Богдан САМАРДАК: «Вочевидь, хтось побився об заклад, що «Геліос» має виграти»

— Богдане Миколайовичу, поділіться вашим баченням ситуації.

— Тут потрібно починати зі старту матчу, оскільки те, що відбулось у кінці, насправді назрівало впродовж усього двобою. Я навіть у перерві підходив до арбітрів і просив, аби вони перечитали правила та заспокоїлися. У першому таймі вони досить «гарно» судили: свистіли винятково в одну сторону, а про іншу, певне, забули. Хоча, можливо, то правила змінили за день до гри, а ми не встигли іще з ними ознайомитись. У перерві вони мені відповіли, що все буде добре. Натомість у наступні 45 хвилин арбітраж лише погіршився. Вочевидь, хтось побився об заклад, що «Геліос» має виграти. Майже всі мої підопічні були «нагороджені» жовтими картками. До того ж, не важливо, чи гравець когось збив, чи просто не так подивився на суддю.

Під завісу гри чаша терпіння напов­нилась ущерть, отож не витримали футболісти та й я зокрема. Пригадаю також, що нашому футболісту розбили ліктем обличчя, за що арбітр після довгих вагань із асистентом усе ж показав «жовте світло» Пічкуру. Наскільки мені відомо, кров на обличчі миттєво карається червоною карткою. Я вже мовчу про два наших непризначених пенальті. Склалося враження, що суддя має проблеми із зором, адже не завжди міг розрізнити виконавців на полі. Причому, грали команди в дуже «схожих» комплектах форми: в зелених і жовтих футболках із шортами.

Справжнє шоу влаштували в кінці: минули п’ять доданих хвилин, але матч усе одно продовжувався. Далі було помітно, що гра тривала до гола: ставили штрафний за штрафним у наш бік. Уже спливла восьма (з доданих п’яти) хвилина, і нам призначають 11-метровий. Я був далеко, тому моменту зіткнення не бачив, можливо, там і було порушення. Тільки справа в іншому: ми переграли три зайвих хвилини! Після цього всі мої підопічні пішли до бровки, а я їх підтримав, отож ми всі разом залишили стадіон. Іще встиг зайти до суддівської кімнати, де я попередив, що ми на всіх чотирьох та інспектора, зокрема, напишемо скарги — всі вони з однієї когорти.

Місцеві люди, котрі сиділи на трибунах, підтримуючи нас, говорили, що навіть на чемпіонаті району так не судять. Ці арбітри свою роботу не виконували, а безсоромно витворяли. Натомість у людей «у чорному» буде 700 аргументів, що вони, мовляв, судили досить кваліфіковано, бездоганно та взагалі безпомилково. А потім інспектор арбітражу це підтвердить.

Пам’ятаю, «Полтава» теж колись «обпікалась» таким суддівським свавіллям. Вони би могли з нами разом це все «розворушити», тільки вони чомусь обрали мовчазну тактику. Якщо вони мовчать, то ми цього робити не збирає­мося. Не для цього ми 900 кілометрів їхали в одному напрямку, а потім у зворотному. Попри наші фінансові проблеми, тернопільці, хоч і бідні, але залишаються гордими. Припускаю, якби гравці були «ситими» преміальними та зарплатнями, реакція на такі поразки була би іншою. А так, коли граєш на своє ім’я, а проти тебе йдуть усі, то можна дійти до межі нервового зриву… Не можна так знущатися над людьми.

— Утім, наскільки розумію, жодних звинувачень на адресу «Геліоса» у тернопільців немає?

— Ні, абсолютно. Я це вже підкреслював у післяматчевому інтерв’ю клубній прес-службі. Була би моя воля розпоряджатись їхнім професійним майбутнім, я би, передусім, забрав їхні суддівські посвідчення, а згодом перевів би обслуговувати обласну першість.

— Розкажіть, на що сподівається «Нива» від наступного засідання КДК?

— Я на сто відсотків упевнений, що правда на нашій стороні. Утім, як завж­ди, все завершиться тим, що винний тернопільський ФК, а до суддів, які «пречудово» відпрацювали, не застосують жодних санкцій.

Євген ДЕМЯН.