«Я розірвав і викинув свій російський паспорт»: Каретник жорстко відповів критикам та відверто розповів про рф

Переглядів 3334
Андрій Піскун
Андрій Піскун
8 голосів
«Я розірвав і викинув свій російський паспорт»: Каретник жорстко відповів критикам та відверто розповів про рф
Сергій Каретник. Колаж: УФ
Півзахисник СК Полтава Сергій Каретник дав інтерв’ю «Українському футболу», де розповів про своє повернення в Україну та довгий період блукання російськими клубами.

Сергій Каретник нещодавно підписав контракт із СК Полтава, але нарвався на жорстку критику з боку вболівальників у соцмережах. Футболісту згадали його виступи у Росії, де він грав з 2012 року.

Щоб розібратися у ситуації редактор «УФ» зателефонував Каретнику, щоб дізнатись його позицію та розставити крапки над «і».

Я підписав контракт із Динамо (Владивосток), але навіть не планував туди їхати

– Сергію, розкажіть, як ви повернулися в СК Полтава?

– Я дуже добре знаю головного тренера команди, тренувався тут. Після розмови з тренером я зрозумів, що в Полтаві на мене розраховують і підписав контракт.

– Думаю, ви читали в соцмережах хейт у ваш бік з приводу того, що ви довгий час виступали у росії. Що можете сказати з цього приводу?

– Це було очікувано. Я приймаю критику, але я чесний перед собою. Я українець і іншого не може бути!

– Але ж у вас був і російський паспорт?

– Мені тоді було лише 16 років. Мені сказали, що для мене і клубу (Кубань, – прим. А.П.) буде простіше його отримати, щоб я не вважався там легіонером. 

– Де зараз ваш російський паспорт?

– Я його розірвав і викинув.

– Як ви залишили Динамо (Владивосток)? 

– Дуже цікава ситуація. Я там і не був навіть. До 24 січня я два місяці знаходився в Україні. Хотів поїхати грати у Польщу, але не вийшло. Я довго шукав команду і домовився з Динамо (Владивосток). Я підписав з ними контракт, але навіть не планував туди їхати. Проте вони на мене розраховували і внесли в заявку.

– Чому тоді підписали з ними контракт, якщо не планували туди їхати?

– Це було ще до повномасштабної війни. Виникла така ситуація, що у мене залишалось пару днів до закриття трансферного вікна і я не міг знайти команду. Мій друг, агент, порадив мені Динамо (Владивосток) як найбільш крайній варіант.

– Як ви з ними припилили співпрацю після 24 лютого?

– Я з ними навіть не спілкувався, тільки пару разів із адміністратором команди. Після вторгнення вони самі зрозуміли, що я не приїду. Я їм дав це усвідомити чітко і ясно, ніяких претензій до мене не було.

Тимощук зробив дуже дивний вибір, я його так і не зрозумів

– Більшість вболівальників вас критикують за те, що ви грали у росії після 2014 року. Що можете відповісти на це?

– Я туди поїхав ще у 2012 році у зовсім юному віці. У нас багато хто з футболістів там грав.

– Ви зробили свій вибір та поїхали з росії. Тимощук залишився працювати у країні-агресора. Що думаєте про нього?

– Звичайно, що я ставлюся до його вчинку негативно. Як на мене, то не можна так робити. Він все таки був обличчям нашої країни. Він зробив дуже дивний вибір, я його так і не зрозумів.

– Чи спілкувались ви з кимось із колишніх російських одноклубників після 24 лютого? 

– У мене дуже скоротилося коло спілкування. Але ті люди, з ким я спілкуюся, прекрасно розуміють, що у нас відбувається. Звичайно, є і такі, що не розуміють, думають, що тут якась «спецоперація» і ми самі по собі стріляємо. З такими я перестав спілкуватись. 

Яремчук хоче в Бельгії побити всі рекорди і позабивати багато голів

– Ви – вихованець Динамо. Чому не вийшло закріпитись у київському клубі?

– Це життя. Напевно, зробив якийсь неправильний вибір і не на те поставив. Але я ні про що не жалкую, це досвід. Сьогодні я працюю у СК Полтава з хорошим тренером та гравцями та всім задоволений. 

– Хто із ваших однолітків у Динамо добився найбільшого успіху?

– Можу відзначити Яремчука, Бурду, Харатіна, Полегенька. 

– З кимось із них спілкуєтесь сьогодні?

– Дуже добре спілкуюсь із Ромою Яремчуком, це мій близький друг.

– Що Яремчук розповідав про свій трансфер із Бенфіки в Брюгге?

– Він дуже розумна людина і сам підбирає собі команди. Рома знає, де йому буде краще. Яремчук завжди прогресує. Зараз він хоче в Бельгії побити всі рекорди і позабивати багато голів. 

