«За виграш ЧС з Петраковим отримали $1 млн»: Чех пояснив, чому втратив шанс у Шахтарі та як опинився в Оболоні

Максим Чех вважався одним з найталановитіших вихованців Шахтаря свого покоління, а журналісти називали його наступником Тараса Степаненка, хоча сам він каже, що ніколи про це не чув. А все-таки у 2019 році Чех став частиною тріумфальної збірної України U-20 Олександра Петракова, яка виграла чемпіонат світу.

Здавалося б, такий приголомшливий успіх має відкрити гравцю прямий шлях до першої команди Шахтаря, але доля розпорядилася інакше. Після звитяги на ЧС пішли оренди до Маріуполя та Сабаїла, а далі – повноцінний трансфер до Карпат, який завершився річним простоєм у кар’єрі.

Останнім часом про Чеха вже навіть почали трохи забувати, проте він зміг повернутися та нагадати про себе трансфером в Оболонь, прийнявши новий виклик. 

Про усі події на своєму спортивному шляху гравець розповів напередодні матчу Оболонь – ФК Олександрія в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол».

Як відбувся трансфер Чеха до Оболоні? «Були думки, що доведеться закінчувати»

– Максиме, менш ніж місяць тому ти став гравцем Оболоні. Які враження?

– Перед цим ще був на перегляді близько двох тижнів. Після товариських матчів з тернопільською Нивою (5:1, 0:1) мені сказали, що я підходжу. Підписав контракт на один рік.

Вдячний Оболоні за те, що мені дали шанс, й бажаю віддячити своєю грою. Я провів рік без футболу, й були думки, що, мабуть, доведеться закінчувати. Не хотілося йти до Першої та Другої ліги.

Мене усе повністю влаштовує. Тренерський штаб та колектив прийняли добре, з президентом спілкувався напряму. Усе супер.

– Мав цього літа варіанти, окрім «пивоварів»?

– Був варіант з Чорноморцем та клубом з-за кордону. Я більше хотів залишитися тут. Вірив і чекав, що можливість з’явиться, й виникла нагода перейти в Оболонь.

– В.о. головного тренера Олександр Антоненко у попередній період роботи асистентом запам’ятався надмірною експресією у технічній зоні під час матчів. Чи не мав побоювань йти до його команди?

– Ні-ні. Я також бачив по телевізору, що тренер кричав на суддів, проте після зміни посади він став більш спокійним. Навіть нам каже, щоб не кидалися на арбітрів і взагалі старалися не говорити з ними.

– В Оболоні зараз найменший контракт у твоїй кар’єрі?

– Мабуть, так.

– Які цілі ставиш перед собою?

– Грати у стартовому складі та допомагати команді досягати позитивного результату. Там буде видно.

Максим Чех. Фото: Карпати

Чого команда Антоненка очікує від Олександрії? «Вони дуже добре грали з Партизаном»

– Стартувала Оболонь у новому сезоні УПЛ з гостьової нічиєї проти Металіста 1925 (0:0). Наскільки ця гра вийшла важкою для тебе після річного простою. Все ж ти відіграв 72 хвилини.

– Не стільки було важко, скільки мав переживання. Мабуть, зі мною таке вперше сталося. Все ж рік – це дуже багато. Мені самому було цікаво, як я зіграю після паузи проти такої сильної команди. Коли розпочався матч, то вже заспокоївся, й усе було нормально.

– Як оціниш початок для Оболоні?

– Тяжко, звичайно. Металіст 1925 більше володів м’ячем, тому довелося багато бігати та переміщуватися тактично. Однак моментів, здається, більше мали ми. Якби реалізували, то могли б й три очки вивезти.

– Далі на вас очікує кризовий віцечемпіон України – ФК Олександрія. Налаштовані взяти їх теплими?

– Ну, не знаю, я б не був самовпевненим. Дивився їхні матчі з Партизаном (0:2, 0:4) у Лізі конференцій й можу сказати, що вони дуже добре грали. Просто не забили свої моменти. Багатьох пацанів з команди знаю – хороші футболісти. Будемо готуватися.

Металіст 1925 на теорії ми добре розібрали й не дали їм створити забійні моменти. Тепер подивимося Олександрію та розберемо їхні найсильніші сторони.

Через що Чех рік не грав у Карпатах? «Лупашко казав одне, а керівництво – інше»

– Як так вийшло, що ти, бувши гравцем Карпат, пропустив увесь минулий сезон?

– Карпати в останній момент напередодні стару чемпіонату поставили мене перед фактом, що Владислав Лупашко на мене не розраховує. Я був здивований, м’яко кажучи, такому рішенню.

