«Якщо з Динамо серед ночі зателефонують, зберусь і поїду»: Мазур змінив Естерсунд, який перемагав Зорю, на Жальгіріс
85218 
Вихованець київського Динамо центральний захисник Мирослав Мазур свого часу навіть викликався Андрієм Шевченком на об’єднані збори національної та молодіжної збірних України разом із молодими Довбиком, Циганковим і іншими, проте надовго випав із поля зору, виступаючи на Півночі Європи.
Втім, 12 січня Мазур перейшов із клубу другого шведського дивізіону Естерсунд (який колись перемагав Зорю) до литовського Жальгіріса. Ми зв'язалися з Мирославом, щоб дізнатися, які перспективи він бачить у новому клубі та чи хоче повернутися до України.
Мирослав Мазур в ексклюзивному інтерв'ю для сайту «Український футбол» розповів про те:
- Що перевіряли у Жальгірісі перед підписанням контракту
- Які обов'язки у капітана в Естерсунді
- Для чого воротар навчав його англійській мові
- Про що питали його у Швеції партнери по команді та вболівальники
- У чому він намагається рівнятися на Ракицького
- Чому не хоче обговорювати Крістіана Біловара
- Скільки Циганкових є у Мудрику
- Які пропозиції з України готовий розглянути
- Як відноситься до пропозиції Зеленського сплачувати податки в Україні
«Воротар у Швеції вчив мене англійської, щоб я краще розумів його підказки»
– Мирославе, чому ви обрали саме Жальгіріс?
– Я сказав агенту, що хочу рости та йти на новий рівень. У мене було кілька варіантів, але до конкретики ми дійшли саме із Жальгірісом. Жальгіріс гратиме в єврокубках, мені це цікаво. Зараз проходжу медогляд.
– У багатьох командах навпаки – спочатку медогляд, а потім – підписання контракту. Чому тут так?
– Не знаю, але медогляд показує, що все гаразд. Залишилося ще МРТ, вже перевірили спину, коліна, гомілкостопи.
– 12 січня вранці я заходив на вашу сторінку Transfermarkt, там було вказано, що ви вільний агент без команди. Ви вже на контракті?
– Я пішов з Естерсунда, підписав попередній контракт із Жальгірісом, 11 січня ввечері прилетів до Литви. Після медогляду підписую другу частину контракту.
– Жальгіріс посів друге місце у чемпіонаті. До якого турніру потрапляє команда?
– До Ліги конференцій.
– У шведському клубі ви були капітаном?
– Я був третім капітаном. В Естерсунді був основний капітан, і два, скажімо так – заступники.
Мирослав Мазур, фото: ФК Естерсунд
– Що це передбачало?
– Не те, щоб щось особливе. Капітани спілкуються спочатку з командою, а потім доносять спільну думку до тренера, якщо є така потреба. Повідомляємо тренера про травми футболістів. Перед грою налаштовуємо, коли говоримо щось усій команді. Заводимо команду.
– В Естерсунді дуже багато легіонерів. Робоча мова всередині команди була англійською?
– Так. Коли приїхав у березні 2022 року, було трохи важко спочатку. Але моїм найкращим другом у команді став англійський воротар, уродженець Ліверпуля Ендрю Міллс. Він дуже допоміг мені із практикою. Коли я їхав він сказав мені: «Твоя англійська тоді і зараз – це дві різні речі».
– Можливо, воротар більше за інших зацікавлений у взаєморозумінні, адже Ендрю було важливо, щоб ви розуміли його підказки?
– Так, це справді важливо :-)
«В Естерсунді побачили мій перший пас і одразу запропонували контракт»
– Ви вже можете дати післяматчевий коментар для преси іноземною мовою?
– Так. У Швеції ти, якщо добре, наприклад, провів перший тайм, у перерві або після гри дають навушники та мікрофон, і ти даєш інтерв'ю. Зараз уже спокійно спілкуюсь. І в Литві вже теж доводилося спілкуватися англійською.
– Яка робоча мова у Жальгірісі?
– Тренер Володимир Чебурін із Казахстану, він розуміє російську. Але мене попередили, що вся теорія, наприклад, буде англійською.
– Ви шульга. Лівоногий центральний захисник – це зараз дефіцит на ринку?
– Можливо. Агенти та тренера в цьому краще розуміються. Моє діло – виходити на поле та грати. Хоча, погоджуся, що справа мені грати складніше. Не такий хороший огляд поля, неробочою ногою важко було б віддати діагоналі з точністю 10 із 10, як з лівою.
