Це була найкраща гра донеччан цього сезону

— Думаю, що «Шахтар» у цьому матчі зробив усе для того, щоби перемогти. Особливо це стосується першого тайму. Щодо другої половини, то в нас деякі гравці дещо випали із загальної картини й зіграли нижче того рівня, на якому можуть діяти. Це стосується, зокрема, й тих виконавців, які вийшли на заміну. Тому цілісної гри на одному рівні всі 90 хвилин не вийшло.

Але загалом це була дуже й дуже хороша гра у виконанні «гірників». Вони діяли агресивно, нахабно, грали в лихий футбол, не давали пресингувати, відтискали на чужу половину… Єдине, чого не вистачало їм, так це реалізації. Усе ж, потрібно було втілювати в забиті м’ячі все те, що команда створила в першому таймі. Погоджуюся, від нас десь, може, й відвернулося щастя, але заради справедливості скажу — в «Манчестера» теж були моменти, в яких одверто щастило вже нам. У цій грі міг би бути будь-який результат.

У другому ж таймі, на хвилині десь так 60-й, уже було помітно, що «Шахтареві» не вистачає сил, і, найперше, психологічних. Та й пропущений м’яч помітно зламав моральний дух наших хлопців. До того ж, на початку другої 45-хвилинки Ракицький не забив у моменті, де потрібно було забивати. Як зазвичай кажу: «10 сантиметрів не вистачило», щоби зробити 0:1 й змусити господарів грати за нашими правилами. Але все ж, як на мене, це була найкраща гра підопічних Мірчі Луческу в осінній частині сезону. Так, як «Шахтар» виглядав у першому таймі, він ще цього сезону не грав ніколи. Може в обороні були якісь прорахунки, але у цілому все було дуже пристойно.

Що ж до самого пропущеного м’яча, то там якоїсь очевидної помилки не було. Бернард незрозуміло чому вибив на кутовий, хоча можна було там зіграти й по-іншому. І це при тому, що всі прекрасно знають, як «Манчестер» уміє використовувати кутові.

У нас прийнято говорити, що в «Манчестера» небезпечні стандарти, що в «Байєра» небезпечні стандарти, а чому ніхто не говорить про «Шахтар» і небезпечні стандарти? Укотре наголошую, що гострота кутових чи штрафних навісів напряму залежить од майстерності того, хто взявся подавати. Він повинен виконати такий навіс, який би й за силою, й напрямком руху був украй незручним для суперника й, водночас, голевим для команди. На жаль, у нас немає таких футболістів, які би могли так майстерно виконувати ці подачі. Єдине, що в Україні «Чорноморець» потроху використовує такі нагоди.

Якщо говорити про подальші цілі й завдання в Лізі Європи, то думаю, що виграти її все ж не так просто, як може здатися на перший погляд. Так, звісно, можна повторити торішній шлях «Челсі», але це буде доволі складно. Там теж серйозні команди, які також претендують на нагороди! Але ставити завдання вигравати Лігу Європи обов’язково пот­рібно, інакше навіщо взагалі там грати, якщо не бачити за мету перемогти. Поганий той солдат, що не бажає…