На той момент усі команди вже пройшли збори й були укомплектованими, тому не знайшов ніяких варіантів. Через пів року для клубів стало проблемою, що я не грав. Ось так набіг рік.

– Лупашко тобі якось аргументував своє рішення?

– Лупашко казав одне, а керівництво – інше. Проте я знаю, що це було рішення тренера. Хоча він мені особливо не пояснив, здогадуюся у чому проблема. Не хочу поки про це говорити.

Владислав Лупашко. Фото: Карпати

Чому Маркевич покинув зелено-білих? «На нього тиснули та робили усе, щоб він пішов»

– Як Карпати у позаминулому сезоні примудрилися програти Першу лігу Інгульцю?

– Ну, на останніх хвилинах пропустили від них гол і програли 1:2. Навіть не знаю, що сказати. Усе було в наших руках, бо мали хороший відрив. Не вистачило нам три-чотири хвилини до чемпіонства. Потім у Карпатах усе змінилося. Як виявилося, для мене не у найкращий бік.

– Підвели Мирона Маркевича, залишивши без першого титулу в тренерській кар’єрі?

– Виходить, що підвели. Зрозуміло, що ніхто цього не хотів, але так вийшло. Це футбол.

– Йому дійсно стало зле після тієї кінцевої гри сезону з Інгульцем?

– Було, так. Ну, потім все стало нормально.

– Маркевич з Карпат пішов чи все ж його пішли?

– На нього тиснули та робили усе, щоб він пішов.

Ким працює рідний брат Чеха? «Усик в них був перед одним з боїв»

– Чи дійсно кумом твого дядька Олександра Чеха є відомий тренер Василь Сачко?

– Так. Коли я грав за ФК Маріуполь, то в нас була гра проти Волині (0:0, пен. 6:5) в Кубку України, й ми зустрічалися із Сачком в Луцьку. Їздили по місту, пили каву. До війни він приїздив до нас грати на різні турніри. Ми без проблем можемо зателефонувати одне одному.

– Твій брат Дмитро, як відомо, працює лікарем ортопедом-травматологом Центрі спортивної травматології та відновлювальної медицини НУФВСУ у Києві. Він також пробував займатися футболом?

– Він був в академії Маріуполя, але потім отримав травму. На той момент не міг тренуватися, і йому сказали, що не беруть чи щось таке. Після цього він пішов у медицину, а не у футбол. Мабуть, дякувати Богу:)

– Які зірки українського спорту пройшли через твого брата?

– Олександр Усик, наприклад, в них був перед одним з боїв. Він тоді мав проблеми з плечем, й вони його трохи полікували.

Хто з зірок Шахтаря дійсно є топгравцем? «Своєрідний, талановитий та працелюбний»

– Як ти потрапив до головного клубу у своїй кар’єрі – Шахтаря?

– Спочатку потрапив на перегляд до команди Текстильник, яка була філіалом Шахтаря. Мене взяли, і я відіграв там приблизно рік. Тоді ще виступав на позиції нападника та багато забивав. Селекціонери Шахтаря звернули на мене увагу й запросили в клуб. Зрозуміло, що я погодився. Майже усе своє дитинство провів там.

Ми жили на найкращій базі в Україні Кірша у Донецьку, грали на багатьох турнірах. Класно. Це наша найтоповіша академія.

Читайте також

«Щоб потрапити до основи Шахтаря, треба було перепливти ставок»: вихованці «гірників» згадали молодих Зінченка та Коваленка

– На дідівщину в академії потрапляв?

– Так, траплялося. Старші влаштовували нам шоу «Україна має талант», коли ми заходили у кімнату та виступали. Такого, щоб хтось когось бив – не було.

– В журі Андрій Борячук, Микола Матвієнко та компанія?

– Ну, мабуть, так. 1996 рік тоді з нами жив.

– Ти у Шахтарі перетнувся з багатьма нашими зірками. Наприклад, Михайлом Мудриком. Що скажеш про нього?

– Своєрідний, талановитий та працелюбний. Він ще тоді допрацьовував на полі, коли ніхто цього не робив. Також багато часу проводив у залі. Було зрозуміло, що це топгравець.

Максим Чех. Фото: Шахтар

– Як вважаєш, чи зможе він зараз перебороти свою дискваліфікацію у Челсі?

– Я думаю, що так. Він – професіонал. Дай Боже повернеться, й усе буде добре. Таких футболістів мало в Україні.

– Коли Георгія Судакова нарешті продадуть до Європи? Твій прогноз.

