Воротар Федотов: «Перед Буковиною зняли гіпс. Я їхав страхувати, бо хлопці не мали «броні», але вийшов у поле»

Літньому новачку Буковини голкіперу Микиті Федотову лише нещодавно виповнилося 25 років, а про його життєвий шлях вже, здається, можна написати біографічну книгу. У цю чверть століття вмістилися виховання у структурах Дніпра та Шахтаря, виступи в Чехії та Іспанії та навіть дебют в ролі польового гравця в офіційному матчі.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Микита розповів нам про усі ці події.

Чи у порядку ще Селін, Олійник та Гладкий? «Неважливо, скільки їм років та скільки вони важать»

– Микито, Буковина в 1/32 фіналу Кубка України розгромила Авангард з Лозової (3:0), у складі якої виступали ексгравці збірної України – Євген Селін, Денис Олійник та Олександр Гладкий. Легенди ще в порядку?

– Видно, що усі майстерні гравці. Селіна, який лише нещодавно завершив з професійним футболом, я дуже добре знаю, бо в минулому сезоні ми разом виступали за ЮКСА. Що стосується Олійника та Гладкого, то мені здається, неважливо, скільки їм років та скільки вони важать, рівень та техніка вже нікуди від них не подінуться:)

– Хто з цієї трійки мав найкращий вигляд?

– Мабуть, Олійник. Виділяється, як він працює з м’ячем.

– Старт сезону Буковини у Першій лізі видався важким, бо розпочали ви з двох нульових нічиїх проти Інгульця та Агробізнесу – це вже потім були перемоги над Пробоєм, Вікторією і Прикарпаттям. З чим це пов’язуєш?

– Я б не сказав, що важкий. Дві нічиї, на мою думку, були простою випадковістю. Ми переграли обох суперників, просто м’яч не йшов у ворота. Потім перемогли Пробій (4:3).

Гравці Буковини, фото: ФК Буковина

– Гра проти НК Пробій також вийшла валідольною, бо за рахунку 4:1 ви двічі пропустили у компенсований час. Розслабилися?

– Ну, так. Це психологія. Мабуть, трохи розслабилися, бо мали перевагу у три м’ячі в компенсований час. Після матчу говорили про те, що не маємо права дозволяти собі подібного й варто бути сконцентрованими з першої до останньої хвилини. Думаю, надалі такого не допустимо.

Як потрапив до Буковини та чи цікаво там працюється? «Шищенко дає багато нової інформації. Деяких моментів у свої 25 років навіть не знав»

– Як ти потрапив до Буковини?

– Ближче до літа мені зателефонували та сказали, що мною цікавиться Буковина. Я одразу без розумів погодився перейти. Це амбітний проєкт та новий виклик для мене.

– Тут в тебе найкращі фінансові умови в кар’єрі?

– Так.

– Головний тренер Буковини Сергій Шищенко нині отримує багато схвальних відгуків про свою роботу. Чи дійсно в нього є потенціал працювати на найвищому рівні?

– Я в цьому впевнений. Він вивів Полісся у єврокубки, у минулому сезоні залишив в УПЛ Оболонь, яка перебувала у безнадійному становищі.

Дуже подобається працювати зі штабом Шищенка та безпосередньо тренером воротарів Артемом Івановичем Кічаком. Дають багато нової інформації. Деяких моментів у свої 25 років я навіть не знав – усе інше. Тому зараз перебуваю у процесі навчання та адаптації, щоб повністю підлаштуватися під вимоги.

– На початку кампанії тренерський штаб поки довіряє іншим воротарям. Чи обговорювалася твоя роль у команді перед трансфером?

– Скажімо так, ішов конкурувати. Є вже свої нюанси, але все добре. Зараз мовчки працюю та навчаюся. Усьому свій час. Поки довіряють іншим, потім, вірю, отримаю свій шанс.

Микита Федотов, фото: Instagram М.Ф.

– Чи ЮКСА влітку пропонувала тобі залишитися?

– Конкретна пропозиція, скажімо так, була, але це не те, що мене влаштовувало. Я хотів інші умови. Там їх дати не змогли.

Чому не закріпився у Шахтарі? «Стало очевидно, що місце першого номера займе Трубін»

– Ти родом з Дніпра. Як почав займатися футболом?

