Богдан САМАРДАК: «На кордоні мене ледве не підстрелили!»

— Богдане Миколайовичу, розкажіть, як тернопільці добиралися до півострова. Уже стільки шокуючої інформації про це з’явилося, що аж не віриться.

— Дивіться: приїхали ми на так звану кримську митницю, а в нас одразу відібрали документи! Тим паче, що з ними було все гаразд, без жодних порушень. Проходить півгодини, думаємо, що вже мало би все вирішитися. Питаємо в «митників», чи можна їхати, а нам у відповідь: «Подождите!». Через ще стільки часу наводимо різні аргументи, щоби нас пропустили, адже за кілька годин розпочнеться гра, а з їхньої сторони почули аналогічну реакцію. У підсумку, дві з половиною години ходили колами, щось наче вирішували.

— Напевне, не обійшлось і без інцидентів?

— Авжеж! Був момент, коли я стояв біля переднього колеса автобуса, а хтось із так званої самооборони щось поправляв собі поблизу капота автобуса. Допоправлявся до того, що мене мало не підстрелив. Куля за два метри від моїх ніг увійшла в землю. Миттєво відійшов од того місця, а потім наткнувся ще на гільзи. Слава Богу, що автомат, який, вочевидь, не стояв на запобіжнику, був спрямований униз, а не в сторону наших гравців. До того ж, рикошетом куля могла зачепити мене — було би «весело». Знаєте, коли чекаєш, що хтось має стріляти, то ти готовий до цього, а коли це раптово відбувається поблизу тебе, то це вже інша справа. Коротше, нікому не додали життя ті два постріли.

— Але на перетині материкової частини й АРК ви були ж не самі.

— Так. Загалом, ситуація на так званому кордоні страшна: стоїть черга із авто на шість-сім кілометрів, поблизу ніяких магазинів немає, люди там на межі зриву — бардак повний. До слова, наскільки розумію, всі масово їхали в Крим, оскільки через день — поминальна неділя. Не знаю, чим там усе завершилося. Склалося враження, що люди, котрі там стоять на кордоні, далекі від роботи прикордонної служби. Схожа процедура на вільному від окупантів — українському — боці відбулася за 15 хвилин.

— Із боку «біло-зелених» не було сприяння в потраплянні на півострів?

— Якщо би можна було повернути час назад, то я точно відмовився би від поїздки до Армянська. Отож, нікому не раджу в такий час туди їхати. У принципі, «Титан» не зробив нічого, щоби ми нормально приїхали до них. Як уже маєте знати, троє наших футболістів навіть не перетнули кордон, відтак повернулися до готелю в Новій Каховці, в якому ми базувалися до цього. Можу припустити, що в армянському ФК були би раді, якщо би на тому кордоні залишилося десятеро, а то й усі гравці «Ниви». Після цієї гри, можливо, хтось отримає медаль героя Росії, проте точно не з нашого клубу. До того ж, я не помітив Прапор України на матчі. Коли почули свисток про завершення поєдинку, всі прагнули якомога швидше повернутися на материкову частину України. Вочевидь, там, у Криму, ніхто не гарантував нам безпеку.

— За словами президента ПФЛ Мілетія Бальчоса, вашу команду на кордоні мав зустріти начальник «Титана» Кириченко. Невже нікого не було з представників армянців?

— Ніхто нас не зустрічав! Жодних кириченків чи мириченків на кордоні з боку команди-господаря не було.

— Чи не було думок, якщо не пускають кількох гравців, то немає сенсу всім тернопільцям їхати далі?

— Одверто кажучи, в нас таке бажання було. Після всього цього дивуюся, що ми так і не зробили.

— Судячи зі сказаного, ентузіазму грати в Армянську після цього зменшилося в рази?

— Судіть самі: в нас пропускав гру Ігор Мельник через перебір жовтих карток, а до Криму не пустили ще трьох ключових виконавців — Сворака, Лазорика та Басараба. Однозначно, що це мало вирішальний вплив на сам матч. У нас же немає можливості безболісно замінити півскладу. І це ще при тому, що ми приїхали лише за півгодини до стартового свистка, котрий, щоправда, перенесли на 15 хвилин. Повторюю, шкодую, що ми вирішили все одно їхати на двобій.

— Президент «Ниви» Мдінарадзе заявив, що клуб збирається подавати апеляцію щодо перегляду результату матчу. Це було ваше прохання?

— Якщо чесно, то ні. Я ще навіть не розмовляв із Автанділом Мамійовичем, через кілька годин запланована зустріч. А взагалі, я лише підтримую таке рішення. Я не знаю, що й для чого в Криму відбувалося. Ми поїхали на окуповану територію, де стоять зомбовані «митники», котрі нам явно не раді. А наша команда не соромиться того, що ми — українці. Зрозумійте правильно, я не прагну зараз підняти політичну акцію. Просто складно перебувати там, де лише чуєш: «Нас ничего не волнует — мы проголосовали за Россию». Хоча це не стосується всіх, адже маю чимало знайомих кримчан. Загалом, оті всі російські «феєрверки» поступово закінчуються, тому скоро люди усвідомлять реальність. Підкреслюю, що я це не десь вичитав, а зрозумів із слів моїх друзів. До речі, після вчорашнього вкотре переконався, що «Таврія», «Севастополь» і «Титан» повинні грати на материковій частині нашої країни. Правильно сказав Калиниченко: «Не знаю, для кого, навіщо, й у що грають таврійці». Я згідний з ним на всі сто. Нам ще не вистачає їхати в зони воєнних дій десь у Африці.

— Що ви відповісте на коментар Мілетія Бальчоса, котрий сказав, що всі проблеми команди, зокрема, непотрапляння трьох футболістів — од відсутності менеджменту в тернопільському ФК?

— Якщо в нашого гравця кілька днів тому був 25-й день народження, відтак він ще не встиг вклеїти другу фотографію, то хто в такому випадку винний? Тим паче, в нас був із собою заявковий лист команди, в який потрапляють із засвідченням паспорта, та його водійське посвідчення. Нам у ПФЛ заявили, що все буде добре, адже ми їдемо на лічені години. А щодо відсутності паспорта, нас запевняли, що буде спрощена процедура. Нічого схожого ми не дочекалися. Цікавий момент: у нас є гравець-росіянин із відповідним прізвищем Рустамов Тимур, у якого був прострочений паспорт, то його пустили, а інших гравців-українців — ні. Цікаво, чому? Хотілося би почути на це відповідь од функціонерів. Можливо, я чогось не розумію?

Євген ДЕМЯН.