– Це не до мене, а до керівництва Шахтаря:) Також дуже сильний гравець. Видно, що виділяється. Складно сказати, коли він поїде та які плани в клубу на нього.

Наскільки далеко може зайти Шищенко? «Не все так просто»

– Ти в U-19 грав під керівництвом Сергія Шищенка, який останнім часом дуже добре себе проявляє. Наскільки далеко він може піти, на твій погляд?

– Усе буде залежати від того, як вони з Буковиною виступлять у Першій лізі. Якщо виграють чемпіонат та вийдуть в УПЛ, то можна буде говорити. Однак Першу лігу виграти важко:) Зараз усі кажуть, що Буковина легко тріумфує в цьому турнірі, але я думаю, що не все так просто.

– З яким тренером були найважчі збори?

– З Валерієм Кривенцовим в дублі Шахтаря. Пам’ятаю, як ми у Щасливому бігали, коли снігу випало по коліно. Провалювалися, але продовжували. Також там є лісок, де бігали. Одягали «полари», за якими перевіряли, щоб ніхто не зупинився та не зійшов. Також запам’яталася стежка у Туреччині. Було дуже важко.

– Як з Кривенцовим відносини склалися? За цим тренером якось тягнеться скандальний шлейф.

– Я б не хотів про це говорити.

Які головні козирі Петракова? «Іноді було неприємно слухати, що він говорив»

– У 2019 році ти був частиною збірної України U-20, яка виграла чемпіонат світу під керівництвом Олександра Петракова. Які головні козирі цього тренера?

– Мабуть, у першу чергу, він є мотиватором. В нього не розслабишся ні на секунду. Ні на тренуванні, ні на теорії. Нам навіть у товариському матчі не можна було програвати:) Він змушував [віддавати всі сили в кожному матчі].

Ми добре розбирали сильні сторони суперника й грали з ними на своїх якостях, на контратаках. Так вийшло, що усе спрацювало.

– Чи міг Петраков дати по шапці у роздягальні?

– Міг, 100%. Завжди був бойовий настрій та тренуваннях та іграх. Мені подобається його прямолінійність. Те, що він думає про тебе, завжди скаже в обличчя, а не за спиною. Ось це, вірогідно, головний плюс. Зрозуміло, що іноді було неприємно слухати те, що говорив Петраков. Проте, як виявилося, він мав рацію.

– Які були призові за перемогу на ЧС?

– Один мільйон доларів нам дали на команду. Усе, що обіцяли, виплатили.

Максим Чех. Фото: УАФ

Петраков чи Ротань? «Бачення футболу стало для мене трохи новим»

– Продовжуючи тему збірних, в «молодіжці» ти попрацював з Русланом Ротанем. Яке враження він справив, як тренер?

– Класний тренер зі своїм баченням футболу. Мені подобається, як він ставить гру команді. В нас з ним не вийшло одразу у перший рік вийти на Євро, хоча мали непогані шанси. По прізвищах була сильна збірна, грали непогано, але... Самі винуваті.

– Що нового ти для себе почерпнув від Ротаня?

– Цікаві тактичні моменти, які в нього були. Бачення футболу стало для мене трохи новим. Приємні спогади про спільну роботу.

– Ротань чи Петраков для тебе?

– Мабуть, Петраков, бо ми з ним виграли чемпіонат світу. Хто сильніший зараз? Напевно, Ротань, бо Петраков без роботи на сьогодні, а Руслан Петрович посів друге місце з Олександрією в УПЛ.

Кому важче забити: Луніну, Трубіну, Різнику чи Марченку? «Його поставив би на перше місце»

– Чи дійсно Ілля Забарний, з яким ти пограв за молодіжну збірну, є талантом рівня ПСЖ?

– Тоді якось ми не звернули увагу. Зараз – це дійсно найсильніший захисник України.

– Які якості виділяють його з-поміж інших?

– Впевненість та спокій. Він не боїться обігрувати біля власних воріт, при цьому грає дуже надійно. Мені дуже подобається. Також варто виділити його потужність. В нього врізаються та падають. Так це в Англії! Тому молодець.

– Кому тобі було найважче забити: Андрію Луніну з Реалу, Анатолію Трубіну з Бенфіки, Дмитру Різнику з Шахтаря чи Денису Марченку з Оболоні?

– Особисто мені усім важко забити:) Ну, блін, усі сильні. Важко сказати. Я б, мабуть, Луніна поставив на перше місце.

Чому після перемоги на ЧС не залишився у Шахтарі? «Ми собі накрутили»

– Як розвивалася твоя ситуація у Шахтарі після перемоги на чемпіонаті світу?