– Вперше я пішов на футбол у п’ять років на своєму мікрорайоні. Після другого тренування батькам сказали: «Не мучте дитину й більше не приводьте її сюди».

Далі була тривала пауза, й у дев’ять з половиною років я пішов до ДЮСШ №12. Моїм першим тренером став Валентин Васильович Вязовський. Він сказав: «Цікавий матеріал. Хлопець високий, міцний». Вязовський сам був колишнім воротарем й грав у Дніпрі. Так в мене і пішло.

– Як ти потрапив до Шахтаря?

– Це взагалі цікава історія. Коли розпочинався дитячий чемпіонат України, то я був четвертим воротарем у Дніпрі й навіть не потрапив до заявки. Так вийшло, що Костянтин Вікторович Шевченко та Валерій Анатолійович Нападенський, останній вже покійний, які тренували дніпровське училище, шукали воротаря й попросили в Дніпра мене.

Дніпро чомусь не хотів віддавати, але Шевченко та Нападенський принципово наполягли, повірили та дали шанс. І ось я у 15 з половиною років дебютував у Вищій лізі чемпіонату України. Відіграв за училище півтора сезону й одразу отримав пропозиції піти до Дніпра U-19 або до Шахтаря U-17. Тоді я обрав останніх, бо Дніпро розпадався.

– Чи великими були навантаження? Чи траплялося, що блював на зборах?

– Ну, такого, щоб блював, – ні. Проте пам’ятаю, що на літніх зборах з Шахтарем в Ужгороді ми в Геннадія Зубова бігали стільки, що мене вперше у житті почали хапати судоми:)

– Чому ти затримався у Шахтарі лише на один рік?

– Ну, там в нас просто виникло непорозуміння з приводу мого перебування в клубі. Через багато років ми з тренером вже обговорили ту ситуацію.

Тоді я протягом певного часу не міг визначитися, чи залишатися. Старші хлопці лякали контрактами з дуже великими компенсаціями до 23 років, через які ти потім ніяк не міг піти. У підсумку ухвалив рішення рухатися далі й опинився у ФК Полтава.

– Вихованець Шахтаря Владислав Хомутов в інтерв’ю нам розповідав, що компенсації за виховання у Шахтарі могли складати навіть 100-200 тисяч доларів, через що багато талантів покидали клуб.

– Ну, так. Плюс усі розуміли, що є Толя Трубін. Він вже тоді готувався під першу команду й був на один рік молодшим. Він би виступав і в U-19, і в дублі, і в основі. Інші б отримали дуже мало можливостей для ігрової практики. Стало очевидно, що цей воротар за рік-два займе місце першого номера Шахтаря. Це була справа часу.

Анатолій Трубін, фото: ФК Шахтар (Донецьк)

– Хто за твоїм віком у Шахтарі був найбільшим талантом, який не розкрився?

– Мені подобався нападник Богдан Приблуда. В нього не вийшло вийти на серйозний професійний рівень через ту саму компенсацію. Він дуже багато років провів у Шахтарі, але ніхто не погоджувався платити такі гроші за 17-річного футболіста.

– Чим він виділявся з-поміж інших?

– Він був таранним форвардом. Типу Куна Агуеро. Маленький, збитий та дуже-дуже міцний. Мав пристойний удар з обох ніг. Непоганий був нападник.

Чим запам’ятався президент ФК Полтава Соболєв? «Виплатив нам бонуси за вихід в УПЛ – по 100 тисяч гривень»

– Як у тебе склалися відносини з одіозним президентом ФК Полтава Леонідом Соболєвим?

– Перед переходом мені казали, що в нього своєрідний характер, однак протягом мого року в команді завжди було нормальне спілкування та ставлення. Ніяких претензій до нього не маю.

Можу висловити йому лише повагу за стабільність, в той час, як футбол в Україні був у занепаді. В багатьох клубах існували затримки по зарплаті, а ми отримували премії на наступний день після гри.

– Стабільність? На твоїх очах у 2018 році Соболєв після виходу в УПЛ зняв команду зі змагань через заборону грати на домашньому стадіоні. Як це було?

