Андрій ТОТОВИЦЬКИЙ: «Од наших внутрішніх резервів залежить успішність «Іллічівця»

— Андрію, минулого туру в матчі з «Говерлою» вам удалося відзначитися дублем, і тим самим врятувати для «Іллічівця» один бал. Упродовж поєдинку було помітно, що саме гості володіли незначною перевагою, й були ближчими до перемоги. Однак, зрештою, наприкінці зустрічі ваша команда проявила характер, й змогла зрівняти рахунок. Враховуючи кадрові втрати, звідки в маріупольців знайшовся резерв для своєрідного подвигу?

— Справді нашу команду останнім часом залишили чимало провідних гравців, отож тренерському штабу довелося дещо перекроювати лінію захисту. Відтак проти ужгородців ми вийшли фактично в оновленому складі. Для прикладу, порівняно з минулим матчем проти «Шахтаря» в нас було шість нових гравців! Це дуже багато, особливо для нашого клубу. Та попри такі проблеми, з «Говерлою» нам удалося чудово провести кінцівку, й ми могли не тільки зрівняти рахунок, а й вир­вати перемогу.

— Через події на сході «Іллічівець» змушений усі матчі проводити на виїзді. Чи якось уже пристосувалися до постійних переїздів і чужих стадіонів?

— Повірте, до цього дуже тяжко пристосуватися. Постійні перельоти, переїзди, дорога, та ще й не грати вдома, а на виїзді — все це нелегко. Ми не звикли до цього, всій команді непросто перебувати в постійному фізичному та психологічному напруженні.

— Прощання з кількома лідерами дуже боляче вдарило по вашій команді, проте ті гравці, котрі прийшли їм на заміну, каші не зіпсували: пристойно грають проти досвідчених опонентів. Як гадає­те, молодь зможе стати гідною заміною?

— Сподіваюся на це. Молодь має, що доводити, новобранці хочуть грати й прогресувати. У нинішній ситуації їм випав такий шанс, яким просто гріх не скористатися. Після відходу основних виконавців тепер чимало залежить саме від наших внутрішніх резервів.

— Грузинський легіонер маріупольців Давид Таргамадзе після того, як відбув до розташування своєї збірної, не повернувся в Україну. Часом, не знаєте, повернеться півзахисник до «Іллічівця» чи ні?

— Я про це нічого не знаю. Питайте в керівництва, лише очільники можуть щось сказати з даного приводу. Знаю лише, що наразі в розташуванні «Іллічівця» Давида немає, а де він і що з ним, мені не відомо.

— Команда й далі продовжує базуватися в Маріуполі, де ситуація залишається вкрай напруженою. Як пересічному громадянину міста на березі Азовського моря живеться під постійним обстрілом артилерії?

— Можу сказати, що вдень у місті спокійно, а вночі чутні постріли. Загалом, начебто спокійно, але постійно перебуваєш у напрузі. Насправді, не відомо, як там надалі розгортатимуться справи, що може статися з містом і його мешканцями. Нам дуже й дуже тривожно.

— Хтось із ваших близьких разом із вами мешкає в Маріуполі?

— Ні, нікого немає. Я ж родом із Рівненської області, тож усі мої рідні мешкають саме там.

— Ось зараз футболісти масово залишають маріупольський клуб. Ви самі не задумувалися про зміну обстановки? Можливо, є бажання переїхати до спокійніших місць?

— Гадаю, в такій ситуації про це взагалі не варто говорити. «Іллічівець» справді опинився в украй поганому становищі, тож потрібно не відвертатися від команди, не тікати від неї, а навпаки — підтримати та допомогти їй покращити турнірне становище.

— У колективі Миколи Павлова виступаєте на правах оренди, а ваш контракт належить донецькому «Шахтарю». До якого терміну розрахована ваша орендна угода?

— Узимку закінчується термін моєї оренди. А що буде далі, сказати не можу. Можливо, повернуся у «Шахтар», а можливо, мою оренду продов­жать. Хтозна, що буде потім.

— Із керівництвом «Шахтаря» своє подальше майбутнє не обговорювали?

— Розмови були, але наразі не хочу про це говорити.

— Андрію, запитання з приводу молодіжної збірної. У заключному матчі групового раунду з Ліхтенштейном вашому партнеру Кулачу поталанило двічі розписатися у воротах суперника, а вам жодного. Чи не жалкуєте, що пішли з поля без забитого м’яча?

— Звичайно, виходжу в кожному матчі з бажанням забити м’яч, адже футбольне амплуа зобов’язує це робити. Прикро, що не завжди вдається відзначатися результативними діями, але це — футбол, і неможливо постійно забивати. Мені дуже приємно, що Владиславу вдалося відзначитися дублем, чим він значно допоміг нашій команді здобути перемогу. Я, у свою чергу, теж старався забити, але Фортуна того вечора була не на моєму боці.

— У раунді плей-оф «молодіжці» доведеться зіграти проти Німеччини. А кого ви би хотіли отримати в суперники?

— Перед жеребкуванням із хлопцями розмовляли з цього приводу, й зійшлися на тому, що найгіршим для нас варіантом буде Іспанія чи Німеччина. Як виявилося, отримали «бундестім». Але нічого, будемо грати проти цього суперника. Хочу сказати, в нас також підібралася чудова команда, й є шанси поборотися за вихід у фінальну стадію Євро.

— А чи бачили німецьку команду у справі? Можливо, чорт (себто «біло-чорні») не такий страшний, як його малюють?

— Так, мені довелося бачити один їхній матч. Після поєдинку з Ліхтенштейном, наступного дня, ми із хлопцями переглядали матч Німеччини та Румунії, який закінчився розгромною перемогою перших — 8:0. Німці добре використали помилки суперника, забили швидкі два м’ячі, й грали до кінця. А румуни просто попливли, за що й були так жорстко покарані. Скоро Сергій Іванович нас познайомить із цим суперником, надасть нам детальну інформацію. Сподіваюся, зможемо потрапити на Євро, адже непрохідних команд не буває.

— Насамкінець, хотів би дізнатися, наскільки реальні шанси в нинішнього «Іллічівця» відібрати залікові пункти в донецького «Металурга»?

— Найперше, думаю, що ми не програємо, й у нас є шанси перемогти. Якщо гратимемо у свою гру, три пункти від нас не втечуть. Тим паче, «Олімпік» уже продемонстрував, що в українській першості всі суперники майже одного рівня, й перемогти можна кожного. Так, є лідери, визнані гранди, однак із рештою колективів можна грати на рівних.

Роман КИРІЄНКО.