«Всі хлопці добре зрозуміли вимоги Пономарьова»: талант Руху – про дебютні голи в УПЛ та Юнацьку лігу УЄФА
23949 
Два голи Пастуха забезпечили Руху яскраву перемогу в Рівному (Верес поступився львів’янам – 2:5). І це далеко не перший випадок, коли ми говоримо про перспективи Євгенія. Цього сезону він сміливо ввірвався в основний склад першої команди.
Ще кілька днів тому він забив свої перші голи в УПЛ за Рух, а вже наступного дня вирушив з командою U-19 до Боснії та Герцеговини на повторну гру проти Сараєво у першому попередньому раунді Юнацької ліги УЄФА. Обидва матчі блискуче виграні.
Після матчів Верес – Рух (2:5) та Сараєво U-19 – Рух U-19 (1:3) сайт «Український футбол» поспілкувався з півзахисником Руху Євгенієм Пастухом. В розмові з нами він розповів про:
- Секрет розгромної перемоги над Вересом
- Підготовку до гри-відповіді з Сараєво
- Чому віддав перевагу Руху над Динамо та Шахтарем
«Перемога над Вересом не була такою легкою, як це могло здаватися»
– Дозвольте привітати вас з дебютними голами в УПЛ. Почнемо розмову з розбору по матчу з Вересом.
– Дякую за привітання. Добре розібрали суперника на теоріях. Всі хлопці вийшли з бажанням битися один за одного. Грали агресивно і за рахунок цього нам вдалося перемогти Верес.
Старався виконувати те, що просив перед грою тренерський штаб. Перший гол Теслюка додав нам впевненості. Ніхто не розслаблявся, грали далі на максимумі, хотіли забивати ще.
Після перерви розуміли, що треба ще забити третій гол, щоб закрити гру. Так сталося, що забили, потім пропустили, а потім ще раз обмінялися голами.
– Збоку виглядало так, що Руху дуже легко давалася ця гра. А як це було безпосередньо на полі?
– Легко точно не було. Верес – бійцівська команда. Вони також хотіли перемогти, але нам вдалося створити більше моментів, ніж вони.
– Після матчу багато було повідомлень з привітаннями?
– Отримав багато привітань від близьких, тренерів, партнерів по команді. Радий, що вдалося забити дебютні голи в УПЛ.
– Цього сезону ви дебютували у першій команді Руху, але продовжуєте залучатися до матчів U-19. Наскільки легким є перехід до дорослого футболу?
– Я вже довгий період часу тренуюся з першою командою. Різниця відчутна. Все швидше, більше боротьби, фізично сильніші та підготовлені суперники. Так, важкувато, але треба підлаштовуватися.
«Після УПЛ матчі за U-19 не назвеш легкою прогулянкою»
– Працюючи з основною командою матчі молодіжної першості можна назвати легкою прогулянкою?
– Та ні. Стараюсь максимально налаштовуватися на кожну гру, в який беру участь та витискати максимум з себе.
– Як проходив процес інтеграції в першу команду Руху?
– Коли я почав тренуватися з першою командою, там уже було багато хлопців, з якими я грав в U-19. З усіма хлопцями добре спілкуюся.
– Ви – дворазовий чемпіон України серед юнацьких команд. Такий бекграунд додає в плані психології молодому футболісту, коли ти не з Динамо чи Шахтаря?
– Коли ти завжди виграєш в тебе немає права на помилку. Ти виходиш на кожну гру зарядженим, завжди хочеш перемогти. На тебе суперники по-іншому налаштовуються, ніж на андердога. В плані психології це тобі додає в плані того, що ти також можеш боротися за титули.
Євгеній Пастух проти Зорі. Фото: Рух
– В наступному турі УПЛ Рух чекає зустріч з Олександрією. В команді прагнуть реваншу після вильоту з Кубка України?
– Вони доволі хороша команда, яка грає через контроль м'яча. Так, поразка в Кубку була прикрою, але цього разу ми врахуємо наші недоліки. Максимально сконцентруємося на своїй грі та зробимо все, аби перемогти.
– Поділитесь особистим досвідом, як переживати подібні невдачі?
– У нас дуже дружній колектив, який підтримує та допомагає один одному в психологічному плані.
– Рух всього за декілька місяців перетворився з аутсайдера УПЛ на одного з тіньових лідерів .Що стало запорукою швидкої трансформації?
– Перед початком передсезонки Віталій Юрійович чітко дав зрозуміти, який футбол він хоче поставити команді. Всі хлопці зрозуміли його вимоги. Стараємося робити все, що нас просять і це приносить непоганий результат. Не завжди все виходить, але ми прийдемо до того, щоб набути стабільності.
– Третина чемпіонату вже позаду. Який із матчів вам особисто найбільше запам'ятався?
– Важко сказати. Були як хороші ігри, так і провальні на кшталт ЛНЗ (1:2). Із Зорею (2:1) та Кривбасом (3:1) не все йшло за нашим сценарієм, але ми достойно вийшли з тієї ситуації.
– Декількох ваших одноклубників активно сватають до національної збірної України. Хто з гравців Руху заслуговує на запрошення від Сергія Реброва?