– Команда готувалася й було видно, що особисто президент також готувався. На наступний день після нашого виходу в УПЛ на стадіоні розпочалося будівництво роздягалень й усього іншого. Футболісти вже обирали собі екіпірування. Тобто людина реально цього хотіла.

Не знаю, що відбулося потім. За два дні до початку зборів в інтернеті прочитали, що ФК Полтава знімається з чемпіонату. Ми все одно приїхали, я тоді ще був травмований, і якась людина від президента нам підтвердила інформацію про закриття клубу.

Зазначу, що Соболєв, попри цю ситуацію, все ж виплатив нам бонуси за вихід в УПЛ – по 100 тисяч гривень.

– Буковина вдруге за 2025 рік грала проти Вікторії – після ¼ фіналу Кубка України вже в чемпіонаті. Команду із Сум очолює Анатолій Безсмертний, у якого ти працював у ФК Полтава та Поліссі. Як працювалося разом?

– Для мене це тренер та людина з великої літери. Він дав мені можливість підписати перший професійний контракт у ФК Полтава. Далі, коли я після травми грав на область, Анатолій Петрович забрав мене до Полісся. Там я під його керівництвом дебютував у професійному футболі. Тому тільки хороше можу сказати про цю людину, дуже її поважаю. Час від часу підтримуємо спілкування.

Анатолій Безсмертний, фото: ФК Вікторія

Його Вікторія – максимально серйозна команда Першої ліги, яка кожен рік бореться вгорі. Я вважаю випадковістю, що у минулому сезоні вони не потрапили до групи Чемпіонська. Там хороший тренер, хороший кістяк, усі досвідчені футболісти.

Як «допомогли» опинитися в другому дивізіоні міста Прага? «Ви можете собі уявити погано, а там – ще гірше»

– Після ФК Полтава ти транзитом через дніпровську Енергію та Полісся перейшов до любительського чеського клубу MSM. Як ти там опинився?

– Не хочу називати прізвища людей, які «допомогли» мені туди перейти. Трохи обманули, скажемо так. Я їхав до другого дивізіону чемпіонату Чехії, а опинився в другому дивізіоні міста Прага.

Вже коли грали товариські матчі, зрозумів, що я зовсім не в другому дивізіоні Чехії:) Плюс отримав травму. Через три тижні попросив, аби мене повернули додому. Встиг прямо перед локдауном, а пацани потім дуже важко звідти їхали.

– Ти не один туди з українців потрапив?

– Там ще були Денис Ндукве, Данило Колісник та Денис Резепов (Ворскла, Колос-2 і тернопільська Нива зараз, – прим. «УФ»). Фантастична четвірка:)

– Що за рівень був у Чехії в плані футболу?

– Та ні, рівень дуже поганий. Ви можете собі уявити погано, а там – ще гірше. Це як в нас чемпіонат району.

– Там щось платили?

– Ні-ні. Хоча, спочатку мало усе бути. Єдине, забезпечили проживання. Жили у хорошому готелі з харчуванням. На цьому, в принципі, й усе.

Чому зірвався трансфер до Металіста? «Їхав до Харкова на підписання контракту»

– Потім ти перейшов до іспанського Монтіхо. Як цей трансфер став можливим?

– Завдяки колишньому футболісту Ярику Олійнику. Ми з ним перетнулися, коли я тренувався з Черкащиною у Києві. Він грав в Іспанії й сказав мені: «Малий, що ти тут робиш? Нумо я тобі допоможу. В Україні завжди встигнеш пограти, поки молодий, потрібно спробувати».

Микита Федотов в Монтіхо, фото: Instagram М.Ф.

Він порадив мене своєму агенту, скинули нарізки. Потім я про це навіть забув й коли вже тренувався з ВПК-Агро, мені зателефонували щодо варіанту з Монтіхо. Коли я туди приїхав, то команда вийшла з четвертого дивізіону до третього. Відіграв пів року.

– В Іспанії вже було веселіше, аніж у Чехії?

– Звичайно, веселіше:) Там дуже хороший рівень. У четвертому та третьому дивізіонах іспанського футболу мало – більше бий-біжи та силова гра, проте все одно виконавці доволі майстерні. Тому цікавий був досвід.

