Український футбол
Андрій ФЕДОРЕНКО: «Хлопці самі вирішували, хто битиме пенальті»

Голкіпер чернігівської «Десни» прокоментував історичну перемогу свого колективу над запорізьким «Металургом» у 1/8 фіналу Кубка України

 Андрію, вітаю з виходом до чвертьфіналу Кубка України. Які враження від гри?

— Усі хлопці дуже серйозно налаш­товувалися, адже хотіли перевірити сили на тлі іменитішого та сильного суперника, представника прем’єр-ліги. Що стосується самої гри, то вона була рівною, часом ми навіть мали переконливіший за своїх візаві вигляд, створили достатньо нагод, аби не доводити справу до післяматчевих пенальті. Олександр Рябоконь нам також казав, що необхідно раніше вирішувати долю поєдинку. Однак ситуація склалася таким чином, що довелося спробувати футбольну лотерею, в якій нашій команді пощастило більше.

 Враховуючи не найкращу якість газону на стадіоні імені Гагаріна та дощову погоду, ці фактори якось уплинули на результат?

— Хочу сказати, що поле було однакове для обох команд. Так, воно справді не в найкращому стані, однак і не в найгіршому, тому на ньому цілком нормально грати. Запоріжцям, мабуть, було трішки тяжче діяти, адже вони більше займалися конструктивом, намагалися через короткий пас зламати нашу оборону. Ми ж, у свою чергу, діяли на контратаках, не затримували подовгу м’яч у центральній зоні, а швидко переадресовували його нашим форвардам. Гадаю, така манера гри стала ефективною проти суперника, який переважає нас у класі, адже моментів ми мали більше. «Металург» же свій шанс не втратив, зумівши зрівняти рахунок на останніх хвилинах овертайму.

 Який момент можна вважати переломним у грі? Коли чернігівські футболісти відчули, що зможуть дотиснути суперника?

— На початку додаткового часу. Ми створили спочатку один небезпечний момент, потім другий, третій… Зрештою, хлопці забили. Отож на цій хвилі успіху вже з’явилася впевненість, розуміння того, що суперник не такий грізний, відтак із ним можна боротися на рівних. Тому, гадаю, саме перші хвилини доданого часу вселили нам віру в загальний успіх.

 Гол на останніх хвилинах доданого часу психологічно команду не підкосив?

— Та ні. Прикро, звісно, втрачати перемогу на 118 хвилині… Узагалі, якщо не помиляюся, у суперників це був єдиний момент за два додаткові тайми. Щоправда, Козак, уже після пропущеного м’яча, міг вирвати перемогу, однак не зміг реалізувати вихід сам на сам. Духом хлопці не занепали. Я навіть можу сказати, що нас пропущений м’яч ще більше підбадьорив.

 Хто визначав футболістів, кот­рі мають бити пенальті? Голов­ний тренер чи хлопці самі вирішили це питання?

— Чесно кажучи, я не прислуховувався. У мене були інші вказівки на цей рахунок. По-моєму, хлопці за своїм бажанням підходили до «точки». Ніхто нікого не змушував та якогось списку від Олександра Дмитровича я теж не бачив.

 У серії одинадцятиметрових дощ вам допоміг чи, навпаки, завадив?

— Не можу сказати, що допоміг, адже було слизько відштовхуватися. Як я вже казав, газон у нас не надто хороший, тому дощ, скоріше, заважав, аніж допомагав. Знаєте, наскільки він позначився чи не вплинув, судити нелегко, проте по пенальті перемогли ми — 5:4, відтак, мабуть, дощова погода зіграла за нас.

 Як оціните роботу головного рефері матчу Андрія Яблонського, який не призначив очевидний пенальті за гру рукою у ворота запоріжців?

— Та мені з іншого кінця поля погано було видно, однак, судячи з реакції хлопців, які дуже емоційно апелювали до арбітра, здається, що гра рукою все ж мала місце. Тим паче, партнери говорили, що м’яч двічі влучав у руку. Але рефері вирішив по-іншому, не побачив він там порушення правил. Що поробиш, момент минув, а гра продовжилася. Рішення ж арбітра ніяк не зміниш. Тому повертатися до цього епізоду навіть не хочеться. А взагалі відпрацював він нормально. Гру не зіпсував, жодне з його рішень суттєво на долю поєдинку не вплинуло. Можна сказати, що судив він нормально.

 Що після матчу сказав Олександр Рябоконь?

— Подякував за хорошу гру, за свято, яке своєю перемогою подарували місту, вболівальникам. Також сказав, що хлопці показали характер, довели, що можуть грати на хорошому рівні, який відповідає прем’єр-лізі.

 Керівництво якимось чином заохотило футболістів?

— Поки що ні, однак пообіцяли подвійні преміальні. За таку перемогу, над таким суперником, гадаю, все ж виконають обіцянку. Будемо чекати й сподіватися. Уважаю, ми їх також порадували своєю грою.

 Кого б у наступному раунді хотіли отримати у суперники? Когось із грандів, на кшталт «Динамо», «Шахтаря» чи «Металіста», чи команду простіше, скажімо, черкаський «Славутич»?

— Знаєте, з одного боку, хотілося б отримати гранда — «Шахтаря» чи «Динамо», щоби подарувати місту свято, вболівальники подивилися би на відомих гравців. А з іншого — когось простіше, щоби мати більше шансів пройти до півфіналу. Хоча якщо вийдемо до наступного раунду, там уже точно зіграємо із зірковим суперником.

Роман КИРІЄНКО.


стрічка новин