– У Шахтарі сказали їхати в оренду до Маріуполя. Зрозуміло, після чемпіонату світу нам, можливо, хотілося чогось іншого й ми собі накрутили, що хочемо в якусь іншу команду. Думаю, можна було спробувати, але нам заявляли, що інших варіантів немає.

– У Маріуполі ти грав разом з Олегом Очеретьком, який нині для багатьох несподівано завоював місце в основному складі Шахтаря. Чи зможе він закріпитися в команді Арди Турана?

– Я думаю, що так. По тому, що він показує в іграх, вважаю, спокійно може стати стабільно основним. Йому довіряє тренер, він грає у складі та добре себе проявляє.

Як склалися відносини з тренерами «гірників»? «Чемпіонат призупинили, а він не давав продихнути і міг горлати»

– Хто з тренерів Шахтаря підпускав тебе до першої команди?

– За часів Паулу Фонсеки я тренувався з основою близько пів року. Під керівництвом Роберто Де Дзербі їздив з командою на благодійні матчі, а потім, коли вже прийшов Ігор Йовічевич, проходив збори напередодні старту сезону.

– Які спогади залишилися про цих спеціалістів?

– Мені сподобалося працювати з Де Дзербі та Йовічевичем. Ставлення було хорошим.

Де Дзербі – дуже вимогливий. Чемпіонат через війну був призупинений, а він все одно не давав нам особливо продихнути на тренуваннях і міг емоційно горлати. Заняття в нього інтенсивні та цікаві. Хоча я недовго тренувався під його керівництвом, це був прикольний досвід.

За Йовічевича запам’яталася хороша атмосфера в команді. Класний період.

Ігор Йовічевич. Фото: Шахтар

– Чому не залишився у команді?

– Усе було добре, я готувався з Шахтарем до сезону, але після товариського матчу з Аяксом (1:3), де я вийшов на заміну, мені сказали шукати оренду. У наступному спарингу з Утрехтом (2:2) вже не зіграв. Тоді в центрі поля у Шахтаря було багато футболістів, і якби я залишився, то мав би мало ігрового часу.

Чим запам’яталася оренда в Азербайджан? «Мабуть, у перший час я пошкодував»

– Як ти опинився у Сабаїлі?

– Був ще варіант з Кіпру, але конкретика надійшла від Сабаїлу.

Я поспілкувався з людьми й мені сказали, що, начебто, нормальна команда. Вони перед тим ледве не вилетіли до другого дивізіону, але на новий сезон заявляли про побудову нового колективу з сильним легіонерами. Тренер [Махмуд Гурбанов], який прийняв Сабаїл, також зателефонував та сказав, що розраховує на мене. Я хотів грати, тому погодився.

– Як там склалася в тебе ситуація?

– Мабуть, у перший час я пошкодував, коли почав працювати з цим тренером. Відносини в нас не склалися та були натягнутими. То грав, то – ні.

– З чого розпочалося?

– Він на теорії почав розбирати, що я якось не так розіграв штрафний. Спитав: «Де ти так робив? У Шахтарі? Тут ти так робити не будеш». Я щось почав відповідати й у нас одразу не пішло.

Остаточно усе зрозумів, коли перед грою з Карабахом (0:3) мені адміністратор на базі оголосив, що я не потрапив до заявки. При цьому у заявці було ще три вільних місця. Так тренер показав своє ставлення.

Після тієї зустрічі з Карабахом він сказав, що прибирає п’ять-шість людей й на їх місце буде брати нових легіонерів. Я, зрозуміло, був у цьому списку. Потім полетів відпочивати в Грузію й побачив, що його вигнали. Новий тренер [Шахін Дінієв] сказав, що на мене розраховує, і я полетів на збори до Туреччини.

– З новим коучем краще склалося?

– В нас були класні відносини. Він дуже добре ставився. Ми не вилетіли, й тренер хотів, щоб я залишився й на наступний сезон, проте Шахтар вже не дозволив взяти мене в оренду. Сабаїл не зміг заплатити компенсацію, а змогли Карпати.

– Чи мрієш ти ще повернутися у Шахтар?

– Хм... Можна спробувати, звичайно. Чому ні? Це найсильніша команда України. Усе буде залежати від мене та того, який сезон ми зараз видамо. Тоді можна буде говорити. Поки зарано.

Читайте також

«На базі з Калашникова розстрілював гілки дерев»: Шаврін дав вогняне інтерв’ю про скандальну Полтаву та Шахтар