– Який був рівень зарплат?

– Спочатку приблизно 500 євро плюс проживання та харчування. Коли підвищилися у класі, то у середньому платили півтори тисячі євро.

– Що найбільше здивувало у Європі?

– Я у Європі й до того часто бував, тому не можу сказати, що чомусь надто здивувався.

У Чехії мені запам’яталося, що автобуси завжди приходили хвилина у хвилину. Це прямо щось нове. Іспанія усіх дивує вічною фієстою. Ти не вгадаєш, коли в них вихідні. Якось мені сказали, що ми живемо, аби працювати, а іспанці працюють, аби жити. Тому вони постійно відпочивають.

– Перед початком повномасштабного вторгнення ти був близьким до переходу у Металіст. Як розвивалися події?

– Там цікаво було. У Монтіхо в мене розпочалися проблеми, бо клуб не вчасно подав мої документи. Таким чином, довелося звідти поїхати.

З Металістом пройшов збір. Сподобався, начебто, й усе було добре. Поки розбиралися з організаційними нюансами, я поїхав у Мункач підтримати форму. 23 лютого мені зателефонував Євген Красніков й запросив на підписання контракту, але так вийшло, що на наступний день розпочалася війна. Я саме їхав з Мукачева до Харкова.

Микита Федотов в Металісті, фото: Instagram М.Ф.

Як опинився у Сегунді після піврічного простою? «Не міг повірити. Думав: «Ви що, знущаєтеся? Там космічний рівень»

– Як ти потім потрапив до Понферрадіни?

– Це також цікаво. Коли було прийняте рішення відновлювати чемпіонат України, то почали надходити пропозиції, але мені тоді виповнилося лише 22 роки й ніхто не міг потягнути компенсацію, яку просив Монтіхо.

Оскільки в Іспанії система працює так, що місцеві клуби компенсацію не платять, то на мене почали масово виходити агенти з пропозиціями поїхати в команди другого та третього дивізіону. Одного разу спитали, чи не хочу я поїхати до Сегунди у Понферрадіну?

Не міг повірити. Думав: «Ви що, знущаєтеся? Яка Понферрадіна? Я ж пів року у футбол не грав, а там космічний рівень». Проте мені реально скинули контракт. Я, м’яко кажучи, був шокований:) Пробув там рік. За основу відіграв один матч на Кубок, а так виступав за другу команду.

– Чому не вдалося досягти там більших успіхів?

– Зрозуміло, що дуже велика конкуренція. Першим номером був Амір Абедзаде, який їздив зі збірною Ірану та чемпіонат світу. Другий кіпер – Георгій Макарідзе – немало пограв за збірну Грузії Також дуже сильний воротар, нещодавно став чемпіоном своєї країни. Потім ще прийшов Мігель Сан-Роман, який був другим номером Атлетіко, коли команда у ковідний сезон виграла Ла Лігу.

Також зіграло роль те, що вилетіли із Сегунди. Проте найголовніше – мені виповнилося 23 роки. В Іспанії є правило, що в команді має бути п’ять чи шість гравців до 23 років. Часто клуби заповнюють цю квоту саме другими та третіми воротарями. Так вийшло, що мені довелося піти.

Чому ЮКСА посипалася у минулому сезоні? «Легіонери почали скаржитися»

– Останньою твоєю командою перед Буковиною була ЮКСА, яка позиціює себе християнським клубом. У чому це проявляється?

– Ну, керівництво дотримується християнських цінностей у своїх переконаннях. Нам це ніяк не нав’язували.

В клубі заборонені алкоголь, цигарки й так далі. Плюс немає матюків. Перед іграми ми молилися. Були мотиваційні години, однак також без нав’язування усього цього. Кожен робив власний вибір. Це основні моменти.

Микита Федотов в ЮКСА, фото: Instagram М.Ф.

– Ідеологом цього був президент клубу Сергій Леснік?

– Так-так, Сергій Володимирович. З перших днів в нас були хороші відносини.

Коли мене почали запрошувати в ЮКСА, то я взагалі не знав, що це за проєкт. Сказав: «Якщо ви хочете бачити мене в команді, то нехай набере президент клубу». Сергій Володимирович через 20 хвилин мені зателефонував:) Сказав, що все буде день у день, чітко та красиво. Також тренерський штаб виявив велику зацікавленість. Так я перейшов, й розпочалося наше з ним спілкування.