– Що Яремчук розповідав про матч з Шотландією, в якому нашій збірній не вдалося досягти позитивного результату?

– Це футбол, таке трапляється. Те що збірна не потрапила на чемпіонат світу і в елітний дивізіон ліги націй – це звісно провал. Але Яремчук каже, що колектив у збірній дуже хороший. Вони завжди приїжджають у команду щасливими.

– Яремчук часом не казав, чи залишиться Петраков на чолі збірної?

– Про це ми не говорили.

У молодіжній команді Кубані я отримував тисячу доларів в місяць

– Після юніорської команди Динамо ви грали у тоді ще аматорському СК Полтава, звідки перейшли із Щербаком у Кубань. Як двоє молодих хлопців потрапили у клуб РПЛ?

– Ми просто грали у футбол, нас примітили, зробили пропозицію і ми поїхали туди. Я тоді був юним і всіма справами займався мій батько, він домовлявся зі спортивним директором Кубані Доронченком. У той час там була хороша команда і можна було прогресувати. Мене підпускали до тренувань з основною командою, було дуже класно.

– У Кубані ви працювали з відомими тренерами: Гончаренко, Ташуєвим, Кучуком. Хто з них справив на вас найбільше враження?

– Кожен із них по своєму класний зі своєю філософією футболу. Мені особливо запам’ятався Кучук. Дуже розумний тренер. У нього дуже багато ролі відводиться тактиці. 

– Чи перетинались ви із тодішнім власником Кубані і донецького Металурга Олегом Мкртчаном?

– Декілька разів бачились. Він дуже відкрита людина та любить футбол.

– Яка була фінансова ситуація у Кубані та Металургі?

– На рівні Прем‘єр-ліги були хороші гроші, але конкретно не скажу. Скажу так – команди не скаржилися. Тренувальні поля та харчування були на хорошому рівні.

– Яка у вас була зарплата в Кубані?

– У молодіжній команді, якщо не помиляюсь, я отримував тисячу доларів в місяць. Мені тоді було 17 років. 

– Якщо брати всю вашу кар’єру, у якому клубі ви отримували найбільші гроші?

– Напевно, все ж таки, у Кубані.

Ето'о справив хороше враження – простий хлопець без зіркової хвороби

– Після Кубані ви дуже часто міняли команди. Чому у вас не було стабільності?

– Так, мене поносило. Знову приймав якісь неправильні рішення.

– Чому ви пішли із Кубані?

– Ми вилетіли, і мені надійшла пропозиція від Анжи, яку я прийняв.

– Анжи тоді переживав час після свого зіркового періоду, коли в команді виступало чимало легіонерів з іменем. З кимось із них перетинались?

– Коли я туди прийшов, то нікого із зірок вже не було. Одного разу в команду приїжджав Самуель Ето'о, просто навідатись. Він з нами ділився своїм досвідом, розповідав історії із кар’єри. Ето'о справив хороше враження – простий хлопець без зіркової хвороби. На нього дивишся і відразу розумієш, що це чемпіон. Навколо нього літає аура переможця.

– Як вам рівень чемпіонату України в Першій лізі?

– В Полтаві мені все подобається. У Першій лізі всі команди б’ються та стараються. Важкий та хороший чемпіонат. Перед СК Полтава стоять найвищі завдання – потрапити в топ-4, а там вже постаратись зачепитись за вихід в УПЛ. Поки не все виходить, але будемо старатись.

– У клубі немає проблем з фінансуванням?

– Ні, у нас все стабільно.

Я стою на обліку у військкоматі, до служби повністю придатний, тому,  якщо знадобиться, то буду готовий взяти в руки зброю

– Якщо вам знову надійде пропозиція із росії після війни, як ви відреагуєте?

– Двері в росію для мене назавжди закриті, я туди ніколи не поїду.

– Що ви відчули, коли дізнались про початок повномасштабної війни?

– Для мене це стало шоком. Я до останнього не вірив, що таке може трапитись. Відразу почалась купа дзвінків, це було жахіття. 

– Як думаєте, яким буде підсумок війни?

– Тільки наша перемога. В мене немає сумнівів у тому, що ми відіб’ємо всі свої території. Весь світ уже розуміє, що Україна – це велика та сильна нація. Просто так нас не перемогти.

– Чи не думали ви піти в тероборону чи ЗСУ, як це зробив, приміром, Алієв?

– Звичайно, такі думки були, але я подумав, що зможу більше допомогти в іншій сфері. Я разом з мамою, батьком, сестрою фінансово допомагаю ЗСУ. Також я стою на обліку у військкоматі, до служби повністю придатний, тому,  якщо знадобиться, то я буду готовий взяти в руки зброю.