Андрій КОНОНЕНКО: «Найголовніше зараз — донести свої вимоги до команди»

Днями стало відомо, що в другій лізі сталася ще одна тренерська рокіровка. На посаду головного тренера «Барси» було призначено Андрія Кононенка, який добре відомий українським уболівальникам по роботі в ПФК «Суми». Ми одразу зв’язалися з тренером.

— Андрію Вікторовичу, чи стало для вас несподіванкою рішення керівництва «Барси» призначити вас головним тренером клубу?

— Зрозуміло, що заздалегідь про це знати я не міг. Але ще коли цей проект планувався, перед початком уже цього сезону, керівництво клубу на мене виходило, однак ми не змогли домовитися. Уже потім, коли там вирішили змінити головного тренера, керівництво зі мною зв’язалось, відтак ми таки дійшли згоди. Усе ж, це моє рідне місто. До того ж, уже дуже давно знаю особисто президента клубу Володимира Даниловича Саєнка, який чимало років присвячує себе футболу. Також добре знаю й пана Вадима Гордієнка, віце-президента. Саме тому, знаючи цих людей, я вирішив очолити команду. Принагідно хотів би подякувати й клубу «Гірник» (Кривий Ріг), особливо — президенту Костянтину Караманицю та головному тренеру Геннадію Приходьку, які з розумінням поставилися до цієї ситуації.

— Якими будуть ваші перші кроки на посаді головного тренера? Що потрібно зробити, щоби стабілізувати становище команди у чемпіонаті?

— Найголовніше — це
донести свої вимоги до команди. Ми вже проводимо багато теоретичних занять, бачу, що хлопці з великим бажанням працюють на тренуваннях. Потрібно спочатку це все реалізувати в тренувальному процесі, а вже потім — у грі. Приємно, що футболісти все сприймають із задоволенням.

— У чемпіонаті відіграно лише дев’ять турів. Чи реально зараз виправити ситуацію й піднятися вище в таблиці?

— Звичайно, що результат завжди потрібний, але ми говорили з керівництвом, що зараз найголовніше — прогрес, бачення того, що футболісти в ігровому плані рухаються в правильному напрямку. Очки, звісно, теж потрібні. Але нам необхідно відштовхуватися від якості нашої гри. Загалом, завдань поки що немає. Ми молода команда, грають хлопці, яким по 17–20 років.

— Тобто наразі голов­не завдання — виховання футболістів…

— Так, хочеться виховувати хороших гравців. Якщо ж до зими ми зможемо налагодити нашу гру й зуміємо поліпшити турнірне становище, то, хтозна, можливо, й будуть якісь конкретні завдання. Подивимось, як воно буде. Особисто ж робитиму все належне, щоби результати команди лише поліпшувались.

— Певне, нині й у психологічному плані також важливо налаштувати футболістів?

— Я вже побачив, що в підопічних з’явилися позитивні емоції. Звичайно, що психологія теж важлива. Тим паче, що грають молоді футболісти. На жаль, немає людини-лідера, здатної повести за собою. Виходить, що пропустили гол — і розклеїлись. Але нічого страшного, характер загартовується через поразки. За великим рахунком, ніхто із хлопців ще не грав у чоловічий футбол. Вони лише зараз у нього занурилися. Тому, справді, з ними потрібно спілкуватися, пояснювати.

Володимир БОБИР.