«Я травмувався, а клуб мені не допомагав»: Фаворов – про Академію Пушкаша і пів року без футболу
111 
І таке буває в Європі! Досвідчений півзахисник угорського клубу Академія Пушкаша Артем Фаворов в ексклюзивному інтервʼю сайту «УФ» шокував розповіддю про те, чому не грає з березня.
Артем Фаворов провів близько 200 матчів за угорські клуби Залаегерсег та Академію Пушкаша, де був провідним футболістом. Однак з березня він не виходив на поле, а з квітня навіть не потрапляє до заявки. Причиною цього виявилася не лише травма, а й відверто дивна поведінка клубу, за який він виступає пʼять останніх років і який свого часу купив його у чернігівської Десни майже за півмільйона євро.
Коментатор Кирило Круторогов взяв інтерв'ю в Артема Фаворова ексклюзивно для сайту «Український футбол».
«Я травмувався, ніхто не допоміг з відновленням, я сам шукав лікарів та інших фахівців»
‒ Ти востаннє виходив на поле 1 березня 2026 року. Потім ще у двох матчах був у запасі і з квітня навіть не потрапляєш до заявки своєї команди. Що сталося?
‒ Якщо чесно, ситуація дійсно важка. Я був травмований, у мене діагностували пубалгію. Я лікувався сам, клуб мені не допомагав. У червні мені сказали, що в клубі є проблеми з фінансуванням, тому мені потрібно шукати інші варіанти продовження карʼєри.
‒ Якою була твоя реакція?
‒ Я сказав, гаразд, не проблема. Я відновлювався два місяці і доволі рано почав знову тренуватися, через що стався ніби як рецидив. Я знайшов нову команду, пройшов там медогляд, під час якого в мене виявили проблеми в паху. Зауважили, що операція не потрібна і загалом були не проти підписати мене. Аж раптом у липні в Академії Пушкаша мені сказали: «Ти нам потрібен у першій команді!». Я думаю: «добре, залишаюся». Все нормально, продовжив лікуватися. Мені допомагав фізіотерапевт збірної Угорщини та лікар з України, велике спасибі їм за всю допомогу.
Артем Фаворов.Фото: ФК Академія Пушкаша
‒ Що було далі?
‒ Ближче до закриття трансферного вікна я все ще відчував біль, але мене це не дуже турбувало, я зробив МРТ і мені повідомили, що через тиждень-два я буду в загальній групі. Але мене викликав спортивний директор і знову повідомив, що я їм не потрібен.
‒ Якісь варіанти пропонували?
‒ Вже 9 вересня, коли майже всюди реєстраційні періоди були закриті, запропонували поїхати в Сербію. Я відмовився. Тоді мені сказали, що значить до зими я буду працювати з другою командою. Бо ніде більше мене б не зареєстрували.
‒ Чесно кажучи, таке ставлення шокує. З чим ти це повʼязуєш?
‒ Я не знаю. Ставлення просто ніяке – я травмувався, ніхто не допоміг з відновленням, я сам шукав лікарів та інших фахівців, а потім почалися ці гойдалки – то потрібен, то не потрібен і дотягнули до закриття трансферного вікна.
«Лікарі в Угорщині працюють при клубах пару разів на тиждень, їх особливо нічого не цікавить»
‒ Я правильно розумію, що попри усе це, ти все ще повʼязаний контрактом з Академією Пушкаша?
– Так, контракт із ними розрахований аж до наступного літа. Але я просто сам по собі.
‒ Як морально почуваєшся в цій ситуації?
‒ Не гірше, ніж люди у нас в Україні. Авжеж, важко і неприємне таке ставлення, однозначно, але нічого, прорвемося. Сподіваюся, що зможу якнайшвидше набрати форму. Бо травма начебто серйозна, але операція не була потрібна, просто був потрібен час.
‒ А як сталося те, що клуб не допоміг з відновленням, якщо ти був провідним гравцем команди?
‒ Тут ситуація з медичним персоналом в клубах не така, як в Україні чи в інших країнах Європи. Тут лікарі працюють при клубах пару разів на тиждень, їх особливо нічого не цікавить. В клубі вирішили, що я просто під час відпустки влітку відновлюся та й все. Але ж воно так не працює, потрібно контролювати процес, мати чітку програму відновлення… Ключове інше – якби я одразу знав, що не потрібен клубу, то все робив би інакше і влітку опинився б в іншій команді.
‒ Як переважно проводиш час у цей період?
‒ Враховуючи, що я сам по собі, а не з клубом, то це дещо непросто – я не знаю ніяких конкретних термінів, їжджу доволі далеко на відновлення, постійно проводжу обстеження, адже хочу якнайшвидше повернутися до тренувань хоча б. А ще намагаюся проводити якнайбільше часу з родиною та дітьми.
Переглянути цей допис в Instagram
‒ Чи залишається в тебе якась комунікація з партнерами по команді, персоналом або керівництвом?
‒ З хлопцями з команди я, звісно, спілкуюся. Вони теж в шоці від того, що відбувається. Шоковані тим, що мені сказали, що на мене чекають, а 10 вересня сказали, що я вже не потрібен. Я кажу: «Давайте я хоча б зроблю МРТ, подивимося, як буде, бо мені сказали, що за пару тижнів я буду в загальній групі». Але мені відповіли: «Не потрібно!».
‒ Чи відвідував матчі Академії Пушкаша за цей період?
‒ Був пару разів. Важко у такій ситуації приходити на стадіон і дивитися матчі, знаючи, що міг би допомогти команді, але не маєш такої можливості. Думаю, подібне переживає кожен травмований гравець, який вибуває на, умовно кажучи, тривалий термін.
Дотримуйтеся правил (принципів) відповідальної гри