- Читайте також: «В Естерсунді всі говорили: "Поттер, Поттер". Я запитав: «Гаррі?»: українець Мазур грає за екс-клуб тренера Челсі
– У Європі і не лише від центральних захисників все більше вимагають брати участь у початку атак, чи це так?
– В Естерсунді взагалі не потрібний був саме центральний захисник. Але я приїхав на перегляд до Туреччини і вони взяли мене саме за перший пас. Тому я одразу почав грати в основі. Хоча, коли я приїхав, я був шостим центральним захисником у команді. Після першої гри мене поставили до складу. І, як бачите, я відіграв 60 ігор за два сезони.
Мені, як оборонцеві, дуже подобається грати в пас. Я не люблю, коли захисники просто б'ють уперед. Пас має бути лише акцентованим. Це буде красиво і йде тобі в залік.
«Треба вчитись у найкращих, я намагаюся брати приклад із Ракицького»
– Як ви вважаєте, Ярослав Ракицький ще міг би приносити користь збірній своїми довгими передачами, діагоналями та ударами з лівої?
– Звичайно, ви подивиться, як він грає. Це для мене приклад. Те, як він грає та його передачі – це фантастика. Я дуже радий, що він повернувся до України. Це просто топ-захисник. Я думаю, він би ще дуже допоміг збірній.
Ярослав Ракицький, фото: ФК Шахтар Донецьк
– Таким передачам, як у Ярослава, можна навчитися, чи це вроджене?
– Не знаю точно, можна чи не можна. Саме з Ракицького я намагаюся брати приклад. Дуже подобається гра та її передачі. Це – топ. Завжди стежу за ним і навчаюсь, тому що вчитися треба у найкращих.
– Мирославе, у Вікіпедії зазначено, що ваш зріст – 189 см. А на Transfermarkt – 194 см. Де правда?
– На Transfermarkt, де у мене 194 см.
– Можливо, Вікіпедія почала за вами стежити ще коли ви були меншими?
– Напевно, це ще з часів Динамо залишилося :-)
– А ви стежите за Динамо зараз?
– Так, звичайно, дивлюсь кожну гру.
– Після призначення головним тренером Олександра Шовковського гра команди змінилася?
– Мені подобається, що почали прогресувати в обороні, поменшало помилок. Більше впевненості у гравців з'явилося. Про що говорити, прийшов Шовковський – і команда виграла всі матчі.
«Я не хочу обговорювати гравців, які грають у центрі оборони Динамо»
– Особливо багато центру захисту помилявся на початку сезону. Вам хотілося б допомогти команді?
– Так, я дивився. Звичайно, мені хотілося б повернутися до складу Динамо (Київ), якби була така можливість, я б обов'язково нею б скористався. Потрібно розуміти рівень команди. Це моя міні-мрія, одна з них – грати там, де починав. Я у п'ять років прийшов у Динамо. Грав до 18. Потім так склалося карти, що довелося піти. Але це, знаєте, у серці живе. Динамо – воно у серці. Завжди хотілося б повернутися, а там як складеться.
– Я читав, що ви хочете грати лише у Європі. А якщо прийде запрошення з українського клубу?
– На даний момент для мене в Україні є лише один клуб – Динамо (Київ). Якщо мені з цього клубу серед ночі зателефонують, я того ж дня зберусь і поїду.
– Цього сезону в центрі захисту Динамо іноді грав Крістіан Біловар. Він у команді, бо має особливі стосунки з родиною президента Ігорем Суркісом?
– Дивіться. Я не люблю оцінювати гравця за тією чи іншою грою. Я не дуже люблю говорити про футболістів, які грають на моїй позиції. Скажімо так, я ж теж не Серхіо Рамос, хоча до цього прагну :-)
Крістіан Біловар, фото: ФК Динамо Київ
«Мудрик – це двадцять Циганкових, але подивіться, хто і як грає»
– У динамівському дублі ви грали з багатьма футболістами. Хто запам'ятався більше за інших?
– Шапаренко – дуже добрий футболіст, здорово виглядав до травми. Тепер він повернувся, і, гадаю, він ще своє покаже. Він точно – гравець топ-рівня.
– Шапаренко вже готовий зробити новий крок і перейти в новий чемпіонат?
– Важко сказати. Після травми йому потрібно знайти себе. У нього це вже виходить від гри до гри. Якщо він до літа поверне собі колишню форму, то, гадаю, влітку в нього буде багато пропозицій.
– Ви очікували, що Віктор Циганков так добре заграє в Іспанії?