– Прямо зараз – Юрій Климчук. Він зараз в дуже хорошій формі, багато забиває та є лідером команди.
– Рух за підсумками сезону може заскочити в єврокубки?
– Я вважаю, що це нам під силу. В нас дуже добре підібрана команда та тренерський штаб, які хочуть перемагати у кожному матчі.
«У Шахтарі U-16 грав з Роспутьком. Не зрозумів його вчинку»
– Ви народилися на Житомирщині. Перші кроки у футболі робили вдома?
– В 6 років батько запитав мене, чи було б мені цікаво піти займатися футболом? Я пішов, мені сподобалося. Я почав займатися футболом у житомирському Феніксі. Грав на дитячих турнірах, де мене вже помітили скаути. Де б я не був всі команди дали мені щось своє.
– Яку роль відігравали батьки на початку вашого футбольного шляху?
– Вони завжди мене підтримували і давали мені все, щоб я розвивався і допомагали мене у всьому. Я їм дуже сильно за це вдячний.
– Ваша маленька біографія у футболі привертає увагу тим, що на юнацькому рівні ви побували в структурі Динамо, Шахтаря, Карпат та Руху. Як так вийшло?
– З Динамо я йшов з особистих причин. На той час я дійшов висновку, що мені буде краще в іншій команді.
– Не бачили перспектив в Динамо?
– Там була хороша команда, гарний тренер, але на рівні U-19 я вирішив, що мені буде краще приєднатися до Руху. В Динамо я грав з Царенком та Горбачем, які зараз вже показують себе в дорослому футболі.
– Коли вперше залишили Динамо ви потрапили до Карпат. Саме там відбулося знайомство з Пономарьовим?
– Так. Віталій Юрійович якраз тоді тренував U-14 та U-15. Після Динамо мені батько сказав, що є варіант поїхати в Карпати, а я не був проти і дуже щасливий, що перейшов. Я багато чому навчився саме в цього тренера.
Віталій Пономарьов. Фото: Рух
– Далі був Шахтар. Чому не вийшло закріпитися?
– На той момент я жив у Львові, а батьки хотіли, щоб я був поруч з ними у Києві. В Шахтарі я тренувався під керівництвом Олександра Князєва, а директором академії був Хорхе Раффо. В U-16 перетинався з Сігєєвим, Глущенком, Лосенком, Удодом.
– Якщо я правильно зрозумів, то в Шахтарі ви застали горе-втікача Роспутька?
– Грав із ним в одній команді
– Ваше ставлення до його зашквару?
– Не розумію, чого він прийняв таке рішення. Він вчинив категорично неправильно.
– Не було помітно за ним латентних антиукраїнських проявів?
– У спілкуванні з ним такого не помічав, коли я там був.
– Після короткого відрядження до Динамо ви отримали запрошення в академію Руху. Як Пономарьову вдалося переконати батьків повернутися до Львова?
– Тоді в мене вже з'явився агент, який запропонував мені перейти в Рух. Я вже добре знав вимоги Віталія Юрійовича, тому довго не роздумував. Тут є всі умови для подальшого прогресу та зростання.
– Яким бачить своє осяжне майбутнє в футбол Євгеній Пастух?
– Не замислювався над цим. Я повністю задоволений тим, як складається кар'єра в Русі. Працюю над собою і хочу розвиватися в цій команді.
– Ви граєте у півзахисті. На якій позиції більш зручно діяти?
– В основному, граю центрхава. Якщо грати восьмого або десятого номера ‒ різниці особливої немає.
– Зараз вам хтось імпонує з футболістів вашого амплуа?
– Якогось одного немає. Стараюся аналізувати різних гравців.
«Сараєво грає в дуже в'язкий футбол»
– Поговоримо про виступи в Юнацькій лізі УЄФА. В минулому сезоні ви були частиною команди, яка в дебютному сезоні на євроарені дісталася плей-офф. Цей досвід вам допомагає більш впевнено себе почувати?
– Кожен з нас зрозумів, що він може насправді грати на високому рівні, але потрібно працювати і працювати.
– Після першого матчу з Сараєво (1:1) в Русі змінився тренер. З появою в команді Сергія Задорожного сильно змінився тренувальний процес?
– Я не можу нічого сказати про Сергія Михайловича. адже більшість часу я проводжу з першою командою. Якихось глобальних змін я не помітив. Михайло Юрійович Дячук-Ставицький так само залишився в штабі.
Рух U-19. Фото: Рух
– Чого не вистачило рухівцям для перемоги у першому матчі?
– Ми переважали Сараєво. Створили більше нагод, які не могли реалізувати. Сараєво грає в дуже в'язкий футбол, сповідує силовий футбол. Фізично з ними важко, але по ділу зрівняли рахунок і могли перемагати ще в першій грі.
– При підготовці до другого матчу на чому робився акцент?
– Діяти більш спокійніше та впевненіше. Серйозно ставитися до створених моментів і все буде добре. Ми приїхали за два дні до гри. Мали час на відновлення. Підійшли до матчу в хорошій формі. Ця перемога 3:1 – досягнення всієї нашої команди, безмежно вдячний колективу за такий яскравий виступ.
