футболу. Не знаю, правда, який проект був на момент відкриття бази, але поки ще немає прив’язки до місцевості. Тоді могли побачити лише структуру та архітектуру стадіону.

— Як часто контактуєте з президентом клубу паном Соболєвим?

— Леонід Давидович, навіть перебуваючи за кордоном, завжди тримає руку на пульсі справ ФК. Тому проблем у спілкуванні з президентом у нас немає. Бажання допомогти в пана Соболєва завжди є, тому, як нададуть землю, ситуація зі стадіоном набере обертів. Поки ж проект арени з прив’язкою до місцевості не можемо замовити, бо не відомо, де саме ми отримаємо ділянку. Гроші на вітер ніхто не викидатиме. Терміни? Не берусь говорити, коли це все вирішиться.

— Як поживають футбольні «біженці» на вашій базі?

— Уже два місяці справді займаються «гірники» — «Шахтар-3», U-21 та U-19. Перші грають у нас на стадіоні, на «Локомотиві», а юнаки виступають на базі, адже там поле дозволяє — штучне покриття останнього покоління. Загалом, майже 60 людей там постійно перебуває — практично вся структура «гірників», за винятком старшої команди. Нормально співпрацюємо, уживаємось. У цьому плані все чудово.

Євген ДЕМЯН.