– Через що ЮКСА у минулому сезоні так сильно лихоманило?

– Другу лігу ми пройшли максимально гладко, але після поразки від Динамо U-19 (2:3) за тиждень до початку чемпіонату відбулася відставка головного тренера Миколи Цимбала. З цього усе й розпочалося:)

Потім прийшов Дмитро Чирикал. Трохи почалася перебудова команди, й змінилася філософія футболу. Спочатку, як ви могли побачити, це давало дуже хороший результат. Ми мали класний вигляд у чемпіонаті та Кубку. Через деякий час розпочалися непорозуміння в Пабло Буено з Чирикалом, й відбувалися різні ситуації, скажемо так.

– Агента Буено називають одним із засновників ЮКСА. З яких причин в нього розпочалися непорозуміння з Чирикалом?

– Чирикал дуже вимогливий. Йому було байдуже, бразилець ти чи українець. Південноамериканці десь ображалися, що на них можуть гаркнути та «напхати» за якісь недопрацювання на полі. Вони не звикли до подібного й через це, наскільки я розумію, почали скаржитися.

Дмитро Чирикал, фото: ФК ЮКСА

Тренер з ними розмовляв, я також підключався, бо був у хороших відносинах з легіонерами через знання іспанської, й десь ситуація вирівнялася. Вони у моменті зрозуміли, що вимоги є єдиними для усіх, незалежно від національності.

Як довелося вийти грати у поле? «Мені тоді тільки-но зняли гіпс»

– Чи було таке, що бразильці десь відверто сідали на голову?

– Бувало, що бузили. Проте усі розуміють, що в цих людей інший менталітет та характер. З ними розмовляла уся команда. Вони доносили свою позицію, а ми – свою. Приходили до якогось спільного знаменника.

– Хто з легіонерів ЮКСА, з якими ти перетинався, міг би виступати на рівні УПЛ?

– Досить багато таких. Я вважаю, що Венді Вава – габаритний сильний форвард. Головне, аби в нього було бажання:) Ще мені завжди подобався правий вінгер Матеус Фого, але в нього є свої проблеми зі здоров’ям. Також виокремлю Педро Акасіу – худорлявий хлопець, проте вмілий з м’ячем та має поставлений удар.

Номер один з цієї когорти атакувальний хавбек Пабло Кастро на прізвисько «Парагвай» – дуже сильний футболіст, який технічно оснащений та завжди виділяється на полі. Він зараз є одним з лідерів команди й без нього явно буде дуже важко.

– В команді грає й син легенди футболу Ромаріо – Ромаріньйо. Що про нього скажеш?

– Звичайний футболіст. Дуже хороша, максимально проста та відкрита людина, тільки хороше про нього можу сказати.

Ромаріньйо, фото: ФК ЮКСА

– Як ви дійшли до того, що тебе в останньому турі Першої ліги проти Буковини (0:2) випустили на заміну у поле?

– Коли ми мали їхати до Чернівців, то в команді було багато травмованих. Плюс деякі хлопці не мали «броні». Через це в заявку потрапила маленька кількість людей.

Оскільки я давно грав за цей клуб, то викликався поїхати, аби перебувати поряд з командою та у разі чого підстрахувати:) Мені тоді тільки-но зняли гіпс. Вийшло дуже захопливо.

Бліц

– Чому воротарі «дерев’яні»?

– Та я зараз так не скажу. Особливо у наш час, я вважаю, є багато голкіперів, які грають ногами краще за польових футболістів.

– Яким був найбільший штраф за кар’єру?

– 2000 гривень за зайву вагу у Поліссі.

– Топ-3 найперспективніших воротарі України.

– 1. Денис Марченко. 2. Олександр Сапутін. 3. Назар Домчак.

– Які клуби Першої ліги за підсумками сезону вийдуть в УПЛ?

– Звичайно, хотілося б, аби це була Буковина. Думаю, ще Лівий Берег та Чорноморець. Ну, і можливо ще якась команда стане відкриттям сезону.