– Він завжди виділявся. Навіть у академії, хоч і був 1997 року, але грав за 1996. Ще тоді всі розуміли, що це буде футболіст гарного рівня. Після того, як пішов Ярмоленко, він взяв на себе його роль, став одним із лідерів. А коли Вітя пішов до Жирони, казали, що двадцять Циганкових коштують як один Мудрик. Але Циганков перейшов і відразу заграв, подивіться на його рівень. Не думаю, що він сильно поступається Мудрику.
– Олександр Тимчик завжди виділявся своєю швидкістю?
– Так. Завжди, про нього говорили, що він біжить, і землі не торкається :-)
Олександр Тимчик, фото: ФК Динамо Київ
– Я бачив, що у Швеції ви одягали жовто-синю пов'язку на руку. Як взагалі у Швеції ставляться до війни в Україні?
– Знаєте, ви задали це питання, а в мене від цього мурашки біжать по шкірі. Мені дуже приємно це згадувати. Тому що, коли в березні 2022 року я перейшов до Естерсунду, тут виявили дуже велику підтримку. На кожну гру вивішували український прапор, кричали мені завжди – Слава Україні! Мене завжди це дуже підбадьорювало. Коли в місті мене зустрічали вболівальники, всі питали – «Як твої батьки, як твоя родина, як взагалі Україна та твоє місто». Дивилися, що були прильоти, турбувалися про це. У команді завжди переймалися ситуацією, вони стали за ці два роки мені як сім'я. Мені було тяжко, бо я вже два роки не був дома. Команда мені показала, що таке справжня підтримка.
– Скільки глядачів приходило на матчі Естерсунду?
– На звичайні матчі близько п'яти тисяч. На дербі по вісім-десять.
«Російські клуби ніколи не розглядав»
– У вас були колись пропозиції з російських клубів?
– Раніше були якісь розмови, але до конкретики не доходило. Та я ніколи й не розглядав такої можливості взагалі.
– Ваші батьки, родина зараз у Києві?
– Так, у Києві.
– Іноді кажуть, що тим, хто не перебуває в Україні, навіть часом важче стежити за новинами, ніж тим, хто в країні живе. А у вас як?
– Знаєте, не думаю, що так можна казати. Всім зараз тяжко, усьому народу України. У мене є друзі, які зараз у найгарячіших точках, я від них чую, що відбувається. Коли я у них питаю, як справи, вони відповідають мені. Але коли вони питають у мене, я навіть не хочу відповідати. Тому що я розумію, що їм це зовсім не потрібне зараз, у них голова іншим забита.
Але справді важко психологічно, коли ти довго не бачиш свою родину. Маю молодшу сестру Марічку, якій виповнилося 10 років. Я дивлюся, як вона росте дуже швидко. У мене є племінниця Мія, яка також дуже швидко росте. Коли я їхав, вони такі маленькі були, я з ними грався. А зараз уже такі тьоті, що дай боже :-)
Мирослав Мазур, фото: Instagram
– Може, вони до вас приїдуть?
– Так, у Швеції було тяжко. Мама трохи боялася літаків та того, що мови не знає. Але зараз буде простіше. Вона сяде на автобус у Києві, а далі я її зустріну. Думаю, це скоро станеться.
– Коли ви грали у Польщі, ви теж відчували підтримку України?
– У Польщі я таки грав до війни. У Ягеллонії за півроку чотири рази змінювався тренер, у цьому клубі було важко проявити себе. Кожен тренер щось міняв під себе. Взимку 2022 року я пішов у відпустку, мені зателефонували і сказали, що я буду п'ятим центральним захисником у команді. Хоча у команді я вже був першим-другим. Кажуть – «якщо хочеш, залишайся, гратимеш за другу команду». Я відповів – «ні, дякую».
«Я все одно вірю в Зеленського, моє ставлення не змінюється»
– У квітні 2022 року ви говорили, що президент Зеленський – людина з дуже міцними тестикулами. Вже минуло майже два роки, чи у вас мінялася думка про нього?
– Ні, я не сказав би, що змінювалася. Я як вірив, так і вірю у нього. Всім тяжко, і йому тяжко. Як вірив, так і вірю в нього.
– Президент Зеленський нещодавно сказав, що чоловіки, які перебувають за територією України, могли б платити податки в Україні. Яка вам така ідея?
– Важко сказати. Але мені здається, що це трішки занадто. Я впевнений, що 99% спортсменів постійно донатять на ЗСУ. І вони це роблять від щирого серця, тому що нам так хочеться. І якщо ми не всередині країни, то хоча б маємо прославляти нашу країну за кордоном і намагатися якнайчастіше допомагати ЗСУ.
