«Зарплати у Вірменії невеликі, все залежить від виконання завдань»: Мисак розповів про трансфер до Алашкерту
56458 
Український голкіпер Роман Мисак, останнім українським клубом якого була чернігівська Десна, що припинила участь в УПЛ через повномасштабну війну, перейшов до вірменського Алашкерту. Минулого року воротар встиг пограти за команду Намдінь в екзотичному чемпіонаті В'єтнаму.
Мисак дав ексклюзивне інтерв'ю для сайту "Український футбол" про свій перехід до вірменського клубу, майбутнє Десни та азіатський етап кар'єри.
«Алашкерт запропонував контракт після трьох днів та одного тайму на зборах»
– Розкажіть, будь ласка, як відбувся ваш трансфер у вірменський Алашкерт?
– Мене запросили на перегляд до Туреччини, де проходять збори Алашкерту. Я приїхав, потренувався три дні, зіграв один тайм в контрольному матчі з азербайджанським Нефтчі, в якому ми виграли 1:0. Після цього мені одразу запропонували контракт до кінця поточного сезону. Термін дії угоди може бути подовжено при виконанні певних завдань. Я дав згоду, бо команда амбітна та ставить серйозні задачі.
Роман Мисак. Фото: ФК Рух
– Які завдання стоять перед Алашкертом в поточному сезоні?
– Після першої частини сезону Алашкерт відстає від лідера Урарту на 13 очок, але ми маємо максимально скоротити цю відстань. Наразі головне завдання – потрапити в кваліфікацію Ліги конференцій. Але кожного року тут ставлять максимальні цілі перед командою.
– Вже познайомились з партнерами по Алашкерту? Як вам рівень команди?
– Поки я був з Алашкертом на зборах, команда дуже добре виглядала, обіграла в котрольному матчі луганську Зорю з рахунком 2:0, хоча саме в цій грі я участі не брав. Тут зібралась дуже сильна команда, взимку було багато трансферів.
З кожною грою ми зігруємось та виглядаємо все краще. Сьогодні (13 лютого, – прим.А.К.) в нас були заключні контрольні матчі, вже завтра ми вирушимо в Єреван.
– Що скажете про нападника Артура Міраняна, який грав в юнацькій команді Шахтаря разом з Олександром Зінченком та Віктором Коваленком, а взимку перейшов до Алашкерту?
– Ми вже познайомились з ним поближче. Артур – дуже хороший футболіст. Я сподіваюсь, що він зможе реалізувати себе максимально та заб'є якомога більше голів. Про його виступи за юнацьку команду Шахтаря встигли поки перекинутись двома словами.
– Розкажіть про вашого головного конкурента по позиції – сербського голкіпера Огнєна Чанчарєвіча.
– Він в Алашкерті вже на протязі п'яти років, грає майже у всіх матчах без замін. Але це мене не тривожить. Чанчарєвіч – дуже сильний конкурент, але це тільки допоможе мені не розслаблятись та викладатись на максимум. Сподіваюсь, що це принесе позитивний результат команді.
«Претензій з мого боку до Десни немає. Головне, аби клуб відродився»
– Які фінансові умови в Алашкерті? Можете порівняти їх з зарплатами в українських клубах?
– Зарплати тут невеликі, але все залежить від виконання завдань. Алашкерт позаминулого року був чемпіоном Вірменії, минулого – посів третє місце, постійно грає в кваліфікації єврокубків.
Порівнювати з умовами в українських клубах мені зараз складно. Я поїхав з України ще задовго до війни.
Спілкувався з хлопцями, яки продовжують грати в Україні цього сезону – вони казали, що рівень зарплат трохи впав. Але найголовніше, що в нашій країні взагалі існує футбол у такий важкий час. Радію за гравців, які займаються улюбленою справою. Ми всі дякуємо ЗСУ за цю можливість!
– Останнім вашим клубом в Україні була Десна, яки призупинила свої виступи в УПЛ через повномасштабну війну. Не знаєте, коли чернігвці планують повернутися до змагань?
– Зараз важко сказати. Ніхто вголос про це навіть не говорить. Як мені відомо, цього року на повернення Десни не варто розраховувати. Але я дуже сподіваюсь, що клуб відродиться в найближчому майбутньому. В Чернігові люди дуже люблять футбол, в місті завжди була і має бути хороша команда.
– В Десни не залишилось заборгованості перед вами?
– Там були нюанси, але зараз про це вже не хочеться згадувати. Порівняно з тим, що зараз відбувається в Україні, це все дрібниці. Претензій з мого боку до Десни немає. Головне, щоб чернігівський клуб відродився.
Романе Мисак. Фото: ФК Десна
– Чи підтримуєте ви зв'язок з кимось з Десни?
– В нас досі є група у Whatsapp, але не скажу, що ми там дуже активно спілкуємося. Звичайно, інколи з кимось з хлопців зідзвонюємось. Всі хочуть, аби Десна якомога скоріше повернулася.
«Період у В'єтнамі був цікавим для мене. Можливо, ще повернусь туди»
– Чим ви займалися після того, як пішли з Десни?
– В першій половині минулого року я тренувався з однією командою в Польщі, але ніхто мене не підписував. Я просто підтримував форму на протязі декількох місяців.
А потім мене запросили в клуб Намдінь з чемпіонату В'єтнаму. Там мені запропонували контракт на півроку. Це була цікава сторінка в моєму житті. Була можливість там залишитись, але я захотів переїхати поближче до України та до сім'ї, бо ми давно не бачились.
– Що запам'яталось у В'єтнамі?
– Специфічна країна, зовсім інший менталітет. Але взагалі не жалкую, що туди поїхав. Продовжую підтримувати зв'язок з командою, з директорами клубу. Можливо, навіть, ще повернусь колись в Намдінь. У нас був діалог з клубом щодо мого можливого повернення у майбутньому.
– Чи мали ви пропозиції від українських клубів протягом останнього року?
– Я дуже хотів повернутись до України, але нажаль, конкретних пропозицій не було.
